¡Nevseremos! Перейдемо на українську

Середа, 14 липня 2021, 08:00

Гіпотеза Сепіра-Ворфа, гіпотеза лінгвістичної відносності — це концепція, розроблена в 1930-х роках, за якою структура мови визначає мислення і спосіб пізнання реальності. Вона названа за іменами американських мовознавців Едварда Сепіра та Бенджаміна Ворфа. 

Ця теорія і досі залишається гіпотезою, але на неї, зокрема, спирався Хосе Луіс Альварез Емперанза – засновник однієї з найстаріших та славнозвісних терористичних організацій Європи ETA, що боролася за незалежність Країни Басків ще з часів Франко. 

Для досягнення своїх цілей ЕТА користувалась усіма наявними можливостями. Вважається, що діяльність організації спричинила смерть 864 людей і можна сказати, що була "успішною", бо припинила своє існування тільки у 2017 році, коли Країна Басків здобула повну автономію від іспанського уряду. 

Тут варто зазначити, що Хосе Луіс Альварез був професійним лінгвістом і повністю поділяв гіпотезу Сепіра-Ворфа – "мова ідентифікує людину". 

На "найпримітивнішому" соціальному рівні мова є виключно інструментом комунікації для вирішення побутових завдань. 

Такою "мовою" ми зазвичай розмовляємо в магазині, транспорті, на роботі, з представниками влади. 

Є багато людей, які свідомо обмежують вивчення мови тільки цим рівнем. Бо більше й не треба. Я бачив "заможних" пакистанців, що заробили свої статки у туристичній Барселоні посмішкою і однією фразою: "Cerveza beer, amigo?" 

Але, якщо ваші соціальні амбіції трохи вище за нелегальний продаж алкоголю, тут вже використовують мову для демонстрації належності до якоїсь соціальної групи. 

Дуже кумедно спостерігати за деякими українцями, які живуть в Іспанії і навмисно (бо інакше я це пояснити не можу) вживають іспанські слова, коли спілкуються українською. 

– в тебе мечеро (mechero запальничка з ісп.) є? – питає мене на зупинці водій автобуса, коли дізнається, що я українець. 

– в мене сіта є! Сітаааа!!! – відчайдушно волає чолов’яга, намагаючись "пролізти" без черги в українському консульстві в Барселоні (cita – побачення, зустріч, в цьому випадку використовується як запис на прийом)

Вживанням іншомовних слів ці люди хочуть підкреслити, що вже є носіями іспанської мови та культури і гарно адаптувались в країні. Хоч і дуже часто це не відповідає дійсності. 

Читайте також: Чи можна примусити збірну України розмовляти державною мовою?

Відомо, що "Каталонія – не Іспанія". 

– Чаві, чи не міг би ти розмовляти зі мною іспанською? – звертаюсь я до свого "компаньеро", коли влаштовуюсь на роботу в Барселоні. 

– The thing is… That speak Spanish is not a pleasure for mi, – відповідає він і дуже доброзичливо додає (вже іспанською) що це лайно (іспанську мову) і вчити не треба. Воно само до тебе "пристане". На вулиці. 

Вибачте за грубу форму, але чи не так більшість з нас опанувала російську? 

Іспанці теж інколи "грішать" вживанням англійської мови, але трапляється це переважно у професійних середовищах. 

Скажімо я спілкувався з групою архітекторів і так, вони занадто часто вживають слова англійського походження. Втім, вони цього не приховують, а навпаки підкреслюють свою причетність до міжнародного професійного товариства, бо там використовують багато англомовних термінів. 

Значно вище за професійне середовище або соціальну групу знаходиться більш "тонкий" та чуттєвий прошарок, що належить до світу почуттів та емоцій. Тут можливо користуватись толькі рідною мовою. 

Читайте також: "Російський ліберал закінчується на українському питанні, бо в нього немає жодного маневру". Розмова Дмитра Гудкова і Кирила Галушка

На жаль, українську мову я не "впитал с молоком матери", але вважаю себе українцем на підставі того, що коли думаю про приємні мені речі, то роблю це саме українською. 

До речі, в "великом и могучем" взагалі не існує слова, що відповідає за любов між чоловіком та жінкою. В українській і іспанській – так. Кохаю тебе. Te amo. 

Просуваючись далі у середовищі приємних почуттів та емоцій не можна оминути тему їжі. 

Вже коли я став дорослим, то зрозумів, що не спробував деякі страви на "праздічному" (празднічний і святковий – це не одне й те ж, повністю згоден із Забужко) столі моїх російських родичів тільки тому, що мені різало вуха те, як звучать ці слова. 

Як взагалі можна взяти до рота "халадєц" чи "галубци"? А слово "щі" це взягалі (даруйте) огида в її найбільш сублімованій субстанції. 

В іспанській мові різниця між "мріяти" (tener un sueño) та хотіти спати (tener sueño) мінімальна і полягає тільки в одному артиклі.

В англійській коли кажеш "i have a dream", то не зовсім зрозуміло чи то твої сновидіння, чи план дій на майбутнє. 

Тому, по-справжньому можна тільки МРІЯТИ. Так широко, яким є розмах крил у найбільшого в світі літака АН-225 Мрія. 

Треба відзначити, що і в сучасній українській мові є слова, від яких воротить. 

Прикладом такого недолугого словотвору може служити "вподобайка", але це слово нове і сподіваюся, що в українській мові воно не приживеться, бо огидніше звучить тільки російська "вкусняшка" та московська попса у львівській маршрутці. 

Читайте також: Остап Українець: Твоя індивідуальна українська мова не має бути такою, як вимагає неіснуючий "золотий стандарт"

Мова має чітку географічну ознаку. Краще за все це розуміють у Москві. Інакше, як сталося, що справжніх москвичів не існує, але московський акцент – так? 

Москва – це найбільш шовіністичне місто у світі і якщо там не говориш

так, як всі, то тебе зневажають. Саме тому все, хто переїжджають до Москви намагаються опанувати московській говір якнайшвидше. 

7-річний син моїх друзів на свій вік прекрасно володіє володіє українською мовою, але його батьки купують російськомовні дитячі книжки. Хочуть, щоб від володів двома мовами, бо там "великая русская литература": Лєрмонтов, Пушкін і Толстой. 

Але, ні скільки не принижуючий літературний талант цих добродіїв, хочеться сказати, що, по-перше, у сучасному світі необхідність вивчення їх творів для дитини страшенно нудна, а по-друге – сумнівна. 

Зараз існують більш "круті" драматури, літератори та поети. Якщо ж ви примушуєте дитину вивчати "нафталінові" твори, то ризикуєте назавжди відбити у дитини бажання цікавитись літературою. 

Новітня російська література та кіно, культура загалом не має нічого цікавого у порівнянні із світовою. І все, чим закінчується вивчення російської мови – це прослуховуванням Полякової та жартів 95 Кварталу і непомітно ви стаєте новим адептом "руського міру", що у сучасному світі не дає вам ніяких конкурентних переваг. 

У повсякденному спілкуванні користуюсь іспанською, українською, російською, англійською, каталонською. Я не є науковим дослідником мови, але вона завжди була серед моїх професійних інтересів, тобто прямо чи опосередковано я завжди заробляв цим гроші. 

Так склалось, що я жив у Грузії, Москві, Україні. Зараз – у Барселоні, столиці іспанської Каталонії і тут ситуацію із мовою не можна назвати простою. 

Я змінюю мовне "середовище" по декілька разів на день, але, вважаю, що єдиний можливий шлях розвитку України базується виключно на використанні української мови. 

Вивчати іноземну мову –  весело і цікаво. 

Маю подругу, вона з Тбілісі, розмовляє російською, хоч і з акцентом. Ще на початку нашого спілкування ми вирішили, що не хочемо спілкуватись мовою окупанта. Це складніше для нас обох, але ми свідомо обмежуємо використання російської. Бо якщо ми не зробимо це зараз, то це треба бути робити нашим дітям. А навіщо? 

– То ви нас розумієте? – питають каталонці коли дізнаються, що я з України. – Каталонія і Іспанія, це як Україна та Росія? – наступне питання. 

Це зовсім не так, бо, по-перше, Україна – це суверенна держава, а, по-друге, в Україні люди помирають за право бути вільними від Росії – не без гордості відповідаю я. 

І не розумію, чому люди, які гинуть за свою свободу так зневажають власну мову. На відміну від каталонців, які плекають власну мову та культуру і можуть тільки мріяти про власну незалежну територію.

Валерій Пятаєв 

Колонка – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст колонки не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ній піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора колонки.  



powered by lun.ua

На ринку лісу нова монополія?

Конфлікт на користь РФ: чому Україна втрачає білоруський ринок

Чому українські жінки (НЕ) обирають ІТ та STEM-професії?

Хто заплатить за пластик?

Вікна можливостей: кілька перспективних напрямків для бізнесу під час пандемії

Новий політичний світ