"Не на ту натрапили". Полтавський "рішало" заплатить судді
Суддя та викривач корупційного злочину – я.
У травні 2014 року мені дісталася адміністративна справа стосовно Олександра Мамая. Мер Полтави обвинувачувався в тому, що не повідомив депутатів міської ради про конфлікт інтересів при розподілі земельних ділянок на користь своєї падчерки.
Розгляд нескладної справи розтягнувся на 9 місяців. Адже Мамай уникав явок до суду, оформлюючи собі відпустки, лікарняні, фіктивні відрядження.
Двічі міського голову доставляли до суду примусово правоохоронці, але щоразу йому ставало зле.
Практично весь час чинився тиск, аби добитися мого відведення. Здійснена була й спроба виторгувати потрібне мерові рішення. Посередник, який завітав до мене з пропозицією "моральної компенсації", опинився згодом на лаві підсудних.
Протилежну роль – "поганого копа" – відігравав Олександр Ковжога, представник у судах інтересів Мамая.
Довгий час колишній заступник начальника міської міліції порівняно з іншими юристами мав значні переваги. Позапроцесуальні. Посилені кумівством з Олександром Струковим, головою Октябрського райсуду, що в багатьох аспектах є ключовим в обласному центрі.
Сприяння впливових і доволі свавільних партнерів робило Ковжогу навіть без статусу адвоката всесильним. У досягненні бажаних клієнтам результатів – хай би ті й суперечили вимогами закону.
Активно використовував Ковжога і "грізну" атрибутику ГО-шки, створеної подібними до нього відставниками, обласним "управлінням" якої він керував – "Всеукраїнська Спеціальна Колегія з питань боротьби з корупцією та організованою злочинністю".
Наразі ситуація істотно змінилася.
Розжитися свідоцтвом захисника Ковжога таки зумів (пікантний штрих: майже одночасно багаторічний мешканець Полтави адвокатство оформив у Краматорську, а пожиттєву інвалідність – у Кременчуці).
Проте Струков торік опинився у передчасній відставці.
Мамаєві ж після оголошення у вересні 2018 року недовіри депутатами міської ради і дострокової втрати повноважень, попри всі скандали, вдалося втретє обратися градоначальником. Але промерська коаліція нестійка, і в місцевому політикумі нуртують наміри восени "знести" голову знову.
Оприлюднення на сайті УП методів впливу трійці на мене під час розгляду справи за корупційним обвинуваченням міського голови його неофіційному юристу не сподобалося.
За колонку – звернення до з’їзду суддів України Ковжога подав позов до суду. Другим відповідачем указав редакторку-засновницю УП Олену Притулу.
У першому йшлося, як повпред Мамая намагався поспілкуватися зі мною неформально, а коли знову не вийшло, у присутності свідків вигукнув: "Якщо не хочеш по-хорошому, пожалкуєш!"
Другий фрагмент оповідав дещо про подальші переслідування, яких я зазнала за непоступливість. Скажімо, купівлю у сусідки гаража "борець" із корупцією та оргзлочинністю в низці звернень до правоохоронців кваліфікував як "шахрайські дії, вчинені групою осіб" (члени кримінального дуету – я та мій чоловік). Інакше як маразматичними назвати ці обвинувачення було складно.
Третій уривок наведу дослівно:
"А я ж створила проблеми для "системи". Зазіхнувши на мера, на голову суду, на псевдоборця з корупцією, котрий в дійсності є рішалою – з’єднувальною ланкою між злочинцями (не тільки білокомірцевими, але й криміналітетом) та корумпованими слідчими, прокурорами, суддями".
У позові Ковжога твердив: "Поширення такої інформації Відповідачами, невизначеному колу осіб, остаточно та фактично безповоротно заплямовує мою честь, гідність та ділову репутацію в очах громадськості".
"Правник" розгорнув шалену діяльність, спрямовану на мою дискредитацію, руйнування кар’єри і всього звичного життя.
Упродовж 2017 року він затіяв судові процеси проти мене також за участь у ефірі телеканалу "1+1" та стосовно інциденту в Київському райсуді Полтави.
Надуманість вимог показує хоча б остання зі справ. Ковжога бажав, аби суд зобов’язав мене завітати під його контролем до кабінету судді Олени Миронець та сказати, що він "як завгодно" сюди не заходить (цю примху збудив опис позапроцесуальних стосунків Ковжоги з "фемідою").
Завершилися потуги мерського юриста закономірно: мені вистачило доказів істинності всіх своїх слів, тож від претензій до мене й "1+1" він відмовився, позов до мене й УП просив залишити без розгляду, у постановці мізансцени відмовив суд.
Перемоги легко не далися. Активна фаза судових герців тривала з березня 2017-го по травень 2019 року (з продовженням уже з моєї ініціативи).
Дифамаційними тяжбами Ковжога не обмежився.
Читайте також: Проти мене "шиють справу". Брутально і поквапом
"Віджатий гараж" та інші справи
З подачі "громадського діяча" міський голова стурбувався іржавим металевим гаражем, що понад 30 років простояв на своєму місці, перш ніж перетворився на самочинне будівництво, а діляночка під ним – на самовільно захоплену комунальну землю.
Кілька підконтрольних мерові структур позивалися, аби змусити нас демонтувати "самобуд" (розташовані поруч гаражі нікого не хвилювали). Водночас в іншому судовому процесі за споруду змагався раніше судимий громадянин, котрий не приховував – йому гараж "узаконять".
Наближені до мера ЗМІ присвячували гаражу окремі сюжети
Аби розірвати договір купівлі-продажу, громадянин наполіг на проведенні психіатричної експертизи. Майже через 2 роки по смерті жінки експерти "з’ясували", що в момент продажу гаража вона не усвідомлювала значення своїх дій (хоча потім голосувала на виборах, допитувалася слідчою в кримінальній справі, відкритій за її заявою, до кінця життя отримувала пенсію й розпоряджалася нею).
Показово, що за день до ознайомлення громадянина з результатами експертизи Ковжога у черговій заяві про злочин уже посилався на "неосудність" (плутаючи цей термін із недієздатністю) нашої "жертви".
Із жовтня 2016-го по березень 2019 року Нацполіція розслідувала кримінальне провадження про "протиправні дії" судді з використанням психічного стану потерпілої та "злочинний зговір" (заради придбання гаража). Закрили справу за відсутністю складу правопорушення.
А в березні 2017-го слідство стосовно мене змушені були почати детективи НАБУ. Знову ж таки внаслідок надходження низки беззмістовних заяв про злочин та їх внесення до ЄРДР завдяки рішенням судів.
"Пред’являв" мені Ковжога ч. 3 ст. 368 КК України, що означає одержання неправомірної вигоди у великому розмірі або вчинене службовою особою, яка займає відповідальне становище.
Конкретики щодо кількох епізодів мого "хабарництва" заявник не повідомляв. Від допиту як свідка відмовлявся, прикрившись нормою Конституції, котра гарантує особі право не давати показань проти себе чи своїх родичів.
Та щоразу Ковжога затято оскаржував постанови про закриття кримінального провадження в судах. Аж поки в квітні 2018 року суд ухвалив: у скасуванні постанови детектива відмовити.
Ще раніше Ковжога домагався реєстрації кримінальних проваджень за постановлення суддею Гольник завідомо неправосудних рішень стосовно Олександра Мамая. За заявами самого ж мера велося слідство спершу через нібито вимагання мною неправомірної вигоди у розмірі 5000 доларів, потім – через провокування Мамая на надання судді неправомірної вигоди, що я начебто робила, вступивши "у зговір з працівниками УБОЗ УМВС України … з метою дискредитувати міського голову".
Іще градоначальник та його "юрист" інкримінували мені та моєму чоловікові втручання в діяльність судових органів, неправдиві свідчення, розголошення даних оперативно-розшукової діяльності та матеріалів досудового розслідування.
Попри те, що негласні слідчі (розшукові) дії за фактами тиску на суддю та пропонування неправомірної вигоди відбувалися за моїм офіційно зареєстрованим повідомленням про злочин, за дозволом суду, під наглядом прокуратури, тобто з дотриманням усіх передбачених законами процедур, мою участь у документуванні правопорушення зацікавлені особи намагалися обернути проти мене ж.
"Шили" і незаконні придбання або використання спеціальних технічних засобів отримання інформації, і зловживання службовим становищем, і перевищення службових повноважень працівником правоохоронного органу, що спричинило тяжкі наслідки.
Струков від кума не відставав. На його замовлення мені приписували завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину та введення в оману суду або іншого уповноваженого органу.
Навіть, незаконне позбавлення волі або викрадення …голови суду.
З надуманих підстав за поданням Мамая, Ковжоги, Струкова і пов’язаних із ними осіб проти мене було порушено 12 (!) кримінальних проваджень. Можливо, за деякими з них досудове розслідування триває.
Утім, для українських викривачів корупції подібні переслідування є правилом, а не винятком.
Нескінченним потоком, поки Струков обіймав свою посаду, від нього та його партнерів у всі можливі інстанції йшли скарги на мене: за нібито вчинені прогули та інші порушення трудової дисципліни, відмови від здійснення правосуддя, зриви зборів суддів, порушення вимог сумісності (інакше кажучи, за нібито політичну діяльність, що є неприпустимим для судді). А також за надання оцінок рішенням інших суддів (йшлося про коментар на вирок у "справі Крисіна") та начебто неетичну поведінку щодо колег.
Адресатами ламентацій виступали вищі органи суддівського врядування та самоврядування, конкурсні комісії, Президент України.
Як абсурдно не виглядають усі ті закиди, протистояння їм забирало безліч часу й сил.
Повернуся до позову Ковжоги.
Він вимагав від мене та УП 30 тисяч гривень матеріальної сатисфакції. І водночас призначення відповідачу психіатричної експертизи!
Нонсенс полягав не тільки у взаємовиключності вимог. Лише родичі вправі клопотати про подібні висновки (і відповідні заходи медичного характеру) стосовно осіб, чия поведінка викликає сумніви в психічній адекватності.
Та правові нюанси "юриста" не турбували. Перелік запитань експерту дозволяє стверджувати, що дійсною метою був намір піддати сумніву мої свідчення у "справі Мамая" і тим самим розвалити її.
Спроба піддати примусовому психіатричному освідченню суддю, викривача корупційного злочину, до вчинення котрого мала причетність верхівка міста, спричинила значний резонанс.
Зрештою на мій захист виступила міжнародна фундація Judges for Judges (Rechters voor Rechters), що базується в Гаазі та опікується суддями, які зазнали безпідставних переслідувань у власних країнах.
Ковжога (у центрі) та його адвокати
Після зриву затії з психіатрією я зазнала нападу. Молодики прагнули завдати мені ударів саме по голові. На щастя, істотних травм я уникла.
Коли й цей план зазнав фіаско, інтерес до судового процесу Ковжога втратив. Він і два адвокати, близькі до нього й Струкова, без повідомлення причин почали "прогулювати" засідання.
Я ж звертала увагу суду, що позов має ознаки завідомо безпідставного. Що протилежна сторона зловживає своїми правами. Наполягала на внесенні Ковжогою на депозитний рахунок суду коштів для забезпечення відшкодування моїх витрат на професійну правничу допомогу.
Таке моє клопотання суд задовольнив. Але в подальшому ніби забув про попереднє рішення. Ковжога подав заяву про залишення позову без розгляду, а суд відмовив мені та моєму представнику у компенсації понесених витрат.
Звернулася до апеляційної інстанції – спіткала відмову у відкритті провадження.
Оскаржила до Касаційного цивільного суду, що діє в складі Верховного Суду. Той постановив направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
І ось нарешті постанова Полтавського апеляційного суду від 20 травня 2021 року.
Суд підтвердив завідому безпідставність претензій Ковжоги. Відтак понесені відповідачем витрати необхідно стягнути з недобросовісного позивача.
Загалом Ковжога має сплатити понад 47 тисяч гривень.
А ще мої недоброзичливці мали б відповісти за завідомо неправдиві заяви про злочини – у кримінальному порядку.
У правовій державі саме так і має бути.
Справедливість є. Боротися за неї надзвичайно складно. Та опускати руки ніколи не варто.
Лариса Гольник, суддя Октябрського райсуду Полтави
