Фанати "руського міру" мають понести відповідальність

Понеділок, 04 квітня 2022, 08:00

Для кожного українця росія стала смертельним ворогом. 

Це не був блискавичний процес. Ми почали розуміти це ще з 2014 року, коли росія цинічно анексувала Крим і поливала кров'ю землю на нашому Донбасі. 

Але все ж таки є українці, які почали називати росію ворогом тільки зараз, після 24 лютого 2022 року. Навіть швидше після 26 лютого, коли стало зрозуміло, що хвалений бліцкриг не відбувся і квітами "визволителів" ніхто не зустрічає. Отже, потрібно терміново "перевзуватися".

Війна росії з Україною була передбачуваною. Питання викликав лише час. Для пильного спостерігача неминучість нападу рф була зрозумілою ще з 2008 року. 

Досить було лише уважно слухати промови російських державних керівників. Вони не приховували свого роздратування існуванням незалежної України й усіляко готувалися до її демонтажу. Готувались і чекали. 

Уже зараз можна сказати, що готувались ґрунтовно. 

Тільки на Київщині з початку війни ЗСУ виявили декілька комерційних об'єктів нерухомості з російськими інвестиціями, побудованих за всіма правилами фортифікаційної науки, здатних забезпечити укриття командних центрів від артобстрілів. Побудованих ще у 2008-2012 роках. Вибити їх звідти ми досі не можемо.

Крім того, для нападу потрібне було ще політичне та громадське ослаблення України. 

У 2014 році росія вирішила, що таке ослаблення настало. Але до повномасштабної операції не був готовий сам агресор. Все-таки Україна досить велика країна, тож її окупація можлива лише за наявності величезної кількості боєздатних військ і армії внутрішніх колаборантів, готових під крики про "порятунок держави і народу, мир, братерство та рівність" (близько до соціалістичних гасел) очолити уряд зрадників. А українці мали бути готовими якщо не вітати таку "владу", то хоча б змиритися з нею.

Усі вісім останніх років у всіх сферах і ешелонах влади України активно піднімали голову представники цього руху колаборантів. Вони всіляко намагалися підготувати ґрунт для сценарію анексії України російськими "визволителями". 

В хід ішли гасла про єдиний народ і необхідність фактично здатися Москві на зрадницьких умовах Мінських угод. Ностальгія на тему "який хороший і великий СРСР ми втратили" і таке інше. Усіх цих "політиків", "журналістів" і "лідерів громадської думки" щедро "заливали" російськими грошима.

Але судячи з того, що уряду колаборантів досі немає, у тимчасово окупованих містах жителі масово протестують проти "визволителів", а самих колаборантів на кшталт Януковича чи Царьова посилають слідом за російським військовим кораблем, українців вони не переконали. 

Зате переконали путіна в тому, що цей план можна реалізувати. Що є кандидати у зрадники України і що українці не підтримають законну владу. Що можна розпочинати. І він почав.

Фактично ці пропутінські українські політики та журналісти стали одними із паліїв війни. Одними із убивць українців. На їхніх руках наша кров. 

Хтось із них був корисним ідіотом, хтось заробітчанином, а хтось і цілком усвідомленим зрадником. І кожен із них має понести відповідальність за скоєне, незалежно від того, що вони кажуть зараз.

Гасло Другої світової війни "Ніхто не забутий, ніщо не забуто" в Україні актуальне як ніколи. Щоб одягти маски патріотів, латентним колаборантам знадобилося лише три дні. Впродовж цих днів вони, завмерши, чекали на успіх обіцяного бліцкригу. Якщо ж ситуація зміниться, то вони знову так само феєрично "перевзуються" на ходу.

Кожен із симпатиків "руZZкого міра" має відповісти відповідно до міри своєї провини. 

Це і Медведчук, Шуфрич, Бойко, Дубінський, Дмитрук, Новинський, Діордиця, Качний, Королевська, Козак, Рабінович, Кива, Лазарєв, Мураєв, Гриб, і співробітники телеканалів "Інтер", 112, NewsOne, ZiK і "Наш", і багато інших. 

Забути про їхню відповідальність – це злочин перед біженцями й полеглими у цій війні. 

Адже саме вони своїми заявами навіяли росії та путіну думку про "один народ" і змусили повірити, що Маріуполь, Харків і весь південний схід нашої країни зустріне російських солдатів із квітами. Але квітів немає і не буде. 

Окупанти отримають лише кулі та смерть. А їхні помічники мають понести відповідальність за допомогу в розпалюванні цієї кривавої війни.

Олег Дунда

Колонка – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст колонки не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ній піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора колонки.
Реклама:
Шановні читачі, просимо дотримуватись Правил коментування

Не лише дрібний ритейл. Чому промислові гіганти йдуть в Instagram?

Протести польських фермерів: хто розсипав зерно і коли це скінчиться

Суттєве спрощення для поранених військовослужбовців. Як працює електронний обмін документами

Український монолог: чому урядовий план розблокування кордону не зацікавив Польщу

Заморожені активи РФ в ЄС: чи зможе Україна отримати кошти

Безпека онлайн-платежів: як не втратити гроші через хакерів