"Інформаційний Рамштайн" – початок єдиного інформаційного фронту країн-союзників

П'ятниця, 30 вересня 2022, 17:50

Російська пропаганда залишається ефективною зброєю, особливо за межами України.

Розмір фінансування російської пропаганди в рази перевищує інформаційні проєкти західних країн з протидії їй.

За даними міністерства фінансів рф, з січня до березня 2022 року росія виділила на фінансування державних ЗМІ 17,4 млрд рублів (з них 11,9 млрд – під час бойових дій у березні). Це у 3,2 рази більше, ніж за аналогічний період минулого року. А до кінця року цифра може сягнути мільярда доларів США.

Україна має обмежені ресурси для протидії російській інформаційній агресії. Саме через елементарний брак коштів реалізуються лише окремі проєкти.

Зокрема, доволі успішний телепроєкт "Freedom", що розповідає про реальний стан речей в Україні російськомовній аудиторії переважно за кордоном і безпосередньо в рф. Він користується суттєвою увагою в YouTube (близько 53% глядачів, за даними GOOGLE Analitic, саме з рф). І робимо такі висновки не лише за цифрами, а й через чисельні кібератаки на телепроєкт.

У континентальній Європі, яка наразі енергетично залежна від кремля, рф активно просуває вигідні собі наративи, що "санкції шкідливі для країн, які їх запровадили"; про "роздмухування війни шляхом постачання зброї Києву", "боротьбу росії з колективним Заходом" та інші.

Повномасштабна війна росії проти України триває вже понад сім місяців, і з плином часу настрої громадян Євросоюзу дещо змінюються.

У міру наближення опалювального сезону та загального зростання цін, серед населення ЄС може накопичуватися втома від війни в Україні. І мета інформаційних атак прозора – схилити Україну до миру на невигідних умовах шляхом створення нестабільної соціально-політичної ситуації в європейських країнах. 

На противагу інформаційній пропаганді рф, основні зусилля західного світу були поки зосереджені на припиненні доступу до російських медіа, а не на побудові власної антипропагандистської стратегії.

Так, з лютого 2022 понад 30 країн Європи заблокували мовлення каналів RT і Sputniк, Rossiya24, TV center International, RTR Planeta. Вони мовили на сателітному супутнику Eutelsat.

Але зараз ми говоримо про подальші кроки. Мова йде про Перший канал, НТВ, Рен ТВ та інші, яким не місце в цивілізованому світі. На превеликий жаль, ці канали пропаганди рф є дуже активними й у Латинській Америці, і в Азії, і в Африці, де люди мало чують правди про російський терор в Україні.

Досвід бойових дій в Україні показує, що найкраща оборона – це наступ. Тому й у інформаційній сфері варто переходити з глухої оборони в інформаційний наступ.

Отже, ми пропонуємо нову форму партнерства – "Інформаційний Рамштайн". Мета такого об'єднання всіх країн цивілізованого світу – змінити стратегічні підходи, протидіяти дезінформації росії та підтримати українські медіа. 

Надважливо найближчим часом ініціювати зустріч країн-союзників з метою вироблення основних стратегічних цілей, проєктів антиросійської пропаганди та засад комунікацій між усіма учасниками. А також задля створення спеціального фінансового фонду для координації спільних зусиль із протидії кремлівській пропаганді.

Свої погляди на ініціативу "Інформаційний Рамштайн" також представили чотири експерти, зокрема поділилися своїми думками, що має стати складовими нашої спільної з союзниками антипропагандистської стратегії.

Лариса Денисенко – письменниця, правозахисниця, громадська діячка

Вся російська міжнародна інформаційна політика – політика окупації. Світ сьогодні, без перебільшення, перебуває в інформаційній російській окупації. Тому разом з Україною світ має боротися і відстоювати свої свободи та вивільнитися від спотвореної інформації. 

Створення наразі "Інформаційного Рамштайну" вважаю дуже важливим. Як тільки росія загарбує чужу територію, миттєво не лише утискається свобода слова, а й створюється спотворена брехлива реальність, за допомогою чого можна легко впливати, залякувати, підкупляти.

Люди починають боятися правди. Світ може цього не бачити, але вся російська міжнародна інформаційна політика – політика окупації.

Треба зрозуміти, що вплив росії це не лише прямі погрози, тероризм, корупція, брехлива пропаганда. Це ще і культура й освіта.

Російські звичні наративи – це суміш тероризму та садизму.

Коли терор та хабарництво не проходять, росіяни залучають культуру як універсальний і прийнятний інструмент-зброю, бо примудряються навіть літературу і балет начинити "флешетами". 

На мій погляд, у цій фазі війни росію треба передусім позбавити слова.

Те, як ведеться ця війна, те, яких втрат зазнає Україна та інші країни, дає право цивілізаційному світу не слухати насильника, натомість слухати борців проти насильства.

І саме так треба позиціонувати Україну – не як жертву, а як борчиню проти насильства, катувань, зґвалтувань, фальшивих наративів. 

Держава-агресорка має бути позбавлена права голосу.

Якщо система Ради безпеки ООН ніяк не може це зробити, і ми бачимо, до чого це призвело, то інформаційні політики країн-демократій мають продемонструвати цю здатність, єдність і солідарність. Як на мою думку, це не порушує принципу свободи слова, а виступає протидією сваволі, брехні й насильству.

Методи і підходи, як це зробити, можна обговорювати пізніше, в індивідуальному порядку.

Спочатку ми маємо дістати згоди щодо цього підходу: оніміння російської федерації, принаймні на період воєнної агресії.

Допоки серійного вбивцю не упіймали, ніхто не надає йому захист, ніхто не слухає його розмисли – спочатку злочини мають зупинитися, аж потім починає працювати система правосуддя, і в підсудного, зокрема, з'являється право на останнє слово і можливість, після отримання вироку, писати в ув'язненні книжки.

Александр Воель – професор культури та літератури Центральної та Східної Європи Потсдамського університету

Ми стикаємося з найбільшою війною авторитарної диктатури проти ліберальних демократій після Другої світової війни. 

У Радянському Союзі пропаганда була настільки поганою, дещо примітивною, що більшість людей на Заході над нею просто сміялися.

Після падіння "залізної завіси" почали з'являтися такі книги, як "Відживлення демократії" Жана-Франсуа Ревеля, які попереджали, що ліберальні суспільства перебувають під серйозною загрозою.

Французький інтелектуал Ревель наполягав, що демократія – єдині ліки від усіх хвороб, і людству залишилось або спожити їх, або припинити існування – "третього шляху" немає. 

Що ж спостерігаємо сьогодні? Ситуація дуже змінилася. росія навіть використовує правих реперів та музичні відеокліпи в світовій мережі, щоб просунути відверту кривду, деструктивну інформацію.

Фінансуючи праві партії, їхніх лідерів – від Дональда Трампа до Марін Ле Пен, Маттео Сальвіні та німецької AfD – рф активно використовує представників західного світу та задіює високі технології. російські хакери Fancy Bear і Cozy Bear зламали електронну пошту Гілларі Клінтон і вивели маріонетку Путіна на політичний олімп США.

Що ж у цьому контексті робити нам, Україні та її союзникам?

Отже, потрібно більше таких міжнародних авторитетних експертів, як історик, професор Єльського університету Тімоті Снайдер, які б пояснювали громадянам світу, що насправді відбувається.

Важливо до антипропаганди все більше й більше залучати громадянське суспільство, об'єднувати прогресивно мислячих людей у різних країнах світу. І, звичайно, на порядку денному є впровадження в ЄС антикорупційної політики з персональною фінансовою відповідальністю для представників всіх гілок влади.

Проникненню негативного російського впливу у наші суспільства має бути покладено край.

У Німеччині ми маємо тривалий досвід роботи з Радіо Вільна Європа (Радіо Свобода (RFE/RL), штаб-квартира якої до 1989 року базувалася у Мюнхені. До речі, минулого року Радіо Вільна Європа відзначило 70-ту річницю від початку непідцензурного мовлення для людей, які не мали доступу до вільних медіа. 

На цьому радіо працювали знавці не лише політики та військової науки, а й експерти з літератури, музики, кіно, театру та культури в цілому. Цей досвід може стати у нагоді всім нам. 

Так, часи дуже змінилися, і соціальні медіа створили нові можливості, якими тепер на повну силу користуються диктатори. І це велика небезпека для ліберальних демократій Заходу.

Більшість росіян завдяки VPN можуть, за бажання, підірвати роскомнагляд. Проте сьогодні до "нормальних" жителів росії достукатися вкрай важко.

Гадаю, нам знадобляться абсолютно нові форми хакерських об'єднань, на кшталт Anonymous, щоб керувати цим процесом. Якщо говорити про складові нашої спільної контрпропагандистської стратегії, то:

  • по-перше, маємо разом забезпечити матеріальну базу, щоб працювати з найкращими технологіями;
  • по-друге, об'єднати "правильних" людей-посередників для просування адекватної релевантної інформації до закритих диктатур;
  • по-третє, маємо докласти спільних зусиль, щоб повністю перекрити мовлення Russia Today, Sputnik та інших пропагандистських центрів.

Дана Федун – аналітик, політолог, постійний спікер французького телебачення з питань війни росії проти України

"Інформаційний Рамштайн" – це надзвичайно важлива ініціатива, яка має працювати на постійній основі, тривати, незалежно від війни. 

Російська пропаганда дуже активувалася у Франції в серпні 2022 року та зараз продовжує просочуватися через вуста політиків, громадських діячів.

Мета інформаційно-психологічної операції росії (ІПСО) полягає в тому, щоб спочатку вплинути на настрої груп у суспільстві. ІПСО росії нині базоване на технологіях пропаганди радянського союзу, що діє нищівним чином на українську ідентичність. 

Дуже прикро, що й через сім місяців повномасштабного вторгнення росії в Україну деякі європейські політики продовжують просувати російські наративи. Страх повномасштабної війни у себе вдома та небажання переглянути власні стереотипи стають для таких осіб світоглядною пасткою.

Важливо усвідомити, що на часі – юридична та моральна відповідальність кожного з нас, особливо тих, хто має певний вплив. 

Для України сьогодні вкрай важливо консолідувати українську діаспору кожної країни та надати їм чіткі задачі та меседжі. 

Українські студенти, які виїхали на навчання за кордон – чудовий інструмент, аби про українську культуру, про війну дізнавалися якомога більше людей. Це така soft power, яку наразі є можливість використати в цілях української адвокації.

Нещодавно президент Зеленський дав інтерв'ю каналу TV5 Monde, який транслюється у 23 країнах світу, зокрема охоплює країни африканського континенту, які тісно співпрацюють з Францією, яка, зокрема, підтримує Україну. 

Нарешті відбулася зміна дискурсу пана Макрона – з наївного "діалогом можна домовитися" до усвідомлення того, наскільки росія обманула і Францію зокрема.

Відомий історик, політолог Тімоті Снайдер виклав свою чотиригодинну лекцію "Творення сучасної України" ("The making of modern Ukraine"), де наголосив на тому, що світ давав Україні лише тиждень, не більше. І коли світ побачив, наскільки люди здатні битися за свою свободу, стало зрозумілим, що вони зовсім нічого не знають про українців. 

Тому дуже важливо розробити стратегію інформаційної політики щодо України.

Всупереч забороні доступу до російських медіа, вони, на жаль, продовжують кривдити світ через сателіти. 

Читайте також: Тімоті Снайдер: Це війна Китаю. Він несе фундаментальну відповідальність за цю війну

Отже, побудова стратегії "Інформаційного Рамштайна" має відбуватися через: 

  • По-перше, усвідомлення, якою має бути Україна через 10/20/30 років; яким має бути меседж сучасної України світові; яка роль України на геополітичній карті; як українці можуть підвищити українську суб'єктність.
  • По-друге, ідентифікація наявних людських ресурсів; розуміння кодів поведінки кожної країни та адаптація до кожного з них у ході планування антипропагандистської стратегії; налагодження взаємодії приватних та державних ініціатив.
  • По-третє, глобальний розвиток цивілізованого світу та, зокрема, України зсередини. Пропаганда вражає найвразливіші місця кожного суспільства. Тому кожна країна має будувати сильний "хребет", який буде неможливо зламати пропагандою.

А завершити свої роздуми хочу на позитивній ноті. Як у своєму крайньому вересневому репортажі з України написав французький філософ, письменник, публіцист, громадський діяч Бернар-Анрі Леві: "Україна виграє війну – і разом із тим врятує Європу".

Марина Стародубська – ад'юнкт-професорка Києво-Могилянської Бізнес Школи 

Ініціатива "Інформаційного Рамштайну" важлива, оскільки "інформаційне забруднення" (information pollution) та войовнича дезінформація (weaponized disinformation) у 2022 році були визнані одними з найнебезпечніших ризиків для людства (за даними World Economic Forum). 

Тобто навіть у тій частині світу, де зараз немає війни, саме інформаційні загрози становлять відчутну небезпеку. Наприклад, менш ніж 1% користувачів соцмереж, які розповсюджують дезінформацію, є реально активними, однак саме їхні коментарі генерують ~25% інформаційного бруду (за даними Constella Intelligence).

Крім того, за даними Global Inventory of Organized Social Media Manipulation (University of Oxford), за останні роки використання різними країнами організованих маніпулятивних кампаній у соцмережах зросло на 150%. І це не враховуючи війни в Україні. 

Відтак в Україні, де війна з росією триває не лише на полі бою, а й в інформаційному просторі, робота з аналізу публічного дискурсу, обробки ворожих наративів та генерування наративів, актуальних для нас, конче необхідна.

Найактуальніші спільні задачі України та цивілізованого світу в цій фазі інформаційної війни мають визначати профільні очільники державних інституцій. Однак з аналізу інформаційного простору та трансформацій наративів роспропаганди в ньому можна вивести три наступні важливі напрямки нашої спільної  інформаційної роботи:

  • По-перше, актуалізація інформації про Україну (враховуючи спричинену війною хвилю інтересу) та її місце у глобальних процесах світової історії – від Другої світової війни до внеску українських діячів у розвиток світової культури та науки, звідки нас десятиліттями витісняла країна-агресорка. Бо через системну апропріацію (присвоєння) росією досягнень і подвигів українців про існування та масштаб участі України у світовому контексті в багатьох інтелектуальних колах Європи дізналися лишень у 2022 році.
  • По-друге, формування пост-колоніальної історії України та нашого погляду на сучасний підхід до безпеки та розповсюдження через публічні майданчики, наукові співпраці, культурні проєкти та ініціативи бізнесу та громадянського суспільства.

    Провідні сучасні історики, зокрема Тімоті Снайдер, відкрито говорять про те, що ключові інституції розвинених західних демократій мають колоніальне бачення світу, в якому імперії (з деякими винятками) – це носії прогресу та загалом "позитивні герої".

    Натомість країнам, які були колонізовані (як-от Україна свого часу – росією та Австро-Угорщиною, а потім – знову росією), не відведено у цьому світогляді значущого місця.

    Україна сьогодні в унікальній позиції для корекції такого сприйняття – бодай у наш бік. Як нікому в світі, нам відомі (й документально зафіксовані) численні посягання країни-агресорки на наш суверенітет ("немає ніякої України"). Прикладом протистояння численнішому та фінансово потужнішому ворогу, українці довели, що мають достатньо агентності для того, щоб вибирати демократію навіть під загрозою життю.

    Колективний Захід вже кілька поколінь не бачив подібного прикладу дієвої віри в демократичні цінності. Відтак, спільно з союзниками, Україна має бути співархітектором актуальних поглядів на чинники наявної війни.

    Корекції (за участю українських фахівців) вимагатимуть, зокрема, історичні наративи (наукові роботи, профільні видання тощо) та крос-культурні дослідження авторитарних та колонізованих країн – паттернів розвитку, виникнення конфліктів, специфіки національних культур та підвалин моралі в них.
  • По-третє, національного рівня роз'яснювальна кампанія у ЗМІ та соцмережах для широкого населення про роспропаганду та дезінформацію і як вирізняти з нескінченного інформаційного потоку підозрілі та шкідливі наративи.

    За результатами щорічних всеукраїнських опитувань USAID/Internews за останні 4 роки: менше 10% українців здатні визначити, яка інформація є неправдивою чи маніпулятивною; а >65% – не знають, хто володіє ресурсами, з яких вони споживають інформацію; ~57% українців вірить, що нашою країною керує "таємний зовнішній уряд"; а до критичного мислення не схильні ~60% дорослого населення.

    Такий стан інформаційної гігієни та медіаграмотності дуже помічний ворогу, адже розганяти пропаганду на такому плідному ґрунті нескладно.

Західний світ має власних аналітиків та інших фахівців, хто визначатиме вектори такої стратегії.

На мою думку, важливо сфокусуватися на контр-пропагандистських зусиллях України, точніше на їхньому доповненні, бо робота все-таки ведеться. Відтак, "три кити" напрямків на доповнення наших контрпропагандистських зусиль:

  1. Прицільніша калібрація меседжів на країни Глобального Півдня, яким близький досвід колонізації та позбавлення агентності, однак які часто не вважають рф колонізатором. На цей регіон Україна ніколи не мала сфокусованої та належним чином ресурсно забезпеченої інформаційної роботи, відтак зараз маємо там високий рівень підтримки країни-агресорки. І хоча ця підтримка вже не така одностайна, як була у лютому 2022-го, до відчутної підтримки України у цьому регіоні ще далеко.
  2. Сфокусована робота з вибраними аналітичними інституціями країн-союзників над тим, щоби напрацювати основані на доказах висновки з меседжами та відповідями на питання щодо ключових аспектів існування України та нашого вимушеного співіснування з Росією. Вони будуть використовуватися для публічних комунікацій, розповсюджуватися як гайдлайни, довідкові записки тощо, бо матимуть поважний склад авторів-аналітиків.

    Адже роспропаганда найбільш ефективна там, де нема бодай базового знання про те, що таке Україна, що ми не росія, що "просто припинити війну" неможливо, що це не перша спроба росії "асвабадіть" дотичну країну, і що такі спроби будуть знову, якщо їх не зупинити. А вірять у західних країнах переважно локальним джерелам та фахівцям.
  3. Регулярна участь українських діячів у рейтингових ТБ, живих та онлайн-заходах у цільових країнах-союзниках, де найактивніше працює роспропаганда. З простими меседжами, хорошою англійською/французькою/німецькою тощо. Щоб тамтешні аудиторії, які "дозволяють" очільникам держав надавати Україні допомогу, бачили, хто ми, чули про нас зрозумілою їм мовою та відчували симпатію та емпатію до живих українців, які уособлюватимуть націю в їхніх очах, цитували їх.

Колонка – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст колонки не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ній піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора колонки.
Реклама:
Шановні читачі, просимо дотримуватись Правил коментування

Які українські товари найбільше цікавлять іноземних покупців?

Складне навчання, ПТСР і відчуття щастя. Що відбувається з українськими дітьми?

Повертаємо учнів у школи: чому важливо робити укриття і що для цього робить держава

Як звати невідомого солдата?

Реформа БЕБ: чи зможе бізнес ефективніше захищатися від свавілля в судах?

"Мобілізаційний" закон: зміни для бізнесу та військовозобов'язаних осіб