Чотири роки без освіти. Як Росія нищить українські школи та що з цим робити
З початку повномасштабного вторгнення Росія прицільно та цинічно нищить українські заклади освіти. Переконана, що це відбувається дуже свідомо та цілеспрямовано. На жаль, окупанти дуже вмілі у своїй пропаганді та знають – найкраще маніпулювати неосвіченими. А в контексті українців нищення нашої освіти – це складова нищення ідентичності.
Станом на серпень 2023-го Росія зруйнувала практично кожну десяту українську школу. Більш як 1500 закладів загальної середньої освіти суттєво побиті або ж знищені вщент і не підлягають ремонту.
Звісно ж, ця безжальна статистика сильно різниться від регіону до регіону. За даними savED, найбільша частка шкіл постраждала у Донецькій (67%), Харківській (43%) та Луганській (41%) областях.
Разом постраждалі школи цих трьох областей становлять половину всіх пошкоджених і зруйнованих по країні. Значна кількість – більше 100 закладів – також постраждали в Миколаївській, Київській, Херсонській та Запорізькій областях.
Після початку повномасштабної війни близько 800 тисяч школярів змушені були різко змінити форму здобуття освіти з денної на дистанційну (з 17 669 учнів/учениць у 2021 році до 772 909 у 2022) та сімейну (домашню) (з 4 695 до 64 409 учнів/учениць відповідно). Звісно ж, ці зміни найбільше вдарили по Сходу та Півдню України, звідки близько 40% та 30% учнів/учениць відповідно були вимушені виїхати за кордон чи в інші регіони країни.
Зруйнована освіта має свою ціну. Так, навесні цього року Світовий банк порахував, що на відновлення української освіти потрібно близько 7,8 мільярда доларів США, і найбільше – на відновлення шкіл. На мою думку, ця цифра суттєво занижена. Адже складно було порахувати, до прикладу, більш-менш точну вартість укриття. Десь це може бути 20 тисяч доларів. А десь укриття треба рити з нуля, і кошторис буде у кілька мільйонів доларів.
Крім того, війна триває. Вже після цієї оцінки Світового банку Росія знищила ще з десяток українських шкіл. Як, наприклад, у Снігурівці на Миколаївщині, прицільно поціливши у велику нову школу у Великодній світанок.
Проте є й інша ціна руйнувань, і саме її порахувати найскладніше. Це ціна втрачених можливостей, втраченого людського капіталу, втрачених днів, тижнів, місяців та років, коли діти не навчаються.
Працюючи з командою savED у регіонах, я часто бачу дітей, які не вміють нормально говорити, комунікувати, взаємодіяти. Адже вже де факто чотири роки не мають доступу до нормальної офлайн-освіти. Спершу два роки пандемії, тепер — майже два роки в умовах великої війни.
Особливо це критично у випадку з дітьми початкових класів. Лише уявіть, у нас росте покоління дітей, яке толком ніколи не ходило у 1-й, 2-й, 3-й клас. А це саме той вік, коли закладаються базові вміння, навички, цінності. Більш того, від знищеної освіти страждають найбільше саме сільські території. До великої війни найбільший розрив між сільськими та міськими школами у якості навчання був майже 2,5 навчальних роки. Зараз же на деокупованих сільських територіях відсутність школи означає практично відсутність альтернатив для навчання (звісно ж, якщо не називати навчанням завдання у Viber).
Поки що говорити про масштабну відбудову шкіл складно. Навіть у випадку, якщо в українському бюджеті з’являться ці мільярди гривень від міжнародних партнерів на відновлення закладів освіти, їхнє використання потребуватиме часу.
Працюючи більше року над відновленням доступу до освіти у громадах, що постраждали від війни, я переконалась в одному. Ми не маємо права чекати, поки будуть великі гроші, буде правильний час чи нарешті буде перемога, аби відновлювати доступ до навчання. Сім’ї з дітьми повертаються вже зараз у свої звільнені села та містечка. І нам треба забезпечити доступ до освіти їм вже зараз.
Що ми можемо зробити швидко?
Практичний досвід останнього року у фонді savED показує, що є швидкі та менш вартісні рішення, які можуть принаймні частково відновити доступ до освітніх активностей (не плутати з повноцінною шкільною програмою).
1.Тимчасові школи
За останній рік я бачила кілька десятків населених пунктів, де знищена повністю вся освітня інфраструктура. Часто це невеликі села чи селища. Школи та садочки підірвані або спалені. Проте практично в кожному такому населеному пункті можна знайти приміщення, що вціліло, та облаштувати там школу.
Приклад Богданівки на Київщині.
Місцеву школу на 400 дітей окупанти спалили під час відходу військ, а садочок на 100 дітей підірвали. Там вони зберігали свої боєприпаси. Благо, у селі вцілів комунальний будинок культури, який громада встигла відремонтувати ззовні до великої війни.
Фасад будинку культури у Богданівці Київської області
За погодженням з місцевими управлінцями ми повністю переобладнали будинок культури у невеличку школу, розділивши, зокрема, велику актову залу на 4 класи. Зараз тут навчаються усі діти початкових класів села. Старші ж учні можуть приходити займатись у другій половині дня. Загальна вартість переоблаштування тут, разом із закупівлями техніки, склала ~ 100 тисяч доларів (за підтримки канадського проєкту SURGe та організації Save the Children).
Зруйнована школа в Богданівці, Київська область
Актова зала до ремонту
Фото готового класу
Схожим чином фонд savED вже почав роботу у селах Червона Долина та Первомайське на Миколаївщині. Там тимчасові школи будуть облаштовані, відповідно, у місцевому будинку культури та у частині амбулаторії.
Зруйнована школа в Червоній Долині
Швидкими рішеннями також є модульні школи. Приклад – облаштований (за підтримки IREX) невеличкий простір у модульному приміщенні в селі Загальці на Київщині, що поряд з Бородянкою.
2. Цифрові освітні центри
Розширити доступ до навчання, особливо в ситуаціях, коли залишилась одна чи дві школи, в яких треба розмістити значно більшу кількість учнів, можуть цифрові освітні центри. Такі центри є відремонтованими приміщеннями (великі класні кімнати, перероблені бібліотеки тощо), які забезпечені усім необхідним – від меблів до ґаджетів, книг, дидактики, навіть настільних ігор.
Учні можуть приходити у заклади, аби займатись самостійно або ж займатись із залученими тьюторами. У центрах є доступ до ноутбуків та планшетів, що особливо актуально для деокупованих громад, де окупанти, як правило, крали з домівок усе цінне. Часто єдине, що залишилось у дітей із засобів для навчання, – батьківські старенькі смартфони, з яких вони виходять на ZOOM-уроки. Цифрові освітні центри вирішують цю проблему.
Центри, які створює savED, стають осередками позашкілля і такого потрібного едутейменту для дітей. Тьютори, цікаві програми, доступ до онлайн-платформ (як то TalkEn.Cloud для англійської) — все це ми забезпечуємо у центрах.
До жовтня 2023 у мережі таких центрів лише в межах нашого фонду їх буде близько 50. Працюють вони переважно у звільнених невеликих громадах.
Instagram проєкту Цифрові освітні центри
Укриття в Андріївці, Київська область "до"
Облаштоване укриття в Андріївці (облаштоване savED за підтримки Crown Agents)
3. Укриття
Навіть якщо школа вціліла, без наявного укриття, що відповідає безпековим вимогам Державної служби надзвичайних ситуацій, заклад не може відчинити двері для учнівства. За словами Міністра освіти і науки, станом на кінець липня 2023-го 9 з 13 тисяч загальноосвітніх шкіл, які готуються до початку нового навчального року, мають облаштовані укриття.
Проте часто за статистикою ховається реальність. Облаштованим можуть називати ті укриття, які ніби і є, проте перебувати там більше кількох хвилин неможливо. Через відсутність повітря, вологість, низькі стелі чи інші причини.
На жаль, через божевільного сусіда андерграундна освіта з нами надовго. Відтак і укриття мають стати комфортоними та придатними для того, аби продовжувати в них навчання, а не лише пересиджувати тривогу.
У багатьох населених пунктах облаштовані укриття є часто одним із небагатьох місць для навчання. Так, у Городні, що у прикордонній зоні на Чернігівщині, облаштоване нами укриття якийсь час слугувало єдиним можливим місцем для соціалізації дітей. Адже населений пункт був у визначеній 40-кілометровій зоні від кордону, в межах якої неможливе офлайн-навчання у школах (зараз цей радіус зменшили до 20 км).
Жоден з пунктів вище не відміняє довгострокової потреби повноцінно відбудувати заклади освіти, аби дати якісну освіту. Але поки в нас немає достатніх ресурсів, швидка освітня допомога є критичною, а головне — можливою.
Кожен з вас вже може допомогти відновити доступ щонайменше 1176 учням.
Долучайтесь до збору Української правди та savED на облаштування укриття в ліцеї 55 міста Миколаєва.
Читайте більше про збір: Ніде сховатися від ракет. Миколаївським дітям потрібна допомога, аби повернутися до школи
Посилання на банку:
https://send.monobank.ua/jar/9n5fV5yaRX
Номер картки банки:
5375 4112 0721 7238
Додаткові посилання на збір:
Paypal фонду savED:
savED — міжнародний благодійний фонд, який відновлює доступ до освіти в громадах, що постраждали від війни, розв’язаної росією проти України.
Детальніше про фонд: https://saved.foundation/about
Анна Новосад
