Зовсім не свята: церква – зброя російської пропаганди у війни проти України
"Війна – це покарання за гріхи українців" – переконує російська церква, а ще всередині неї існують такі формування як "Военный отдел Московского Патриархата" ["Військовий відділ Московського Патріархату"] чи "Военно-патриотическое объединение СПАС" ["Військово-патріотичне об'єднання СПАС"]. Не дуже в’яжеться з образом інституту духовності та моралі, чи не так?
Це далеко не єдиний зв’язок РПЦ із війною проти України. Російська пропаганда активно використовує впливовість церкви у власних інтересах. А використовувати є що: за даними Всеросійського центру вивчення громадської думки (рос. ВЦИОМ), 57% росіян вважають себе православними. Дані соціологів з "Левада Центру" свідчать про те, що 51% росіян довіряють церкві як інституції. Тобто, ми зараз говоримо про церкву як інструмент впливу на 73 мільйони людей, що співставно з населенням двох Україн. А також про церкву як основне джерело дезінформації і фейків. Основне, бо його охоплення — колосальне. Такому охопленню може позаздрити навіть RT (раніше — Russia Today).
Така впливовість зацікавила мене під час роботи над проєктом War of Words, ШІ-інструменту для відслідковування та аналізу роспропаганди на телебаченні. І ми з колегами вирішили розібратися, як саме роспропаганда використовує цю зброю.
Основна задача російської пропаганди під час війни – нормалізувати вбивства українців, найстрашніші злочини проти людяності, зробити їх виправданими та навіть буденними для тих, хто сидить перед телевізором, і бажаними для тих, хто отримав в руки зброю. Досягається це за простою і ефективною схемою. Бо людину вбити не так вже й просто, але вбити нелюда, істоту з неправильними, огидними цінностями, що начебто загрожують самому існуванню звичного світу – набагато легше, навіть почесно. Тому російська пропаганда свідомо дегуманізує, розлюднює українців, зображає нас як неправильних, зіпсованих, таких, що не заслуговують на життя. І, як бачимо з цифр, релігія є одним з важливих та зручних елементів формування такого сприйняття. Нажаль РПЦ не тільки не відмовилась від ролі спільника у цій виставі, але й грає її проактивно.
Подивімося на важливі наративи з ефірів ключових російських пропагандистів, які використовують віру та саму РПЦ задля виправдання намагань знищити Україну та українців.
Демонізація українців через церкву. Риторика про українців як сатаністів та нацистів особливо активно розгортається ведучими центральних російських каналів на тлі виселення УПЦ Московського Патріархату з Києво-Печерської лаври.
"Киев пытается уничтожить каноническую православную церковь и делает это при поддержке Запада, который давно разрешает спиливать христианские кресты, сжигать Коран" ["Київ намагається знищити канонічну православну церкву і робить це за підтримки Заходу, який давно дозволяє спилювати християнські хрести, спалювати Коран"].
"...православных людей оттуда выгоняют и загоняют сатанистов, нацистов" ["...православних людей звідти виганяють і заганяють сатаністів, нацистів"].
"…целенаправленное упорное разрушение русской церкви из этой же области и планирование военных операций единственной целью которые которых является просто убийство максимального количества людей либо говорящих по-русски ну либо просто с православным крестом на груди это тоже является одной из очевидных целей" ["…цілеспрямоване наполегливе руйнування російської церкви з цієї ж царини і планування військових операцій, єдиною метою яких є просто вбивство максимальної кількості людей, які або розмовляють російською мовою, ну або просто мають православний хрест на грудях, це теж є однією з очевидних цілей"].
Вони навіть доходять до порівняння України з ІДІЛ, терористичною організацією "Ісламська держава", при цьому сама Росія послуговується методами ведення бойових дій ІДІЛ, просякнутими воєнними злочинами. Ми всі бачили відрізані голови українських військових, це типовий інструмент залякування ворога з боку угруповань на кшталт ІДІЛ.
"В Киеве прекрасная погода, звонят колокола новой церкви. Уничтожена православная церковь, вывезены реликвии, на которых они тоже заработали. Это новая страна, это такой прототип государства ИГИЛ, запрещённой в России организации, который на наших глазах делается" ["У Києві прекрасна погода, дзвонять дзвони нової церкви. Знищено православну церкву, вивезено реліквії, на яких вони теж заробили. Це нова країна, це такий прототип держави ІДІЛ, забороненої в Росії організації, який на наших очах робиться"].
А далі руками пропагандистів ця картинка протиставляється Росії як еталону духовності й моральності. А отже, прирівнює в очах російських глядачів учасників СВО до захисників:
"Сейчас очень часто сравнивают нынешнее военное действие с тем, что происходило в Великой Отечественной войне. Действительно, очень много параллелей. Тоже фашистский режим и такая же логика у фашистов и нацистов. Абсолютно. И также Россия себя проявляла высочайшими подвигами нравственными" ["Зараз дуже часто порівнюють теперішнє військове дійство з тим, що відбувалося у Великій Вітчизняній війні. Дійсно, дуже багато паралелей. Теж фашистський режим і така ж логіка у фашистів і нацистів. Абсолютно. І також Росія себе проявляла найвищими подвигами моральними"].
Саму ж війну пропаганда і церква виправдовують, нормалізують для власних громадян. Буцімто це українці самі винні, своїми діями накликали на себе війну. А в березні 2022 року патріарх Кірілл благословляє російських військових на війну проти України. Нагадаю, це людина, найвищою місією якої є розповсюдження на землі слова Божого, християнських принципів та заповідей.
"Вот если тех людей, к которым война пришла, война не вразумила, то война начинает расширять свой круг. Она начинает идти в большее количество домов. Если и после этого народ не очнулся, война приходит в каждый дом. Война становится всеобъемлющей. Война начинает учить. Мы чего хотели? Глядя на ту Украину, которую мы видели до 2014 года. Вспомните, во что она превратилась. А посмотрите, во что превратилась Украина после 2014 года. Что они начали делать в церкви? Дом профсоюзов, который стал символом борьбы со всем русским, а не символом глобальной трагедии и покаяния. Они что думали? За это они не получат возмездия? Ну это значит, надо не знать историю. Они не знают историю, пусть откроют Ветхий Завет. Там в Ветхом Завете есть потрясающая вещь. Открою тайну для очень многих. Там есть причина и следствие, как война. То есть там есть вот эта связка, объяснённая в целых книгах. Сначала называется причина, а потом итог — война. И война — это всегда возмездие. Вот и всё" ["От якщо тих людей, до яких війна прийшла, війна не напоумила, то війна починає розширювати своє коло. Вона починає йти в більшу кількість будинків. Якщо і після цього народ не прийшов до тями, війна приходить у кожну домівку. Війна стає всеосяжною. Війна починає вчити. Ми чого хотіли? Дивлячись на ту Україну, яку ми бачили до 2014 року. Згадайте, на що вона перетворилася. А подивіться, на що перетворилася Україна після 2014 року. Що вони почали робити в церкві? Будинок профспілок, який став символом боротьби з усім російським, а не символом глобальної трагедії і покаяння. Вони що думали? За це вони не отримають відплати? Ну це означає, треба не знати історію. Вони не знають історію, нехай відкриють Старий Заповіт. Там у Старому Заповіті є приголомшлива річ. Відкрию таємницю для дуже багатьох. Там є причина і наслідок, як війна. Тобто там є ось ця зв'язка, пояснена в цілих книгах. Спочатку називається причина, а потім підсумок - війна. І війна - це завжди відплата. Ось і все"].
Більше того, вони називають цю війну, зокрема, релігійною, священною, за віру, зображуючи себе мучениками і жертвою:
"...еще раз для меня лично подтверждает в точке зрения метафизики, что характер этого конфликта связан с борьбой западной цивилизации руками украинских властей, абсолютно безбожных, с православным христианством" ["...ще раз для мене особисто підтверджує з точки зору метафізики, що характер цього конфлікту пов'язаний із боротьбою західної цивілізації руками української влади, абсолютно безбожної, з православним християнством"].
Отже, ми бачимо своєрідне дзеркальне викривлення, в якому нападник малюється жертвою, і навпаки. А російські пропагандисти, на відміну від своїх радянських попередників, зрозуміли, що релігія – не "опіум для народу", а екстрадієвий інструмент впливу на суспільну думку. У поєднанні з монополією пропаганди в боротьбі за думки росіян — вбивчий.
Але це не було невідворотньо. Російська православна церква має вплив в своїй країні, це дивно заперечувати. Вона могла (мусила!) зробити мужній, але цілком християнський вчинок – відмовитись брати участь у вбивствах людей. Стати одним з ключових гравців у недопущенні, а потім — і у припиненні цієї війни. Бо все, що на жаль відбувається з 24 лютого 2022 року, повністю протирічить засадам, на яких вона стоїть. Проте РПЦ обрала іншу сторону/роль, остаточно відмовившись від свого покликання рятувати душі. Сьогодні РПЦ вбиває людей. Церква, якій довіряють десятки мільйонів росіян, повністю підкорилась політичній владі і, працюючи у зв'язці з топ-пропагандистами, надає послуги ідеологічного департаменту вбивці, Володимиру Путіну. Цей гріх їй доведеться спокутувати сторіччями, і кримінальна відповідальність рано чи пізно для них настане.
Не буде зайвим нагадати, що попри два з половиною роки повномасштабної війни УПЦ донедавна зберігала канонічний зв’язок із РПЦ, хоча й примітка "Московський патріархат" зникла з її назви. Але це вже тема для іншої розмови.
Володимир Бородянський, засновник сервісу дослідження російської пропаганди War of Words, колишній міністр культури, молоді та спорту України