Нова Стратегія для ВПО в Україні: чергова спроба держави допомогти людям чи проста формальність?
Кількість вимушених переселенців в Україні зростає, тоді як проблеми людей, які залишили свої оселі через агресію рф, не зменшуються.
Уряд має ухвалити Стратегію щодо ВПО до 2030 року, та чи буде це дієвим кроком держави щодо вирішення найважливіших для ВПО питань?
В Україні станом на початок 2026 року офіційно зареєстровано 4,62 млн внутрішньо переміщених осіб. Якщо ж додати громадян, які уникли реєстрації з будь-яких причин, то кількість тих, хто був вимушений переїхати з регіонів, окупованих або безпосередньо близьких до лінії фронту, перевищує 6 млн осіб. На жаль, війна триває, як триває й евакуація населення з міст і селищ, що їх регулярно обстрілює ворог.
Стратегія держави щодо ВПО: що вже зроблено та які зміни набули чинності цієї весни
Ще у квітні 2023 року Кабінет Міністрів України схвалив Стратегію державної політики щодо внутрішнього переміщення на період до 2025 року. Також було затверджено відповідний операційний план на 2023–2025 роки.
У документі держава зосередилася на таких стратегічних цілях:
- Реагування держави на виклики внутрішнього переміщення.
- Безпечна евакуація громадян з небезпечних районів і задоволення їхніх гуманітарних потреб.
- Адаптація ВПО на новому місці проживання.
- Інтеграція та розвиток ВПО в територіальних громадах, що їх приймають.
- Підтримка безпечного повернення до покинутого місця проживання та реінтеграції.
Варто зауважити, що робота державних органів влади щодо поліпшення умов для ВПО справді провадилася в минулі роки і триває нині. Зокрема, держава забезпечує щомісячні грошові виплати вимушеним переселенцям в межах допомоги на проживання в сумі 2 тис. грн для всіх дорослих та 3 тис. грн для дітей і осіб з інвалідністю.
І в цьому питанні 2026 року дещо змінилося. А саме – набула чинності постанова Кабінету Міністрів України від 18 березня 2026 року № 390 "Про внесення змін до Порядку надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам".
Документ містить низку змін. По-перше, збільшено максимальну кількість періодів виплати допомоги на проживання ВПО із чотирьох шестимісячних періодів до пʼяти.
По-друге, відновлено право сімей з дітьми ВПО на допомогу: нині виплата на дітей надається незалежно від доходу батьків за умови відповідності сімʼї критеріям щодо майнового стану сімʼї, фактичного місця її проживання та навчання дітей.
Також змінилися підходи до нарахування виплат непрацездатним ВПО. Через підвищення прожиткового мінімуму з 1 січня 2026 року ВПО, яким припинили виплату на проживання через перевищення граничного доходу (з 01.01.2026 року: 2 595 грн × 4 = 10 380 грн), можуть подати документи на перегляд виплат.
Ще в контексті державної стратегії підтримки ВПО минулого року запровадили механізм субсидій на оплату оренди житла, в межах якого держава покриває частину витрат на найм житла для внутрішньо переміщених осіб, які витрачають на оренду понад 20 % свого сукупного доходу.
Серед інших програм підтримки вимушених переселенців – запроваджена восени минулого року послуга підтриманого проживання – проєкт для ВПО похилого віку та з інвалідністю.
Також минулого року Міністерство розвитку громад та територій України анонсувало програму "Соціальна адаптація", якою передбачено цілий набір заходів від психологічних консультацій і навчання соціальним навичкам до професійної підготовки та перекваліфікації.
Знову чергова стратегія: як має діяти держава для ефективної допомоги ВПО
Наразі в уряді готуються затвердити Стратегію державної політики щодо внутрішнього переміщення на період до 2030 року, яка, як пояснюють в записці до розпорядження Кабміну про створення стратегії, має на меті "запровадження та реалізацію комплексних і системних заходів своєчасної та достатньої підтримки державою кожної людини, яка зазнала або може зазнати внутрішнього переміщення, – від моменту виникнення відповідних обставин і прийняття рішення про переміщення до її адаптації, інтеграції чи добровільного повернення та реінтеграції за місцем попереднього проживання".
Що саме буде прописано в новій стратегії щодо ВПО, ми всі дізнаємося згодом, а поки що пропоную згадати текст минулого документу, який діяв у 2023–2025 роках. Там йдеться про те, що "Стратегія є елементом коротко- та середньострокової державної політики, спрямованої на створення умов, за яких внутрішньо переміщені особи, за винятком найбільш уразливих категорій, не потребуватимуть спеціальної допомоги чи захисту у зв'язку з їх переміщенням".
Вважаю, що саме це питання є головним і нині, адже для того, щоб вимушені переселенці мали змогу повністю відмовитися від державних сервісів, послуг, виплат, започаткованих у межах соціальної політики щодо ВПО, потрібен принципово інший підхід держави. Насамперед підхід комплексний. Не виплати в сумі дві чи три тисячі гривень мотивують громадян бути незалежними від держави, а ефективні проєкти з надання освіти та якісна допомога в працевлаштуванні.
Що бачимо натомість? Реєструйтеся безробітними, подавайте заявку на отримання нової спеціальності, а далі – влаштовуйтеся – роботу пропонують відділи Державної служби зайнятості. Та чи багато роботи такі центри можуть запропонувати, наприклад, у Запорізькій області, у Донецькій або у віддаленому від обласного центру містечку Тернопільської області? І головне – чи дозволятиме оплата праці внутрішньо переміщеній особі самостійно винаймати житло, сплачувати комунальні послуги, купувати якісні продукти й за необхідності медикаменти, покривати всі витрати на дітей?
Саме комплексний підхід держави, якщо вона справді прагне надати громадянам можливість самостійного й насамперед якісного життя, а не виживання, має ґрунтуватися на трьох базових рішеннях. Це – житло, робота, доступні соціальні послуги для окремих категорій. Наприклад, якісна психологічна допомога постраждалим від агресії, а для сімей з дітьми – гарантовані місця в дитячих садочках або ж ефективна дія вже анонсованого раніше сервісу "Муніципальна няня".
Житло – це база, і тут не компенсації на часткову оплату оренди потрібні, особливо зважаючи на те, що орендодавці в нас зазвичай "у тіні" та не бажають світитися перед податковою.
Потрібна нова адекватна державна програма соціального житла або ж розширення програми "єВідновлення", коли всі особи, які втратили своє житло на окупованій території, можуть розраховувати на житловий ваучер. Нагадаю, наразі оновлення від грудня минулого року передбачає, що заяву на житловий ваучер номіналом 2 млн грн можуть подавати ті ВПО, які виїхали з тимчасово окупованих територій і мають статус учасника бойових дій або особи з інвалідністю внаслідок війни.
Другий базовий рівень задля майбутньої самодостатності всіх громадян зі статусом ВПО – це робочі місця. І тут, впевнена, можна зробити значно більше й підрозділам Державної служби зайнятості, й місцевим органам влади.
Нині поняття "робочі місця для ВПО" радше декларативність, і за всіма описами різних державних проєктів ми все ще не бачимо так званих "історій успіху". На жаль, більшість людей навіть бояться звертатися до держави, бо передбачають тривалу бюрократичну боротьбу, а в підсумку мало кому цікаво почути "виходьте на роботу в понеділок, зарплата – 8500 грн на місяць".
Державі є куди рухатися в напрямку професійної орієнтації вимушених переселенців, а також у напрямку активного залучення як роботодавців, так і міжнародних організацій-грантодавців до проєктів, що допомагатимуть або створенню мікробізнесів ВПО, або ж якісному їхньому офіційному працевлаштуванню.
У соціальній політиці України щодо ВПО потрібно точно відходити від декларативних заяв на кшталт "забезпечення належного інформування" чи "сприяння в здійсненні заходів".
Стратегія щодо внутрішньо переміщених осіб потрібна, але вона має бути чіткою, зрозумілою та містити реальні дієві плани, а також конкретно визначати відповідальних за їх реалізацію посадовців. Адже немає відповідальних – немає й ефективності. Нагадаю, ВПО – це не просто статус "у Дії", це – мільйони життів, це люди, які зазнали жахіть війни і серйозних втрат. Тож саме держава має і піклуватися про тих, хто самостійно не в змозі себе забезпечити, і надавати інструменти розвитку тим, хто може та хоче жити і працювати в Україні. Інакше багато ВПО просто залишать країну, доєднавшись до мільйонів українців, які вже перебувають у Польщі, Німеччині або Іспанії.
Юлія Татік