Уроки публічної дипломатії в арабському світі для України

Останніми місяцями, Україна активно перетворюється на експортера безпеки: у форматі Drone Deal підписано угоди з Саудівською Аравією, ОАЕ та Катаром, підтверджено чотири підписані угоди із загальним переліком переговорів приблизно з 20 країнами.

Зеленський особисто запропонував Drone Deal королю Бахрейну під час першого в історії візиту українського президента до цієї країни. Географія охоплює Близький Схід, регіон Затоки, Південний Кавказ і Європу. Також президент анонсував розширення на ще один новий регіон.

Формат передбачає не разовий продаж, а довгострокове партнерство: спільне виробництво на місці, передачу технологій і навчання фахівців. Але хто з українців присутній у цих країнах поза межами оборонного треку?

У січні 2026 року на міжнародній програмі з мирного співіснування в Бахрейні серед учасників з понад 60 країн я була єдиною представницею України. Серед моїх одногрупників – більше 100 державних службовців та громадських лідерів з країн Близького Сходу, Африки, Азії та Латинської Америки. Серед присутніх на урочистих заходах – посли Ізраїлю, Італії та інших країн світу.

Україна досі не має посольства в Бахрейні. Перший візит їхнього міністра закордонних справ до Києва відбувся у 2023 році, через 31 рік після встановлення дипломатичних відносин. Зараз наша присутність у країні мінімальна.

Цей текст не є експертним аналізом регіону Перської затоки. Це мої спостереження, як керівниці української громадської організації, яка провела тиждень у Бахрейні в межах державної програми. Я спілкувалася з чиновниками та чиновницями шести країн Близького Сходу і зробила для себе кілька висновків про те, як українське громадянське суспільство може будувати стосунки з регіоном, з яким нас вже пов'язують 10-річні міждержавні угоди у секторі оборони.

Читайте також: Дрони-перехоплювачі для Близького Сходу: чи ризикує Україна власною безпекою, допомагаючи партнерам?

Поважайте стратегічну обережність

Бахрейн – найменша арабська острівна держава, із площею подібною до Києва. Він, як і інші країни Затоки, балансує між великими гравцями, з обмеженими ресурсами. Ця реальність знайома Україні: обидві країни знають, що таке жити поруч із агресивним сусідом, який історично заперечує їхню суверенність – Іран для Бахрейну, Росія для України. І обидві компенсують розмір стратегічною кмітливістю та міжнародними партнерствами.

До повномасштабного вторгнення зовнішня комунікація України була здебільшого спрямована на Захід: ЄС, США, Канаду. Арабські, африканські, латиноамериканські країни залишалися поза фокусом, зокрема і через обмеженість ресурсів. Як наслідок, під час голосувань в ООН, де далеко не всі країни Глобального Півдня підтримали Україну.

Бахрейн тісно взаємодіє із США, підписав Авраамові угоди з Ізраїлем і водночас підтримує відносини з різними регіональними акторами, у тому числі з (з великої літери). Це не байдужість до України. Це реалізм малої держави, зацікавленої у посередницькій ролі там, де це можливо; ми бачили це на прикладі Катару в контексті обміну дітьми.

Представляючи Україну в цьому регіоні, варто бути чіткими у меседжах щодо росії, але уникати надмірно різкої чи емоційної риторики, оскільки тут її сприймають як слабкість, а не як силу. Заклики "Слава Україні!" і, тим більше, "Смерть ворогам!" будуть зайвими. Неприйнятна і відкрита критика приймаючої сторони – у цьому регіоні це червона лінія.

Затока – регіон, де підтримку ще можна здобути. Але потрібно грати в довгу: не критикувати, не повчати, а наполегливо будувати стосунки. Підтримка, яку відчуваєш від жителів різних країн Затоки, а інколи навіть щирі побажання перемоги, перевершує навіть найбільш стримані очікування.

Працюйте за ієрархією згори вниз

В українському громадянському секторі ефективною є стратегія "знизу вгору": знайти менеджера або активіста, який розуміє цінність пропозиції, і він просуває її далі в організації. У країнах Затоки цей підхід не працює. Менеджери середньої ланки не мають тієї самостійності у прийнятті рішень, до якої звик український громадський сектор. Потрібно отримати доступ до найвищої посадової особи у вашому полі зору, зробити стислий пітч, залишити візитівку і попросити контакт виконавця для продовження діалогу. Головне – продемонструвати повагу і "отримати дозвіл рухатися вниз ланцюгом" .

Для українських молодих лідерів, які звикли діяти через горизонтальні мережі, це означає перекалібрування. Наша дипломатична та бізнес-культура побудована на горизонтальних зв'язках і неформальних домовленостях. У Затоці це можуть сприйняти з нерозумінням або як спробу обійти систему. Тут треба будувати вертикаль паралельно з горизонталлю, інакше випускники програм лишаються у своєму поколінні, а рішення продовжуватимуть ухвалювати без них. Той, хто розуміє логіку ієрархії, не підлаштовується, а отримує доступ до реальних рішень.

Читайте також: Іранський вузол Трампа: чому Україна може стати архітектором безпеки в Затоці

Показуйте те, чого в них немає

Коли учасники програми побачили додаток Дія на телефоні, це викликало щирий подив і захоплення. Рівень цифровізації державних послуг в Україні – один з найвищих у світі, і для регіону, який активно інвестує в технології, це потужний предмет для розмови. Після лютого 2026 року до цього додався ще один пункт: досвід протидії дронам та балістичним ракетам. 11 країн вже офіційно зробили запит до України щодо допомоги з ППО. Україні часто доводиться позиціонувати себе як країну, якій потрібна допомога. У Затоці потрібно навпаки: приходити з пропозицією. Технології для миру, штучний інтелект для соціального впливу, досвід цифровізації соціальних послуг під обстрілами – все це реальні активи, які цікавлять регіон. Саме навколо цих тем мені вдалося запропонувати співпрацю між організацією "Освічена ініціатива" та Центром Короля Хамада з питань глобального співіснування та толерантності у Бахрейні.

Присутність – це вже результат

Програма мирного співіснування під патронатом Центру Короля Хамада в Бахрейні та Університету Миру ООН – це класичний інструмент "м'якої сили", аналогічний американському Fulbright або британському Chevening, але з фокусом на міжконфесійний діалог і толерантність. Бахрейн повністю фінансує тижневе перебування 100 учасників з усього світу – дипломатів, держслужбовців, дослідників та представників громадянського суспільства – з амбіцією формувати мережу серед тих, хто приймає рішення.

На програмі цього року я була єдиною учасницею від України). Завдяки цій присутності мені вдалось налагодити контакти з більше ніж 20 державними службовцями з шести країн Близького Сходу. Фундамент знайомств був закладений на щирому співчутті до реальності, в якій ми з вами живемо.

Особисті розповіді про життя в Україні – це фундамент, який знадобиться у майбутньому. Навіть якщо конкретне партнерство не вдається побудувати одразу. .

Дефіцит довгострокових мереж, який потрібно закривати

Для довговічності, оборонне партнерство України і країн Затоки має базуватися на основі особистих контактів, спільних програм, бізнес-зв'язків та культурних обмінів. Зараз таких звʼязків у нас обмаль: у нас немає систематичних програм стажувань для студентів міжнародних відносин з Близького Сходу в Україні. Немає мережі випускників серед держслужбовців регіону, яка б працювала на українські інтереси. Нерозвинена інфраструктура відносин заважає представляти Україну цілісно: не тільки як країну, що воює, а як країну, що вміє вчитися, будувати і пропонувати.

Бахрейн, який за населенням є меншим за Харківську область, побудував таку мережу через освітню програму на 100 учасників на рік. Україні, з її реальним досвідом стійкості під ракетами, також вдасться це зробити, і це не питання лише до МЗС. Це питання до кожного університету, кожної ГО, кожного бізнесу, який бачить запрошення на захід у Затоці й вирішує, їхати чи ні. Відповідь однозначна – їхати.

У цьому контексті кожна українка і кожен українець, які беруть участь у міжнародній програмі, конференції чи бізнес-форумі в регіоні Затоки – це публічна дипломатія в дії. Не потрібен дозвіл МЗС, щоб представляти Україну. Потрібні готовність до діалогу, повага до контексту та наполегливість.

Анна Гарус, директорка громадської організації "Освічена ініціатива", представниця українського громадянського суспільства в діалогах ООН з питань жінок, молоді, миру та безпеки