Модернізація соціального захисту — необхідна умова економічного відновлення України

28 травня 2026 року Рада виконавчих директорів Світового банку схвалила новий проєкт соціального захисту для України, який надасть екстрену допомогу понад мільйону людей.

Проєкт "Соціальний захист для інклюзії, стійкості, інновацій та трансформації (SPIRIT)" вартістю 880 мільйонів доларів США впроваджуватиме Міністерство соціальної політики, сім'ї та єдності. Він підтримує масштабний пакет реформ для модернізації соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям, трансформації фінансування та надання соціальних послуг, а також запровадження сучасної системи супроводу людей з інвалідністю, яка відповідає стандартам Європейського Союзу.

На п'ятому році повномасштабного вторгнення в Україну безпека, відбудова інфраструктури, енергетики та економіки перебувають в центрі політичного порядку денного. Це наразі ключові пріоритети. Але на тлі видимих руйнувань існує замаскована криза – та, що визначить, чи перетвориться відбудова на стале відновлення для мільйонів українців. Я маю на увазі нинішній стан системи соціального захисту. Адже воєнні дії не тільки перевантажують цю систему, а й розкривають її структурні обмеження у відповіді на масштаб і складність потреб громадян.

Ці проблеми вже впливають на умови життя і можливості багатьох українців. Вони визначають, чи ветерани, повертаючись із фронту, залишаються сам на сам із лабіринтом розрізнених виплат; чи люди з інвалідністю отримують комплексну оцінку своїх потреб і скоординований пакет реабілітації, допоміжних засобів та підтримки із працевлаштування. Ці проблеми також визначають, чи має внутрішньо переміщена одинока мати доступ до "єдиного вікна", де є і екстрена фінансова підтримка, і вирішення структурних потреб: догляд за дітьми та пошук роботи. Так само вони визначають, чи людина старшого віку буде змушена їхати до далекого переповненого чергами центру соціального захисту, чи натомість вона може отримати гідні соціальні послуги на рівні своєї громади.

Українська система соціального захисту будувалася для іншої епохи. Її архітектура ґрунтується на фрагментованих виплатах, застарілих критеріях доступу, інституційних моделях догляду, успадкованих ще з радянського часу. Та ж система встановлення інвалідності, яка базується на медичному підтвердженні, а не на функціональних потребах людини, перебувала під тиском ще до 2022 року.

Система розрослася до понад 50 видів виплат, кожна з яких має власні правила та критерії. У результаті така модель є малоефективною для адміністрування та складною для користувачів. Вона також не забезпечує всебічне охоплення тих, хто найбільше цього потребує, і взагалі не охоплює людей, які потребують менш інтенсивної підтримки.

За даними досліджень, сьогодні задовольняється лише 17 відсотків потреби в соціальних послугах. Лише минулого року Україна витратила приблизно 177 млрд грн (близько 4 млрд доларів США) на соціальну допомогу та послуги, проте результати залишаються слабкими. Проблеми посилюються залежністю від неефективних стаціонарних установ, фрагментованою системою виплат, що створює дублювання та прогалини, та єдиною моделлю оцінки інвалідності, яка враховує медичні стани, замість того, щоб визначати реальні потреби людини для самостійного життя. Водночас, досі відсутні швидкі механізми масштабування допомоги у відповідь на потрясіння й кризи. Усе це робить систему негнучкою і фіскально непередбачуваною.

Крім того, соціальні послуги на рівні громад є хронічно недофінансованими та нерівномірно розподіленими. Так, органи місцевого самоврядування дедалі частіше змушені надавати складніші послуги – підтримку людей з інвалідністю, довгостроковий догляд, захист дітей, активізацію зайнятості, реінтеграційні послуги для ветеранів – при цьому маючи обмежений штат, мінімальне навчання, та такі механізми фінансування, які винагороджують дотримання процедур, а не результат.

Читайте також: Оптимізм біженців згасає: як Україні повернути громадян, які виїхали за кордон з початку війни

Три реформи, що можуть змінити систему

У межах проєкту SPIRIT Уряд України за підтримки Світового банку та міжнародних партнерів розгортає пакет взаємопов'язаних реформ, які мають подолати вищеокреслені системні проблеми. Три напрямки змін мають найбільший потенціал.

По-перше, єдина програма Базової соціальної допомоги (БСД) — це перший за десятиліття масштабний крок до перезавантаження системи соціального захисту. Вона замінить п'ять окремих програм для різних категорій населення і охопить тих, хто найбільше потребує підтримки.

Єдина програма спростить подання заявки на допомогу та забезпечить доступ до належного обсягу допомоги, включаючи елементи підтримки в натуральній формі.

Іншими словами, це буде комплексна система соціального захисту, а не кілька окремо існуючих програм. Завдяки єдиному механізму визначення права на допомогу вразливі верстви населення чітко розумітимуть і свій пакет підтримки, і як подати заяву на допомогу, що є важливим кроком до моделі "єдиного вікна" для боротьби з бідністю. Оновлена система працюватиме також у прифронтових громадах. І головне, БСД відійде від підходу, орієнтованого тільки на грошові виплати, до інтегрованої моделі кейс-менеджменту, яка поєднує бенефіціарів із усіма соціальними установами та службою зайнятості. Згідно з новою моделлю, соціальні працівники активно виявлятимуть вразливі сім'ї, проводитимуть комплексну оцінку потреб, скеровуватимуть до відповідних служб і відстежуватимуть прогрес, створюючи реальні шляхи виходу із залежності від соціального забезпечення до економічної активності і більшої самостійності.

Також реформа передбачає оперативну підтримку родин у кризових ситуаціях. Вона перелаштує систему з інструменту реагування тільки на хронічну бідність, на механізм швидкої відповіді на шокові хвилі та дозволить ефективніше використовувати міжнародну гуманітарну допомогу.

По-друге, створюється нова національна агенція із закупівель соціальних послуг, і це докорінно змінює всю модель їх фінансування та надання через конкурентний відбір постачальників. Така зміна вдосконалює чинну систему, де місцеві громади відповідають за надання послуг, але часто не мають достатніх інструментів для залучення неурядових організацій та приватних постачальників послуг.

Реформа запроваджує принцип "гроші йдуть за клієнтом": бюджетні кошти спрямовуються на закупівлю пріоритетних послуг у широкого кола постачальників. Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю трансформується в такого національного закупівельника, що дозволить Кабінету Міністрів та місцевому самоврядуванню системно визначати пріоритетні послуги з державним фінансуванням щороку. Це забезпечить доступ громад до кращих послуг – якісного довгострокового догляду, підтриманого проживання, денного догляду та домашніх послуг. Їх надаватимуть кваліфіковані постачальники, включно з неурядовими організаціями та приватним сектором.

По-третє, реформа системи підтримки людей з інвалідністю є однією з найважливіших – і найбільш назрілих – реформ у архітектурі соціального захисту України.

Поточна система оцінки інвалідності не оцінює того, що здатна робити людина, з якими бар'єрами вона стикається, та яка комбінація послуг, допоміжних засобів, реабілітації та підтримки працевлаштування дозволила б їй повноцінно брати участь у житті суспільства. Реформа передбачає приведення підходів оцінки інвалідності в Україні у відповідність до міжнародних стандартів, таких як Міжнародна класифікація функціонування, інвалідності та здоров'я ВООЗ та Конвенція ООН про права осіб з інвалідністю.

Також через спрощення доступу та контроль якості буде посилено забезпечення допоміжними засобами – система нині обмежена дефіцитом окремих засобів, нерівномірною географічною доступністю та громіздкими процедурами подання заявок.

Разом ці три реформи є критично важливими не лише для забезпечення сталого економічного відновлення України, а й для підвищення якості життя громадян. Вони також сприяють євроінтеграції України, допомагаючи виконати критично важливі вимоги щодо скринінгу в соціальній політиці, прав осіб з інвалідністю та їх залучення до ринку праці – напрями, які Брюссель оцінюватиме як частину Acquis Communautaire.

Сьогодні міжнародні партнери та Уряд України справедливо сфокусовані на безпеці, енергетичній стійкості та економічній відбудові. Але соціальний контракт – негласна угода між державою та громадянами щодо їхнього захисту, можливостей та людської гідності - саме і є фундаментом сталого відновлення.

Нітін Умапаті, провідний економіст Світового банку в Україні