Рік по атаці на НАБУ й САП: нуль покарань за свавілля, натомість – нагороди і просування по службі для виконавців

Через рік після атаки на НАБУ й САП площа в Києві біля театру Франка та інші міста України знову зібрали картонкові мітинги. Тепер – проти кадрових рішень Володимира Зеленського.

За рік ані Зеленський, ані Верховна Рада так і не зрозуміли, що українці відстоюють на мітингах насамперед цінності. І саме картонкові мітинги демонструють, як кардинально розходяться ці цінності у влади та суспільства.

Через рік після спроби знести антикорупційні органи президент звільняє з посади найефективнішого міністра оборони часів повномасштабного вторгнення. За збігом чи ні – це також та сама людина, завдяки якій рік тому вдалося буквально за 10 днів розробити та проголосувати закон, що повернув знищені парламентом за один день гарантії незалежності САП та НАБУ. Мало хто знає, але рік тому саме Михайло Федоров став ключовою фігурою, яка допомогла владі вийти з кризи та відкотити надшкідливі законодавчі зміни.

Натомість за рік на цю ж посаду міністра оборони президент запропонував голову МВС Ігоря Клименка, який рік тому публічно заявляв, що обшуки НАБУ в Національній гвардії – це "пряма вказівка спецслужб нашого ворога".

Минулорічні події вже увійшли в історію нашої країни.

Фактичним днем початку атаки на антикорупційні органи вважається 21 липня. Вранці в цей день стало відомо про десятки обшуків у детективів НАБУ, затримання та повідомлення про буцімто "російський слід у бюро".

Уже наступного дня, 22 липня, стало очевидно, що масові слідчі дії щодо детективів – це лише привід і початок великої спецоперації, метою якої було тотальне знищення незалежності антикорупційних органів та порятунок владної верхівки від розслідувань.

За день у Верховній Раді ухвалили сумнозвісний закон, його миттєво підписав президент, а вже ввечері того ж дня тисячі людей із картонками вийшли у Києві та інших містах України.

Тоді українці врятували не просто НАБУ й САП від знищення. Значною мірою вони врятували країну від миттєвого скочування в диктатуру та свавілля з боку влади й силовиків.

Уже за чотири місяці завдяки операції НАБУ "Мідас" уся країна та світ дізналися про масштабну корупцію у владі, кооператив "Династія" та схеми відмивання коштів на енергетиці країни, яку щодня нищить зовнішній ворог.

Хоч атаку на антикорупційні органи вдалося зупинити силами небайдужого суспільства, скочування в хаос і беззаконня триває. Просто повільніше й значно менш очевидно, ніж рік тому.

Яскравим тому підтвердженням є той факт, що всі активні виконавці минулорічної атаки або нагороджені президентом, або успішно просуваються по кар'єрних сходах, або отримали від держави квартиру. Лояльність винагороджена. Натомість про покарання та системні зміни навіть не йдеться.

Сьогодні – через рік після атаки й повторення мітингів під вікнами Офісу Зеленського – ми вирішили нагадати хронологію минулорічних подій. А також – оцінити та проаналізувати їхні наслідки, адже атака зовсім не завершена й у будь-який момент може обернутися новою хвилею.

У цій колонці зібрані свідчення, які протягом року ми постійно отримували з різних джерел. Для їхньої безпеки – ми не можемо розкривати їх публічно. Проте кожен з учасників атаки на НАБУ може вільно спробувати заперечити ці факти.

Як шукали "російський слід "у НАБУ

21 липня 2025 року через поспіх та впевненість у безкарності силовики Володимира Зеленського демонстративно порушували всі можливі правила та норми.

Окрім формальної вказівки нарешті розібратися з НАБУ й САП, у всіх виконавців цієї спецоперації вже давно були власні рахунки з антикорупційними інституціями.

Наприклад, у Службі безпеки України (СБУ), яку тоді очолював Василь Малюк, не могли пробачити НАБУ й САП справу щодо Артема Шила та його затримання, а також розслідування щодо Іллі Вітюка, яке на той час тривало. Проблема не стільки в персоналіях Шила і Вітюка (хоча й у цьому теж), скільки в тому, що ці кейси обвалювали умовну понятійну стіну безпеки в СБУ та давали сигнал, що навіть у службі немає недоторканних. Цей сигнал терміново треба було виправляти, а паралельно зупинити всі інші сенситивні для СБУ кейси НАБУ й САП.

Новопризначений на той час генпрокурор Кравченко, у свою чергу, мав нереалізоване бажання помститися за свої невдалі спроби очолити та працювати в антикорупційних органах.

Так, раніше через сумніви в доброчесності Кравченко провалив у 2023 році конкурс на посаду директора НАБУ, через що навіть заявляв про наміри подати заяву до суду. А у 2019 і 2020 роках поточний генпрокурор не пройшов на конкурсах на посаду рядового прокурора САП. Більше того, у квітні 2025 року НАБУ й САП спіймали на системному злитті інформації близького друга Кравченка – Дмитра Борзих. Про звʼязки Кравченка з Борзих та участь останнього в написанні законопроєкту, яким знищили НАБУ й САП, уже писала "Українська правда".

До слова, Борзих безуспішно шукав варіанти, як вийти сухим із води. Навіть намагався ініціювати переговори про можливу угоду зі слідством, проте не міг нічого запропонувати, окрім грошей.

Усе це вилилося в численні фальсифікації доказів, побиття детективів, незаконні обшуки, вилучення гігабайтів інформації про розслідування НАБУ. Співробітників антикорупційних органів також залякували: СБУ було необхідно дати сигнал решті працівників НАБУ та САП і всій системі, що спротив та непокора будуть жорстоко каратися.

Саме із цією метою двох детективів бюро та батька одного з них незаконно запроторили до слідчого ізолятора.

Один із них – детектив Віктор Гусаров. Його СБУ публічно обізвала "російським кротом". Як стало відомо під час судових засідань, під час обшуків вилучили всі наявні в родини гроші, а дружину з двома малими дітьми залишили без нічого.

Гусарову інкримінували державну зраду та втручання в електронні реєстри десятирічної давнини. У підсумку, у червні цього року справу щодо державної зради закрили. Але саме за цей вигаданий злочин Гусаров просидів у Київському слідчому ізоляторі понад п'ять місяців, у жахливих умовах, тоді як його родина перебувала без доходу батька та в тотальному відчаї.

У неформальних розмовах як представники СБУ, так і Офісу Генпрокурора розповідали нашим джерелам, що злочин Гусарова – "один із найкраще задокументованих кейсів держзрад за останні роки". Проте в підсумку на судових засіданнях доказів цього не навели.

Справа ж іншого детектива НАБУ – Руслана Магамедрасулова – досі не закрита попри очевидність фальсифікацій та незаконних дій силовиків. При цьому, уся суть обвинувачень у цій справі ґрунтується на єдиному слові. Так, прокурори Офісу Генпрокурора та СБУ продовжують наполягати, що в оприлюдненій розмові детектива звучало слово "Дагестан", а не "Узбекистан". Для того, щоби "підтвердити" це одне слово – прокуратура запросила цілих вісім експертиз, усі з яких містять численні суперечності. Незважаючи на це (і на загальну абсурдність справи), прокуратура вперто хоче скерувати справу до суду. І на це є свої причини, про які розкажемо далі.

Водночас це далеко не єдина фальсифікація в історії з "пришиванням" НАБУ "російського сліду". Ще до вручення підозри Магамедрасулову СБУ сфальшувала версію про придуманого співрозмовника детектива НАБУ в Дагестані. Тобто, просто взяли абсолютно випадкову особу із соціальних мереж, що нібито проживає в Дагестані, з якою начебто спілкувався Магамедрасулов. Під це в справу вшили десятки документів із вигаданими фактами, аби, зокрема, виправдати підстави для необхідності проведення невідкладних обшуків у квартирі Магамедрасулова 21 липня 2025 року.

Коли ж стало очевидним, що справжнім співрозмовником детектива був громадянин України Юсуф Мамешев, й останній виявив бажання про це сказати та відмовився підігрувати СБУ, його просто звинуватили в брехні й теж вручили підозру. Уже за кілька місяців Мамешева виправдав суд першої інстанції, а днями й апеляція. Проте прокуратура й надалі продовжує наполягати на своїй версії.

Суди під контролем

Найстрашніше в історії з тиском на детективів НАБУ – те, що всі незаконні арешти, запобіжні заходи та обшуки проходили через судовий контроль, одна ланка якого не спрацювала й не зупинила свавілля.

І якщо від суддів "славнозвісного" Печерського суду ніхто й не чекав справедливості, то факт того, що Київський апеляційний суд не виявився значно кращим – лякає.

У дні, коли в Київській апеляції мав відбуватися розгляд справи Магамедрасулова – там відбувалися просто містичні речі. Так, у дні розгляду справи суд і "мінували", і відкладали розгляд справ без причин, аби тільки не дивитися в очі людям, які незаконно сиділи за ґратами за те, що НАБУ й САП насмілилися розслідувати близьке оточення президента.

На щастя, у результаті Київський апеляційний суд ухвалив рішення, завдяки якому Магамедрасулова відпустили із СІЗО. Щоправда, сталося це так само за вказівкою з Офісу президента і вже після того, як усі дізналися про операцію "Мідас". Тоді подальше тримання детективів в ізоляторі псувало особистий рейтинг президента. Тобто, сталося зовсім не торжество справедливості, а "порятунок потопаючих" в ОП.

Ця справа яскраво демонструє, як силовики банально витирають ноги об судову систему. Варто тільки загадати, що НАБУ знайшло листування ексміністра юстиції Галущенка про те, що СБУ обирала детективу камеру в СІЗО "з неприємними сусідами" ще до того, як суддя Печерського суду Юшков прийняв рішення щодо запобіжного заходу.

Інший приклад – суддя Печерського суду Олена Бусик. Саме вона легалізовувала більшість незаконних обшуків у справі Магамедрасулова. Саме на неї скинули левову частину зловживань, оскільки вона на момент початку справи вже збиралася у відставку. А отже, правоохоронці розуміли: за будь-які абсурдні рішення ВРП не змогла б притягнути Бусик до дисциплінарної відповідальності чи покарати звільненням.

Причина, чому справу Магамерасулова не закривають на відміну від Гусарова, дуже проста. Його затримували та пакували в СІЗО із чіткою метою: він мав стати першою ланкою у сфабрикованих звинуваченнях у корупції та російському сліді керівництва НАБУ й САП, насамперед особисто керівника САП Олександра Клименка.

Роль Федора Христенка в атаці

Роль російського сліду разом із Магамедрасуловим за сценарієм силовиків мав відіграти вже екснардеп Федір Христенко. Його СБУ в особі Олександра Поклада доставила в Україну поза будь-якими законними процедурами, буквально викравши в Обʼєднаних Арабських Еміратах. Журналісти вже повідомляли, що про викрадення Христенка з Об'єднаних Арабських Еміратів домовлявся Рустем Умєров.

Цікаво, що попри явні російські звʼязки в ОПЗЖшника Христенка, СБУ зацікавилася ним лише в контексті справи НАБУшників. Жодної підозри чи натяку на "російські сліди" в екснардепа не цікавили СБУ до операції по детективах. Хоча Христенко втік із країни ще на початку вторгнення росії.

Христенко став зачіпкою, оскільки, будучи нардепом, він мав контакти з різними детективами, у тому числі як заступник голови ТСК Верховної Ради щодо Укрзалізниці.

Головним завданням СБУ було вибити різними шляхами з Христенка свідчення про корупцію та "російський слід" у НАБУ й САП. Тому спершу, за словами наших джерел, там побудували план, а вже пізніше підлаштовували під нього свідчення Христенка.

Нам вдалося частково ознайомитися зі свідченнями Христенка та його угодами про визнання винуватості, які виписували й готували в Офісі Генпрокурора та Головному слідчому управлінні СБУ. Схему звинувачень Христенку, яка мала потягнути за собою керівництво НАБУ й САП, вибудовували керівник слідства СБУ Андрій Швець та той самий неформальний радник генпрокурора Кравченка з підозрою від НАБУ й САП Дмитро Борзих.

Суть звинувачень полягає в тому, що Христенко – уже понад десять років завербований росіянами агент, який зі свого боку завербував детектива НАБУ Магамедрасулова ще до його роботи в Бюро. Чим це підтверджується, окрім свідчень Христенка, – невідомо, але якихось інших об'єктивних доказів цієї обставини наразі СБУ не надала.

За цією версією СБУ та прокурорів, Христенко роками використовував Магамедрасулова, аби просувати російський інтерес у НАБУ, за що систематично передавав туди хабарі.

Наприклад, один з епізодів нібито такого "впливу" – це рішення керівника САП змінити підслідність в одній зі справ стосовно Юрія Іванющенка. Нібито за сприяння Христенка та Магамедрасулова НАБУ й САП допомогли таким чином іншому проросійському агенту Іванющенку. Щоправда, у цьому плані СБУ та ОГП не передбачили, як пояснювати той факт, що в Україні за всі роки із часів Революції Гідності жоден правоохоронний орган, окрім НАБУ й САП, взагалі не спромігся дати підозру Іванющенку ні в чому, а сама Служба навіть не побачила підстав накласти на нього санкції.

У справі та угодах із Христенком описано кілька епізодів такого буцімто "проросійсько-корупційного впливу" на НАБУ й САП, які не витримують жодної критики й дуже легко спростовуються банальним пошуком в Google. Це, наприклад, сприяння Христенка тому, щоб НАБУ не переслідувало Віктора Медведчука, хоча переслідування Медведчука як кума Путіна в першу чергу компетенція самого СБУ.

Або ж нібито за сприяння Христенка НАБУ ігнорувало злочинні схеми в "Укрзалізниці". Тоді як НАБУ по факту є першим правоохоронним органом, який системно підійшов до схем в УЗ та викорінив звідти кришувальників від СБУ, як-от того ж Артема Шила.

Одна з найцікавіших історій – це те, що керівництво НАБУ за сприяння Христенка начебто заволоділо часткою в ТРЦ SkyMall. Буцімто через погрози кримінального переслідування та арешту активів НАБУшники змусили іншого фігуранта НАБУ – одеського бізнесмена Володимира Галантерника – переписати 30 % цього активу на тестя Христенка (який нібито представляв інтереси керівництва Бюро). А надалі Галантерник нібито регулярно передавав Христенку хабарі, які йшли Магамедрасулову, Андрію Калужинському (екскерівник слідства в НАБУ), Руслану Гюльмагомедову (тоді керівник відділу, а пізніше перший заступник директора НАБУ) та керівнику САП Олександру Клименку. Це нібито підтвердив і сам Галантерник, який із 2021 року переховується від НАБУ, а його справа заочно слухається у ВАКС.

Конкретно цим епізодом та перемовинами з Галантерником нібито опікувався сам Дмитро Борзих, як кажуть наші джерела, тривалий час співпрацював із Галантерником як юрист.

Усе це без жодних об'єктивних доказів мало лягти в основу підозри керівнику САП, від рішень якого на той час і залежала реалізація "Мідасу".

Саме в такому вигляді наприкінці листопада 2025 року прокурори Руслана Кравченка скерували угоду Христенка на погодження в Печерський суд, де вона випала на розгляд судді Соловйову. Останній одразу після цих подій пішов на лікарняний, аби не брати на себе відповідальність за розгляд справи.

У цей же період НАБУ прийшло з обшуками до керівника Офісу Президента Андрія Єрмака. А прокурори ОГП та Печерський суд почали редагувати угоду з Христенком, бо якось, очевидно, незручно стало давати підозри керівнику САП після викриттів антикорупційних органів і пояснювати суспільству вищеописані нісенітниці.

За нашою інформацією, прокурори кілька разів переписували зміст угоди. Так, з опису епізодів злочинної діяльності Христенка спочатку почали зникати прізвища керівників НАБУ та керівника САП, а потім – і цілі епізоди, включно з частиною про SkyMall. Сам факт редагування угоди за змістом уже є підтвердженням того, що вона є суцільною фантастикою, яку доповнювали й викручували залежно від політичних реалій, а не від встановлених фактів.

Який врешті варіант затвердив Печерський суд – досі достеменно невідомо. Але свідчення Христенка та інших дійових осіб у справі залишилися. Невідомо лише, чи підтвердить Христенко все це, якщо матиме шанс на справедливий суд та гарантії безпеки.

Бо зараз, як уже писали журналісти "Української правди", Христенка навіть після вироку охороняє СБУ. Причин для цієї посиленої охорони – принаймні дві. По-перше, "свідчення" Христенка й далі можна використати проти антикорупційних інституцій та керівників. Саме тому справа Магамедрасулова, як і справа Христенка, залишаються такими собі "гачками" про всяк випадок. По-друге, Христенко може бути живим доказом зловживань та фальсифікацій із боку великої кількості правоохоронців.

Сам вирок і судову справу щодо Христенка СБУ вилучила з Печерського суду міста Києва, нібито вживаючи заходи безпеки. Зараз вирок не може отримати навіть Верховний Суд, куди захист Магамедрасулова оскаржив сумнозвісну угоду.

***

Отже, замість висновку.

Силовики Зеленського вкотре витирають ноги об українське правосуддя, чітко сигналізуючи, що в історії з атакою на НАБУ й САП правосуддя має працювати лише за написаним ними сценарієм і лише за їхнім дозволом.

Усе описане само собою становить цілий перелік злочинів, за які, на жаль, нема кому притягувати до відповідальності винних. Адже Державне бюро розслідувань (ДБР), яке за законом мало б займатися цими зловживаннями, цілком успішно весь цей час перебуває в схемі та спокійно прикриває собою СБУ. Про це свідчать як епізоди зі справи "Мідас" про "Льошу" і "вокзал", так і елементарний факт того, що ДБР відмовляється визнати Магамедрасулова потерпілим за описаними зловживаннями.

Генеральний прокурор, який особисто погоджував підозри детективам, залишається на посаді й навіть нагородив чотирикімнатною квартирою на Печерську головного прокурора в справах Христенка та Магамедрасулова – Олександра Ганілова.

Посадовцю ж СБУ Сергію Дуці, який керував оперативним супроводом спецоперації стосовно детективів, президент у лютому цього року присвоїв звання генерал-майора,

Іншому посадовцю служби Антону Кравчуку, який також супроводжував атаку, президент у кінці березня дав звання бригадного генерала та вищу посаду.

А Олександр Поклад, який привіз Христенка, підвищений до першого заступника голови і вже тимчасово виконує обовʼязки керівника служби.

Тоді як Христенко та його брехливі свідчення залишаються надалі "Дамокловим мечем" над антикорупційними органами, який можуть використати в будь-який момент.

Олена Щербан, заступниця виконавчого директора Центру протидії корупції, адвокатка детектива НАБУ Рулана Магамедрасулова