Експертам у справах про високопосадову корупцію погрожують. Україні потрібна незалежна експертна установа

Експертці у справі "Династії" наполегливо радили відмовитися від участі у кримінальному провадженні. Для передачі такого "повідомлення" незнайомий чоловік дочекався її ввечері біля будинку. Згодом через третіх осіб їй передавали "вітання" з погрозами мобілізувати родичів і позбавити її права на професійну діяльність.

НАБУ і САП зараз досліджують ці обставини у межах кримінального провадження. Одна з версій слідства — до тиску могли бути причетні окремі співробітники Служби безпеки України.

Для української правоохоронної системи вплив на експертів, на жаль, не є новим явищем. За різних політичних часів експертиза залишається одним із інструментів, за допомогою якого можна вплинути на результат кримінального провадження. Сьогодні принаймні частину таких випадків ми можемо фіксувати процесуально та розслідувати.

Масштаб проблеми більший, ніж може здатися. Експертизи проводять практично в кожному провадженні НАБУ і САП. До прикладу, у справах про заволодіння державними коштами, зловживання під час будівництва чи закупівель саме експерт має визначити вартість майна, обсяг виконаних робіт, розмір збитків або суму розтрати.

Без такого висновку в багатьох провадженнях неможливо належно обґрунтувати підозру, передати справу до суду та домогтися справедливого покарання. Тому контроль над експертизою часто означає значний вплив на результат розслідування. Охочих отримати цей вплив вистачає.

Як тиснуть на експертів

Іноді тиск має цілком прямолінійний вигляд.

У провадженні щодо заволодіння 141 мільйоном гривень "Укрзалізниці" слідство зафіксувало розмови фігурантів про можливість домовитися із судовими експертами про отримання необхідного стороні захисту висновку занеправомірну вигоду. Учасники розмов називали конкретні суми, які відрізнялися залежно від експертної установи.

Коли проведення експертизи доручили фахівцю приватної установи і звичні способи впливу не спрацювали, сторона захисту почала домагатися його притягнення до дисциплінарної відповідальності та намагалася отримати через суд захищену законом інформацію про експерта.

Є кейси і менш помітного тиску. Під час обшуку в одній із державних експертних установ у кабінетах керівництва ми виявили чорнові записи з номером провадження щодо ймовірних збитків від застосування формули "Роттердам+".

Зміст запису фактично зводився до вказівки: якщо до установи надійде постанова про проведення експертизи у цій справі, про це необхідноповідомити зацікавлених осіб.

Такі обставини складно поєднати з поняттям незалежної судової експертизи.

Роки очікування одного висновку

Тиск є лише частиною проблеми. Ще один системний виклик — строки проведення експертиз.

До прикладу, у справі щодо ймовірної корупції під час будівництва Шулявського шляхопроводу на фінальний висновок про суму збитків ми чекали дуже довго.

Увесь цей час провадження фактично було заблоковане, оскільки експертиза була ключовим доказом.

Цей випадок не є винятком. У справі щодо закупівлі висотомірів для військових літаків кожна комп'ютерно-технічна експертиза тривала від двох з половиною до трьох з половиною років.

Вісім оціночно-будівельних експертиз, призначених у грудні 2024 року в іншому провадженні, державна установа виконувала понад шістнадцять місяців. Листи детективів з нагадуваннями про встановлені строки залишалися без належного реагування.

Таке затягування має конкретні юридичні наслідки. Один із них — сплив строків давності для притягнення винних до відповідальності. Справи закриваються, а держава навіть не отримує відшкодування за збитки.

У справі про висотоміри експерти, ймовірно, надали завідомо неправдивий висновок. Це підтвердили дослідження, проведені кількома іншими установами. Однак притягнути цих експертів до кримінальної відповідальності вже неможливо, оскільки строки давності на це теж спливли.

Дієвих інструментів, які дозволяли б протидіяти необґрунтованому або штучному затягуванню експертиз, сьогодні практично немає. У результаті відповідальності можуть уникнути як фігуранти корупційної справи, так і особи, які сприяли її блокуванню.

Протилежні висновки однієї установи

Третя проблема — якість та об'єктивність експертних досліджень.

У практиці НАБУ і САП одна й та сама державна експертна установа неодноразово надавала протилежні висновки щодо того самого предмета дослідження.

У справі про заволодіння землями під Фастовом два висновки однієї установи визначили вартість тієї самої земельної ділянки станом на ту саму дату спочатку у 1,5 мільйона гривень, а потім — у 219 тисяч гривень. Різниця перевищила сім разів. Аналогічна ситуація виникла щодо кожної із 462 ділянок.

Причиною стали суттєво різні об'єкти, взяті для порівняння, та різні коефіцієнти оцінки. Формально обидва документи були експертними висновками. За змістом вони давали суду два несумісні результати.

У справі щодо закупівлі "Укрзалізницею" пристроїв живлення та сама установа спочатку визначила одну ринкову вартість обладнання, а через чотири роки — суттєво іншу. Призначена судом повторна експертиза в іншій установі завершилася висновком, що визначити вартість обладнання взагалі неможливо.

Ще в одному провадженні суперечності між висновками експертиз сторони обвинувачення і сторони захисту виявилися настільки істотними, що суд відмовився покладатися на будь-який із них. Розмір збитків суд визначав самостійно на підставі первинних документів.

Окремою проблемою є висновки, які не містять однозначної відповіді..

Висновок експерта має відповідати на питання, сформульовані детективом чи прокурором у постанові про призначення експертизи. Якщо надати відповідь неможливо, експерт прямо зазначає це у висновку. Але такі випадки мають бути рідкісним винятком, а не системою. Коли ж експерт фактично не говорить ані "так", ані "ні", для слідства це означає призначення нового дослідження і ще кілька місяців або навіть років очікування.

Такі самі наслідки виникають, коли експерт виходить за межі поставлених питань, оцінює правові обставини, які не належать до його компетенції, або формулює висновок так, що він створює додаткові підстави для маніпуляцій у суді.

Бували й випадки, які дають підстави підозрювати відверту фальсифікацію.

В одному з проваджень детективи відкликали постанову про призначення експертизи, після чого установа повернула матеріали. За три місяці сторона захисту подала до суду висновок цієї ж установи, датований так, начебто йогопідготували ще до відкликання постанови.

Проведені слідчі дії дають підстави вважати, що документ могли скласти пізніше, а зазначену в ньому дату використали для створення видимості законного походження висновку.

Чому система відтворює цю проблему

Причина полягає у самій моделі управління державною судовою експертизою.

Керівників державних експертних установ призначають без відкритого конкурсу на підставі контракту. За такої системи залежний або "зручний" керівник може з'явитися за будь-якої влади.

Сертифікацію експертів і розгляд питань про дисциплінарну відповідальність здійснює комісія при Міністерстві юстиції. Водночас члени уряду та посадовці міністерств можуть бути фігурантами проваджень НАБУ і САП.

У результаті експерт, який надає невигідний для впливових осіб висновок, може ризикувати правом на професійну діяльність. Водночас експерт, який затягує дослідження або надає потрібний комусь результат, часто не стикається з жодними наслідками.

Система створює стимули, за яких професійна незалежність стає особистим ризиком, а залежність — безпечнішою моделлю поведінки.

Що потрібно змінити

Проблему доступу антикорупційних органів до якісної та своєчасної експертизи визнають як в Україні, так і в Європейському Союзі.

Забезпечення антикорупційним органам ефективного доступу до якісних судово-експертних досліджень є однією з умов отримання Україною 124 мільйонів євро в межах оновленої програми Ukraine Facility. Виконати її Україна зобов'язалася до кінця 2026 року.

Крім того, однією з проміжних вимог ЄС у межах переговорів про вступ є системний результат у боротьбі з високопосадовою корупцією: розслідування, передані до суду справи та вироки. Виконання цієї вимоги оцінюватимуть регулярно, а не лише наприкінці переговорного процесу.

Без вирішення проблеми залежності експертів виконання обох зобов'язань опиняється під ризиком.

На моє переконання, відповіддю має стати створення окремої незалежної експертної установи для проваджень щодо високопосадової корупції. Її завданням має бути забезпечення чесних, професійних і своєчасних досліджень незалежно від посад, статусу та прізвищ фігурантів.

Для цього необхідні три взаємопов'язані складові.

1. Окрема спеціалізована установа

Досвід антикорупційних інституцій показує, що інституційна незалежність починається із прозорого добору керівника за участю міжнародних експертів.

Для експертної установи, яка може діяти у формі державного підприємства, одним із можливих рішень є незалежна наглядова рада з міжнародною участю.

Вона повинна мати повноваження проводити конкурс на посаду керівника, оцінювати результати роботи установи та реагувати на випадки тиску на експертів.

Установа має бути новою й організаційно відокремленою від чинної системи державних експертних установ, а також, наскільки це можливо, від Міністерства юстиції. Навіть формальна самостійність не виключає залежності через бюджетні та адміністративні механізми, тому відокремлення має бути максимально дієвим.

Досвід адміністративного відокремлення антикорупційних органів від структур, у межах яких вони діяли раніше, на наше переконання, суттєво знизив ризики витоку інформації досудового розслідування. Цей досвід доцільно врахувати під час створення експертної установи.

Її спеціалізація має бути вузькою: провадження щодо високопосадової корупції. Інакше нову установу швидко перевантажить загальний потік експертиз.

Важлива деталь: право звертатися до установи повинні отримати усі сторони кримінального провадження — не лише сторона обвинувачення, а й адвокати у таких справах.

Ризики, з якими стикаються експерти у провадженнях щодо високопосадовців, відрізняються від ризиків у переважній більшості інших кримінальних справ. Вони потребують окремої моделі захисту та управління.

2. Реальні гарантії для експертів

Експерти, які працюють зі справами про високопосадову корупцію, повинні отримувати конкурентну винагороду та бути захищеними від безпідставного кримінального, адміністративного та дисциплінарного переслідування.

Гарантії мають дозволяти експерту відстоювати професійний висновок навіть у разі тиску з боку керівництва установи, представників органів влади або учасників кримінального провадження.

Без таких умов неможливо залучити до роботи фахових людей, готових брати на себе відповідальність у складних і резонансних справах.

Не менш важливим є матеріальне забезпечення. Сучасне обладнання, доступ до професійних баз даних і сертифікованого програмного забезпечення безпосередньо впливають на точність, доказову цінність і строки проведення експертиз.

3. Незалежність, закріплена законом

Порядок створення установи, добору її керівництва та гарантії незалежності експертів мають визначатися законом, а не відомчим актом Міністерства юстиції.

Підзаконний акт можна змінити рішенням окремого органу або посадової особи. Зміни до закону потребують рішення парламенту і підпису президента, що значно ускладнює свавільне втручання у правила роботи установи.

Це особливо важливо з огляду на те, що члени уряду та посадовці міністерств належать до категорії осіб, чиї можливі правопорушення розслідуються саме у провадженнях щодо високопосадової корупції.

Якщо міністр юстиції або інший високопосадовець стане фігурантом корупційної справи, за нинішньої моделі експертне дослідження можуть проводити установи, адміністративно підпорядковані органу, який він очолює. Сам факт такої залежності створює конфлікт і ставить під сумнів довіру до результату експертизи.

Законодавчі гарантії не усунуть усіх ризиків, але суттєво звузять можливості для впливу через кадрові рішення, дисциплінарні процедури та зміну відомчих правил.

Якісні й своєчасні експертизи означають швидші розслідування, належно обґрунтовані підозри, переконливі докази та передбачуваніший судовий процес.

Незалежна експертна установа потрібна не для зручності окремих правоохоронних органів. Вона потрібна для того, щоб доля топкорупційного кримінального провадження залежала від доказів, а не від можливості вплинути на експерта, затягнути дослідження або отримати висновок "по дзвінку".

Олександр Клименко, керівник Спеціалізованої антикорупційної прокуратури