Корабель єдності та небезпечні "скелі"
Якщо б "проблему "Скелі" досліджував Філіп Зімбардо, він, швидше за все, наголосив би: все, що там відбулося, не вірно зводити до проблеми "ложки дьогтю" – декількох поганих солдатів та офіцерів – у діжці меду українських сил оборони.
Індивідуальні якості людей, що скоїли жорстокі злочини проти своїх підлеглих, безумовно, теж треба брати до уваги. Проте більш важливими є ситуаційні фактори – умови, які сприяли проявленню найгірших якостей у військовослужбовцях і перетворили їх на катів. Та ключовими є фактори системні – хто і як саме сприяв створенню умов, коли тортури та безсудні страти стали не просто допустимою, а основною формою дисциплінарного впливу.
Наївно думати, що злочинні практики катувань та вбивств підлеглих командирами, використання "загороджувальних загонів", стирання особового складу у безглуздих лобових атаках, які вже тривалий час існують у штурмових полках, могли вкоренитися без відома та згоди вищого військового та політичного керівництва країни. І, якщо ми прагнемо позбутися цих явищ, ми маємо вимагати не лише негайного припинення згаданих практик, не лише швидкого й ефективного розслідування скоєних злочинів та справедливого покарання виконавців, а й ретельного дослідження передумов виникнення цього явища.
Ми маємо знати, яку роль своїми діями та/або бездіяльністю тут зіграли генеральний штаб та президент. І на підставі отриманих за результатами такого дослідження даних дати цим діям правову та політичну оцінку.
З огляду на складність контексту (всепронизливий конфлікт інтересів), навряд чи ми впораємось з такою задачею самотужки. Гадаю, до розплутування цього клубка нам варто долучити фахових та неупереджених експертів з наших країн-партнерів. Бажано, експертів світогляду та масштабу Зімбардо.
Якщо цього не буде зроблено, якщо суспільство не зрозуміє причини і головні чинники проблеми, ситуація повторюватиметься. Імовірно, у ще більшому масштабі та зі ще страшнішими проявами.
Жоден статус, жодні попередні заслуги не виправдовують скоєння чи підбурювання до тяжких злочинів. Звання героя чи висока посада у військовій ієрархії не дають право на свавілля та вбивства співгромадян. Подвиги є подвигами, а злочини залишаються злочинами. За подвиги треба дякувати і винагороджувати. За злочини – співмірно карати. Це і є справедливість, якої усі ми прагнемо, і яку ми обстоюємо ціною великих жертв.
Костянтин Рєуцький