Будинки якої епохи подобаються британцям найбільше?

Поступовий вихід із кризи означає, що незабаром почнуть зростати і ціни на нерухомість. Напередодні чергового буму на ринку британці активно шукають житло своєї мрії. Але чому люди віддають перевагу тому чи іншому архітектурному стилю?

Спитайте у британця про його розуміння ідеального дому, і він обов'язково згадає якийсь історичний період.

Залежно від того, у кого ви запитали, історичні прихильності можуть відрізнятися.

Це може бути георгіанський будинок із чистими та симетричними нео-класичними лініями.

Або це може бути вікторіанський будинок - весь із карнизів, еркерів та філігранної цегляної кладки.

Інші можуть віддавати перевагу будівлям едвардіанської доби, де багато повітря, або ж жорсткій геометрії модерністської доби.

Але для нації, у якої будинок - це фортеця, де дискусія із агентами з нерухомості не може відбуватися без знання спеціального жаргону, і кожен має свою улюблену архітектурну епоху, у більшості випадків ставати чи не ставати власником того чи іншого будинку вирішується із суто фінансових міркувань.

Але емоції також присутні.

"Вся справа в тому, що знаходить відклик саме у вас, що змушує вас відчувати, що ви вдома, - каже історик архітектури Еллен Леслі, - якщо ви хоч трохи зацікавлені архітектурою, ви неодмінно віддаватимете чомусь перевагу".

Згідно із даними торговців нерухомістю, найбільш популярною серед британців є георгіанська епоха.

"Георгіанські будинки дуже часто на верхівці рейтингів - щось таке є у шляхетності і величності георгіанських міст, що захоплює. А це означає, що цей стиль завжди залишатиметься популярним", - говорить Луціан Кук, директор із досліджень житлової нерухомості у одній із найвідоміших ріелтерської фірми Savills.

Саме тому, додає маркетолог, у таких "георгіанських" містах, як Единбург, Бат та Брайтон тримаються майже лондонські ціни на нерухомість.

Утім, для більшості британців така нерухомість є лише предметом недосяжних мрій - про те, щоб мати міський будинок періоду Регенства чи особняк, збудований Робертом Адамсом, можна лише у найсміливіших фантазіях.

Георгіанські будинки важче знайти у Глазго чи Манчестері, архітектура цих міст відбиває той факт, що їхнє процвітання припало на період правління королеви Вікторії.

Для багатьох британських міст жити в історичному будинку означає жити саме у вікторіанському будинку.

Цей період відзначився будівництвом незчисленних "терас" із цегляних будинків, що були покликані розв'язати житлову проблему внутрішніх мігрантів до міст під час промислової революції. Саме цей час сформував уявлення нації про те, як взагалі має виглядати справжній дім.

"Саме тоді люди звикли до того, що у родини має бути будинок із трьома-чотирма спальнями", - каже Луціан Кук.

Але прихильність до вікторіанства тривала недовго. Так само, як зараз для багатьох, як і для принца Чарльза, архітектура ХХ сторіччя виглядає, як "страхітливі бородавки", свого часу вікторіанську архітектуру також почали називати потворною і немодною.

"Після Другої Світової війни людям хотілося модернізму. Вікторіанська архітектура асоціювалася із нетрями, вугільним пилом та "сатанинськими млинами" промислової революції, про які писав Вільям Блейк", - вважає Еллен Леслі.

Занепалі вікторіанські "тераси", збудовані наприкінці ХІХ сторіччя, були знесені бульдозерами, аби дати місце новим, чистим приміщенням зі зручностями всередині. В тих вікторіанських будинках, що вижили, такі важливі деталі, як каміни та плитка були знищені, - на превеликий жаль наступних власників, для яких слова "автентичні історичні деталі" є як манна небесна.

Проте мода змінюється. У 1958 році поет сер Джон Бенжамен та архітектурний гуру Ніколас Певзнер заснували Вікторіанське товариство, аби врятувати рештки великої доби від остаточного руйнування. Не в останню чергу завдяки їх зусиллям шарм вікторіанської епохи знову знайшов визнання.

І це не єдиний історичний період, репутацію якого вдалося воскресити.

Будинки, що були споруджені на околицях міст між двома війнами, які дали прихисток тисячам працівників, що діставалися на роботу на метро, і дістали назву "Метроленд", культурна еліта нації вважала вульгарними та "дешевими".

У 1939 році у романі "Переводячи подих" Джордж Орвелл писав про вулицю із такими будинками, як про "тюрму, де камери розташовані горизонтально. Рядки карцерів, розділених галявинками".

Крім того, і самі родини, що жили в них, добре оцінили їхню зручність та просторість, - каже Луціан Кук.

"Вони були зовсім немодними, але тепер люди оцінили їх".

Прихильники модернізму повоєнної доби, за якою довгий час був закріплений образ занепаду міст та коробок-багатоповерхівок, також починають відвойовувати позиції, привертаючи увагу до післявоєнного оптимізму та почуття громади.

Багато сміливих та ідеалістичних споруд Ле Корбюзьє та Ерно Голдфінгера зараз знову популярні. Квартири у збудованій Голдфінгером Trellik Tower у західному Лондоні, яка була сумно відома як кримінальний осередок, нині продаються за 480 тисяч фунтів.

Так само, як колись із вікторіанською архітектурою, що була збережена завдяки ентузіастам, активісти намагаються зберегти і будинки ХХ сторіччя.

У 1979 році було засновано Товариство двадцятого сторіччя, діяльність якого зосереджена на "збереженні архітектурної спадщини та британського дизайну від 1914 року". Є і ріелтерські контори, такі, як Modern House, що спеціалізуються на продажі будинків модерністської доби, або ж, використовуючи сучасний евфемізм - "будинки, що збудовані архітекторами ".

Тим, кому подобається бетон, принаймні є із чого вибрати поміж великої кількості муніципальних споруд по всій Британії.

Квартири у колись непопулярному Тerllick Тower тепер продаються по півмільйона фунтів

Британці із середньою зарплатою, але смаком до більш традиційної нерухомості, мають набагато менше варіантів, якщо тільки вони не проти жити у нових будинках, збудованих із використанням елементів певної історичної доби.

Одним із відомих прикладів таких споруд є схвалений принцом Уельським є комплекс Poundbury, що у Дорчестері, збудований 1994 року у нео-георгіанському стилі.

Цей проект мав на меті відновити архітектурні принципи давно минулої епохи, але був осміяний дизайнерською спільнотою.

Як каже Гарієт Харріс із оксфордського Brooks University, такі будівлі навряд чи колись здобудуть таку ж любов та відданість, як їхні прототипи із георгіанської доби.

"Більшість серйозних архітекторів вважають, що такі стилізації нівелюють цінність автентичних зразків і не пропонують нічого нового", - вважає вона.

Але із цим твердженням науковця погодяться не всі пересічні британці. Як запевняє Луціан Кук, стилізації непогано продаються.

"Псевдо-Тюдор" викликає посмішку лише у критиків-дизайнерів, але у звичайних покупців будинки у цьому стилі залишаються популярними.

І все ж таки, залишається і багато покупців, які прагнуть знайти справжні старі будинки. Поки вони є, автентичний історичний будинок залишатиметься одним із найсильніших життєвих прагнень нації, для якою дім - фортеця.

Георгіанська доба

Цей лондонський будинок сина Каддафі - класичний зразок георгіанської архітектури.

Георгіанська доба (за іменами кількох королів Георгів, які тоді правили у Британії) тривала від 1660 до 1840 року, коли класицизм набув розквіту.

Мистецтво містопланування сягнуло вершини, а елегантні площі та тераси прикрашали міста.

Ключові ознаки стилю:

• симетричні фасади
• геометрично пропорційні кімнати
• високі вікна
• віялоподібні вікна над парадними дверми

Вікторіанська та едвардіанська доба

У цей час архітектурні стилі досить швидко змінювалися, але можна виділити такі головні ознаки стилю:

• еркерні вікна, представлені у 1860
• декоративні деталі
• більша подібність будинків через стандартизацію процесу будівництва
• часто ширина розраховувалася виходячи із розміру кімнати +коридор
• вхідні двері зсунуті вбік

У пізню вікторіанську та едвардіанську добу з'являються все частіше:

• низькі стелі
• червона цегла
• більше орнаменту
• вітражі на вхідних дверях

Між двома війнами

У 1930-х відбувався вибух приміського будівництва, коли британці із середнім достатком залишали брудні міста і переїздили до зеленіших околиць.

Житло мало бути масовим і доступним, але, водночас, із використанням деталей, зроблених у стилі Артс-енд-Крафтс.

Головні ознаки стилю:

• вікна-еркери
• псевдо-тюдорівські дерев'яні балки, часто як елемент зовнішнього декору
• круті дахи
• вітражні панелі
• високі димарі
• спільна стіна між двома будинками, оточеними садом чи газоном
• у деяких з'являється гараж