Державний прапор для росіян – символ путінського режиму – Петро Верзілов

Київ – Українці розуміють, який арсенал є у громадського активіста для взаємодії з владою у разі невдоволення її діями.

Таку думку в інтерв’ю Радіо Свобода висловив московський художник і громадський активіст Петро Верзілов, який є чоловіком ув’язненої Надії Толоконникової із гурту Pussy Riot.

Він висловлює захоплення здатністю українців до самоорганізації і зазначає, що на відміну від росіян, українці обожнюють державні символи.

– Ви вже тиждень перебуваєте в Україні, яке у Вас враження від подій, які зараз тут відбуваються?

– Насамперед, дивують масштаби того, що відбувається. Перший протест, який ми побачили у Росії за майже 20 років, відбувся наприкінці 2011 року. Тоді люди досить організовано вийшли на площу, було їх максимум 120 тисяч. Але це все відбувалося дуже систематизовано і організовано.

Різні штаби опозиції довго організовували мітинги, у результаті їх таки вдалося узгодити. Упродовж тижня все це рекламувалося і анонсувалося, і у результаті вийшло лише 120 тисяч. А тут уже впродовж двох тижнів люди у великих кількостях, які доходять до мільйона, просто спокійно живуть, функціонують і встановлюють намети у центрі міста.

Все це абсолютно неймовірне і викликає щире захоплення і повагу до здатності українців самоорганізовуватися і протестувати проти того, що їм видається несправедливим.   

– Деякі оглядачі порівнюють те, що зараз відбувається у Києві, з подіями на Болотній площі у Москві. Чи можна проводити паралелі?

– Те, що відбувалося у Москві на межі 2011-2012 років, носило все-таки фрагментарний характер. Йдеться про те, що там було задіяне далеко не все суспільство. На той момент, на жаль, все-таки не вдалося мобілізувати широкі прошарки російського суспільства, які також не задоволені владою. Тієї зими протестувати проти результатів виборів вийшли освічені мешканці російської столиці, яких у Москві дуже багато, але, на жаль, це не вся Росія. Ми не бачили там того різноманіття облич, характерів, настроїв, які є тут, на Майдані.

– Чи можливе те, що зараз відбувається тут, на майданах у Москві?

– Звісно можливе. Російська опозиція намагається донести до якомога більшої кількості людей, що єдина можливість радикально змінити своє життя – це самоорганізація, вихід на вулиці у разі незадоволення і використання методів, які є у громадянського суспільства.

І те, що за тиждень люди змогли перетворити центр Києва у свій власний громадянський табір, засвідчує, що мешканці Києва та інших українських міст, які сюди приїхали, прекрасно розуміють, який арсенал сьогодні є у громадського активіста і як саме потрібно взаємодіяти з владою, коли вона починає себе вести неадекватно.

Росіяни, на жаль, цього ще досі не зрозуміли.

– Розгін "Беркутом" Євромайдану став приводом для масових протестів в Україні. Така груба сила не застосовувалася ані у 2004-му році, ані під час акції "Україна без Кучми". Чому такої реакції не було у Росії?

– У нас до відомих подій 6 травня 2012 року на Болотній площі також не було випадків брутального силового розгону і взагалі застосування ОМОНу  по відношенню до масових демонстрацій. Тобто, з 1993 по 2006 рік не було жодного епізоду, коли б спецпідрозділи масово кидалися б на розгін і придушення демонстрацій.

Але 6 травня 2012 року упродовж кількох годин ОМОН досить жорстко бив людей, травмував їх, протестувальники у відповідь також намагалися оборонятися і захищатися. Як результат, близько 30 людей за це у нас сидять у в’язницях.

На той момент це також було шоком. Що ж до України, то всі люди, з ким я спілкувався, казали, що для них було шоком, що українська влада змогла дати "Беркуту" наказ так себе поводити. І люди це коментували у таких материнських та батьківських тонах, казали, як можна бити наших дітей?

Така реакція абсолютно не властива для Росії, тому що у Росії такі речі сприймаються жорсткіше попри те, що у нас били людей такого ж віку, 18-25 років.

– Яку найбільше різницю між українцями та росіянами Ви бачите?

– Головна візуальна відмінність полягає у тому, що в українців дуже розвинуті якості зовнішнього і щирого обожнювання державних символів – гімну, прапорів у великій кількості, гасел, які постійно повторюються…

У Росії цього взагалі немає, оскільки наша державна влада узурпувала все це для своєї риторики.

На опозиційних мітингах у Росії дуже рідко можна побачити державні прапори, тому що російський прапор – це державний символ путінського режиму, який вже носить майже вічний характер.