Путін веде себе в Україні, як Мілошевич у Хорватії - ЗМІ

Агресія щодо України, навіть якщо не досягне своєї кінцевої мети, вже дозволила Путіну здобути переконливу внутрішньополітичну перемогу та знищити будь-які дискусії щодо альтернативного напрямку розвитку Росії. Таку думку на сторінках видання "The Moscow Times" висловлює Володимир Фролов.

Автор відзначає, що ще нещодавно можна було цілком уявити собі нових осіб на чолі Росії, зважаючи на кампанію Олексія Навального на виборах мера Москви, або фігуру Михайла Прохорова, якого чимало людей сприймали, як компетентну та не радикальну альтернативу Путіну.

"Крим та прихована Москва у східній Україні повністю трансформували національну дискусію про роботу Путіна на посаді президента - зі здорової дискусії на отруйні суперечки про війну та ворогів Росії", - відзначає автор.

На думку Фролова, перемогою Путіна є те, що пропаганді вдалося зобразити народне повстання українців проти захоплення держави корупціонерами, як "спонсорований США фашистський переворот".

"Тепер Путін насолоджується новим політичним життям в якості військового президента. Якщо він бореться з нацистами в УКраїні, значить всі, хто з ним не згодні можуть бути посіпаками нацистів та ворогами Росії. Це закриває політичний простір для будь-якого альтернативного бачення Росії, окрім як імперії ворожої Заходу", - пише Фролов.

"Якщо "ворог біля воріт", хто сперечатиметься про пенсійну реформу?", - відзначає автор.

На думку Фролова, Путіну вдалось виставити будь-яку опозицію його правлінню, як анти-російську по суті.

Фролов прогнозує, що зрештою передвоєнна мобілізація у Росії закінчиться не війною з Україною, а великою внутрішньою чисткою.
  "Оскільки закордонна військова кампанія може бути надто дорогою, ми маємо очікувати протистояння всередині країни. Зважаючи на те, що 39% багатства Росії контролюють 110 родин, легко побачити, як соціальна революція може доповнити культурну, яка вже починається. Путін, Коли прийде час, може спрямувати гнів убік від народної революції, до чистки", - пише автор.

Тактика Путіна щодо України нагадує дії Слободана Мілошевича щодо так званої Великої Сербії  (регіон, який складався із самопроголошених про-сербських республік, частково розташованих на території нинішньої Хорватії) під час розпаду Югославії. Про це Вєра Міронова та Марія Снєговая пишуть на сторінках видання "Нью Ріпаблік".

"І Сербія і Росія, використовуючи пропаганду, однаково роздмухували серед сербів та росіян потужні націоналістичні почуття спрямовані проти хорватів та українців відповідно. Потім вони підтримували повстання етнічних меншин в у Хорватії та Україні, і після цього застосовували силу під приводом "потреби захистити меншини". Нарешті, обидві країни утворили самопроголошені, напів-незалежні республіки у Хорватії та Україні", - йдеться у матеріалі.

На думку авторів, подібності між Путіним та Мілошевичем не обмежуються тактикою. Для Сербії фундаментальним був міф історичного протистояння
з хорватами, а для Росії - з українцями.

"Пропаганда у Росії та Сербії активно використовувала міфи про українських та хорватських фашистів", - відзначають автори.

"Кремлівська пропаганда пов'язувала українських націоналістів з фашистами. Мілошевич описував хорватів, як нову версію усташів, фашистів Другої Світової війни, які загрожували існуванню мирних етнічних сербів. У випадку Хорватії, роль страшного фашистського диявола - яку в Україні грає "Правий сектор" - віддавалась Хорватським силам самооборони, яких сербська пропаганда змальовувала, як переконаних нацистів", - йдеться у матеріалі.

Автори відзначають, що у той час, як у випадку Хорватії роль "головного нациста" відводилась Анте Павелічу, російська пропаганда бачить таким Степана Бандеру.

"І сербська і російська офіційна ідеологія дійшли до заперечення самого існування хорватів та українців, як окремих націй", - відзначають автори.

Матеріал також вказує на те, що і Сербія і Росія активно використовують православну церкву для роздмухування конфлікту та загострення історичного протистояння між католицькими та православними традиціями в Україні та Хорватії відповідно.

"Коли обидві метрополії відчули загрозу втрати колишніх колоній (у випадку Хорватії, пряме відділення від Югославії; у випадку України, асоціація з ЄС), і Путін і Мілошевич зрозуміли, що утримати контроль над ними неможливо", - йдеться у статті.