Хитрий Конституційний Суд
Четвер, 13 липня 2000, 18:23
Конституційний Суд врешті-решт оголосив свій вердикт депутатському законопроекту про внесення змін до Конституції. І хоча на пташиній мові юриспруденції висновки Суду звучать загадково і дещо демократично, реально вони визнали депутатський законопроект невідповідним Конституції, а отже, в парламенті він розглядатися не буде. Хоча має перспективу розвитку.
Отже, основна помилка депутатів-авторів законопроекту в тому, що вони підійшли до роботи над документом без потрібної на то систематичності та комплексності. Основною причиною є тут двопалатний парламент, якого прагнули депутати й ігнорував президент.
17 суддів, шелестячи довгими бордовими мантіями, визначили у своєму висновку, що:
1. Законопроект відповідає вимогам статей 157 і 158 Конституції України у тій частині, яка стосується змін до статті 90 та пункту 8 частини статті 106 Конституції.
Під "змінами" до цієї статті йдеться про доповнення за результатами референдуму. Депутати пропонували затвердити право президента "достроково припинити повноваження Верховної Ради", якщо вона протягом одного місяця не зможе сформувати депутатську більшість, або якщо не затвердить протягом трьох місяців підготованого Кабміном держбюджету.
Саме цей пункт висновків Суду простою мовою можна назвати компромісом, адже тільки він, як свідчать ці ж самі висновки, відповідає Конституції. Цей пункт і був затвердженим президентським законопроектом, який із зауваженнями Конституційний Суд визнав легітимним.
Стосовно інших змін, запропонованих депутатами, пішли колізії.
2. Депутатський законопроект не відповідає вимогам статей 157 і 158 Конституції у частині щодо змін до статті 80 Основного закону. Йдеться про викладення цієї частини у редакції "Народні депутати і сенатори України не можуть без згоди Верховного Суду бути притягнені до кримінальної відповідальності, затримані чи заарештовані".
Чинна Конституція передбачає у цьому випадку згоду Верховної Ради.
Судді Конституційного Суду вважають, що поправка суперечитиме принципу незалежності суддів, а зокрема "їх безсторонності та підкоренню при здійсненні правосуддя лише закону".
Крім цього, надання Верховним Судом згоди на притягнення нардепа до кримінальної відповідальності, їх затримання чи арешт "може призвести до упередженості під час розгляду в майбутньому справи щодо такого народного депутата судом першої інстанції та апеляційним і касаційним судом".
Тобто на практиці, якщо Конституційний Суд визнає депутата винним у чомусь, то його рішення опротестувати не можна, і подати на апеляцію буде незаконно. А це порушує принципи прав і свобод людини і громадянина, визнані 157-мою статтею Конституції незмінними.
Є ще один аспект. Затвердження депутатської поправки, на думку Конституційного Суду, "фактично стирає межі між функціями обвинувачення та правосуддя", що суперечить Конституції, згідно з якою Верховний Суд є органом правосуддя. Словом, не його, Верховного Суду, це справа.
А ще у Конвенції про захист прав людини та основних свобод 1950-го року чорним по білому написано про "право на справедливий і відкритий розгляд ... незалежним судом" , і в рішенні Європейського суду з прав людини йдеться про розмежування обвинувачення та правосуддя. Так що, незаконно це, з якого боку не глянь.
Тепер підійдемо до самої депутатської недоторканості. КС вважає, що вона не є виключно індивідуальним правом народного депутата, а спрямована на забезпечення нормального функціонування парламенту. Тому у всьому світі позбавляють депутатської недоторканості ті, хто її надає, тобто парламент, чи асамблея, чи що там іще. Плюс при розгляді враховуються як юридичні, так і політичні моменти, а це зсуперечить незалежності Верховного Суду.
А це означає, що президентський законопроект також не позбавляє депутатів недоторканості. В іншому випадку цей документ, за логікою Суду, був би визнаний неконституційним.
3. Припинити провадження у розгляді депутатського законопроекту на відповідність вимогам всіх інших поданих у законопроекті 23-ох статей та 18 доповненням.
Тут ішлося про принципове нововведення, чим якраз і відрізнявся депутатський законопроект від президентського: впровадження двопалатного парламенту. Відповідно, ця зміна повинна була би і перерозподілити повноваження між парламентом та президентом, а також змінити статус Кабміну.
Загалом депутатський законопроект пропонував розширити повноваження парламенту. Автори законопроекту вважали, що внесення змін до Конституції "зумовлено не лише результатами референдуму, а й необхідністю подальшого вдосконалення Конституції України, її адаптації до правових основ європейської демократії".
Конституційний Суд відповів по-батьківськи звернув увагу на питання доцільності двох палат. Звичайно, структура парламенту на права та свободи громадян безпосередньо не впливає, вважає Суд. Але іноді впливає опосередковано.
Розробляючи законопроект, автори внесли зміни не до всіх статей, де йдеться про парламент. Тому виникає проблема розмежування обов'язків між палатами у тих статтях, яких не торкнулася рука авторів. І у цих статтях міститься найгірша прогалина законопроекту.
Ось, наприклад, стаття 20 Конституції, яку автори не пропонували змінити, визначає, що символіку України затверджує дві третини депутатів парламенту. Оскільки депутати пропустили цей момент, то виходить, що символіку затверджуватиме лише одна палата, невідомо яка.
А як же інша? - запитує Конституційний суд, - Невже члени другої палати, а отже і виборці, що голосували за них, реально усуваються від процесу, такого важливого для держави?
Тут і випливають права та свободи людини і громадянина. Які такою депутатською неуважністю просто-таки ігноруються.
Словом, Конституційний Суд вирішив, що відсутність комплексних, системних змін до Конституції у запровадженні двопалатного парламенту в депутатському законопроекті робить неможливим всебічний аналіз змін до Конституції. А тому, нехай депутати, якщо ще матимуть час та натхнення, доопрацюють законопроект і подадуть до Конституційного суду ще раз.
І тоді, якщо Верховна Рада до того часу ще не затвердить двома третинами президентських змін до 80-тої статті, то дуже навіть можливо, що депутати ще під час цієї сесії зможуть проголосувати свій власний законопроект.
Так що нехай бавляться.
Отже, основна помилка депутатів-авторів законопроекту в тому, що вони підійшли до роботи над документом без потрібної на то систематичності та комплексності. Основною причиною є тут двопалатний парламент, якого прагнули депутати й ігнорував президент.
17 суддів, шелестячи довгими бордовими мантіями, визначили у своєму висновку, що:
1. Законопроект відповідає вимогам статей 157 і 158 Конституції України у тій частині, яка стосується змін до статті 90 та пункту 8 частини статті 106 Конституції.
Під "змінами" до цієї статті йдеться про доповнення за результатами референдуму. Депутати пропонували затвердити право президента "достроково припинити повноваження Верховної Ради", якщо вона протягом одного місяця не зможе сформувати депутатську більшість, або якщо не затвердить протягом трьох місяців підготованого Кабміном держбюджету.
Саме цей пункт висновків Суду простою мовою можна назвати компромісом, адже тільки він, як свідчать ці ж самі висновки, відповідає Конституції. Цей пункт і був затвердженим президентським законопроектом, який із зауваженнями Конституційний Суд визнав легітимним.
Стосовно інших змін, запропонованих депутатами, пішли колізії.
2. Депутатський законопроект не відповідає вимогам статей 157 і 158 Конституції у частині щодо змін до статті 80 Основного закону. Йдеться про викладення цієї частини у редакції "Народні депутати і сенатори України не можуть без згоди Верховного Суду бути притягнені до кримінальної відповідальності, затримані чи заарештовані".
Чинна Конституція передбачає у цьому випадку згоду Верховної Ради.
Судді Конституційного Суду вважають, що поправка суперечитиме принципу незалежності суддів, а зокрема "їх безсторонності та підкоренню при здійсненні правосуддя лише закону".
Крім цього, надання Верховним Судом згоди на притягнення нардепа до кримінальної відповідальності, їх затримання чи арешт "може призвести до упередженості під час розгляду в майбутньому справи щодо такого народного депутата судом першої інстанції та апеляційним і касаційним судом".
Тобто на практиці, якщо Конституційний Суд визнає депутата винним у чомусь, то його рішення опротестувати не можна, і подати на апеляцію буде незаконно. А це порушує принципи прав і свобод людини і громадянина, визнані 157-мою статтею Конституції незмінними.
Є ще один аспект. Затвердження депутатської поправки, на думку Конституційного Суду, "фактично стирає межі між функціями обвинувачення та правосуддя", що суперечить Конституції, згідно з якою Верховний Суд є органом правосуддя. Словом, не його, Верховного Суду, це справа.
А ще у Конвенції про захист прав людини та основних свобод 1950-го року чорним по білому написано про "право на справедливий і відкритий розгляд ... незалежним судом" , і в рішенні Європейського суду з прав людини йдеться про розмежування обвинувачення та правосуддя. Так що, незаконно це, з якого боку не глянь.
Тепер підійдемо до самої депутатської недоторканості. КС вважає, що вона не є виключно індивідуальним правом народного депутата, а спрямована на забезпечення нормального функціонування парламенту. Тому у всьому світі позбавляють депутатської недоторканості ті, хто її надає, тобто парламент, чи асамблея, чи що там іще. Плюс при розгляді враховуються як юридичні, так і політичні моменти, а це зсуперечить незалежності Верховного Суду.
А це означає, що президентський законопроект також не позбавляє депутатів недоторканості. В іншому випадку цей документ, за логікою Суду, був би визнаний неконституційним.
3. Припинити провадження у розгляді депутатського законопроекту на відповідність вимогам всіх інших поданих у законопроекті 23-ох статей та 18 доповненням.
Тут ішлося про принципове нововведення, чим якраз і відрізнявся депутатський законопроект від президентського: впровадження двопалатного парламенту. Відповідно, ця зміна повинна була би і перерозподілити повноваження між парламентом та президентом, а також змінити статус Кабміну.
Загалом депутатський законопроект пропонував розширити повноваження парламенту. Автори законопроекту вважали, що внесення змін до Конституції "зумовлено не лише результатами референдуму, а й необхідністю подальшого вдосконалення Конституції України, її адаптації до правових основ європейської демократії".
Конституційний Суд відповів по-батьківськи звернув увагу на питання доцільності двох палат. Звичайно, структура парламенту на права та свободи громадян безпосередньо не впливає, вважає Суд. Але іноді впливає опосередковано.
Розробляючи законопроект, автори внесли зміни не до всіх статей, де йдеться про парламент. Тому виникає проблема розмежування обов'язків між палатами у тих статтях, яких не торкнулася рука авторів. І у цих статтях міститься найгірша прогалина законопроекту.
Ось, наприклад, стаття 20 Конституції, яку автори не пропонували змінити, визначає, що символіку України затверджує дві третини депутатів парламенту. Оскільки депутати пропустили цей момент, то виходить, що символіку затверджуватиме лише одна палата, невідомо яка.
А як же інша? - запитує Конституційний суд, - Невже члени другої палати, а отже і виборці, що голосували за них, реально усуваються від процесу, такого важливого для держави?
Тут і випливають права та свободи людини і громадянина. Які такою депутатською неуважністю просто-таки ігноруються.
Словом, Конституційний Суд вирішив, що відсутність комплексних, системних змін до Конституції у запровадженні двопалатного парламенту в депутатському законопроекті робить неможливим всебічний аналіз змін до Конституції. А тому, нехай депутати, якщо ще матимуть час та натхнення, доопрацюють законопроект і подадуть до Конституційного суду ще раз.
І тоді, якщо Верховна Рада до того часу ще не затвердить двома третинами президентських змін до 80-тої статті, то дуже навіть можливо, що депутати ще під час цієї сесії зможуть проголосувати свій власний законопроект.
Так що нехай бавляться.
