Суркіс і Бродський допомагали Киселю відмивати гроші гангстерів?
Коментар автора

Четвер, 26 жовтня 2000, 14:29
Григорій Суркіс і Михайло Бродський - солідні депутати, які претендують на роль рятівників вітчизняного футболу та економіки, виявилися бізнес-партнерами відомого київського кримінального авторитету Володимира Киселя. Злив компромату на президента федерації футболу та голову парламентського комітета з питань промилової політики здійснено старим перевіреним способом.

Російське інтернет-видання "Агентство федеральних расследований" (FLB) в середу розмістило величезний матеріал "Дід" української мафії", присвячений одному з найвідоміших київських бандитів Володимиру Киселю. Зі статті виходить, що "економічною базою" кримінального авторитету були фірми "Денді" і "Томпо". "Очолювали їх його найближчі друзі і радники, що входять в долю з Киселем - Михайло Бродський і Олег Месель-Веселяк". Через ці структури також здійснювалося відмивання "брудних грошей".

"Основними напрямами по відмиванню грошей стали операції на валютній біржі і торгівля нафтою. Механізм відмивання грошей через біржу був вельми хитромудрий і свідчив про те, що "Дід" [прізвисько Володимира Киселя] вийшов на якісно новий рівень. Першим етапом процесу легалізації був переказ "брудної" готівки в безготівку форму. Робилося це, як правило, через казино, які контролюються Киселем. Також гроші йшли іншим шляхом: під "липові" договори готівка переводилася на фірми, в яких працювали добрі знайомі Киселя. Дружні відносини встановлювалися дуже просто: Кисель або брав з цих фірм мінімальний оброк, або звільняв їх від сплати отступного зовсім. Комерсанти могли тільки здогадуватися, якого походження ці гроші. Далі кошти нагромаджувалися на рахунках 5-6 киселівських фірм, таких як "Денді", "Маріам", "Томпо" - здебільшого знову таки на підставі липових договорів. Туди ж прямували і кошти, пропущені через казино. Услід за цим фірми-накопичувачі робили заявки на купівлю валюти в банки, що контролюються ними: "Інко", "Градобанк", "Відродження", "Українська фінансова група". Рух коштів на цьому етапі відстежував президент футбольного клубу "Динамо-Київ", господар компанії "Атлантік" Григорій Суркіс", - йдеться в матеріалі FLB.

"Згідно з заведеним в Україні порядком на біржі реалізовувалася половина всієї валютної виручки українських підприємств. Торги проходили раз на тиждень. Кількість валюти, яка виставлялась, контролював Національний Банк України. Частина валюти на торгах затримувалася, щоб її змогли придбати згадані банки. Ціна для них була вище на 0,1-0,3% в порівнянні з цінами для інших банків. Ця різниця, що представляла вельми солідні суми, осідала в Суркіса, який ділився наваром з чиновниками Національного банку, від яких залежало надходження валюти на торги та її продаж. Основна ж маса валюти поверталася до замовників - лідерам злочинних співтовариств. Після цього гроші знову робили готівкою, або інвестували в торгівлю енергоносіями, спрямовували на закупівлю товарів для комерційних структур, які контактують з Киселем, а також з його подільниками - Савлоховим і Авдишевим. З цих же коштів проводилося збільшення пайових внесків засновників різних комерційних структур, контроль над якими прагнули захопити злочинні угрупування".

Матеріал підписаний постійним автором FLB Олегом Єльцовим, який раніше, з його слів, отримував погрози від невідомих після публікації матеріалу про Олександра Волкова. У тій статті ім'я українського олігарха Єльцов пов'язував з Киселем. У даному матеріалі про Волкова не згадується ані словом.

У матеріалі дивують деякі моменти. Стверджується, що серед "тих, які захоплено грають у рулетку" в кафе "Вікторія", відкритому Киселем, Бродським і компанією для сходок криміналітету, можна побачити цікаві особистості. Зокрема, "Володимира Шпека, голову правління комбанка "Аваль", міністра промисловості Валерія Мазура". Щодо першого - а керівником банку "Аваль" був Федір Шпиг - помилки можна було припуститися умисно, ймовірно, щоб не було приводу подати до суду. Другий же, Валерій Мазур, працював міністром промисловості до ліквідації міністерства аж улітку 1997 року. Взагалі матеріал справляє враження написаного в середині 1990-х, коли читача ще можна було здивувати тоді гучними банками "Інко", "Відродження", "Градобанк".

В інтерв‘ю УП Олег Єльцов сказав, що стаття написана "доволі давно". "Проте зараз вона є дуже актуальною. Враховуючи, що майже всі кримінальні авторитети сидять, можна прогнозувати, що Киселя також ось-ось посадять".

З огляду на те, що раніше на адресу Єльцова лунали погрози, публікація чергового матеріалу про кримінального авторитета було доволі ризиковим кроком. Він відкинув припущення про те, що був єдиним автором згадуваного вище матеріалу про Волкова. Водночас він сказав, що не має доказів того, що йому погрожували з оточення Киселя". При цьому Єльцов відмовився відповідати на питання, чи досить у нього доказів щодо всього написаного у статті через те, що "формулювання запитання є некоректним".

Реклама:
Шановні читачі, просимо дотримуватись Правил коментування

Читайте УП В Google News