"Шелл" запрошує "Газпром" покерувати українською трубою
Середа, 29 листопада 2000, 14:25
Британо-голландська компанія "Шелл" сама пропонує взяти під контроль український газопровід. В інтерв‘ю УП представник компанії розповів, на яких умовах "Шелл" готовий експлуатувати вітчизнянe трубу.
"У своєму всесвітньому портфелі "Шелл" має в управлінні 90 тисяч кілометрів газопроводів і є найбільшою приватною компанією, що постачає газ на європейський ринок. "Шелл" хотіла б стати серйозним інвестором в українську Систему міжнародного транспортування газу", - поділився з планами в інтерв‘ю УП Лесь Ластовецький, голова київського представництва компанії.
"Газова система України складається з 35 тисяч кілометрів газопроводів і значних підземних сховищ. "Шелл" цікавить інвестування лише в 6 тисяч кілометрів газопроводів, плюс невелика частина підземних сховищ, що є частиною мережі та стосується міжнародного транспортування газу", - заявив Ластовецький.
"Шелл" подала концептуальну пропозицію уряду, і вона не включає права власності на об'єкти. Це не тому, що ми не бажаємо розглядати приватизацію, а через те, що українське законодавство тепер забороняє приватну власність на газопровідні системи", - каже Ластовецький. "Шелл" пропонує взяти газопровід в концесію, і, як писала УП минулого тижня, прийнятним для компанії є строк у 40 років. За державою пропонується залишити 25 %, а інвестиції "Шелл" в модернізацію труби мають скласти 600 мільйонів доларів.
"40 років концесії – це строк, стандартний для міжнародної практики. Як теперішній власник Системи міжнародного транспортування газу, уряд України має право залишити за собою такий рівень власності, який він вважатиме за потрібне", - дипломатично заявляє Ластовецький, але "необхідно мати на увазі, що чим більшою буде державна частка власності, тим меншою буде ціна концесії, отримана від інвесторів". Зі слів Ластовецького, це твердження буде особливо справедливим, якщо держава збереже за собою експлуатаційний контроль, "оскільки ні "Шелл", ні її потенційні партнери, ні відповідні фінансові установи не зацікавлені роллю пасивних інвесторів системи". "Тобто умовою інвестування є колективний безпосередній експлуатаційний контроль".
Стосовно концесійних платежів, то представник "Шелл" вважає, що вони робитимуться до державного бюджету, і, за концепцією, складатимуться з грошових коштів та інвестиційних зобов'язань. "Необхідність в інвестиціях в українську систему транспортування газу давно назріла. Протягом наступних п‘яти років необхідно вжити значних технічних та фінансових зусиль, щоб забезпечити збереження цілісності та потужності газопроводу і уникнути невідновного руйнування системи".
Тому Ластовецький скептично дивиться на можливість збільшення пропускної спроможності газопроводу до 170-190 мільярдів кубометрів на рік, про яку останнім часом часто розповідав Кучма. "З огляду на теперішній стан газопроводів ці показники здаються дуже оптимістичними. Потрібні значні інвестиції протягом наступних років лише для того, щоб зберегти існуючу потужність. Звичайно, можна додати деякі додаткові потужності шляхом вирішення проблеми "вузьких місць", запровадження нових технологій та додаткових компресорів, особливо на лінії Торжок – Долина", - зауважив Ластовецький.
"Після детального технічного дослідження, здійсненого разом з "Нафтогазом України", ми визначили, що невідкладні витрати під час концесії на відновлення системи з метою підтримання її існуючої транзитної потужності становлять 600 мільйонів доларів США - 500 мільйонів доларів на технічне та експлуатаційне оновлення і 100 мільйонів доларів на витрати, пов'язані з фінансовою і комерційною діяльністю", - сказав Ластовецький.
Уряд Ющенка, який схиляється до концесії і вважає приватизацію завчасною, ще не оголошував, якими будуть умови концесії. Але потенційний партнер України вже дає зрозуміти, що братиме участь лише за умови отримання контролю. Але після завершення 40-річного періоду всі активи та попередні інвестиції, як зауважив Ластовецький, буде повернено до виключної власності держави.
Водночас "Шелл" не збирається бути одноосібним "орендарем" трубопроводу. "Ми вважаємо, що є можливість для декількох великих газових компаній, чи виробників обладнання, брати участь у проекті. Ми також вважаємо, що російський "Газпром" має стати членом консорціуму", - каже Ластовецький, який зауважує, що все рівно "Україна буде найбільшим акціонером".
Торкаючись теми можливої приватизації газопроводу і оцінки української труби у 20-26 мільярдів доларів, якою оперує і Степан Гавриш, що розробляв проект закону про приватизацію, і Юлія Тимошенко, глава офісу "Шелл" сказав коротко: "Цифри здаються надто завищеними".
 Лесь Ластовецький |
"Газова система України складається з 35 тисяч кілометрів газопроводів і значних підземних сховищ. "Шелл" цікавить інвестування лише в 6 тисяч кілометрів газопроводів, плюс невелика частина підземних сховищ, що є частиною мережі та стосується міжнародного транспортування газу", - заявив Ластовецький.
"Шелл" подала концептуальну пропозицію уряду, і вона не включає права власності на об'єкти. Це не тому, що ми не бажаємо розглядати приватизацію, а через те, що українське законодавство тепер забороняє приватну власність на газопровідні системи", - каже Ластовецький. "Шелл" пропонує взяти газопровід в концесію, і, як писала УП минулого тижня, прийнятним для компанії є строк у 40 років. За державою пропонується залишити 25 %, а інвестиції "Шелл" в модернізацію труби мають скласти 600 мільйонів доларів.
"40 років концесії – це строк, стандартний для міжнародної практики. Як теперішній власник Системи міжнародного транспортування газу, уряд України має право залишити за собою такий рівень власності, який він вважатиме за потрібне", - дипломатично заявляє Ластовецький, але "необхідно мати на увазі, що чим більшою буде державна частка власності, тим меншою буде ціна концесії, отримана від інвесторів". Зі слів Ластовецького, це твердження буде особливо справедливим, якщо держава збереже за собою експлуатаційний контроль, "оскільки ні "Шелл", ні її потенційні партнери, ні відповідні фінансові установи не зацікавлені роллю пасивних інвесторів системи". "Тобто умовою інвестування є колективний безпосередній експлуатаційний контроль".
Стосовно концесійних платежів, то представник "Шелл" вважає, що вони робитимуться до державного бюджету, і, за концепцією, складатимуться з грошових коштів та інвестиційних зобов'язань. "Необхідність в інвестиціях в українську систему транспортування газу давно назріла. Протягом наступних п‘яти років необхідно вжити значних технічних та фінансових зусиль, щоб забезпечити збереження цілісності та потужності газопроводу і уникнути невідновного руйнування системи".
Тому Ластовецький скептично дивиться на можливість збільшення пропускної спроможності газопроводу до 170-190 мільярдів кубометрів на рік, про яку останнім часом часто розповідав Кучма. "З огляду на теперішній стан газопроводів ці показники здаються дуже оптимістичними. Потрібні значні інвестиції протягом наступних років лише для того, щоб зберегти існуючу потужність. Звичайно, можна додати деякі додаткові потужності шляхом вирішення проблеми "вузьких місць", запровадження нових технологій та додаткових компресорів, особливо на лінії Торжок – Долина", - зауважив Ластовецький.
"Після детального технічного дослідження, здійсненого разом з "Нафтогазом України", ми визначили, що невідкладні витрати під час концесії на відновлення системи з метою підтримання її існуючої транзитної потужності становлять 600 мільйонів доларів США - 500 мільйонів доларів на технічне та експлуатаційне оновлення і 100 мільйонів доларів на витрати, пов'язані з фінансовою і комерційною діяльністю", - сказав Ластовецький.
Уряд Ющенка, який схиляється до концесії і вважає приватизацію завчасною, ще не оголошував, якими будуть умови концесії. Але потенційний партнер України вже дає зрозуміти, що братиме участь лише за умови отримання контролю. Але після завершення 40-річного періоду всі активи та попередні інвестиції, як зауважив Ластовецький, буде повернено до виключної власності держави.
Водночас "Шелл" не збирається бути одноосібним "орендарем" трубопроводу. "Ми вважаємо, що є можливість для декількох великих газових компаній, чи виробників обладнання, брати участь у проекті. Ми також вважаємо, що російський "Газпром" має стати членом консорціуму", - каже Ластовецький, який зауважує, що все рівно "Україна буде найбільшим акціонером".
Торкаючись теми можливої приватизації газопроводу і оцінки української труби у 20-26 мільярдів доларів, якою оперує і Степан Гавриш, що розробляв проект закону про приватизацію, і Юлія Тимошенко, глава офісу "Шелл" сказав коротко: "Цифри здаються надто завищеними".
