Україна в очікуванні Доренко
Субота, 16 грудня 2000, 19:10
Завдяки команді "Три К" на ICTV влада вперше за весь час скандалу навколо справи Гонгадзе, а потім - і "справи" Мороза продемонструвала здатність активно діяти на випередження. Відомо, що у всякій незалежній країні має бути свій Сергій Доренко. У службі новин українського телеканалу ICTV вірно розсудили, що із задачею вигідного власті сповіщення громадськості не справляться ані Лапікура, ані Сторожук, ані навіть Піховшек.
До справи були покликані ті, хто зумів проявити вдалу спритність і послужливо запропонував свої знання і досвід у справі служіння "національному інтересу". Микола Княжицький, Дмитро Куліков (продюсер Вуличного ТБ) і Дмитро Кисельов (гол. редактор інформаційного віщання ICTV) взялися розповідати "про Це". Таким чином в ефірі самого пропрезидентського каналу ICTV стали виходити спецвипуски "Фактiв докладно" (кожного дня о 21.30).
Оприлюднення (раніше за інших!) ICTV повного варіанту відеосвідоцтва офіцера СБУ Миколи Мельниченка - очевидна спроба влади продемонструвати упевненість в своїх силах. На сьогодні - в ситуації, коли ініціатива належить не їй, і в якій вона не здатна перешкодити викиду невигідної інформації - це дійсно найголовніша задача влади. "Три К" виступили в ретельно продуманому амплуа полум'яного "прокурора" (публіциста) Миколи Княжицького, врівноваженого "судді" (аналітика) Дмитра Кулікова і "правильного свідка" (репортера) Дмитра Кисельова.
Під час ефіру стало зрозуміло, що система "захисту – нападу" пропрезидентського оточення буде будуватися навколо педалювання загальних "високих" питань: про незаконність прослуховування кабінету Президента, неможливість визнання подібних записів в суді в якості доказів, навколо "справедливого" обурення бездіяльністю і "незрозумілої" закритості дій силовиків в ході слідства по зникненню Гонгадзе.
Вдумливий глядач міг зробити для себе, принаймні, два важливих висновки: в автентичності записів з президентського кабінету, переданих Олександрові Морозу, не доводиться сумніватися. І що інформтехнологам з ICTV поставлена мета вслід за багатьма іншими (в тому числі і Піховшеком) "валити" силовиків.
Ставка робилася на емоції філістерів: Микола Княжицький публічно гнівався з приводу незаконних дій митників, що затримали (невже з власної ініціативи?) членів слідчої комісії ВР з справи Гонгадзе в аеропорту Бориспіль, а також з приводу відсутності інформації про хід експертизи тіла, знайденого у Таращанському лісі, і т.д.
Передбачувано використовувалися і думки про те, що весь "бруд і каламутна вода" вигідні тим, хто хоче використати відсутність суспільної уваги і контролю в процесах приватизації. (Тут ICTV, за звичай лояльне до дій Кабміну, знову повторило свої претензії до незаконного тиску уряду під час конкурсу на приватизацію ЗАЛКу - зрозуміла справа, адже там постраждали інтереси головного боса ICTV).
Важко сказати, наскільки переконливою була дискусія "трьох К" для звичайного глядача, не знайомого з секретами політтехнологій, і, до того ж, що вже забув стиль радянських "політдискусій", де всі репліки грали на єдиний запланований результат. Можливо, хтось і клюнув на видимість вільного обміну критичними думками на адресу силових держвідомств і держслужбовців. Однак вже у вівторок (мабуть, самий драматичний для ВР день, коли в залі демонстрували відеозапис із свідченням офіцера Мельниченка), Дмитро Кисельов був замінений Олександром Семірядченком - і це вже, безсумнівно, було явним проколом.
Логічно виправданий хід запрошення до студії "спеца" явно не спрацював - дуже вже пан Семірядченко (нещодавно - також офіцер СБУ) - з тремтячими руками, який жодного разу не поглянув у камеру, відтворював на екрані типові уявлення про банального "стукача". Інформаційно ефір у вівторок також був явно слабішим. Забезпечити глядацький інтерес могла лише нав'язлива імітація "незалежного розслідування": запис на "аудіокасеті Мороза" по своїх параметрах навряд чи міг бути зроблений за допомогою цифрового диктофону; тобто, міркували Холмси у студії ICTV, мала б діяти ціла група осіб, добре фінансово і технічно "озброєна"...
А значить, швидше за все, найближчим часом може бути випущена "наводка" на саму вірогідну групу осіб, якій вся нинішня ситуація політичної суперкризи супервигідна. Оскільки незамазаних історією з усіма касетами на українському політнебосхилі залишилося не так вже й багато, то відповідним чином її "засвітити", судячи за все, сьогодні не складає труднощів. Тим більше, що "два К і С" знову побіжно згадали про уряд, чия діяльність на фоні подій навколо "справи" Мороза навряд чи кого цікавить.
В середу ефір "трьох К, що знову возз'єдналися" був примітний двома речами. По-перше, абсолютно "правильним" інтерв'ю Дмитра Кисельова з російським адвокатом Генріхом Падвою, записаним, очевидно, у Москві. Адвокат всерйоз озвучував істини: про неможливість побудови держави без правової основи, про те, що незаконно отриманій інформації - гріш ціна (знов був згаданий американський Уотергейт, де, взагалі-то, ситуація була абсолютно протилежною: там влада підслухувала опозицію, і для суспільства було цілком досить одного цього факту, щоб змусити Ніксона піти у відставку) і т.д. Порада Кучмі негайно домагатися видачі Мельниченка українським відомствам і початку слідства - в нинішній ситуації був, мабуть, явним перебором (все-таки те, в чому підозрюють президента, набагато серйозніше).
Проте, цей по суті вдалий хід зіпсувала єхидно-поблажлива усмішка інтерв'юера Кисельова. Наш глядач все-таки любить, щоб телеведучим по-справжньому "боліло" те, про що вони кажуть... Але, загалом, нічого, нормально. Глядач міг і не додуматися до того, що все сказане Генріхом Падвою абсолютно лягає на дії всіх, хто протистоїть Морозу і Мельниченку по всім службовим сходам, до самого верху. Особливо роздуми московського адвоката, де він казав про необхідність існування деяких моральних і правових меж, за які переступати не можна. Ось би з такою міркою - та пройтися по всіх діях влади - що до 16-го вересня, що після...
Але, звичайно, "трьох К" не для того випустили на арену, і тому особливо вражаючою була фраза Кисельова про те, що у всіх цих перипетіях "тільки президента і хвилює доля Гонгадзе"... У цій програмі Кисельову очевидно відмовило почуття міри. Зате Княжицькому підказали, що натиск потрібно знизити. Так що цього разу він вдало тепло висловився на адресу Олександра Мороза: мол, розумний і інтелігентний, книжки читає - не міг сам діяти "так підло", очевидно його використали... Трохи незграбно потім, правда, Княжицький передав слово Дмитру Кулікову, в якого, зрозуміло, була "інша думка", (і який, знов-таки, як би ненавмисно пов'язав справу Мороза з миттєвою реакцією на нього Павла Івановича Лазаренка)...
Але, загалом-то, було б все вельми продуктивно, якби не єдина річ, яку явно не врахували. Якщо у першій передачі активно вбиралася і "прочитувалася" за словесами - інформація, то до третьої фактів вже не знайшлося, а спічі ведучих, що зверталися лише один до одного, при повному ігноруванні аудиторії - вже дуже оголяли настроєність на студійну самодостатність. Інтерактиву вам не вистачало, хлопці. А хіба складно було б посадити на телефони трохи знайомих, або записати на магнітофони-диктофони (Семирядченко підказав би, як це робиться)... І тоді вже точно мрія Княжицького закріпитися поряд з президентом виявилася б близькою до здійснення, як ніколи. А так - все на трієчку, панове. Мабуть, не тих з Білокам'яної покликали, не з тим вмінням і не з тими креативними здібностями. Нашим до колишнього українця Доренка ніяк не дотягнутися.
P.S. … У четвер побажання телекритиків збулися - у "Фактах" вже і голос народу з'явився. Вуличне ТБ знову прислало допомогу - як тільки найстрашніше виявилося позаду, і потрібні кнопки і механізми у цементуванні більшості, що ледве не розпалася, все ж спрацювали. Отже, демократія на ICTV вже торжествує.
До справи були покликані ті, хто зумів проявити вдалу спритність і послужливо запропонував свої знання і досвід у справі служіння "національному інтересу". Микола Княжицький, Дмитро Куліков (продюсер Вуличного ТБ) і Дмитро Кисельов (гол. редактор інформаційного віщання ICTV) взялися розповідати "про Це". Таким чином в ефірі самого пропрезидентського каналу ICTV стали виходити спецвипуски "Фактiв докладно" (кожного дня о 21.30).
Оприлюднення (раніше за інших!) ICTV повного варіанту відеосвідоцтва офіцера СБУ Миколи Мельниченка - очевидна спроба влади продемонструвати упевненість в своїх силах. На сьогодні - в ситуації, коли ініціатива належить не їй, і в якій вона не здатна перешкодити викиду невигідної інформації - це дійсно найголовніша задача влади. "Три К" виступили в ретельно продуманому амплуа полум'яного "прокурора" (публіциста) Миколи Княжицького, врівноваженого "судді" (аналітика) Дмитра Кулікова і "правильного свідка" (репортера) Дмитра Кисельова.
Під час ефіру стало зрозуміло, що система "захисту – нападу" пропрезидентського оточення буде будуватися навколо педалювання загальних "високих" питань: про незаконність прослуховування кабінету Президента, неможливість визнання подібних записів в суді в якості доказів, навколо "справедливого" обурення бездіяльністю і "незрозумілої" закритості дій силовиків в ході слідства по зникненню Гонгадзе.
Вдумливий глядач міг зробити для себе, принаймні, два важливих висновки: в автентичності записів з президентського кабінету, переданих Олександрові Морозу, не доводиться сумніватися. І що інформтехнологам з ICTV поставлена мета вслід за багатьма іншими (в тому числі і Піховшеком) "валити" силовиків.
Ставка робилася на емоції філістерів: Микола Княжицький публічно гнівався з приводу незаконних дій митників, що затримали (невже з власної ініціативи?) членів слідчої комісії ВР з справи Гонгадзе в аеропорту Бориспіль, а також з приводу відсутності інформації про хід експертизи тіла, знайденого у Таращанському лісі, і т.д.
Передбачувано використовувалися і думки про те, що весь "бруд і каламутна вода" вигідні тим, хто хоче використати відсутність суспільної уваги і контролю в процесах приватизації. (Тут ICTV, за звичай лояльне до дій Кабміну, знову повторило свої претензії до незаконного тиску уряду під час конкурсу на приватизацію ЗАЛКу - зрозуміла справа, адже там постраждали інтереси головного боса ICTV).
Важко сказати, наскільки переконливою була дискусія "трьох К" для звичайного глядача, не знайомого з секретами політтехнологій, і, до того ж, що вже забув стиль радянських "політдискусій", де всі репліки грали на єдиний запланований результат. Можливо, хтось і клюнув на видимість вільного обміну критичними думками на адресу силових держвідомств і держслужбовців. Однак вже у вівторок (мабуть, самий драматичний для ВР день, коли в залі демонстрували відеозапис із свідченням офіцера Мельниченка), Дмитро Кисельов був замінений Олександром Семірядченком - і це вже, безсумнівно, було явним проколом.
Логічно виправданий хід запрошення до студії "спеца" явно не спрацював - дуже вже пан Семірядченко (нещодавно - також офіцер СБУ) - з тремтячими руками, який жодного разу не поглянув у камеру, відтворював на екрані типові уявлення про банального "стукача". Інформаційно ефір у вівторок також був явно слабішим. Забезпечити глядацький інтерес могла лише нав'язлива імітація "незалежного розслідування": запис на "аудіокасеті Мороза" по своїх параметрах навряд чи міг бути зроблений за допомогою цифрового диктофону; тобто, міркували Холмси у студії ICTV, мала б діяти ціла група осіб, добре фінансово і технічно "озброєна"...
А значить, швидше за все, найближчим часом може бути випущена "наводка" на саму вірогідну групу осіб, якій вся нинішня ситуація політичної суперкризи супервигідна. Оскільки незамазаних історією з усіма касетами на українському політнебосхилі залишилося не так вже й багато, то відповідним чином її "засвітити", судячи за все, сьогодні не складає труднощів. Тим більше, що "два К і С" знову побіжно згадали про уряд, чия діяльність на фоні подій навколо "справи" Мороза навряд чи кого цікавить.
В середу ефір "трьох К, що знову возз'єдналися" був примітний двома речами. По-перше, абсолютно "правильним" інтерв'ю Дмитра Кисельова з російським адвокатом Генріхом Падвою, записаним, очевидно, у Москві. Адвокат всерйоз озвучував істини: про неможливість побудови держави без правової основи, про те, що незаконно отриманій інформації - гріш ціна (знов був згаданий американський Уотергейт, де, взагалі-то, ситуація була абсолютно протилежною: там влада підслухувала опозицію, і для суспільства було цілком досить одного цього факту, щоб змусити Ніксона піти у відставку) і т.д. Порада Кучмі негайно домагатися видачі Мельниченка українським відомствам і початку слідства - в нинішній ситуації був, мабуть, явним перебором (все-таки те, в чому підозрюють президента, набагато серйозніше).
Проте, цей по суті вдалий хід зіпсувала єхидно-поблажлива усмішка інтерв'юера Кисельова. Наш глядач все-таки любить, щоб телеведучим по-справжньому "боліло" те, про що вони кажуть... Але, загалом, нічого, нормально. Глядач міг і не додуматися до того, що все сказане Генріхом Падвою абсолютно лягає на дії всіх, хто протистоїть Морозу і Мельниченку по всім службовим сходам, до самого верху. Особливо роздуми московського адвоката, де він казав про необхідність існування деяких моральних і правових меж, за які переступати не можна. Ось би з такою міркою - та пройтися по всіх діях влади - що до 16-го вересня, що після...
Але, звичайно, "трьох К" не для того випустили на арену, і тому особливо вражаючою була фраза Кисельова про те, що у всіх цих перипетіях "тільки президента і хвилює доля Гонгадзе"... У цій програмі Кисельову очевидно відмовило почуття міри. Зате Княжицькому підказали, що натиск потрібно знизити. Так що цього разу він вдало тепло висловився на адресу Олександра Мороза: мол, розумний і інтелігентний, книжки читає - не міг сам діяти "так підло", очевидно його використали... Трохи незграбно потім, правда, Княжицький передав слово Дмитру Кулікову, в якого, зрозуміло, була "інша думка", (і який, знов-таки, як би ненавмисно пов'язав справу Мороза з миттєвою реакцією на нього Павла Івановича Лазаренка)...
Але, загалом-то, було б все вельми продуктивно, якби не єдина річ, яку явно не врахували. Якщо у першій передачі активно вбиралася і "прочитувалася" за словесами - інформація, то до третьої фактів вже не знайшлося, а спічі ведучих, що зверталися лише один до одного, при повному ігноруванні аудиторії - вже дуже оголяли настроєність на студійну самодостатність. Інтерактиву вам не вистачало, хлопці. А хіба складно було б посадити на телефони трохи знайомих, або записати на магнітофони-диктофони (Семирядченко підказав би, як це робиться)... І тоді вже точно мрія Княжицького закріпитися поряд з президентом виявилася б близькою до здійснення, як ніколи. А так - все на трієчку, панове. Мабуть, не тих з Білокам'яної покликали, не з тим вмінням і не з тими креативними здібностями. Нашим до колишнього українця Доренка ніяк не дотягнутися.
P.S. … У четвер побажання телекритиків збулися - у "Фактах" вже і голос народу з'явився. Вуличне ТБ знову прислало допомогу - як тільки найстрашніше виявилося позаду, і потрібні кнопки і механізми у цементуванні більшості, що ледве не розпалася, все ж спрацювали. Отже, демократія на ICTV вже торжествує.
