У нову епоху зі старим президентом
Неділя, 31 грудня 2000, 22:28
Прийшов новий рік, нове тисячоліття. Здавалося б, свято і відповідний час для того, щоб підвести підсумки і намітити плани.
"Україна входить до нової ери з обезглавленим, розшматованим тілом. Це і уособлює становище України в цілому світі. Народ втомився, змучився, смуток і тривога за майбутнє наших дітей посилилося в серцях Українців. За що такий добрий і лагідний народ несе страждання і мучітся? Хто відповість за все?"
Це слова мами Георгія Гонгадзе. Таке її сприйняття йдучої епохи. Епохи, протягом якої їй вдалося народити і виховати сина, і втратити його. Ніхто не знає достеменно, яка його доля. Цей Новий рік ми вперше зустрічаємо без нього. Але кожний з нас пам'ятає про Георгія кожної хвилини, згадуючи його неповторні тости, його творчу енергію, щасливу усмішку…
Зовсім інакше дивиться на цей період наш "гарант". Як завжди, йому не вистачило звичайних простих людських слів, хоч на цей раз було набагато менше казенних, складних для вимови.
Президент вірить, що минулий рік був переломним, і "за одне це ми повинні попрощатися з ним тепло і сердечно". Єдина прикрість, яка прийшла президенту на розум "серйозні випробування погодною стихією".
"До безцінних досягнень в державному будівництві я відношу зважену, відповідальну політику в міжетнічних, міжцерковних, міжрегіональних відносинах. Мені приємно відмітити все це разом з вами, дорогі співвітчизники, в противагу тим, хто силиться виставити нашу країну як недемократичну і нецивілізовану.
Є істини старі і загальновідомі, які ніколи не втрачають своєї актуальності. Хотів би нагадати одну з них - про час розкидати камені і часу збирати їх. Ті, хто навмисний і далі тримати камінь за пазухою, беруть на душу великий гріх перед народом і відповідальність перед історією, яка нічого не забуде і нічого не пробачить. Сьогодні, на веколомном рубежі, я ще раз завіряю, що нікому і ніколи не буде дозволено похитнути цивільний мир і спокій в країні і суспільстві, нав'язати нам небезпечні варіанти розвитку подій, зштовхнути в безодню злих і розгнузданих пристрастей. Роблячи для цього все можливе, сподіваюся на ваше розуміння і підтримку".
Замість того, щоб повторити услід за політиками, мудрість яких підтверджена віками, що всі ми українці, Кучма знову ж намагається розділити людей на тих, хто хоче "похитнути цивільний мир" і тих, хто разом з ним не любить його противників. Оскільки Кучма завжди сприймає політичних опонентів, як всіх, хто потенційно може тримати камінь за пазухою. Але ми згодні з президентом історія розставить все по своїх місцях.
"Я підіймаю цей келих за тебе, український народ. З Новим роком, з новим тисячоліттям!, - "завершив Кучма своє новорічне звертання, фамільярно звертаючись до народу на "ти".
"Україна входить до нової ери з обезглавленим, розшматованим тілом. Це і уособлює становище України в цілому світі. Народ втомився, змучився, смуток і тривога за майбутнє наших дітей посилилося в серцях Українців. За що такий добрий і лагідний народ несе страждання і мучітся? Хто відповість за все?"
Це слова мами Георгія Гонгадзе. Таке її сприйняття йдучої епохи. Епохи, протягом якої їй вдалося народити і виховати сина, і втратити його. Ніхто не знає достеменно, яка його доля. Цей Новий рік ми вперше зустрічаємо без нього. Але кожний з нас пам'ятає про Георгія кожної хвилини, згадуючи його неповторні тости, його творчу енергію, щасливу усмішку…
Зовсім інакше дивиться на цей період наш "гарант". Як завжди, йому не вистачило звичайних простих людських слів, хоч на цей раз було набагато менше казенних, складних для вимови.
Президент вірить, що минулий рік був переломним, і "за одне це ми повинні попрощатися з ним тепло і сердечно". Єдина прикрість, яка прийшла президенту на розум "серйозні випробування погодною стихією".
"До безцінних досягнень в державному будівництві я відношу зважену, відповідальну політику в міжетнічних, міжцерковних, міжрегіональних відносинах. Мені приємно відмітити все це разом з вами, дорогі співвітчизники, в противагу тим, хто силиться виставити нашу країну як недемократичну і нецивілізовану.
Є істини старі і загальновідомі, які ніколи не втрачають своєї актуальності. Хотів би нагадати одну з них - про час розкидати камені і часу збирати їх. Ті, хто навмисний і далі тримати камінь за пазухою, беруть на душу великий гріх перед народом і відповідальність перед історією, яка нічого не забуде і нічого не пробачить. Сьогодні, на веколомном рубежі, я ще раз завіряю, що нікому і ніколи не буде дозволено похитнути цивільний мир і спокій в країні і суспільстві, нав'язати нам небезпечні варіанти розвитку подій, зштовхнути в безодню злих і розгнузданих пристрастей. Роблячи для цього все можливе, сподіваюся на ваше розуміння і підтримку".
Замість того, щоб повторити услід за політиками, мудрість яких підтверджена віками, що всі ми українці, Кучма знову ж намагається розділити людей на тих, хто хоче "похитнути цивільний мир" і тих, хто разом з ним не любить його противників. Оскільки Кучма завжди сприймає політичних опонентів, як всіх, хто потенційно може тримати камінь за пазухою. Але ми згодні з президентом історія розставить все по своїх місцях.
"Я підіймаю цей келих за тебе, український народ. З Новим роком, з новим тисячоліттям!, - "завершив Кучма своє новорічне звертання, фамільярно звертаючись до народу на "ти".
