Мітинг у Сімферополі - "подождьом под дождьом"

Середа, 10 січня 2001, 22:37
В президента Кучми в Криму в середу з'явилося, як мінімум, близько 6 тисяч противників. Ними стали не тільки вчителі, лікарі, працівники держпідприємств і студенти Сімферополя, але й жителі 11 районів півострову, які централізовано привезли на автобусах до столиці автономії і примусили промокнути до нитки під холодним дощем. Благо, що сам мітинг "на захист конституційного строю президента" тривав недовго - всього 40 хвилин і проходив на площі Леніна, звідки лише кілька хвилин ходу до оптового продуктового ринку, куди багато хто поспішив, щоб подешевше отоваритися.

Несанкціонованому походу селян за покупками дуже допомогли дії працівників ДАІ, що перекрили рух транспорту центральними вулицями, і звільнивши їх, таким чином, для вільного руху мас. Але маси все одно були незадоволені. Тіточки, що розбігаються іноход'ю з площі з мокрими парасольками, з яких зловісно стирчали зламані вітром спиці, роздратовано і квапливо пояснювали, чому їм не в радість "свято демократії". По-перше, після скількох теплих днів дощ, по-друге, мало грошей для покупок, в третіх, це не безкоштовний бізнес-тур до Сімферополя, а просто суцільне переживання, і на ринок треба встигнути, і ухитритися уникнути перевірки за списком, коли начальник буде проводити на площі перекличку. Як народ в таких нервових умовах ще ухитряється захищати конституційний стрій, тільки диву даєшся.

Адже яка була оптимістична ідея! Передбачалося, що раптом десь ранком 10 січня -після Різдва Хрестова - народ одразу у всіх містах і вісях раптом усвідомлює, що ним же обраний президент, а це означає, що і вся процвітаюча під його батьківською рукою Вітчизна, в небезпеці. Епідеміологічний спалах політичної активності накрив тисячі людей в самих різних місцях: в лікарнях, студентських аудиторіях, за прилавком магазина, біля станка і доїльного апарату. Вона штовхнула їх вийти на вулицю, а там абсолютно випадково вже стоїть автобус-альтруїст і навіть міліцейська машина з "мигалкою", готова безкоштовно і в умовах повної безпеки дорожнього руху доставити гнів народний прямо до тієї географічної точки, де йому долею призначено виплеснутися. Щоб не дати народним депутатам, які "збісилися" і підняли руку на найсвятіше, що в нас є - на президента і предмет його гарантії Конституцію, піти від відповідальності, до 12 години дня була, наприклад, закрита сімферопольська поліклініка №2, спорожніли цехи заводу "Фотон", стала робота управлінь "Кримгаза" і "Кримтеплокомуненерго", скасовані екзамени в медуніверситеті. Там, де демократія особливо могла постраждати від несподіваної перерви в роботі, обійшлися делегуванням на площу лише частини працівників - так трапилося, наприклад, в Казначействі, яке відправило на мітинг тільки по 14 осіб від кожного управління. Декому вдалося поєднати "народний порив" з учбовим процесом: студенти політологічного факультету Таврійського екологічного інституту проходили на площі практику, спілкуючись з журналістами на предмет, кому все це треба.

Як не крути, за великим рахунком, це "треба" призначалося тільки одній людині - Леонідові Кучмі, для якого, в надії на його схвалення, і був влаштований масовий спектакль під стінами Українського театру в Сімферополі.

Підтримка президента дуже потрібна обом гілкам автономної влади, які знаходяться в стані затяжної війни один з одним. Тому на балконі Українського театру рядом стояли прем'єр-міністр і його противник віце-спікер, комуніст Корнілов - посланник свого партійного шефа Леоніда Грача. А під балконом разом тусувалися депутати з ворогуючих фракцій, "об'єднані" однією метою - бути поміченими в святому пориві "врятувати" гаранта не тільки Конституції, але і їх власного перебування у влади.

І ті, й інші не могли не бачити і не чути міри роздратування людей, яких вони зігнали на площу. Навряд чи до них долинали вигуки "Геть Кучму!" від груп студентів, яких під страхом "неуда" зірвали з екзаменів. Бачили вони і спроби локальних організаторів збити в купки тих, що розбігалися в різні сторони, як таргани, і обтяжених кошиками жінок-"активісток". Чули, що на всі гарячі заклики з балкону натовп лише один раз відповіла дружним "Ура!", коли було заявлено про закінчення мітингу. І вже зовсім важко було не помітити повну байдужість "захисників держави і строю" до державного гімну України. Забувши про урочистість моменту, біля 6 тисяч учасників мітингу з такою швидкістю покинули площу, що вона опустіла ще до того моменту, як духовий оркестр, що простиг під дощем, зіграв перші музичні фрази. Мітинг, буквально, як вітром здуло.

Дивно, як цей масовий високошвидкісний вихід, більше схожий на панічну втечу, не закінчився покаліченням. Адже всього кілька секунд назад ті, що мітингували, зрозуміло, одноголосно - підняттям парасольок над головою - проголосували за Резолюцію, що закінчується закликом "Люди! Будьте пильні!"

Взагалі, якби маси (особливо та їх частина, яка представляла культурну інтелігенцію) до кінця "відпрацювала" свій політичний порив, вони повинні були з великою цікавістю поставитися до Резолюції, яку вони прийняли. В цьому документі дуже багато непродумано загадкового. Наприклад, з'ясовується, що "ескалація напруженості у суспільстві" в даний конкретний момент вигідна деяким політичним фігурантам: депутатам, які хочуть бути "безконтрольними і безвідповідальними перед суспільством", а також "помічникам Лазаренка", який, як всі пам'ятають, тільки останнім часом призначений головним злодієм і американським в'язнем, а до цього був українським прем'єр-міністром, приведеним до влади нинішнім "гарантом". Але на перше місце серед "ескалаторів напруженості" в мітинговому документі позначені все ж таки "ті, хто прагне легалізувати протизаконні методи шпигунства за людьми і фабрикування компромату". Треба думати, що мова йде про прослуховування Кучми офіцером Мельниченком, який якраз і вів "протизаконне шпигунство", а потім "скомпрометував", тобто, виставив в недоброму світлі президента. Автори Резолюції явно немотивовано щось не додумали. Вони "забули", що дії Мельниченка ніяке не шпигунство, а просто наклеп, тому що Кучма не міг говорити ті жахливі речі, які все почули на плівці. А якщо вірити Резолюції, що шпигунство все ж таки було, і Кучма все це говорив, то дуже дивно, що садистські вказівки президента, пересипані добірним матом, має його не компрометувати, а навпаки прикрашати.

Іншою прикрасою Резолюції, прийнятої на мітингу в Сімферополі, служить заклик до Верховної Ради: піти у відставку, "не перетворювати свої засідання в спосіб тиражування фальсифікованого компроматного бруду" і, нарешті, "довести реальну здатність виконувати законотворчу функцію".

Обурення народу, дійсно, можна зрозуміти. Зрештою, від депутатів тільки те і потрібно - виконувати одну єдину функцію (всі знають яку), а вони ні як. Нардепи, до речі, дограються. Учасники мітингу в Сімферополі вже закликали правоохоронні органи "бути готовими встати на захист конституційного ладу і державної незалежності України".

Якби потрапив такий документ в руки будь-якому нервовому громадянинові, що не ходить на мітинги, він може неадекватно вирішити, що в країні, на яку напав підступний окупант, почалася партизанська війна, і час записуватися до народного ополчення, тобто в міліцію. Такого громадянина треба, звичайно, заспокоїти. Написи на установах "Всі пішли на мітинг" ще не означають, "Всі пішли на фронт". Але про всяк випадок треба окопатися, і готуватися до чергових водохресних морозів.



powered by lun.ua