Діагноз: Роздвоєння політичної особистості
Вівторок, 16 січня 2001, 12:03
"Свобода слова в Україні зазнає кризи. Спостерігаються спроби ввести політичну цензуру на всіх рівнях – від загальнодержавного до місцевого. Влада тисне на ЗМІ для зміни їх політичного курсу. Преса знищується шляхом невиправдано високих сум відшкодування морального збитку. 9% друкованих ЗМІ, основаных органами влади – симптом невідповідності "загальноєвропейській тенденції" мінімізації держвласності в мас-медіа. Крім того, ще є маніпуляція суспільною свідомістю і вибіркова підтримка ЗМІ з боку держави".
Це – не виклад агітаційних листівок акції "Україна без Кучми", а тези виступу Олександра Зінченко. Принаймні на декілька годин у вівторок керівник комітету Ради з питань свободи слова, який очолює найбільш пропрезидентськую фракцію СДПУ (о) і контролює відданий Кучмі канал "Інтер", встав в опозицію до режиму "гаранта".
Різку оцінку явища в українському медіа-просторі отримали на парламентських слуханнях по свободі слова, які почалися у вівторок у Верховній Раді. Першим виступав Зінченко, і він пригадав про "спроби припинити випуск газети "Сільські вісті", закриття газети "Політика", арешти і вилучення тиражів газет "Свобода", "Товариш", "Український буржуазний націоналіст", свавілля податківців щодо газети "Вечірні вісті", тимчасове припинення випуску, звільнення і відкритий тиск на головного редактора "Правди України" Олександра Горобця". Проголошуючи таку заяву, лідер фракції СДПУ (о) чудово знав, що всі ці дії проводилися з відома чи навіть санкції (?) "гаранта".
Зинченко, який зруйнував легенду Кучми про свободу слова в Україні, увійшов в конфлікт і з самим собою. Він, фактично керуючий третьою кнопкою країни, засудив політичну цензуру, яку дозволяють собі власники ЗМІ.
"Практично всі випадки тиску на ЗМІ та журналістів здійснюються за межами правового поля України і фактично незаконні", - також проголосив депутат. Силовий тиск на журналістів є "особливо небезпечним", а зникнення Георгія Гонгадзе "поставило Україну на межу серйозної політичної кризи", передає з парламенту Інтерфакс-Україна.
Зрозуміло, що інакше керівник фракції СДПУ (о) і водночас один з відповідальних за дотримання свободи слова в країні, сказати не міг. Лексика опозиціонера в світлі останніх події неминуче повинна була виявитися у Зінченко, якщо тому хоч якось треба виправдати свій статус керівника комітету. Проблема в тому, щоб ширма в мові на переросла в політичну ширму – замість дій продовжувати активно стрясати повітря. Всі попередні слухання зі свободи слова закінчувалися тільки цим.
Це – не виклад агітаційних листівок акції "Україна без Кучми", а тези виступу Олександра Зінченко. Принаймні на декілька годин у вівторок керівник комітету Ради з питань свободи слова, який очолює найбільш пропрезидентськую фракцію СДПУ (о) і контролює відданий Кучмі канал "Інтер", встав в опозицію до режиму "гаранта".
Різку оцінку явища в українському медіа-просторі отримали на парламентських слуханнях по свободі слова, які почалися у вівторок у Верховній Раді. Першим виступав Зінченко, і він пригадав про "спроби припинити випуск газети "Сільські вісті", закриття газети "Політика", арешти і вилучення тиражів газет "Свобода", "Товариш", "Український буржуазний націоналіст", свавілля податківців щодо газети "Вечірні вісті", тимчасове припинення випуску, звільнення і відкритий тиск на головного редактора "Правди України" Олександра Горобця". Проголошуючи таку заяву, лідер фракції СДПУ (о) чудово знав, що всі ці дії проводилися з відома чи навіть санкції (?) "гаранта".
Зинченко, який зруйнував легенду Кучми про свободу слова в Україні, увійшов в конфлікт і з самим собою. Він, фактично керуючий третьою кнопкою країни, засудив політичну цензуру, яку дозволяють собі власники ЗМІ.
"Практично всі випадки тиску на ЗМІ та журналістів здійснюються за межами правового поля України і фактично незаконні", - також проголосив депутат. Силовий тиск на журналістів є "особливо небезпечним", а зникнення Георгія Гонгадзе "поставило Україну на межу серйозної політичної кризи", передає з парламенту Інтерфакс-Україна.
Зрозуміло, що інакше керівник фракції СДПУ (о) і водночас один з відповідальних за дотримання свободи слова в країні, сказати не міг. Лексика опозиціонера в світлі останніх події неминуче повинна була виявитися у Зінченко, якщо тому хоч якось треба виправдати свій статус керівника комітету. Проблема в тому, щоб ширма в мові на переросла в політичну ширму – замість дій продовжувати активно стрясати повітря. Всі попередні слухання зі свободи слова закінчувалися тільки цим.
