Сльози матері

Читайте повний текст виступу мами Георгія, отриманий УП завдяки управлінню інформаціі ВР

Ніколи раніше на обличчях депутатів я не бачила такого виразу. У всіх, звичайно, різне, але загалом це єдине депутатське обличчя виражало страх і співчуття, в деяких - біль, а в очах - сльози. Коли на трибуну Верховної Ради вийшла мама Георгія Гонгадзе, зал і трибуни в повній тиші встали.

Леся Гонгадзе перехрестилася, звернувшись до Бога, заплакала і стала нервово намагатися відкрити пляшку з мінеральною водою. Хвилинна пауза, коли були чутні тільки схлипування мами - вона намагалася оволодіти собою.

"Де мій син?", - питає матір, яка ось вже 4 місяці живе без нього. Спочатку вона чекала і сподівалася, кріпилася, оббивала пороги владних інстанцій, а на неї ніхто не звертав уваги. Потім був період, коли окремі представники владних структур імітували увагу щодо неї. Скінчилося все тим, що мама і дружина Георгія дізналися про результати експертизи на засіданні парламенту. Рідкий цинізм і нелюдяність.

Хіба може сім'я Георгія довіряти цим людям зараз? "Останнім часом на мене і на сім'ю чиниться тиск, щоб негайно поховати тіло у Львові. Уже і літак, як сказали, готовий, і цинкова труна, і місце на престижному Личаковському кладовищі… Але я, мати, хочу знати, чиї останки я віддаю землі. Чи власне це є останки мого сина, і хіба за християнським звичаєм є ховати тіло без голови?", - запитувала мама. "Я хочу знати правду - хто хотів загубити і загубив мого сина".

Фото інформаційного управління Верховної Ради

"Влада більше як два місяці цинічно жонглює темою - належить або не належить таращанське тіло моєму синові. Наче щось постійно змінюється у владних планах. А останнім часом Михайло Потебенько висловлює свої сумніви щодо приналежності таращанського тіла Георгію,не зважаючи на результати ДНК, а президент майже одночасно сповіщає по телебаченню, що це розшматоване, розчленоване, понівічене тіло належить моєму синові. Як це розуміти?".

Саме тому пані Леся наполягає на додатковій експертизі тіла на ДНК, причому матеріали для дослідження мають бути взяті в її присутності. Прокуратура повинна визначити причину і дату смерті Георгія. Тільки тоді, переконана пані Леся, можна буде знайти вбивцю.

"Мій Георгій у своєму відкритому листі писав: "Я відомий тим, що відкрито критикую владу, можу задати незручне питання президенту" - тепер він цього вже не зробить… Але поки я жива, я хочу знати, що з ним насправді сталося. Думаю, що це мають право знати всі, хто знав і любив мого сина".