Український Дон Кіхот в панчохах
Середа, 14 лютого 2001, 22:22
Вона "безстрашно відбирала тіньові кошти у оточення президента" і направляла їх на зарплати і пенсії", вона "ліквідувала корупцію і злочинність в енергетиці, проводила реформи у вугільному секторі". Можна додати і те, що вони стала першою жінкою-політиком, якого посадили за історію незалежної України. А так заслуги Юлії Тимошенко можна перераховувати довго. Але є в неї один недолік. Вона жінка...
Можна додати – вона розумна жінка, а це вже звучить в нашому світі, як вирок. Тут же розумні чоловіки можуть поставити цілком слушне питання – якщо розумна жінка, то чого тоді поперлася в політики? І будуть цілком праві, адже жінка-політик це майже те ж саме, що бути Дон Кіхотом та боротися з вітряками. Тільки в нашому випадку вітряки не погребують нагодою тебе обматюкати, а найбільш розумні ще й до тюрми посадять. Погодьтесь, Тимошенко не відбирала "шматка сала" у нашого гаранта, вона сумлінно, якісно та принаймні без гучних скандалів виконувала свою роботу. Як розумна жінка, вона брала (ми далекі від думки, що вона була ангелом у плоті), але тихо і якось по-господарськи. А може бути, що і їй доводилося викручуватися та жити на свою зарплатню, розтягуючи кілограм м’яса на два тижні.
Трагедія жінки полягає вже в тому, що вона первісно розумніша за чоловіків, ну так вже повелося з давніх-давен, а цього чоловіки в більшості випадків не вибачають. Це ж вони придумали міф про ніби-то жіночу логіку, щоб якось пояснити те, чому жінці першій на думку спадають головні рішення. А от справді розумні чоловіки досить вдало обертають силу жінки на свою користь і дуже вміло цим користуються. Фактично жінка, яка є при чоловікові будь-де, чи то в політиці, чи в економіці, чи врешті в сімейному житті, і робить за нього його справу. Як все ж таки цупко тримається в голові мамина приказка про те, що чоловік – то голова, а жінка – то шия. Чим не приклад Хілларі Клінтон? Але ті ж самі чоловіки при нагоді можуть і продати, і що найболючіше – просто зрадити.
Не хочеться закликати зараз всіх жінок України (Україна, зазначте, теж жіночого роду) стати на захист Юлії Володимирівни, бо та ні в чому не винна. Не слід також закликати жінок не лізти в політику, бо після неї ні під яким душем не відмиєшся. Не має сенсу говорити про те, що Тимошенко була єдиним чоловіком в "чоловічому" уряді, вибачте за каламбур. Марно навіть говорити про те, що в СІЗО немає жіночого відділення, вже не кажучи про косметичне мило. Можна тільки уявити про, що думала Юлія Володимирівна, сидячи на нарах. Постає питання тільки одне – чи знайдеться в Україні чоловік, який зможе замінити Тимошенко?
А може після того, як все закінчиться і Тимошенко "вийде на волю", вона стане не тільки почесним членом Феміністичного руху, потім стане кандидатом в Президенти, який пройде з першого разу? Зрештою жінка, є жінка, а вона як кішка, завжди стає на ноги.
Можна додати – вона розумна жінка, а це вже звучить в нашому світі, як вирок. Тут же розумні чоловіки можуть поставити цілком слушне питання – якщо розумна жінка, то чого тоді поперлася в політики? І будуть цілком праві, адже жінка-політик це майже те ж саме, що бути Дон Кіхотом та боротися з вітряками. Тільки в нашому випадку вітряки не погребують нагодою тебе обматюкати, а найбільш розумні ще й до тюрми посадять. Погодьтесь, Тимошенко не відбирала "шматка сала" у нашого гаранта, вона сумлінно, якісно та принаймні без гучних скандалів виконувала свою роботу. Як розумна жінка, вона брала (ми далекі від думки, що вона була ангелом у плоті), але тихо і якось по-господарськи. А може бути, що і їй доводилося викручуватися та жити на свою зарплатню, розтягуючи кілограм м’яса на два тижні.
Трагедія жінки полягає вже в тому, що вона первісно розумніша за чоловіків, ну так вже повелося з давніх-давен, а цього чоловіки в більшості випадків не вибачають. Це ж вони придумали міф про ніби-то жіночу логіку, щоб якось пояснити те, чому жінці першій на думку спадають головні рішення. А от справді розумні чоловіки досить вдало обертають силу жінки на свою користь і дуже вміло цим користуються. Фактично жінка, яка є при чоловікові будь-де, чи то в політиці, чи в економіці, чи врешті в сімейному житті, і робить за нього його справу. Як все ж таки цупко тримається в голові мамина приказка про те, що чоловік – то голова, а жінка – то шия. Чим не приклад Хілларі Клінтон? Але ті ж самі чоловіки при нагоді можуть і продати, і що найболючіше – просто зрадити.
Не хочеться закликати зараз всіх жінок України (Україна, зазначте, теж жіночого роду) стати на захист Юлії Володимирівни, бо та ні в чому не винна. Не слід також закликати жінок не лізти в політику, бо після неї ні під яким душем не відмиєшся. Не має сенсу говорити про те, що Тимошенко була єдиним чоловіком в "чоловічому" уряді, вибачте за каламбур. Марно навіть говорити про те, що в СІЗО немає жіночого відділення, вже не кажучи про косметичне мило. Можна тільки уявити про, що думала Юлія Володимирівна, сидячи на нарах. Постає питання тільки одне – чи знайдеться в Україні чоловік, який зможе замінити Тимошенко?
А може після того, як все закінчиться і Тимошенко "вийде на волю", вона стане не тільки почесним членом Феміністичного руху, потім стане кандидатом в Президенти, який пройде з першого разу? Зрештою жінка, є жінка, а вона як кішка, завжди стає на ноги.
