Країна мертвих героїв
П'ятниця, 23 лютого 2001, 15:00
Land der toten Helden
Для Мирослави Гонгадзе Україна – "країна без героїв". "Героїв тут пригноблюють, переслідують і убивають", - стверджує 28-літня вдова журналіста Георгія Гонгадзе. "Шанувати починають тільки мертвих. Коли занадто пізно", - говорить Мирослава.
Щодня вона бачить свого чоловіка на плакатах демонстрантів. У середині листопада держава повернула їй його останки... "Ні голови, ні рук. От нога, а от плечі, заявили мені і віддали кілька кісток", - розповідає Мирослава, згадуючи самий страшний момент у своєму житті. Хто убив її чоловіка, дотепер невідомо. Розслідування прокуратури досі не принесло жодного результату. Мирослава Гонгадзе хоче дізнатися правду, вона не збирається мститися. "Я побоююсь ескалації політичної боротьби. Я і мої діти ризикуємо власним життям", - говорит Гонгадзе.
Після смерті Геогрия Гонгадзе Україна стала іншій країною. Всюди циркулюють записи розмов президента Кучми. Парламент і президент обвинувачують один одного у вчиненні тяжких злочинів. Генеральна прокуратура заарештувала лідера опозиції, містом марширують колони демонстрантів і поліцейських. Столиця Київ нагадує табір Валленштайна. Усі забули, що є таке слово "консенсус". До влади прориваються протиборчі угруповання: президент Леонід Кучма, політики, які його підтримують, і "напівлояльний" прем'єр Ющенко борються з лідером соціалістів Олександром Морозом і колишнім міністром Юлією Тимошенко.
Причиною державної кризи, яка вибухнула в Україні, став сам президент Кучма. Його голос з тих нещасливих плівок звучить у Києві всюди: по радіо, в Інтернеті, через парламентські гучномовці. Кучма говорить про Гонгадзе страшні речі: "Просто депортувати в Чечню, а там послати до чорта і... " (не всі слова українського президента можна вимовити в слух - нім. ред.) Кучма продовжує стверджувати, що це монтаж, однак його репутація виявилася сильно підмочена.
Крім свого власного голосу Кучма чує ще протестуючий голос опозиції. Демонстрантів президент називає "нацистами", а вони, у свою чергу, не залишили каменю на камені від його режиму. Вони не втомлюються говорити про маніпуляції під час президентської кампанії 1999 р., про кумівство і корупцію, про розгарбування державної власності, про "фасадну демократію". "Де ми знаходимося після десятьох років незалежності? " – із сумом питає багато українців.
На широких тротуарах Хрещатика демонстранти розбили наметовий табір, частково перекривши рух. Всюди плакати: "Зона, вільна від Кучми". Українському президенту тут шукати нічого. Тут роздають теплий суп, безкоштовну ковбасу, висять українські прапори і портрети Гонгадзе. Обурені українці з'їжджаються сюди з усієї країни, щоб поскаржитися на низькі зарплати, холодні будинки, закриті фабрики і, природно, на самого Кучму. Виникнула строката коаліція. Соціалісти, союзи офіцерів, зелені поруч із правими молодіжними організаціями. Їх об'єднує загальний супротивник - президент.
Очолює опозицію Олександр Мороз. Лідер соціалістів розповідає, як напередодні виборів 1999 р. Кучма загрожував директорам підприємств санкціями генеральної прокуратури, якщо ті не забезпечать йому необхідної кількості голосів. Чергові плівки з записами розмов Кучми підтверджують це. "Усі його васали корумповані, вони одною ногою знаходяться у в'язниці", - говорить Мороз, який сам претендував тоді на посаду президента країни. У Мороза репутація чесної людини, він оточений ареалом соціал-демократичних ідеалів, борючись за які він став сивим. Відповідальна людина, але не герой нації.
Героїня Києва Юлія Тимошенко в даний час сидить за гратами - обіцяного інтерв'ю "Ді Цайт" поки не буде. У спустілому бюро залишилися лише ікони і її власні портрети. Енергійна, емоційна, красива, але не бездоганна. Арешт Тимошенко - показовий приклад української політики. Тимошенко дорікають у тому, чим грішать багато представників української еліти: подвійна бухгалтерія, угоди "чорним налом", сумнівні транзакції за кордон. Докази? Вони не потрібні.
Формальним приводом для арешту Тимошенко вважається її діяльність на посту керівника Єдиних енергосистем України на початку 90-х рр., насправді усьому провиною її віце-прем'єрство. Тимошенко навела порядок в енергетиці, яку сама добре знала. Віце-прем'єр змусила українські підприємства відмовитися від вигідної схеми оплати енергії бартером і перейти на "живі гроші". Прибутки державних енергокомпаній стали зростати швидкими темпами, а преміальні Кучми і підтримуючих його політиків - падати. Перейшовши на сторону опозиції, Тимошенко цілком вийшла з-під контролю влади. І отут генеральна прокуратура згадала про компромати на віце-прем'єра, які зберігалися в архіві.
Незадоволених Юлією Тимошенко було досить не тільки в Україні, але й у Росії. Російські енергетичні гіганти вибрали собі українські підприємства, які сподобалися. Однак Тимошенко не захотіла дати слов'янському "брату" якихось особливих переваг, на котрі той, природно, розраховував. Поки українська прокуратура вивчала досьє Тимошенко, у Дніпропетровську Кучма зустрічався з Путіним. Російський президент і сам активно залучає Генпрокуратуру для рішення політичних питань, йому добре відома і проблема журналістів. Путін зробив Кучмі люб'язність, потиснувши його сумнівної чистоти руку. Кучма сподобався Путіну, тому що підписав цілий ряд договорів, які сильно зв'язують російську й українську воєнну промисловість, а також меморандум про відтворення двостороннього енергетичного союзу. Через два дні після зустрічі російський "Автоваз" придбав завод з виробництва алюмінію в Запоріжжі. За 70 мільйонів доларів, хоча одна українська фірма запропонувала 102 мільйона.
Опозиція обурена "продажем" Росії. Ще зовсім нещодавно вона могла розраховувати на підтримку ліберального прем'єр-міністра Віктора Ющенка, що перешкоджає введенню режиму "найбільшого сприяння" для Москви. Колись він був союзником Юлії Тимошенко. Однак Ющенко, призначений на посаду прем'єра Кучмою, боїться відкритого протистояння з президентом. Спочатку він підписав звернення Кучми до демонстрантів, потім став закликати до діалогу. Український прем'єр зроблений не з того заліза, із якого викувані дійсні герої.
Така "Арена ді Україна". Президент із підмоченою репутацією, залежний прем'єр-міністр, непримиренний лідер опозиції і поранена Жанна Д'Арк за гратами. Протести підсилюються, кількість зон, "вільних від Кучми", зростає. Чи зупинять вони президента? За Кучмою - державні інститути, армія, спецслужби і банки. Однак прокльоном для Кучми стали його власні слова, що тиражуються в усе нових і нових плівках. У Києві безпомічна опозиція бореться з паралізованим президентом. Це конкуренція слабких. У цій боротьбі поразки зазнає найслабший. Самонадіяні українці поки не вірять у те, що в програші виявиться вся країна.
Переклад матеріалу Inopressa.ru
Для Мирослави Гонгадзе Україна – "країна без героїв". "Героїв тут пригноблюють, переслідують і убивають", - стверджує 28-літня вдова журналіста Георгія Гонгадзе. "Шанувати починають тільки мертвих. Коли занадто пізно", - говорить Мирослава.
Щодня вона бачить свого чоловіка на плакатах демонстрантів. У середині листопада держава повернула їй його останки... "Ні голови, ні рук. От нога, а от плечі, заявили мені і віддали кілька кісток", - розповідає Мирослава, згадуючи самий страшний момент у своєму житті. Хто убив її чоловіка, дотепер невідомо. Розслідування прокуратури досі не принесло жодного результату. Мирослава Гонгадзе хоче дізнатися правду, вона не збирається мститися. "Я побоююсь ескалації політичної боротьби. Я і мої діти ризикуємо власним життям", - говорит Гонгадзе.
Після смерті Геогрия Гонгадзе Україна стала іншій країною. Всюди циркулюють записи розмов президента Кучми. Парламент і президент обвинувачують один одного у вчиненні тяжких злочинів. Генеральна прокуратура заарештувала лідера опозиції, містом марширують колони демонстрантів і поліцейських. Столиця Київ нагадує табір Валленштайна. Усі забули, що є таке слово "консенсус". До влади прориваються протиборчі угруповання: президент Леонід Кучма, політики, які його підтримують, і "напівлояльний" прем'єр Ющенко борються з лідером соціалістів Олександром Морозом і колишнім міністром Юлією Тимошенко.
Причиною державної кризи, яка вибухнула в Україні, став сам президент Кучма. Його голос з тих нещасливих плівок звучить у Києві всюди: по радіо, в Інтернеті, через парламентські гучномовці. Кучма говорить про Гонгадзе страшні речі: "Просто депортувати в Чечню, а там послати до чорта і... " (не всі слова українського президента можна вимовити в слух - нім. ред.) Кучма продовжує стверджувати, що це монтаж, однак його репутація виявилася сильно підмочена.
Крім свого власного голосу Кучма чує ще протестуючий голос опозиції. Демонстрантів президент називає "нацистами", а вони, у свою чергу, не залишили каменю на камені від його режиму. Вони не втомлюються говорити про маніпуляції під час президентської кампанії 1999 р., про кумівство і корупцію, про розгарбування державної власності, про "фасадну демократію". "Де ми знаходимося після десятьох років незалежності? " – із сумом питає багато українців.
На широких тротуарах Хрещатика демонстранти розбили наметовий табір, частково перекривши рух. Всюди плакати: "Зона, вільна від Кучми". Українському президенту тут шукати нічого. Тут роздають теплий суп, безкоштовну ковбасу, висять українські прапори і портрети Гонгадзе. Обурені українці з'їжджаються сюди з усієї країни, щоб поскаржитися на низькі зарплати, холодні будинки, закриті фабрики і, природно, на самого Кучму. Виникнула строката коаліція. Соціалісти, союзи офіцерів, зелені поруч із правими молодіжними організаціями. Їх об'єднує загальний супротивник - президент.
Очолює опозицію Олександр Мороз. Лідер соціалістів розповідає, як напередодні виборів 1999 р. Кучма загрожував директорам підприємств санкціями генеральної прокуратури, якщо ті не забезпечать йому необхідної кількості голосів. Чергові плівки з записами розмов Кучми підтверджують це. "Усі його васали корумповані, вони одною ногою знаходяться у в'язниці", - говорить Мороз, який сам претендував тоді на посаду президента країни. У Мороза репутація чесної людини, він оточений ареалом соціал-демократичних ідеалів, борючись за які він став сивим. Відповідальна людина, але не герой нації.
Героїня Києва Юлія Тимошенко в даний час сидить за гратами - обіцяного інтерв'ю "Ді Цайт" поки не буде. У спустілому бюро залишилися лише ікони і її власні портрети. Енергійна, емоційна, красива, але не бездоганна. Арешт Тимошенко - показовий приклад української політики. Тимошенко дорікають у тому, чим грішать багато представників української еліти: подвійна бухгалтерія, угоди "чорним налом", сумнівні транзакції за кордон. Докази? Вони не потрібні.
Формальним приводом для арешту Тимошенко вважається її діяльність на посту керівника Єдиних енергосистем України на початку 90-х рр., насправді усьому провиною її віце-прем'єрство. Тимошенко навела порядок в енергетиці, яку сама добре знала. Віце-прем'єр змусила українські підприємства відмовитися від вигідної схеми оплати енергії бартером і перейти на "живі гроші". Прибутки державних енергокомпаній стали зростати швидкими темпами, а преміальні Кучми і підтримуючих його політиків - падати. Перейшовши на сторону опозиції, Тимошенко цілком вийшла з-під контролю влади. І отут генеральна прокуратура згадала про компромати на віце-прем'єра, які зберігалися в архіві.
Незадоволених Юлією Тимошенко було досить не тільки в Україні, але й у Росії. Російські енергетичні гіганти вибрали собі українські підприємства, які сподобалися. Однак Тимошенко не захотіла дати слов'янському "брату" якихось особливих переваг, на котрі той, природно, розраховував. Поки українська прокуратура вивчала досьє Тимошенко, у Дніпропетровську Кучма зустрічався з Путіним. Російський президент і сам активно залучає Генпрокуратуру для рішення політичних питань, йому добре відома і проблема журналістів. Путін зробив Кучмі люб'язність, потиснувши його сумнівної чистоти руку. Кучма сподобався Путіну, тому що підписав цілий ряд договорів, які сильно зв'язують російську й українську воєнну промисловість, а також меморандум про відтворення двостороннього енергетичного союзу. Через два дні після зустрічі російський "Автоваз" придбав завод з виробництва алюмінію в Запоріжжі. За 70 мільйонів доларів, хоча одна українська фірма запропонувала 102 мільйона.
Опозиція обурена "продажем" Росії. Ще зовсім нещодавно вона могла розраховувати на підтримку ліберального прем'єр-міністра Віктора Ющенка, що перешкоджає введенню режиму "найбільшого сприяння" для Москви. Колись він був союзником Юлії Тимошенко. Однак Ющенко, призначений на посаду прем'єра Кучмою, боїться відкритого протистояння з президентом. Спочатку він підписав звернення Кучми до демонстрантів, потім став закликати до діалогу. Український прем'єр зроблений не з того заліза, із якого викувані дійсні герої.
Така "Арена ді Україна". Президент із підмоченою репутацією, залежний прем'єр-міністр, непримиренний лідер опозиції і поранена Жанна Д'Арк за гратами. Протести підсилюються, кількість зон, "вільних від Кучми", зростає. Чи зупинять вони президента? За Кучмою - державні інститути, армія, спецслужби і банки. Однак прокльоном для Кучми стали його власні слова, що тиражуються в усе нових і нових плівках. У Києві безпомічна опозиція бореться з паралізованим президентом. Це конкуренція слабких. У цій боротьбі поразки зазнає найслабший. Самонадіяні українці поки не вірять у те, що в програші виявиться вся країна.
Переклад матеріалу Inopressa.ru
