Заарештовано опозиційного мера
Неділя, 25 лютого 2001, 20:26
Заарештовано мера Кіровограда Олександра Нікуліна. Його затримано співробітниками відділу боротьби з організованою злочинністю і корупцією МВС України та УМВС у Кіровоградській області під час отримання ним хабаря у розмірі $5 тисяч від одного з підприємців Кіровограда за виділення земельної ділянки і дозволу на будівництво автозаправної станції та торгового комплексу. Про це повідомило УТН.
Ця новина могла б залишитися без уваги на тлі величезної кількості політичних і кримінальних скандалів, якби не позиція кіровоградського мера в світлі "касетного скандалу". Цькування Нікуліна з боку правоохоронних органів почалося ще влітку 1999 року, коли він офіційно оголосив про свою підтримку на майбутніх виборах не діючого президента, а мера Черкас Володимира Олійника.
У ніч з 18 на 19 червня 1999 року в Кіровоградський міськвиконком увірвалися співробітники обласного УБЕЗ та бійці спецпідрозділу "Беркут", які вимагали надати їм всю бухгалтерську документацію міськвиконкому за 1998-99-й рр. Підставою для таких дій стала скарга громадянина Г., у якій був наведений факт ніби нецільового використання бюджетних коштів на відрядження до Ташкенту однієї з співробітниць міськвиконкому. Пізніше виявилося, що вказаний міліцією лист-скарга - фальшивка. Святослав Грицюк, чиїм ім'ям було підписано скаргу, офіційно заявив, що він ніяких листів не писав. Олександр Нікулін пов'язав тоді цей скандал, зі своєю антипрезидентською позицією і назвав його організаторами адміністрацію Президента України, обласну держадміністрацію і управління внутрішніх справ Кіровограда.
Після цього протягом кількох місяці тривали "наїзди" на Кіровоградську міськраду з боку УБЕЗ, УБОЗ, обласної держадміністрації та "об'єктивне" висвітлення конфлікту в пропрезидентських ЗМІ, що переходило у цькування. Юрій Нікулін на декілька днів навіть потрапив до лікарні. Потім були вибори, які закінчилися перемогою нинішнього "гаранта" та нескінченні судові процеси за обвинуваченнями кіровоградського мера в корупції. Тільки навесні 2000 року у цій історії була поставлена крапка повним виправданням Нікуліна.
Весь передвиборний та післявиборний час близькі до мера газети і регіональний телеканал досить об'єктивно висвітлювали події у країні. Місцевий "промерський" канал зайняв жорстку, критичну позицію у відношенні до "народного" референдуму, а потім об'єктивно висвітлював довибори до ВР. Коли почався "касетний скандал", на цьому телеканалі було прокручено "записи Мельниченка", у прямому ефірі виступали депутати Григорій Омельченко, Віктор Шишкін.
Ще одним кроком кіровоградського мера, якій не сподобався владі, стала його позиція у відношенні до акції "Україна без Кучми". Нікулін неодноразово критикував у своїх інтерв'ю рішення щодо заборони кіровоградським "мешканцям наметів" провести акцію. Близько місяця тому в місті сталася цікава історія: щоб позбутися наметів на центральній площі, будівлю обладміністрації, що знаходиться поруч, ніби замінували. Намети прибрали, а площу оточили. Саме тоді активісти акції перенесли свої лозунги і намети під стіни міськадміністрації, звідки Нікулін їх виганяти не збирався.
P.S. Кіровоград не зовсім звичайне місто. На Кіровоградщині народилася або зробила кар'єру велика частина верхівки МВС України. З Кіровограда міністр внутрішніх справ Юрій Кравченко та його перший заступник Микола Джига. Мабуть душа болить за свою "малу батьківщину"… Вирішили навести "порядок".
Ця новина могла б залишитися без уваги на тлі величезної кількості політичних і кримінальних скандалів, якби не позиція кіровоградського мера в світлі "касетного скандалу". Цькування Нікуліна з боку правоохоронних органів почалося ще влітку 1999 року, коли він офіційно оголосив про свою підтримку на майбутніх виборах не діючого президента, а мера Черкас Володимира Олійника.
У ніч з 18 на 19 червня 1999 року в Кіровоградський міськвиконком увірвалися співробітники обласного УБЕЗ та бійці спецпідрозділу "Беркут", які вимагали надати їм всю бухгалтерську документацію міськвиконкому за 1998-99-й рр. Підставою для таких дій стала скарга громадянина Г., у якій був наведений факт ніби нецільового використання бюджетних коштів на відрядження до Ташкенту однієї з співробітниць міськвиконкому. Пізніше виявилося, що вказаний міліцією лист-скарга - фальшивка. Святослав Грицюк, чиїм ім'ям було підписано скаргу, офіційно заявив, що він ніяких листів не писав. Олександр Нікулін пов'язав тоді цей скандал, зі своєю антипрезидентською позицією і назвав його організаторами адміністрацію Президента України, обласну держадміністрацію і управління внутрішніх справ Кіровограда.
Після цього протягом кількох місяці тривали "наїзди" на Кіровоградську міськраду з боку УБЕЗ, УБОЗ, обласної держадміністрації та "об'єктивне" висвітлення конфлікту в пропрезидентських ЗМІ, що переходило у цькування. Юрій Нікулін на декілька днів навіть потрапив до лікарні. Потім були вибори, які закінчилися перемогою нинішнього "гаранта" та нескінченні судові процеси за обвинуваченнями кіровоградського мера в корупції. Тільки навесні 2000 року у цій історії була поставлена крапка повним виправданням Нікуліна.
Весь передвиборний та післявиборний час близькі до мера газети і регіональний телеканал досить об'єктивно висвітлювали події у країні. Місцевий "промерський" канал зайняв жорстку, критичну позицію у відношенні до "народного" референдуму, а потім об'єктивно висвітлював довибори до ВР. Коли почався "касетний скандал", на цьому телеканалі було прокручено "записи Мельниченка", у прямому ефірі виступали депутати Григорій Омельченко, Віктор Шишкін.
Ще одним кроком кіровоградського мера, якій не сподобався владі, стала його позиція у відношенні до акції "Україна без Кучми". Нікулін неодноразово критикував у своїх інтерв'ю рішення щодо заборони кіровоградським "мешканцям наметів" провести акцію. Близько місяця тому в місті сталася цікава історія: щоб позбутися наметів на центральній площі, будівлю обладміністрації, що знаходиться поруч, ніби замінували. Намети прибрали, а площу оточили. Саме тоді активісти акції перенесли свої лозунги і намети під стіни міськадміністрації, звідки Нікулін їх виганяти не збирався.
P.S. Кіровоград не зовсім звичайне місто. На Кіровоградщині народилася або зробила кар'єру велика частина верхівки МВС України. З Кіровограда міністр внутрішніх справ Юрій Кравченко та його перший заступник Микола Джига. Мабуть душа болить за свою "малу батьківщину"… Вирішили навести "порядок".
