Установчий з'їзд Комітету "За Правду!" завершився за гратами
Неділя, 11 березня 2001, 12:24
Події очима свідка
Близько трьох сотень делегатів установчого з'їзду Всеукраїнського громадського комітету опору "За Правду!", котрі зібралися у символічний день - 9 березня - і в символічному місці - в будинку Центральної Ради - навряд чи очікували, що пов'язаний з ними символізм перейде всі можливі межі і вихлюпне через край. Звісно, говорилося, що бунтівні студенти 90-го (які, власне, й склали кістяк Комітету опору "За Правду!") десять років тому лише почали підточувати совєцькі принципи влади і совєцький чиновницький менталітет, але всі ці перегини залишилися непереможеними, й тому боротьбу з ними потрібно доводити до переможного кінця хоча б зараз. Все це говорилося й усвідомлювалося, але навряд чи хто усвідомлював, що все в позиціонуванні "молодь - влада", "опозиція - влада" залишилося на своїх місцях. Мало хто із "правдівців" очікував, що все в нас нас НАСТІЛЬКИ запущено! Навряд чи комусь із старих організаторів студентського руху спадало на думку, що реакція влади на створення такої організації може бути НАСТІЛЬКИ блискавичною і болючою!
Але факт залишається фактом: майже 200 регіональних делегатів з'їзду "За Правду!", розходячись після форуму до своїх офісів і поїздів, в результаті опинилися за гратами. Ветерани студентських виступів визнають: таких масових арештів не було навіть за Совєцького Союзу, у часи найбільшого протестного підйому наприкінці 80-х - на початку 90-х років минулого століття.
Благо, мобільні телефони, на відміну від 1990 року, тепер є в багатьох. Спочатку - близько 6-ї години вечора - надійшло повідомлення про арешт на вокзалі чотирьох десятків студентів із Тернополя, котрі брали квитки на зворотню дорогу. Коли ті члени президії комітету, котрі ще залишалися в Центральній Раді, змогли зв'язатися з народними депутатами Стецьківим та Чорноволом, також "правдівцями", з'ясувалося: крім представників Тернополя, заарештовано і майже півтори сотні хлопців зі Львова. Ще трохи згодом надійшли дані про арешт 22 харків'ян. На тлі такої масовості наступні повідомлення про арешти невеликих груп із інших регіонів якось "губилися".
Марш-кидок на залізничний вокзал Київ-Пасажирський. Депутати -Тараси - Чорновіл і Стецьків - уже тут. Емоції б'ють через край: щойно вони власними нервами і зусиллями змогли "розпакувати" два автобуси зі львівськими студентами, яких бійці правоохоронних спецпідрозділів арештували на привокзальній площі. За свідченнями хлопців, їх хапали просто на виході зі станції метро "Вокзальна", били кийками, часто - по голові, не висуваючи жодних звинувачень. Усе це знімає група з "Нового каналу". Львів'ян треба садити на поїзд - за 7 хвилин він відходить. Лише завдяки наполегливості Чорновола й Стецьківа група "правдівців" пробивається через заслін міліціонерів та СБУшників у шоломах, з кийками і щитами на платформу. Вагонна провідниця повідомляє: "Щойно мєнти вже з вагону витягнули двох студентів". Виявляється, що в багатьох хлопців і дівчат (останніх, до речі, було напрочуд багато) наші звитяжні правоохоронці відібрали студентські квитків. До честі провідниці, вона погоджується взяти "студів" і без студентських посвідчень. Депутати з групою підтримки чекають, поки до вагона не увійдуть усі делегати, які мають квитки на цей поїзд. Що робити з численними квитками арештованих товаришів, хлопці не знають. Потяг рушає. Однак, виявляється, це ще зовсім не запорука того, що "правдівці" доїдуть за призначенням: у поїзді присутні групи міліціонерів. Є дані, що чимало студентів замість Львова доїхали лише до найближчої станції - Фастова. І так - не лише з львів'янами. Відомо, зокрема, що вже з поїзда менти зняли групу молодих ПРПістів із Луцька.
Головне запитання: де всі арештовані? У відділі міліції вокзалу нам раді, як дорогим гостям, але доводять, що жодної інформації про затриманих біля і на території терміналу не мають. Починаємо разом з нардепами об'їзд райвідділів і тому подібних ІТУ та СІЗО. До справи підключаються також депутати Турчинов, Зубов, Чобіт, з ними - Степан Хмара. Жодні міліцейські телефони не відповідають. Півгодинне стукання і дзвінки у двері ГУ МВС Києва, що Михайлівській площі, не дає жодних результатів. Мовляв, уже надто пізно, та ще й вихідний. У Старокиївському РУВС на Прорізній божаться, що затриманих опозиціонерів до них сьогодні не привозили (хоча при вході стоїть ЛАЗ із купою міліціонерів). У Московському райвідділі кажуть, що теж нікого не було... Присутній батько неповнолітнього Романа Ткаленка з Троєщини, затриманого під час денної демонстрації, заперечує: слідчий сказав, що його син тут. Товариш начальник згадує: мовляв, було двоє таких, але їх перевели у Старокиївський. Огляд депутатами камер засвідчує, що в Московському опозиції справді немає. Двері Подільського ІТУ черговий старшина вперто не відчиняє, хоча на жартівливі пропозиції депутатів підвищити у званні до лейтенанта і отримати 10, навіть 15 "баксів" помітно "оживлюється", навіть вмикає у своїй "каптьорці" світло. Але - знову марно. Після кількох годин даремно витраченого часу з'ясовується, що принаймні частина арештованих - аж у Ленінградському РУВС, за метро "Святошин", на проспекті Перемоги, 109.
Однак і тут "орли Кравченка" демонструють непоступливість (видно, дуже образилося того дня міліцейське відомство за "розстріл" центрального офісу на Богомольця тухлими яйцями). Із величезними зусиллями Стецьківу з Чорноволом вдається дізнатися, що в Ленінградському райвідділі сидять 24 опозиціонери. Хто і звідки? Один - з Івано-Франківська. Їх не випустять, їх будуть допитувати, інкримінують їм участь у масових безпорядках у районі вулиці Банкової. Це все, чим поділилося відкрите й прозоре для громадськості міліцейське відомство. Більше - ані прізвищ, ані міст, ані пари з вуст. Стражі порядку забарикадувалися і в цій своїй конторі, не пустивши, разом із депутатами, навіть двох своїх "співплемінників", котрі притягли арештованого "неполітичного". Ці так само довго молотили в двері, називали "пароль" ("Миколо, та відкривай уже!"), але ні Микола, ні хтось інший не відчиняв.
Максимум, що змогли ще вивідати нардепи, - це те, що частина затриманих також перебуває аж на Лівому березі, в Харківському РУВС на Березняках. Їхати туди вже надто пізно, та й зрозуміло, що так само даремно.
А старший по тернопільській делегації Ігор Качмарський досі так і не знає, де його хлопці - зовсім малолітки, ще й по 20 років немає. Поїзд пішов на Тернопіль без них. "Де вони? Вони ніякі не бойовики і не унсовці, вони взагалі не брали участі в акції на Банковій - лише приїхали на збори Комітету "За Правду!". За що їх арештували?" - питання Ігоря Качмарського риторичні. Ясно, що в країні, де влада вбиває журналістів, де влада нахабно бреше, охоронці цієї влади не утруднюються бодай хоч трохи моральними поясненнями своїх аморальних дій. Дивно, що ця країна називається не Білорусь. Та що там... Ми гірші від Білорусі...
Але питань залишається просто критична маса. Ясно, за що хапали унсовців (але чому не місці події і чому всіх підряд, чому виламуючи їм руки й ламаючи голови?). Але чому "участь у масових безпорядках" "шиють" учасникам зїзду "За Правду!", 99 відсотків з яких біля Банкової справді (чи то на жаль, чи на щастя) ВЗАГАЛІ НЕ БУЛО? Бійка біля адміністрації президента точилася тоді, коли в Центральній Раді вже починався форум. Вочевидь, у влади просто здають нерви, якщо "орли Кравченка", а тепер і Радченка хапають на вулицях і біля вокзалів усякого, хто має значок зі словом "ПРАВДИ!", хустину з логотипом "ПРАВДИ!", листівки відповідного змісту. Мало того - хто говорить українською. Усе точно так, як 11, 12, 15 років тому. Чи ще гірше. Час зупинився?
Коли ця влада просторікує про демократію - плюньте їй в очі: влада бреше.
У цієї влади дійсно здають нерви, якщо вона відповідає репресіями на утворення кожної нової організації, яка висуває вимоги відставки Президента і змін до Конституції із перерозподілом повноважень на користь парламенту. Однак, демонструючи свою тупу силу, влада слабне на очах. Опозиція ж - посилюється, і Комітет "За Правду!" - ще одне тому свідчення. Як каже Тарас Стецьків, саме зараз - починається. Саме ці "правдівці" свого часу - 11 років тому - здійснювали студентську революцію в Києві і Львові, виводили на вулиці столиці сотні тисяч студентів, учнів, робітників. Потрібні свіжіші приклади? Будь ласка: саме такий студентський рух опору за ідентичної політичної ситуації був рушійною силою недавньої "оксамитової революції" в Югославії.
За словами Стецьківа, тепер наша опозиція виглядає повноцінно: Форум національного порятунку - як голова, "Україна без Кучми!" - як радикальні крила, Комітет "За Правду!" - як ноги. Головне - не зупинятися напівдорозі.
Наші гасла - "З нами Бог! З нами Правда! Ми переможемо!"
Близько трьох сотень делегатів установчого з'їзду Всеукраїнського громадського комітету опору "За Правду!", котрі зібралися у символічний день - 9 березня - і в символічному місці - в будинку Центральної Ради - навряд чи очікували, що пов'язаний з ними символізм перейде всі можливі межі і вихлюпне через край. Звісно, говорилося, що бунтівні студенти 90-го (які, власне, й склали кістяк Комітету опору "За Правду!") десять років тому лише почали підточувати совєцькі принципи влади і совєцький чиновницький менталітет, але всі ці перегини залишилися непереможеними, й тому боротьбу з ними потрібно доводити до переможного кінця хоча б зараз. Все це говорилося й усвідомлювалося, але навряд чи хто усвідомлював, що все в позиціонуванні "молодь - влада", "опозиція - влада" залишилося на своїх місцях. Мало хто із "правдівців" очікував, що все в нас нас НАСТІЛЬКИ запущено! Навряд чи комусь із старих організаторів студентського руху спадало на думку, що реакція влади на створення такої організації може бути НАСТІЛЬКИ блискавичною і болючою!
Але факт залишається фактом: майже 200 регіональних делегатів з'їзду "За Правду!", розходячись після форуму до своїх офісів і поїздів, в результаті опинилися за гратами. Ветерани студентських виступів визнають: таких масових арештів не було навіть за Совєцького Союзу, у часи найбільшого протестного підйому наприкінці 80-х - на початку 90-х років минулого століття.
Благо, мобільні телефони, на відміну від 1990 року, тепер є в багатьох. Спочатку - близько 6-ї години вечора - надійшло повідомлення про арешт на вокзалі чотирьох десятків студентів із Тернополя, котрі брали квитки на зворотню дорогу. Коли ті члени президії комітету, котрі ще залишалися в Центральній Раді, змогли зв'язатися з народними депутатами Стецьківим та Чорноволом, також "правдівцями", з'ясувалося: крім представників Тернополя, заарештовано і майже півтори сотні хлопців зі Львова. Ще трохи згодом надійшли дані про арешт 22 харків'ян. На тлі такої масовості наступні повідомлення про арешти невеликих груп із інших регіонів якось "губилися".
Марш-кидок на залізничний вокзал Київ-Пасажирський. Депутати -Тараси - Чорновіл і Стецьків - уже тут. Емоції б'ють через край: щойно вони власними нервами і зусиллями змогли "розпакувати" два автобуси зі львівськими студентами, яких бійці правоохоронних спецпідрозділів арештували на привокзальній площі. За свідченнями хлопців, їх хапали просто на виході зі станції метро "Вокзальна", били кийками, часто - по голові, не висуваючи жодних звинувачень. Усе це знімає група з "Нового каналу". Львів'ян треба садити на поїзд - за 7 хвилин він відходить. Лише завдяки наполегливості Чорновола й Стецьківа група "правдівців" пробивається через заслін міліціонерів та СБУшників у шоломах, з кийками і щитами на платформу. Вагонна провідниця повідомляє: "Щойно мєнти вже з вагону витягнули двох студентів". Виявляється, що в багатьох хлопців і дівчат (останніх, до речі, було напрочуд багато) наші звитяжні правоохоронці відібрали студентські квитків. До честі провідниці, вона погоджується взяти "студів" і без студентських посвідчень. Депутати з групою підтримки чекають, поки до вагона не увійдуть усі делегати, які мають квитки на цей поїзд. Що робити з численними квитками арештованих товаришів, хлопці не знають. Потяг рушає. Однак, виявляється, це ще зовсім не запорука того, що "правдівці" доїдуть за призначенням: у поїзді присутні групи міліціонерів. Є дані, що чимало студентів замість Львова доїхали лише до найближчої станції - Фастова. І так - не лише з львів'янами. Відомо, зокрема, що вже з поїзда менти зняли групу молодих ПРПістів із Луцька.
Головне запитання: де всі арештовані? У відділі міліції вокзалу нам раді, як дорогим гостям, але доводять, що жодної інформації про затриманих біля і на території терміналу не мають. Починаємо разом з нардепами об'їзд райвідділів і тому подібних ІТУ та СІЗО. До справи підключаються також депутати Турчинов, Зубов, Чобіт, з ними - Степан Хмара. Жодні міліцейські телефони не відповідають. Півгодинне стукання і дзвінки у двері ГУ МВС Києва, що Михайлівській площі, не дає жодних результатів. Мовляв, уже надто пізно, та ще й вихідний. У Старокиївському РУВС на Прорізній божаться, що затриманих опозиціонерів до них сьогодні не привозили (хоча при вході стоїть ЛАЗ із купою міліціонерів). У Московському райвідділі кажуть, що теж нікого не було... Присутній батько неповнолітнього Романа Ткаленка з Троєщини, затриманого під час денної демонстрації, заперечує: слідчий сказав, що його син тут. Товариш начальник згадує: мовляв, було двоє таких, але їх перевели у Старокиївський. Огляд депутатами камер засвідчує, що в Московському опозиції справді немає. Двері Подільського ІТУ черговий старшина вперто не відчиняє, хоча на жартівливі пропозиції депутатів підвищити у званні до лейтенанта і отримати 10, навіть 15 "баксів" помітно "оживлюється", навіть вмикає у своїй "каптьорці" світло. Але - знову марно. Після кількох годин даремно витраченого часу з'ясовується, що принаймні частина арештованих - аж у Ленінградському РУВС, за метро "Святошин", на проспекті Перемоги, 109.
Однак і тут "орли Кравченка" демонструють непоступливість (видно, дуже образилося того дня міліцейське відомство за "розстріл" центрального офісу на Богомольця тухлими яйцями). Із величезними зусиллями Стецьківу з Чорноволом вдається дізнатися, що в Ленінградському райвідділі сидять 24 опозиціонери. Хто і звідки? Один - з Івано-Франківська. Їх не випустять, їх будуть допитувати, інкримінують їм участь у масових безпорядках у районі вулиці Банкової. Це все, чим поділилося відкрите й прозоре для громадськості міліцейське відомство. Більше - ані прізвищ, ані міст, ані пари з вуст. Стражі порядку забарикадувалися і в цій своїй конторі, не пустивши, разом із депутатами, навіть двох своїх "співплемінників", котрі притягли арештованого "неполітичного". Ці так само довго молотили в двері, називали "пароль" ("Миколо, та відкривай уже!"), але ні Микола, ні хтось інший не відчиняв.
Максимум, що змогли ще вивідати нардепи, - це те, що частина затриманих також перебуває аж на Лівому березі, в Харківському РУВС на Березняках. Їхати туди вже надто пізно, та й зрозуміло, що так само даремно.
А старший по тернопільській делегації Ігор Качмарський досі так і не знає, де його хлопці - зовсім малолітки, ще й по 20 років немає. Поїзд пішов на Тернопіль без них. "Де вони? Вони ніякі не бойовики і не унсовці, вони взагалі не брали участі в акції на Банковій - лише приїхали на збори Комітету "За Правду!". За що їх арештували?" - питання Ігоря Качмарського риторичні. Ясно, що в країні, де влада вбиває журналістів, де влада нахабно бреше, охоронці цієї влади не утруднюються бодай хоч трохи моральними поясненнями своїх аморальних дій. Дивно, що ця країна називається не Білорусь. Та що там... Ми гірші від Білорусі...
Але питань залишається просто критична маса. Ясно, за що хапали унсовців (але чому не місці події і чому всіх підряд, чому виламуючи їм руки й ламаючи голови?). Але чому "участь у масових безпорядках" "шиють" учасникам зїзду "За Правду!", 99 відсотків з яких біля Банкової справді (чи то на жаль, чи на щастя) ВЗАГАЛІ НЕ БУЛО? Бійка біля адміністрації президента точилася тоді, коли в Центральній Раді вже починався форум. Вочевидь, у влади просто здають нерви, якщо "орли Кравченка", а тепер і Радченка хапають на вулицях і біля вокзалів усякого, хто має значок зі словом "ПРАВДИ!", хустину з логотипом "ПРАВДИ!", листівки відповідного змісту. Мало того - хто говорить українською. Усе точно так, як 11, 12, 15 років тому. Чи ще гірше. Час зупинився?
Коли ця влада просторікує про демократію - плюньте їй в очі: влада бреше.
У цієї влади дійсно здають нерви, якщо вона відповідає репресіями на утворення кожної нової організації, яка висуває вимоги відставки Президента і змін до Конституції із перерозподілом повноважень на користь парламенту. Однак, демонструючи свою тупу силу, влада слабне на очах. Опозиція ж - посилюється, і Комітет "За Правду!" - ще одне тому свідчення. Як каже Тарас Стецьків, саме зараз - починається. Саме ці "правдівці" свого часу - 11 років тому - здійснювали студентську революцію в Києві і Львові, виводили на вулиці столиці сотні тисяч студентів, учнів, робітників. Потрібні свіжіші приклади? Будь ласка: саме такий студентський рух опору за ідентичної політичної ситуації був рушійною силою недавньої "оксамитової революції" в Югославії.
За словами Стецьківа, тепер наша опозиція виглядає повноцінно: Форум національного порятунку - як голова, "Україна без Кучми!" - як радикальні крила, Комітет "За Правду!" - як ноги. Головне - не зупинятися напівдорозі.
Наші гасла - "З нами Бог! З нами Правда! Ми переможемо!"
