Україна: влада опускається до авторитаризму і поступово зближається з Москвою
Неділя, 11 березня 2001, 14:05
En Ukraine, le pouvoir glisse vers l'autoritarisme et se rapproche peu a peu de Moscou
У п'ятницю 9 березня в Києві пройшла маніфестація, у якій взяли участь 10 тисяч осіб, що виступили проти режиму президента України Леоніда Кучми. На Заході усе частіше звучить критика з приводу відкату цієї республіки до авторитаризму. Після розпаду Радянського Союзу вона сприймалася як можлива противага російському впливу. Кучма посилив свою владу і шукає підтримки в "олігархів", найчастіше зв'язаних із російськими енергетичними компаніями.
Західні радники в Києві демонструють розчарування. Через 10 років після здобуття незалежності Україна, країна, що нараховує 49 мільйонів і займає територію, рівну території Франції, розташована між Польщею і Росією, не виправдала покладених на неї надій. Усе частіше звучить критика про відкат президента Леоніда Кучми до авторитаризму. Побоювання щодо можливого повернення цієї слов'янської республіки в лоно Москви виникають саме в той момент, коли сусідня Молдавія демонструє прагнення повернутися в обійма Росії.
У 1994 році, коли рівень гіперінфляції на Україні досяг 20 000% і коли ще не була усунута цілком можливість збройного конфлікту з Росією щодо питання приналежності Криму, обрання Леоніда Кучми вселяло зовсім інші надії. Сполучені Штати очолили зусилля, спрямовані на надання підтримки процесу демократизації в країні і проведенню економічних реформ, після того, як домоглися від України, третьої світової ядерної держави після розпаду СРСР, відмови від свого ядерного арсеналу.
Колишній радник Джиммі Картера Сбігнев Бзежинський називав цю країну "геополітичною рушійною силою", від якої буде залежати майбутнє континенту: "Без України Росія - не імперія". Україна стала третім у світі одержувачем американської двосторонньої допомоги, після Єгипту й Ізраїлю. Вашингтон пригрозив припинити цю допомогу після того, як нещодавно поліція ліквідувала наметове містечко, створене у Києві супротивниками Кучми.
Обсяг західної фінансової допомоги, наданої Україні з 1991 року, оцінюється в 10 мільярдів доларів. Однак це не привело до хоч якихось втішних результатів. Замість того, щоб діяти за прикладом країн Центральної Європи, що взяли курс на вступ до Європейського Союзу, Київ поступово почав сповзати до диктатури білоруського типу. Саме такий діагноз поставив американський фінансист Джорж Сорос, що опублікував на сторінках "Файненшил Таймс" статтю, у якій міститься заклик до Кучмі піти у відставку. За його словами, Кучма "зживає опозиційних політичних діячів і ЗМІ" і перешкоджає розслідуванню в справі про убивство журналіста Георгія Гонгадзе, який виступав із критикою на адресу корумпованої влади.
Знахідка обезголовленого тіла Гонгадзе в листопаді 2000 року і заслуховування в українському парламенті аудіозаписів, які вказують на зв'язок між цією смертю і розмовами, що вів у себе в службовому кабінеті президент Кучма, стали причиною політичних хвилювань у країні.
Клани ділків
Нова демонстрація протесту в Києві призначена на 9 березня. Через несподіваний "скандал із касетами" Леонід Кучма посилив режим: він продовжує кампанію арештів і робить заяви щодо "дестабілізації" країни незрозуміло якими "могутніми силами". Це нагадує позицію його білоруського колеги Олександра Лукашенка, членство якого в Раді Європи було припинено після того, як у 1996 році він узурпував владу в країні.
Колишній директор одного з найбільших радянських військових заводів (про котрий Хрущов із гордістю говорив: "Там роблять ракети, як сосиски!"), Леонід Кучма у своїй владі обпирається на групу олігархів, найчастіше зв'язаних із великими російськими енергетичними компаніями, і на колишню радянську номенклатуру. Політолог Микола Томенко відзначає, що третина українського парламенту знаходиться під впливом цих кланів ділків, від позиції яких у випадку початку процедури відмови від посади буде залежати доля українського президента.
Однак сценарій скинення Кучми здається "украй неймовірним". Така думка української журналістки, що уже давно займається розслідуваннями щодо місцевих олігархів. "Вирішальна роль приділяється силовим структурам. У підпорядкуванні Міністерства внутрішніх справ по всій країні знаходиться 300 тисяч поліцейських, вони в будь-який момент можуть заарештувати кого завгодно. Олігархи знають, що парламентський імунітет не здатний захистити їх по-справжньому". На Україні, так само як і в Росії, дуже популярними стали перевірка з боку податкових служб і судові розгляди.
З того моменту, як вибухнув скандал, Кучма користується відносною прихильністю Москви. У день підписання ряду угод між двома республіками у військово-промисловій галузі президент Путін назвав неприятнощі, пережиті українською владою, "внутрішньою справою". Зміст підписаних документів залишається дуже туманним. Тоді Путін заявив, що зв'язки між країнами в колишньому радянському просторі повинні бути "відновлені". Москва в останні роки зміцнила свою економічну присутність в Україні завдяки енергетичним постачанням.
"У нас немає проблем із росіянами", - заявив у Києві Сергій Тігіпко, банкір, пов'язаний, за припущеннями, з олігархами. На думку джерел в оточенні президента, Тігіпко пророкують на посаду глави уряду з тим, щоб він спробував врегулювати політичну кризу. "Ми розділили Чорноморський флот, підписали договір про дружбу... Нам залишається лише розплатитися за нашим газовим боргом, це нормально". Нещодавно Тігіпко направився в Росію, щоб заручатися підтримкою таких високопосадових чиновників, як Анатолій Чубайс і Сергій Кірієнко.
"Гебістська реставрація"
На думку філософа Мирослава Поповича, скандал, у центрі якого виявився Кучма, сприяв "пробудженню громадянського суспільства" в Україні після 10 років апатії. Незважаючи на схожість проблем, Україна усе ж не Білорусія, де дотепер не укоренилися ідеї самостійності. Жодна "значима" політична сила на Україні не висловлюється за вступ країни в Союз Росія-Білорусія, пише аналітик Михайл Погребинський.
Однак песимісти говорять про небезпеку "гебістської реставрації", указуючи при цьому на зростаючий вплив колишнього шефа українського КГБ Євгена Марчука, що ніколи не ховав своїх президентських амбіцій. Марчук на 15 років старший за Володимира Путіна. Він, так само як і нинішній глава Кремля, працював у німецькому відділі радянського КГБ.
Переклад Inopressa.Ru
У п'ятницю 9 березня в Києві пройшла маніфестація, у якій взяли участь 10 тисяч осіб, що виступили проти режиму президента України Леоніда Кучми. На Заході усе частіше звучить критика з приводу відкату цієї республіки до авторитаризму. Після розпаду Радянського Союзу вона сприймалася як можлива противага російському впливу. Кучма посилив свою владу і шукає підтримки в "олігархів", найчастіше зв'язаних із російськими енергетичними компаніями.
Західні радники в Києві демонструють розчарування. Через 10 років після здобуття незалежності Україна, країна, що нараховує 49 мільйонів і займає територію, рівну території Франції, розташована між Польщею і Росією, не виправдала покладених на неї надій. Усе частіше звучить критика про відкат президента Леоніда Кучми до авторитаризму. Побоювання щодо можливого повернення цієї слов'янської республіки в лоно Москви виникають саме в той момент, коли сусідня Молдавія демонструє прагнення повернутися в обійма Росії.
У 1994 році, коли рівень гіперінфляції на Україні досяг 20 000% і коли ще не була усунута цілком можливість збройного конфлікту з Росією щодо питання приналежності Криму, обрання Леоніда Кучми вселяло зовсім інші надії. Сполучені Штати очолили зусилля, спрямовані на надання підтримки процесу демократизації в країні і проведенню економічних реформ, після того, як домоглися від України, третьої світової ядерної держави після розпаду СРСР, відмови від свого ядерного арсеналу.
Колишній радник Джиммі Картера Сбігнев Бзежинський називав цю країну "геополітичною рушійною силою", від якої буде залежати майбутнє континенту: "Без України Росія - не імперія". Україна стала третім у світі одержувачем американської двосторонньої допомоги, після Єгипту й Ізраїлю. Вашингтон пригрозив припинити цю допомогу після того, як нещодавно поліція ліквідувала наметове містечко, створене у Києві супротивниками Кучми.
Обсяг західної фінансової допомоги, наданої Україні з 1991 року, оцінюється в 10 мільярдів доларів. Однак це не привело до хоч якихось втішних результатів. Замість того, щоб діяти за прикладом країн Центральної Європи, що взяли курс на вступ до Європейського Союзу, Київ поступово почав сповзати до диктатури білоруського типу. Саме такий діагноз поставив американський фінансист Джорж Сорос, що опублікував на сторінках "Файненшил Таймс" статтю, у якій міститься заклик до Кучмі піти у відставку. За його словами, Кучма "зживає опозиційних політичних діячів і ЗМІ" і перешкоджає розслідуванню в справі про убивство журналіста Георгія Гонгадзе, який виступав із критикою на адресу корумпованої влади.
Знахідка обезголовленого тіла Гонгадзе в листопаді 2000 року і заслуховування в українському парламенті аудіозаписів, які вказують на зв'язок між цією смертю і розмовами, що вів у себе в службовому кабінеті президент Кучма, стали причиною політичних хвилювань у країні.
Клани ділків
Нова демонстрація протесту в Києві призначена на 9 березня. Через несподіваний "скандал із касетами" Леонід Кучма посилив режим: він продовжує кампанію арештів і робить заяви щодо "дестабілізації" країни незрозуміло якими "могутніми силами". Це нагадує позицію його білоруського колеги Олександра Лукашенка, членство якого в Раді Європи було припинено після того, як у 1996 році він узурпував владу в країні.
Колишній директор одного з найбільших радянських військових заводів (про котрий Хрущов із гордістю говорив: "Там роблять ракети, як сосиски!"), Леонід Кучма у своїй владі обпирається на групу олігархів, найчастіше зв'язаних із великими російськими енергетичними компаніями, і на колишню радянську номенклатуру. Політолог Микола Томенко відзначає, що третина українського парламенту знаходиться під впливом цих кланів ділків, від позиції яких у випадку початку процедури відмови від посади буде залежати доля українського президента.
Однак сценарій скинення Кучми здається "украй неймовірним". Така думка української журналістки, що уже давно займається розслідуваннями щодо місцевих олігархів. "Вирішальна роль приділяється силовим структурам. У підпорядкуванні Міністерства внутрішніх справ по всій країні знаходиться 300 тисяч поліцейських, вони в будь-який момент можуть заарештувати кого завгодно. Олігархи знають, що парламентський імунітет не здатний захистити їх по-справжньому". На Україні, так само як і в Росії, дуже популярними стали перевірка з боку податкових служб і судові розгляди.
З того моменту, як вибухнув скандал, Кучма користується відносною прихильністю Москви. У день підписання ряду угод між двома республіками у військово-промисловій галузі президент Путін назвав неприятнощі, пережиті українською владою, "внутрішньою справою". Зміст підписаних документів залишається дуже туманним. Тоді Путін заявив, що зв'язки між країнами в колишньому радянському просторі повинні бути "відновлені". Москва в останні роки зміцнила свою економічну присутність в Україні завдяки енергетичним постачанням.
"У нас немає проблем із росіянами", - заявив у Києві Сергій Тігіпко, банкір, пов'язаний, за припущеннями, з олігархами. На думку джерел в оточенні президента, Тігіпко пророкують на посаду глави уряду з тим, щоб він спробував врегулювати політичну кризу. "Ми розділили Чорноморський флот, підписали договір про дружбу... Нам залишається лише розплатитися за нашим газовим боргом, це нормально". Нещодавно Тігіпко направився в Росію, щоб заручатися підтримкою таких високопосадових чиновників, як Анатолій Чубайс і Сергій Кірієнко.
"Гебістська реставрація"
На думку філософа Мирослава Поповича, скандал, у центрі якого виявився Кучма, сприяв "пробудженню громадянського суспільства" в Україні після 10 років апатії. Незважаючи на схожість проблем, Україна усе ж не Білорусія, де дотепер не укоренилися ідеї самостійності. Жодна "значима" політична сила на Україні не висловлюється за вступ країни в Союз Росія-Білорусія, пише аналітик Михайл Погребинський.
Однак песимісти говорять про небезпеку "гебістської реставрації", указуючи при цьому на зростаючий вплив колишнього шефа українського КГБ Євгена Марчука, що ніколи не ховав своїх президентських амбіцій. Марчук на 15 років старший за Володимира Путіна. Він, так само як і нинішній глава Кремля, працював у німецькому відділі радянського КГБ.
Переклад Inopressa.Ru
