Кучма у безвиході
Понеділок, 12 березня 2001, 12:21
Editorial comment: Kuchma in a corner
Президент України Кучма швидко наближається до точки неповернення. Після довгих років корупції і зловживання влади, українці, нарешті, вийшли на масові демонстрації через вбивство провідного журналіста Георгія Гонгадзе. Протестуючі заявляють, що Кучма причетний до зникнення Гонгадзе, базуючись на таємно зроблених записах, які ніби пов'язують президента з цим злочином.
Кучма зіткнувся з необхідністю вибору. Або він йде, принаймні, тимчасово, щоб дозволити провести ретельне розслідування. Або він шукає шляхи залишитися при владі будь-якою ціною, включаючи жорстке придушення протестів його силовиками. Перший вибір був би кращим для України. Другий може викликати внутрішні заворушення і міжнародну ізоляцію.
Захід частково несе відповідальність за цю кризу. США і ЄС були настільки вдячні Києву за допомогу в розвалі Радянського Союзу, що вливали у 90-е роки в Україну гроші без оголошення досить серйозних умов.
Ця стратегія допомогла невеликій пострадянській еліті, очолюваній Кучмою, зберігати владу. Останні три роки донори стали закручувати гайки. В результаті Україна, що виявилася без грошей стала наближатися до Росії, політично і економічно, точно так, як Білорусь.
Всі три держави виграли б, якби їх лідери зосередилися на економічних реформах. Їх збіднілі народи заслуговують на більше.
Управління однією тільки Росією - досить складна задача для Володимира Путіна. Йому потрібні політично стабільні, процвітаючі сусіди, особливо Україна, враховуючи її розміри. Відновлення імперії стало б небезпечним відверненням уваги.
Для Заходу, особливо для ЄС, загроза полягає не стільки у відродженні військової потужності, скільки у відродженні гігантського, але ветхої держави з десятками мільйонів незадоволених громадян.
Захід має ясно дати зрозуміти, що підтримує Україну, але дистанціюватися від Кучми. Він має знову зайняти недавню жорстку позицію щодо економічної допомоги - наполягаючи, наприклад, на тому, що важливі транші для енергетичного сектора мають бути пов'язані з лібералізацією ринку і дійсною прозорістю. Але міжнародна громадськість має також підтримувати зв'язки з неурядовими українськими організаціями через транші у малий бізнес, наприклад, надаючи допомогу незалежним ЗМІ, надаючи гуманітарні гранти і західні стипендії для українців.
Кучма явно спробує втихомирити бурю, що означає, що відносини між Києвом і міжнародним співтовариством можуть погіршитися, перш ніж вони зможуть поліпшитися. Але Захід повинен продовжувати чинити тиск на президента. У іншому випадку це буде виглядати, як зрада тих людей, які вийшли на вулиці проти нього.
Президент України Кучма швидко наближається до точки неповернення. Після довгих років корупції і зловживання влади, українці, нарешті, вийшли на масові демонстрації через вбивство провідного журналіста Георгія Гонгадзе. Протестуючі заявляють, що Кучма причетний до зникнення Гонгадзе, базуючись на таємно зроблених записах, які ніби пов'язують президента з цим злочином.
Кучма зіткнувся з необхідністю вибору. Або він йде, принаймні, тимчасово, щоб дозволити провести ретельне розслідування. Або він шукає шляхи залишитися при владі будь-якою ціною, включаючи жорстке придушення протестів його силовиками. Перший вибір був би кращим для України. Другий може викликати внутрішні заворушення і міжнародну ізоляцію.
Захід частково несе відповідальність за цю кризу. США і ЄС були настільки вдячні Києву за допомогу в розвалі Радянського Союзу, що вливали у 90-е роки в Україну гроші без оголошення досить серйозних умов.
Ця стратегія допомогла невеликій пострадянській еліті, очолюваній Кучмою, зберігати владу. Останні три роки донори стали закручувати гайки. В результаті Україна, що виявилася без грошей стала наближатися до Росії, політично і економічно, точно так, як Білорусь.
Всі три держави виграли б, якби їх лідери зосередилися на економічних реформах. Їх збіднілі народи заслуговують на більше.
Управління однією тільки Росією - досить складна задача для Володимира Путіна. Йому потрібні політично стабільні, процвітаючі сусіди, особливо Україна, враховуючи її розміри. Відновлення імперії стало б небезпечним відверненням уваги.
Для Заходу, особливо для ЄС, загроза полягає не стільки у відродженні військової потужності, скільки у відродженні гігантського, але ветхої держави з десятками мільйонів незадоволених громадян.
Захід має ясно дати зрозуміти, що підтримує Україну, але дистанціюватися від Кучми. Він має знову зайняти недавню жорстку позицію щодо економічної допомоги - наполягаючи, наприклад, на тому, що важливі транші для енергетичного сектора мають бути пов'язані з лібералізацією ринку і дійсною прозорістю. Але міжнародна громадськість має також підтримувати зв'язки з неурядовими українськими організаціями через транші у малий бізнес, наприклад, надаючи допомогу незалежним ЗМІ, надаючи гуманітарні гранти і західні стипендії для українців.
Кучма явно спробує втихомирити бурю, що означає, що відносини між Києвом і міжнародним співтовариством можуть погіршитися, перш ніж вони зможуть поліпшитися. Але Захід повинен продовжувати чинити тиск на президента. У іншому випадку це буде виглядати, як зрада тих людей, які вийшли на вулиці проти нього.
