Ющенко: улюблений менеджер як політик
Вівторок, 13 березня 2001, 18:50
Juschtschenko: Lieber Manager als Politiker
Український прем'єр-міністр Віктор Ющенка намагається провести реформи, незважаючи на політичну кризу, яка вибухнула в країні. Щоб досягнути заповітної мети, він зрадить і друзів, і самого себе, вважає багато хто.
Все сильніше загострюється внутрішньополітична криза в Україні, що триває вже декілька місяців. Єдиним, хто донедавна намагався триматися осторонь від конфліктуючих сторін, був прем'єр-міністр Віктор Ющенко. Але, вочевидь, йому це не вдалося. У грудні 1999 року Ющенка, економіст за освітою, зайняв посаду голови уряду з повною упевненістю, що зможе триматися осторонь від політики і займатися виключно управлінськими функціями. Тим часом його прагматизм зайшов дуже далеко. У конфлікті між Кучмою і підтримуючими його олігархами, з одного боку, і опозицією, з іншого, прем'єр-міністр став на бік президента.
Першою жертвою, яку Ющенко покірливо прийняв, була Юлія Тимошенко, його заступник і найближча соратниця. Незабаром після звільнення Тимошенко була арештована за обвинуваченням в злісному ухилянні від сплати податків за часів її керівництва енергетикою України. Однак, на думку багатьох, Тимошенко постраждала внаслідок політичних інтриг певних олігархічних груп, яким не прийшлися до душі ініційовані нею реформи.
Спочатку на екс-главу Національного банку України покладалися великі надії: як фахівець він не розчарував своїх прихильників. Саме йому приписується консолідація економіки країни після кризи минулого року. Однак, згідно з експертними оцінками, економіка знаходилася в такому глибокому занепаді, що далі було просто нікуди. Дуже багато зазнали сильного розчарування в Ющенку, коли він разом з Кучмою і спікером парламенту Іваном Плющем у відкритому листі кепкував з прихильників антикучмівскої опозиції, назвавши їх фашистами і розчарованими екс-політиками, охочими до сенсацій.
Слабкі позиції
Мовчання Ющенка свідчить про слабкість його позиції, стійкість якої напряму залежить від милості Кучми. Декілька прем'єр-міністрів вже були викинуті Кучмою на вулицю. Тепер настала черга Ющенка. На думку більшості, на посаді прем'єра йому залишилися лічені дні. Однак поки ще президент благоволить вдачливому главі уряду. Коли на початку березня віце-спікер парламенту Віктор Медведчук спровокував "кризу уряду" і зажадав від прем'єра організувати коаліційний уряд, Ющенко не міг більше зберігати мовчання. Тільки такий уряд міг розраховувати на підтримку парламенту. Оскільки прем'єр, як і раніше, користується великою популярністю в народі і багатьма розглядається як можливий наступник Кучми на президентських виборах 2004 року, кинутий йому виклик спостерігачі розцінюють як свідому спробу послабити його позиції.
Переклад Strana.Ru
Український прем'єр-міністр Віктор Ющенка намагається провести реформи, незважаючи на політичну кризу, яка вибухнула в країні. Щоб досягнути заповітної мети, він зрадить і друзів, і самого себе, вважає багато хто.
Все сильніше загострюється внутрішньополітична криза в Україні, що триває вже декілька місяців. Єдиним, хто донедавна намагався триматися осторонь від конфліктуючих сторін, був прем'єр-міністр Віктор Ющенко. Але, вочевидь, йому це не вдалося. У грудні 1999 року Ющенка, економіст за освітою, зайняв посаду голови уряду з повною упевненістю, що зможе триматися осторонь від політики і займатися виключно управлінськими функціями. Тим часом його прагматизм зайшов дуже далеко. У конфлікті між Кучмою і підтримуючими його олігархами, з одного боку, і опозицією, з іншого, прем'єр-міністр став на бік президента.
Першою жертвою, яку Ющенко покірливо прийняв, була Юлія Тимошенко, його заступник і найближча соратниця. Незабаром після звільнення Тимошенко була арештована за обвинуваченням в злісному ухилянні від сплати податків за часів її керівництва енергетикою України. Однак, на думку багатьох, Тимошенко постраждала внаслідок політичних інтриг певних олігархічних груп, яким не прийшлися до душі ініційовані нею реформи.
Спочатку на екс-главу Національного банку України покладалися великі надії: як фахівець він не розчарував своїх прихильників. Саме йому приписується консолідація економіки країни після кризи минулого року. Однак, згідно з експертними оцінками, економіка знаходилася в такому глибокому занепаді, що далі було просто нікуди. Дуже багато зазнали сильного розчарування в Ющенку, коли він разом з Кучмою і спікером парламенту Іваном Плющем у відкритому листі кепкував з прихильників антикучмівскої опозиції, назвавши їх фашистами і розчарованими екс-політиками, охочими до сенсацій.
Слабкі позиції
Мовчання Ющенка свідчить про слабкість його позиції, стійкість якої напряму залежить від милості Кучми. Декілька прем'єр-міністрів вже були викинуті Кучмою на вулицю. Тепер настала черга Ющенка. На думку більшості, на посаді прем'єра йому залишилися лічені дні. Однак поки ще президент благоволить вдачливому главі уряду. Коли на початку березня віце-спікер парламенту Віктор Медведчук спровокував "кризу уряду" і зажадав від прем'єра організувати коаліційний уряд, Ющенко не міг більше зберігати мовчання. Тільки такий уряд міг розраховувати на підтримку парламенту. Оскільки прем'єр, як і раніше, користується великою популярністю в народі і багатьма розглядається як можливий наступник Кучми на президентських виборах 2004 року, кинутий йому виклик спостерігачі розцінюють як свідому спробу послабити його позиції.
Переклад Strana.Ru
