Новий зміст у старій упаковці
Штрихи до портрету генерала Cмирнова
Понеділок, 19 березня 2001, 12:03
Суботнім вечором політично стурбована частина населення обговорювала лише одну тему: Кучма звільнив Кравченка?! Всупереч численним прогнозам на посаду міністра внутрішніх справ призначено генерал-полковника, колишнього (тепер вже) начальника київської міліції Юрія Смирнова. Перше, що зробив новопризначений міністр – вилетів у Крим. Там активно відпочиває Кучма.
Отже закінчилась унікальна епоха в Кабінеті Міністрів – пішов з посади міністр, який залишався там найдовше за всіх, останній, так би мовити, з могікан. Кравченко працював міністром внутрішніх справ з 1995 року, лише на рік менше, ніж Кучма був президентом.
Одразу ж по звільненні Леоніда Деркача з посади голови СБУ передрікали, що наступним може піти генеральний прокурор, а Кравченко залишатиметься на посаді ще довго. Однак після невдалої спроби парламенту висловити недовіру Потебеньку, все більше точилися інші чутки – Потебенько встоїть, а Кравченка звільнять, лише дочекаються його 50-річчя.
Сталося, як гадалося, і тепер правоохоронною системою України не буде керувати людина, яку підозрюють у причетності до вбивства. Хоча саме Юрій Смирнов очолював київську міліцію, коли його "орли" розганяли наметове містечко і влаштовували бійку біля АП, а потім хапали та били студентів на залізничному вокзалі. Можливо, саме вдало проведена операція 9 березня і допомогла Юрію Олександровичу обійняти цю посаду.
Показово, що офіційної інформації про звільнення та нове призначення чекали так довго. Різні джерела протягом вихідних підтверджували, що Кучма вагається з новою кандидатурою міністра. Однак у голові "гаранта" карта лягла таким чином, що Смирнов переміг начальника ГУБОЗ Михайла Корнієнка, головного міліціонера Дніпропетровщини Геннадія Москаля та колишнього начальника податкової міліції народного депутата Віктора Короля.
Чи "рив" Смирнов під Кравченка?
Фігура Юрія Смирнова є досить цікавою. Він був заступником міністра у Південно-Східному регіоні-начальником УМВС у Дніпропетровській області, звідки й перейшов на посаду керівника столичного управління МВС й одночасно заступника міністра. Звідти він мав надію просуватися вище.
Не можна сказати, що головний міліціонер Києва знаходився у опозиції до Кравченка. Хоча на сторінки інтернет-видань періодично потрапляють компрометуючі матеріали на Кравченка, це не означає, що її "зливає" внутрішня опозиція. Однак саме такий висновок зробила одна поважна газета, аналізуючи публікації на сайті FLB. Єдине, про що можна говорити упевнено – наявність у Смирнова власної сильної команди, яку він збирав для свого подальшого посилення і перетягував у Київ з Дніпропетровська. І ще відомо, що за ним стоять сильні люди, а його перехід до Києва був необхідним для того, щоб хоч якось врівноважити команду Кравченка. На той момент ніхто в Україні не мав на своєму місці більш міцних позицій, ніж міністр внутрішніх справ, а всі ключові посади у міністерстві належали його людям.
Після того, як у вересні 2000-го трагічно загинув перший заступник міністра Леонід Бородич (до речі, чутки про те, що смерть Бородича не випадкова, сьогодні ще й досі не розвіяні), найбільш вірогідним претендентом на вакантне місце вважався саме Смирнов.
Люди роблять помилки, однак не часто такі безглузді, як зробив Смирнов, сподіваючись якнайшвидше сісти у ще тепле після Бородича крісло першого заступника міністра. Наприкінці вересня минулого року Смирнов давав прес-конференцію, де нищівно критикував своє ж міністерство і розповідав про кадрову "чистку". Але в якійсь момент "Остапа понесло": він піддав жорсткій критиці за погану роботу та зв’язки з кримінальними авторитетами київське управління боротьби з організованою злочинністю. Однак кореспондент одного з інформагентств не зовсім зрозумів, що мав на увазі Смирнов і у повідомленні агентства йшлося про критику на адресу ГУБОЗ. Скандал стався не на жарт. Фактично Смирнов наїхав на свого головного конкурента у "боротьбі" за крісло Бородича – тодішнього начальника ГУБОЗ Миколу Джигу. Переляканий центр громадських зв’язків МВС наїхав на не менш перелякане агентство і дав завдання видати уточнюючу інформацію.
Насправді Юрій Смирнов критикував саме київський УБОЗ, а, опосередковано, і його колишнє керівництво. Микола Астіон (вірний "смирновець"), який вже кілька місяців очолює це управління, приїхав до Києва саме з Дніпропетровська. Тож критичні висловлювання Смирнова на адресу УБОЗ стосувались тієї команди, яка залишилась там від попередніх начальників і були спрямовані на чистку непотрібних генералу осіб.
Скандал із цієї заяви роздули неймовірний. Внутрішні чвари органів вийшли назовні і обговорювались у пресі. Цього дуже не люблять в МВС. Сьогодні вже ніхто не сумнівається, що саме через це необережне висловлювання на посаду першого заступника міністра було призначено не Смирнова, а Джигу.
Отже можна зробити перше припущення про те, чим займеться на новій посаді Юрій Смирнов. Він, імовірно, позбавиться кіровоградця Джиги (земляка і друга Кравченка) і візьметься за ГУБОЗ. Чутки про те, що структуру управління боротьби з організованою злочинність можуть розформувати, активно мусуються у міліцейських колах останні півроку. Символічно, що саме у 2001 році виповнюється 10 років існування цієї структури. Сьогодні її очолює інший конкурент Смирнова – донеччанин Михайло Корнієнко.
Щось цікаве з біографії міністра
Фігуру нового міністра внутрішніх справ не варто ідеалізувати або демонізувати. Смирнов – частина системи, системи Кучми та Кравченка. Ймовірно, опозиція буде частково задоволена новим призначенням – все ж краще (скажуть депутати) ніж Джига, який остаточно дискредитував себе двома виступами у парламенті та численними прес-конференції про "хід пошуків" Гонгадзе. Правда, інші народні обранці згадають свої марні намагання потрапити на прийом до Смирнова після 9 березня, щоб він роз’яснив їм, що відбувалось того дня на вокзалі з львівськими студентами.
Однак, характеризуючи фігуру Смирнова, не можна не згадати слова одного простого київського міліціонера, сказані ним біля наметового містечка (його ще тоді не збирались зносити). Він не знав, що я журналіст, і розмовляв, як з простою людиною: "А! Нема на них всіх Корнієнка, він би їм показав намети. Швидко б розібрався! А цей Смирнов панькається".
Про Смирнова у Дніпропетровську пліткували багато. Більше за все говорили про супер-ремонт будівлі управління внутрішніх справ. А ще обговорюють зв’язки члена його команди Миколи Астіона, який очолював дніпропетровський УБОЗ, з лідерами місцевих злочинних угруповань на прізвиська Мамонт та Нарік. Останній, кажуть, після переїзду Смирнова та Астіона до Києва перебрався туди ж. Як кажуть, скажи мені хто твій друг...
Ще про одного члена команди Смирнова яскраво говорить його зовнішність (це треба бачити), а також мова. Його перший заступник у Києві Юрій Черкасов запам’ятався журналістам на одній з прес-конференцій, присвяченій пошукам Гонгадзе: він довго перераховував перевірені дахи, смітники та оприлюднив кількість опитаних агентів, які працюють на МВС. Назвавши цифру у кілька тисяч, він, фактично, видав ЗМІ таємну інформацію свого відомства.
Не можна не згадати одну деталь з київської біографії Смирнова. 7 липня (Смирнов вже другий місяць був у Києві) з вікна службового кабінету столичного главку викинувся і на місці помер підозрюваний в отриманні хабара один з керівників податкової інспекції Московського району Києва Ярослав Журавчик. Розгорівся страшний скандал, який підігрівали ЗМІ, і з часом виявилось, що затримали його незаконно, протоколи не оформили і т.п. Однак на сторінки газет так і не вийшла інформація про те, що "накопала" судово-медична експертиза тіла Журавчика. Виявилось, що за кілька хвилин до падіння він прийняв смертельну дозу отрути, отримав ножове поранення в живіт та ще одне (смертельне) у горло. Офіційну версію смерті так і не змінили – самогубство. Виявляється, що податківець сам собі перерізав горло (випивши перед цим отруту), відкрив вікно і легко вистрибнув (важив він, до речі, чимало), а присутні в цей час у кабінеті "правоохоронці" нічого не бачили і не встигли йому перешкодити.
І ще один цікавий епізод (за такі "епізоди" на Заході звільняють з посад, аналогічних смирновській). 6 серпня минулого року із приміщення залізничного райуправління київської міліції втекли двоє заарештованих, підозрюваних у розбійних нападах у приміських електричках. Офіційна версія зовсім нецікава, а ось неофіційний варіант, який все ж потрапив до деяких ЗМІ, вражає своєю показовістю ситуації в українській міліції.
Кілька молодих оперативників вирішили випити (добряче випити) у компанії кількох подруг. А щоб не було сумно (!) випустили з камери та запросили до столу заарештованих. Потім, коли всі вже добряче "накидалися", один з "правоохоронців" пішов за сигаретами, а повернувшись побачив свого напарника непритомним. Заарештовані втекли разом з дамами…
Смирнов не останній…
Яким буде "творчий шлях" новопризначеного міністра? Напевно, що таким же, як і його попередника. З певними, правда, корективами і варіаціями. А ось що стосується довголіття на посаді, то тут Кравченка ніхто вже не переплюне. Якщо Кучма залишиться до кінця свого строку – він ще встигне змінити не одного міністра внутрішніх справ. Ближче ніж, Юрій Федорович, Кучмі людину вже не знайти.
Сам колишній міністр, безумовно, без роботи не залишиться. Говорять, що саме він замінить небезпечного для "гаранта" Євгена Марчука. А Кравченко, до речі, у кріслі голови РНБО може виявитись ще страшнішим, ніж у своєму попередньому…
Отже закінчилась унікальна епоха в Кабінеті Міністрів – пішов з посади міністр, який залишався там найдовше за всіх, останній, так би мовити, з могікан. Кравченко працював міністром внутрішніх справ з 1995 року, лише на рік менше, ніж Кучма був президентом.
Одразу ж по звільненні Леоніда Деркача з посади голови СБУ передрікали, що наступним може піти генеральний прокурор, а Кравченко залишатиметься на посаді ще довго. Однак після невдалої спроби парламенту висловити недовіру Потебеньку, все більше точилися інші чутки – Потебенько встоїть, а Кравченка звільнять, лише дочекаються його 50-річчя.
Сталося, як гадалося, і тепер правоохоронною системою України не буде керувати людина, яку підозрюють у причетності до вбивства. Хоча саме Юрій Смирнов очолював київську міліцію, коли його "орли" розганяли наметове містечко і влаштовували бійку біля АП, а потім хапали та били студентів на залізничному вокзалі. Можливо, саме вдало проведена операція 9 березня і допомогла Юрію Олександровичу обійняти цю посаду.
Показово, що офіційної інформації про звільнення та нове призначення чекали так довго. Різні джерела протягом вихідних підтверджували, що Кучма вагається з новою кандидатурою міністра. Однак у голові "гаранта" карта лягла таким чином, що Смирнов переміг начальника ГУБОЗ Михайла Корнієнка, головного міліціонера Дніпропетровщини Геннадія Москаля та колишнього начальника податкової міліції народного депутата Віктора Короля.
Чи "рив" Смирнов під Кравченка?
Фігура Юрія Смирнова є досить цікавою. Він був заступником міністра у Південно-Східному регіоні-начальником УМВС у Дніпропетровській області, звідки й перейшов на посаду керівника столичного управління МВС й одночасно заступника міністра. Звідти він мав надію просуватися вище.
Не можна сказати, що головний міліціонер Києва знаходився у опозиції до Кравченка. Хоча на сторінки інтернет-видань періодично потрапляють компрометуючі матеріали на Кравченка, це не означає, що її "зливає" внутрішня опозиція. Однак саме такий висновок зробила одна поважна газета, аналізуючи публікації на сайті FLB. Єдине, про що можна говорити упевнено – наявність у Смирнова власної сильної команди, яку він збирав для свого подальшого посилення і перетягував у Київ з Дніпропетровська. І ще відомо, що за ним стоять сильні люди, а його перехід до Києва був необхідним для того, щоб хоч якось врівноважити команду Кравченка. На той момент ніхто в Україні не мав на своєму місці більш міцних позицій, ніж міністр внутрішніх справ, а всі ключові посади у міністерстві належали його людям.
Після того, як у вересні 2000-го трагічно загинув перший заступник міністра Леонід Бородич (до речі, чутки про те, що смерть Бородича не випадкова, сьогодні ще й досі не розвіяні), найбільш вірогідним претендентом на вакантне місце вважався саме Смирнов.
Люди роблять помилки, однак не часто такі безглузді, як зробив Смирнов, сподіваючись якнайшвидше сісти у ще тепле після Бородича крісло першого заступника міністра. Наприкінці вересня минулого року Смирнов давав прес-конференцію, де нищівно критикував своє ж міністерство і розповідав про кадрову "чистку". Але в якійсь момент "Остапа понесло": він піддав жорсткій критиці за погану роботу та зв’язки з кримінальними авторитетами київське управління боротьби з організованою злочинністю. Однак кореспондент одного з інформагентств не зовсім зрозумів, що мав на увазі Смирнов і у повідомленні агентства йшлося про критику на адресу ГУБОЗ. Скандал стався не на жарт. Фактично Смирнов наїхав на свого головного конкурента у "боротьбі" за крісло Бородича – тодішнього начальника ГУБОЗ Миколу Джигу. Переляканий центр громадських зв’язків МВС наїхав на не менш перелякане агентство і дав завдання видати уточнюючу інформацію.
Насправді Юрій Смирнов критикував саме київський УБОЗ, а, опосередковано, і його колишнє керівництво. Микола Астіон (вірний "смирновець"), який вже кілька місяців очолює це управління, приїхав до Києва саме з Дніпропетровська. Тож критичні висловлювання Смирнова на адресу УБОЗ стосувались тієї команди, яка залишилась там від попередніх начальників і були спрямовані на чистку непотрібних генералу осіб.
Скандал із цієї заяви роздули неймовірний. Внутрішні чвари органів вийшли назовні і обговорювались у пресі. Цього дуже не люблять в МВС. Сьогодні вже ніхто не сумнівається, що саме через це необережне висловлювання на посаду першого заступника міністра було призначено не Смирнова, а Джигу.
Отже можна зробити перше припущення про те, чим займеться на новій посаді Юрій Смирнов. Він, імовірно, позбавиться кіровоградця Джиги (земляка і друга Кравченка) і візьметься за ГУБОЗ. Чутки про те, що структуру управління боротьби з організованою злочинність можуть розформувати, активно мусуються у міліцейських колах останні півроку. Символічно, що саме у 2001 році виповнюється 10 років існування цієї структури. Сьогодні її очолює інший конкурент Смирнова – донеччанин Михайло Корнієнко.
Щось цікаве з біографії міністра
Фігуру нового міністра внутрішніх справ не варто ідеалізувати або демонізувати. Смирнов – частина системи, системи Кучми та Кравченка. Ймовірно, опозиція буде частково задоволена новим призначенням – все ж краще (скажуть депутати) ніж Джига, який остаточно дискредитував себе двома виступами у парламенті та численними прес-конференції про "хід пошуків" Гонгадзе. Правда, інші народні обранці згадають свої марні намагання потрапити на прийом до Смирнова після 9 березня, щоб він роз’яснив їм, що відбувалось того дня на вокзалі з львівськими студентами.
Однак, характеризуючи фігуру Смирнова, не можна не згадати слова одного простого київського міліціонера, сказані ним біля наметового містечка (його ще тоді не збирались зносити). Він не знав, що я журналіст, і розмовляв, як з простою людиною: "А! Нема на них всіх Корнієнка, він би їм показав намети. Швидко б розібрався! А цей Смирнов панькається".
Про Смирнова у Дніпропетровську пліткували багато. Більше за все говорили про супер-ремонт будівлі управління внутрішніх справ. А ще обговорюють зв’язки члена його команди Миколи Астіона, який очолював дніпропетровський УБОЗ, з лідерами місцевих злочинних угруповань на прізвиська Мамонт та Нарік. Останній, кажуть, після переїзду Смирнова та Астіона до Києва перебрався туди ж. Як кажуть, скажи мені хто твій друг...
Ще про одного члена команди Смирнова яскраво говорить його зовнішність (це треба бачити), а також мова. Його перший заступник у Києві Юрій Черкасов запам’ятався журналістам на одній з прес-конференцій, присвяченій пошукам Гонгадзе: він довго перераховував перевірені дахи, смітники та оприлюднив кількість опитаних агентів, які працюють на МВС. Назвавши цифру у кілька тисяч, він, фактично, видав ЗМІ таємну інформацію свого відомства.
Не можна не згадати одну деталь з київської біографії Смирнова. 7 липня (Смирнов вже другий місяць був у Києві) з вікна службового кабінету столичного главку викинувся і на місці помер підозрюваний в отриманні хабара один з керівників податкової інспекції Московського району Києва Ярослав Журавчик. Розгорівся страшний скандал, який підігрівали ЗМІ, і з часом виявилось, що затримали його незаконно, протоколи не оформили і т.п. Однак на сторінки газет так і не вийшла інформація про те, що "накопала" судово-медична експертиза тіла Журавчика. Виявилось, що за кілька хвилин до падіння він прийняв смертельну дозу отрути, отримав ножове поранення в живіт та ще одне (смертельне) у горло. Офіційну версію смерті так і не змінили – самогубство. Виявляється, що податківець сам собі перерізав горло (випивши перед цим отруту), відкрив вікно і легко вистрибнув (важив він, до речі, чимало), а присутні в цей час у кабінеті "правоохоронці" нічого не бачили і не встигли йому перешкодити.
І ще один цікавий епізод (за такі "епізоди" на Заході звільняють з посад, аналогічних смирновській). 6 серпня минулого року із приміщення залізничного райуправління київської міліції втекли двоє заарештованих, підозрюваних у розбійних нападах у приміських електричках. Офіційна версія зовсім нецікава, а ось неофіційний варіант, який все ж потрапив до деяких ЗМІ, вражає своєю показовістю ситуації в українській міліції.
Кілька молодих оперативників вирішили випити (добряче випити) у компанії кількох подруг. А щоб не було сумно (!) випустили з камери та запросили до столу заарештованих. Потім, коли всі вже добряче "накидалися", один з "правоохоронців" пішов за сигаретами, а повернувшись побачив свого напарника непритомним. Заарештовані втекли разом з дамами…
Смирнов не останній…
Яким буде "творчий шлях" новопризначеного міністра? Напевно, що таким же, як і його попередника. З певними, правда, корективами і варіаціями. А ось що стосується довголіття на посаді, то тут Кравченка ніхто вже не переплюне. Якщо Кучма залишиться до кінця свого строку – він ще встигне змінити не одного міністра внутрішніх справ. Ближче ніж, Юрій Федорович, Кучмі людину вже не знайти.
Сам колишній міністр, безумовно, без роботи не залишиться. Говорять, що саме він замінить небезпечного для "гаранта" Євгена Марчука. А Кравченко, до речі, у кріслі голови РНБО може виявитись ще страшнішим, ніж у своєму попередньому…
