Група каналу ICTV контролює роботу Нацради
Лист члена Нацради до сумління її керівника
Середа, 21 березня 2001, 15:40
Те, що Національна Рада з питань телебачення та радіомовлення є політичним органом, ні для кого не є таємницею. Історія роботи цієї важливої структури має багато "трагічних" сторінок. Національна Рада складається з восьми осіб, чотири з яких призначає Верховна Рада, а чотири – президент. Сформувати повний склад Нацради вдалося лише влітку 2000-го, а до цього практично рік вона була паралізована президентською волею. Точніше неволею, оскільки саме Кучма перед президентськими виборами 1999-го відмовлявся призначати свою четвірку, мотивуючи це тим, що парламент обрав своїх людей з порушенням регламенту. Насправді тоді все пояснювалось значно простіше – чотири особи від ВР не були достатньо лояльними до президента. Якби перед виборами Нацрада мала змогу нормально працювати, ще не факт, що на українському ТБ змогли б виходити в ефір Лапікура, Долганов та Вишинський.
Більшість, сформована "оксамитовою революцією", отримала право переобрати склад Нацради від парламенту і провести туди людей, які і близько не стояли поруч з опозицією. До депутатської четвірки увійшли: Микита Потураєв, президент "Вуличного телебачення" (це від Віктора Пінчука); Віктор Лешик, гендиректор студії "Веси" (це від Олександра Волкова); Юрій Покальчук, письменник (влітку пліткували, що він від СДПУ(о), а конкретно від Олександра Зінченка); Микола Княжицький, "журналіст" (як це не смішно сьогодні, але тоді його лобіювали НРУ та "Реформи-Конгерс").
Призначаючи свою четвірку, президент добряче прислухався до порад пана Пінчука. До складу президентської частини Нацради увійшли президент компанії "Таврійські ігри" Микола Баграєв (на його рахунку PR-кампанія для "Зелених" на минулих парламентських виборах, кампанія на підтримку Кучми на президентських виборах "Обирай майбутнє" і активний PR референдуму за участю українських поп-зірок; працює на Деркача молодшого та Пінчука); генеральний директор телерадіокомпанії ICTV Юрій Плаксюк (знову - Віктор Пінчук); заступник міністра освіти Борис Холод та голова наглядової ради Агентства гуманітарних технологій Володимир Грановський.
Зима цього року позначилася для Нацради підвищенням ділової активності. У багатьох регіональних (і не тільки) телерадіокомпаній закінчується термін ліцензії. Для того, щоб отримати нову ліцензію, необхідно довести свою лояльність до влади. "Гонгадзегейт" найкращий лакмус у цьому питанні. В дивний спосіб деякі регіональні телекомпанії втрачають свої частоти, а на їх місце приходять ретранслятори каналу ICTV і, трохи менше, ТЕТ.
І взагалі вплив групи каналу ICTV (читай Пінчука) з кожним днем все збільшується. Саме про це пише у своєму листі до голови Нацради Бориса Холода Юрій Покальчук. "Висловлюю Вам свою стурбованість нинішньою ситуацією в Нацраді. Відколи в Україні почалась політична криза, як у кривому дзеркалі, все почало відбиватися у нас в Нацраді", - пише Покальчук. Він звертає увагу свого керівника на те, що на нього чиниться тиск, "який носить і політичне забарвлення".
"Не секрет ні для кого, що в Нацраді четверо осіб призначені Президентом України, а з чотирьох вибраних Верховною Радою України двоє належать до Президентського оточення, до якого не належу я. Але мене вибирала Верховна Рада України. Як державний службовець, я зобов'язаний бути лояльним до Президента, Уряду і Верховної Ради України", - йдеться у листі. Зрозуміло, що тепер кожен державний службовець має робити у своїх офіційних листах ремарки про "лояльність" до влади. Президент зажадав від держслужбовців "визначитись з ким вони" і тепер нещасні люди навіть по телефону, чи з дружиною у ліжку бояться сказати криве слово на адресу "гаранта".
Далі Покальчук пише: "Тим більш незрозумілим для мене є виразне намагання з боку керівництва Національної Ради максимально усунути мене від усіх більш або менш ключових питань. Спершу я вважав це випадком і не надавав цьому значення. Але випадків дрібних є дуже багато. І з них - проявляється загальна лінія.
Останньою краплею для мене стала ваша поїздка до Польщі, про яку я довідався з кількох слів, якими обмінювались мої колеги після закінчення засідання Національної Ради, на якому я вже поставив питання про прозорість нашої праці і про своє відчуття, що я не знаю, що діється довкола. Не кажучи вже про те, що я вільно володію польською мовою і, як член Національної Ради, відповідаю за контроль над програмним наповненням телерадіопростору України, а про таке мабуть йтиметься в ході візиту вибраних Вами членів Нацради до Польщі.
Як сталося, що я нічого не знав про міжнародну конференцію стосовно авторського права за програмою Тасіс, у якій брали участь французькі експерти. Як Вам відомо, я вільно володію французькою мовою і знаю французьку практику не на словах а на ділі?
Як сталося, що на телеміст із експертом зі США я також не був навіть запрошений і про це довідався від наших службовців. До речі, я вільно володію англійською мовою і навіть дисертацію захищав з американської літератури...
Нагадаю про рішення Національної Ради (мене не було) щодо розподілу повноважень, коли мені було запропоновано курувати разом з М.Княжицьким п'ять областей, а одному Ю.Плаксюкові шість областей. Це що випадок? Чи свідоме намагання "більшості" максимально мене контролювати?
Це хтось Вам дає щодо мене такі вказівки зверху?
Інакше як це все розуміти? При загальній людській моїй симпатії до Вас і, здавалось мені, взаємній.
Не можу не згадати про зустріч з послами США, ФРН та Британії, де мені не дали висловитись. Не можу також погодитись з практикою організації прес-конференцій, на які йдуть вибрані члени Нацради.
Я обстоюю і захищаю українську державну мову, моральність нашого телерадіопростору і свободу слова.
А виглядає у нас в Нацраді чимдалі більше відчутний вплив певних інтересів Групи каналу ICTV та тих, хто до них наближений...
Гадаю, що вузькополітичним і олігархічноспрямованим настроям не місце в нашій праці".
Цей крик душі держслужбовця лише зайвий раз підтверджує те, що всі бачать на власні очі. Маючи у складі Нацради карманну більшість, Віктор Пінчук лобіює інтереси своїх компаній. Найбільш потужний телевізійний проект минулого року оновлений канал ICTV, довів свою лояльність до президенту. Власне кажучи, Кучма міг би вже давно припинити перегляд "7 днів" і перейти на "Свободу Слова" (або, що більш звично, "Свободу зливу"), де Кисельов та Княжицький давно переплюнули Долганова.
А от "1+1" цього року має пройти ліцензування. "Новий канал" також сподівається, що після всього, що показав "Репортер" ліцензію у канала не відберуть. Хоча і такий варіант виключати не можна, тим більше, що сьогодні пліткують про те, що саме Пінчук стане новим власником "Нового".
"Група каналу ICTV" помаранчевими "Фактами" не обмежується. "Новий" це лише плани, а СТБ – сьогоднішній день. Документів, звичайно ж, ніхто не бачив, але всі впевнені, що саме Пінчук придбав СТБ і тепер колектив телекомпанії, яка колись була найбільш незалежною, чекає на прихід нового керівництва. Абсолютно серйозно обговорюється версія про повернення на канал "блудного сина" Миколи Княжицького. Це буде страшна помста. А ще, кажуть, існує імовірність того, що СТБ очолить Ігор Сторожук або Зиновій Кулик. Тоді вже точно буде – приїхали...
Більшість, сформована "оксамитовою революцією", отримала право переобрати склад Нацради від парламенту і провести туди людей, які і близько не стояли поруч з опозицією. До депутатської четвірки увійшли: Микита Потураєв, президент "Вуличного телебачення" (це від Віктора Пінчука); Віктор Лешик, гендиректор студії "Веси" (це від Олександра Волкова); Юрій Покальчук, письменник (влітку пліткували, що він від СДПУ(о), а конкретно від Олександра Зінченка); Микола Княжицький, "журналіст" (як це не смішно сьогодні, але тоді його лобіювали НРУ та "Реформи-Конгерс").
Призначаючи свою четвірку, президент добряче прислухався до порад пана Пінчука. До складу президентської частини Нацради увійшли президент компанії "Таврійські ігри" Микола Баграєв (на його рахунку PR-кампанія для "Зелених" на минулих парламентських виборах, кампанія на підтримку Кучми на президентських виборах "Обирай майбутнє" і активний PR референдуму за участю українських поп-зірок; працює на Деркача молодшого та Пінчука); генеральний директор телерадіокомпанії ICTV Юрій Плаксюк (знову - Віктор Пінчук); заступник міністра освіти Борис Холод та голова наглядової ради Агентства гуманітарних технологій Володимир Грановський.
Зима цього року позначилася для Нацради підвищенням ділової активності. У багатьох регіональних (і не тільки) телерадіокомпаній закінчується термін ліцензії. Для того, щоб отримати нову ліцензію, необхідно довести свою лояльність до влади. "Гонгадзегейт" найкращий лакмус у цьому питанні. В дивний спосіб деякі регіональні телекомпанії втрачають свої частоти, а на їх місце приходять ретранслятори каналу ICTV і, трохи менше, ТЕТ.
І взагалі вплив групи каналу ICTV (читай Пінчука) з кожним днем все збільшується. Саме про це пише у своєму листі до голови Нацради Бориса Холода Юрій Покальчук. "Висловлюю Вам свою стурбованість нинішньою ситуацією в Нацраді. Відколи в Україні почалась політична криза, як у кривому дзеркалі, все почало відбиватися у нас в Нацраді", - пише Покальчук. Він звертає увагу свого керівника на те, що на нього чиниться тиск, "який носить і політичне забарвлення".
"Не секрет ні для кого, що в Нацраді четверо осіб призначені Президентом України, а з чотирьох вибраних Верховною Радою України двоє належать до Президентського оточення, до якого не належу я. Але мене вибирала Верховна Рада України. Як державний службовець, я зобов'язаний бути лояльним до Президента, Уряду і Верховної Ради України", - йдеться у листі. Зрозуміло, що тепер кожен державний службовець має робити у своїх офіційних листах ремарки про "лояльність" до влади. Президент зажадав від держслужбовців "визначитись з ким вони" і тепер нещасні люди навіть по телефону, чи з дружиною у ліжку бояться сказати криве слово на адресу "гаранта".
Далі Покальчук пише: "Тим більш незрозумілим для мене є виразне намагання з боку керівництва Національної Ради максимально усунути мене від усіх більш або менш ключових питань. Спершу я вважав це випадком і не надавав цьому значення. Але випадків дрібних є дуже багато. І з них - проявляється загальна лінія.
Останньою краплею для мене стала ваша поїздка до Польщі, про яку я довідався з кількох слів, якими обмінювались мої колеги після закінчення засідання Національної Ради, на якому я вже поставив питання про прозорість нашої праці і про своє відчуття, що я не знаю, що діється довкола. Не кажучи вже про те, що я вільно володію польською мовою і, як член Національної Ради, відповідаю за контроль над програмним наповненням телерадіопростору України, а про таке мабуть йтиметься в ході візиту вибраних Вами членів Нацради до Польщі.
Як сталося, що я нічого не знав про міжнародну конференцію стосовно авторського права за програмою Тасіс, у якій брали участь французькі експерти. Як Вам відомо, я вільно володію французькою мовою і знаю французьку практику не на словах а на ділі?
Як сталося, що на телеміст із експертом зі США я також не був навіть запрошений і про це довідався від наших службовців. До речі, я вільно володію англійською мовою і навіть дисертацію захищав з американської літератури...
Нагадаю про рішення Національної Ради (мене не було) щодо розподілу повноважень, коли мені було запропоновано курувати разом з М.Княжицьким п'ять областей, а одному Ю.Плаксюкові шість областей. Це що випадок? Чи свідоме намагання "більшості" максимально мене контролювати?
Це хтось Вам дає щодо мене такі вказівки зверху?
Інакше як це все розуміти? При загальній людській моїй симпатії до Вас і, здавалось мені, взаємній.
Не можу не згадати про зустріч з послами США, ФРН та Британії, де мені не дали висловитись. Не можу також погодитись з практикою організації прес-конференцій, на які йдуть вибрані члени Нацради.
Я обстоюю і захищаю українську державну мову, моральність нашого телерадіопростору і свободу слова.
А виглядає у нас в Нацраді чимдалі більше відчутний вплив певних інтересів Групи каналу ICTV та тих, хто до них наближений...
Гадаю, що вузькополітичним і олігархічноспрямованим настроям не місце в нашій праці".
Цей крик душі держслужбовця лише зайвий раз підтверджує те, що всі бачать на власні очі. Маючи у складі Нацради карманну більшість, Віктор Пінчук лобіює інтереси своїх компаній. Найбільш потужний телевізійний проект минулого року оновлений канал ICTV, довів свою лояльність до президенту. Власне кажучи, Кучма міг би вже давно припинити перегляд "7 днів" і перейти на "Свободу Слова" (або, що більш звично, "Свободу зливу"), де Кисельов та Княжицький давно переплюнули Долганова.
А от "1+1" цього року має пройти ліцензування. "Новий канал" також сподівається, що після всього, що показав "Репортер" ліцензію у канала не відберуть. Хоча і такий варіант виключати не можна, тим більше, що сьогодні пліткують про те, що саме Пінчук стане новим власником "Нового".
"Група каналу ICTV" помаранчевими "Фактами" не обмежується. "Новий" це лише плани, а СТБ – сьогоднішній день. Документів, звичайно ж, ніхто не бачив, але всі впевнені, що саме Пінчук придбав СТБ і тепер колектив телекомпанії, яка колись була найбільш незалежною, чекає на прихід нового керівництва. Абсолютно серйозно обговорюється версія про повернення на канал "блудного сина" Миколи Княжицького. Це буде страшна помста. А ще, кажуть, існує імовірність того, що СТБ очолить Ігор Сторожук або Зиновій Кулик. Тоді вже точно буде – приїхали...
