"Локшина" від Зленка

Українським журналістам не позаздриш. І річ не тільки в утисках ЗМІ – у них є великі мовні проблеми. Той, хто пропрацював в українській журналістиці хоча б рік, вже знає, що володіння українською, російською та й англійською мовами мало допомагає в роботі тим, кому доводиться спілкуватися з вітчизняними достойниками. Наприклад, є президентська мова. Щоб правильно передати слова Кучми, треба бути справжнім віртуозом-лінгвістом. Зовсім вже важкий випадок – "генпрокурорська мова". Що й говорити – Михайло Олексійович, здається, сам нечасто розуміє те, що вимовляє. Тепер ось доводиться терміново опановувати "зленківську мову". Міністр закордонних справ України, втім, вирішив дати перший справжній урок не тільки українським, а й зарубіжним журналістам.

Проблематичним для розуміння видалися нам кілька пасажів пана Анатолія. Ми зібрали його суперечливі цитати разом, щоб спробувати перекласти міністерську мову на людську, але тільки ще більше заплуталися. Ось яка авангардистська картина вималювалася.

Виявляється (за Зленком), що скандал навколо загибелі Георгія Гонгадзе виник через невдоволення опозицією проєвропейським курсом президента Кучми (!), а не через, власне, вбивство українського журналіста і громадянина.

Виявляється також, що це опозиція "використовує вбивство Георгія для підриву позицій президента", який "зацікавлений в проведенні прозорого розслідування", яке, в свою чергу "припустило низку помилок"! Розшифрувати цю формулу нам не вдалося, адже, якщо Зленко вчив логіку, то з його ж таки слів мало випливати, що підставило "гаранта" саме слідство.

Нинішній глава українського зовнішньополітичного відомства, на переконання аналітиків, призначений замість Тарасюка на бажання Росії. Анатолій Зленко дуже добре знає, про що за зачиненими дверима домовлялися в Дніпропетровську Кучма й Путін, а також не може не знати, що опозиція нищівно критикує владу за "лукашенківщину". Попри все це він заявив у Нью-Йорку, ні більше ні менше: "опоненти Леоніда Кучми віддають перевагу радше зв'язкам з Росією та Білоруссю, ніж інтегруванню до європейських структур"! Політична криза в Україні, з чесними очима заявив Зленко, це "боротьба за зміну політичного курсу в моїй державі і наша дилема – або продовжувати шлях євроінтеграції, або повернутися в минулий, а точніше новий союз, утворений РФ та Білоруссю". Он воно що! Це вже мало не десята версія причин кризи, які не втомлюється вигадувати та висувати влада.

Зленко повідомив журналістів також про відкриття, яке він зробив після п'яти місяців перебування на посаді. Виявляється, що до нього українська зовнішня політика здійснювалася "за багатьма різноманітними напрямками". Тож тепер, за словами головного українського дипломата, йому довелося "багато попрацювати", щоб зорієнтувати українську політику жорстко в напрямку Європи. Якщо ж тепер, стараннями міністра, українська політика перестала бути багатоликою, то до декого довелося повернутися… самі знаєте чим. Цікаво, до кого?

А от історія про візит до України фахівців американського ФБР знайшла у вустах Зленка нове прочитання. За його словами, агенти бюро не добилися ніякого прогресу у справі, оскільки "сім'я журналіста відмовилася надати необхідну допомогу експертам ФБР". І ні пари з вуст про те, що родина Георгія насправді наполягає на проведенні широкомасштабної експертизи, яка б визначила не лише приналежність "таращанського тіла", а й дату і причину смерті. Крім того, зразки для експертизи мають відбиратися, наполягають Леся Гонгадзе та її адвокат Андрій Федур, у їхній присутності.

"Ми вважаємо себе європейською державою", - передає слова Зленка всесвітня служба радіо "Свобода". І він керувався зовсім не географічними чинниками. Отже ми європейські, каже міністра, бо… "поважаємо європейські цінності"! І тут же додав: "Ми молода держава з радянськими стереотипами, радянським менталітетом". Як перше й друге переконання безконфліктно співіснують в голові флагмана української дипломатії – одна з найскладніших загадок, які він поставив перед світовою спільнотою. В продовження теми – "Україна, - зізнався Зленко,- як країна перехідного періоду, має деякі труднощі в становленні вільної преси. Частина проблем коріниться в старих уявленнях про роль преси". Саме вищесказане дало Зленкові підстави для оптимістичного завершення найсуперечливішої в історії дипломатії промови. Він сказав: "Ми прагнемо європейської інтеграції. Ми б хотіли встановити чудові взаємини з різноманітними європейськими структурами, такими як Європейський Союз, ОБСЄ, НАТО". Про те, як всі ці структури на офіційному рівні оцінюють ситуацію в Україні, Зленко, мабуть, не знає. А навіщо? Щоб керувати чимось не обов'язково самому знати справу. Так, пане міністр?