Судовий цирк на Печерську

Незалежно від рішення Печерського суду, враження від кількох засідань і атмосфера у залі навіки залишаться у моїй пам’яті. Хочу поділитись з вами спостереженнями за людьми, які чесно і серйозно брали участь у цьому шоу.

Микола Замковенко

Щоб зрозуміти феномен цього судді його треба бачити. Веселий, жартівливий, дівчат-секретарів міняє кожне засідання. Посміхається, охайна зачіска. Мені чимось нагадав Марчука – такий же ситий і задоволений життям вигляд. Влітку саме Замковенко відмовився випустити чоловіка Юлії Тимошенко і він сам, до речі, згадав про це, коли Тимошенко приїхала свідчити до суду. Вдача у нього така – вирішувати долі колись сильних світу цього.

Перші засідання він явно був на боці обвинувачення. Допомагав прокурорам ставити питання. Постійно "наїжджав" на захист. Розуміння своєї недоторканності тішить суддю. Він ніколи не випускає можливості "підколоти" присутніх у залі депутатів. Ставиться до всіх, як барін у своєму домі (до речі, згідно з законодавством, у залі суду він дійсно хазяїн), іноді може образитись, обуритись і видалити когось із зали. Останні засідання він чомусь потеплішав до захисту і періодично ставив на місце представників прокуратури.

Цікаво спостерігати за постійними суперечками між Замковенком та громадським захисником Степаном Хмарою. Хмару іноді заносить і він починає сперечатись з суддею. Суддя іноді не дуже толерантно ставиться до виступів Хмари. Обидва не мають наміру поступатись у затяжній суперечці. Ось лише один епізод:

Замковенко: сьогодні ми допитаємо експертів, які приймали участь у огляді Тимошенко
Хмара: (тихо, собі під носа) брали участь
Замковенко: (вперто) приймали
Хмара: (голосніше) брали
Замковенко: (роздратовано) приймали
Хмара: (впевнено) брали

І так без кінця.

А ще Замковенко найчесніша людина. Він офіційно повідомив присутніх у залі, що намагався запросити до суду уповноваженого ВР з прав людини Ніну Карпачову, однак не зміг зв’язатися з нею протягом трьох днів. “Ні, я не хочу сказати, що вона ховається від суду, - усміхнено сказав Замковенко, - просто я не можу з нею сконтактуватись”. На це присутній у залі редактор газети "Свобода" Олег Ляшко заявив, що може зв’язатися з нею у будь-який час.

“Подзвонити їй з мобільного?”, - спитав Ляшко у Замковенка. “Звони, Олег”, - відповів той. За 15 хвилин Ляшко зміг додзвонитися до Карпачової: “Ніна Іванівна, тут Замковенко, я передам йому трубку”. Вся зала спостерігала, як почервонілий суддя домовився з Карпачовою про приїзд до суду.

І для повної картини – кілька дотепних жартів від Замковенка.

До всіх: “Замковенщина була, є і буде. Поки буду я”.

До Тимошенко: “Коли я піду у відставку, я можу піти до вас адвокатом”.

До всіх: “ В Печерському суді лава підсудних перетворилась на ложу преси” (Дійсно, у переповненій залі сидіти не було де і кілька “акул пера” сіли на лаву підсудних).

До Тимошенко: “На мене ніхто не тисне, бо в мене маса більша ніж у Медведчука. З Волковим, правда, можна посперечатись” (У відповідь на заяву Тимошенко, що на прокуратуру мають вплив Волков та Медведчук).

Прокурори

Напевно не дуже добре глузувати з чужих прізвищ, але прокурори Володимир Гузир і Олег Брунь своїм виглядом та поведінкою дуже нагадали мені персонажів з оповідань Зощенка. Гузир високий міцний кабінетний працівник зі стажем. Брунь менший на зріст, молодший – уособлення образу "комсомольського ватажка". Але це суб’єктивні враження автора. Прокурори весь час усміхаються, питань ставлять мало, а якщо і звертаються до свідків, то поводяться так ніби все про них знають. Питання ставлять таким чином, що свідок відчуває – кожне сказане ним слово може бути використане проти нього.

Саме ці два чоловіка представляли Генпрокуратуру на розгляді справи про зміну запобіжного заходу для Олександра Тимошенка та Фальковича. Мабуть нищівні погляди публіки, захисту, та самої Тимошенко у їх бік не були чимось новим для прокурорів. Така професія.

Коли прокурори почали ставити питання Тимошенко, в залі постійно хтось обурювався. Кожне слово, сказане Гузирем, спричиняло виплеск флюїдів ненависті. Ці два маленьких чоловічка для присутніх у залі стали уособленням поліційної України. Особливо відзначився Олег Ляшко – переривав прокурора, робив йому зауваження. Вкотре скандального журналіста Замковенко видалив із зали.


Публіка

Олег Ляшко дуже цікаво поводиться у суді. Чудово пам’ятаючи правила поведінки у суді, він дозволяє собі набагато більше, ніж дозволено законом. Наприклад, на одному з засідань Ляшко з’явився у темних окулярах, а коли Замковенко попросив їх знати, сказав, що не може без окулярів дивитись на такий суд. Минув тиждень, і Ляшко знову з’явився у залі в тих же окулярах. Ви б бачили його обличчя, воно ніби казало – вижени мене, зробиш мені чергову рекламу.

Окрім Ляшка було ще багато цікавих людей. Уявіть собі засідання у маленькій кімнаті, з великою кількістю журналістів, друзів та помічників Тимошенко і просто людей, які хворобливо цікавляться цією справою. Дихати нема чим. Яблуку (ні, Бродського там не було) впасти ніде. Всі присутні у залі дуже жваво реагують на хід слухань справи, коментують, роблять зауваження. Якби засідання вів не Замковенко, який звик до уваги преси та громадськості, інший суддя давно б очистив залу.

А ще у суді було багато “харизматичних” політиків, колишніх та просто народних депутатів. Більшість з присутніх Замковенко знає в обличчя, по іменах. Коли з задніх рядів хтось дуже голосно прокоментував дії судді, йому здалося, що це зробила Лариса Скорик. Журналісти потішились ще одним яскравим діалогом на підвищених тонах.

Захист

Яким би не був адвокат Тимошенко Володимир Швець – це її вибір. Можливо, я погано розбираюсь у юристах, але мені здалося, що він міг би поводитись більш впевнено, менше дратувати суддю і не передавати м’яч на бік обвинувачення.

Громадські захисники Тимошенко – колега по партії Олександр Турчинов і соратник по опозиції Степан Хмара. Перший, здається, з самого початку не вірить, що її випустять, але робить все необхідне, б’ється до останнього. Степан Хмара переймається цією справою чи не найбільше за всіх: ретельно готується до виступів, постійно сперечається з Замковенком. Дивлячись на нього я зрозумів, що його заява про готовність сісти за грати замість Тимошенко не була простим популізмом. Хмара, як історія, як жертва режиму і харизматична фігура викликає повагу і не тільки у журналістів. Нікому б іншому Замковенко не дозволив такого ставлення до своєї особи. Але він розуміє, що Хмара це не просто людина, це один з символів вільної України.

Свідки

Свідки, як з боку обвинувачення, так і з боку захисту, продовжили цирк з незнанням української мови, який започаткували Хмара і Замковенко. Охоронець Тимошенко довго плутався у свідченнях, а потім прямо спитав у Замковенка, що означає слово “примус” і як під ним могла бути Юлія Володимирівна. Жіночка-лікар, яку викликав до суду сам Замковенко, заплуталась з терміном “нежить”, сказавши, що нежиті у Тимошенко не було, був лише легкий “насморк”.

П’ятничне засідання було присвячене з’ясуванню обставин, за яких у день арешту була лікарями обстежена Тимошенко. Захист твердить, що вона була хвора. Обвинувачення – що ні. Всі, хто бачив її перед ув’язненням, протягом кількох засідань мали засвідчити у суді свої враження – хвора чи ні. Цього разу спілкувались безпосередньо з експертами, які оглядали Тимошенко у день арешту.

Я зрозумів лише одне: українські судмедексперти – люди, які можуть стояти на своєму і стояти до кінця. Мабуть тут вони беруть приклад зі свого шефа Юрія Шупіка, який мужньо не приходив на засідання парламентської комісії у справі Гонгадзе майже три місяці, а як прийшов, так відразу все і розказав. Краще б він мовчав.

Ви знаєте хто вирішив долю Тимошенко? 29-річний білявий хлопець з трирічним стажем роботи лікарем. Саме перед його приходом до зали суду Замковенко пожартував: "до нас прийшли піонери". Він не бачив цього експерта Костянтина Ворошилова, який у свої роки вже є завідувачем відділу київського бюро судово-медичної експертизи. Якби Замковенко його побачив раніше, то не жартував би про "піонерів", оскільки порівняння виявилось дуже влучним.

Допит цього свідка був більше за все схожим на цирк.

Захист питає: чи була Тимошенко в той день хвора?
Ворошилов: мені було поставлене завдання – із залученням спеціалістів відповісти Генпрокуратурі на питання, чи може Тимошенко брати участь у слідчих діях.
Захист: так вона була хвора чи ні?
Ворошилов: я не можу відповісти на це питання. На момент огляду з нею можна було проводити слідчі дії.
Захист: вона була хвора на ГРВІ?
Ворошило: у неї були залишки захворювання. З нею можна було проводити слідчі дії.
Захист: що значить залишки? Вона хворіла лише другий день. Це що значить, вона за два дні одужала? Залишки – це хвора чи здорова?
Ворошилов: я не можу відповісти на це питання. Мені була поставлена задача дізнатись, чи можна проводити з нею слідчі дії…
Захист: Вона пила жарознижуюче. За годину після вашого огляду стан її здоров’я міг погіршитись?
Ворошилов: вона могла брати участь у слідчих діях.

І так по колу майже півгодини.

Потім прийшла ще одна цікава особа – лікар-невропатолог Людмила Козачук, яка брала участь у медичному огляді перед арештом. Вона теж нічого не знає, окрім того, що на момент огляду Тимошенко нормально почувалась. Що буде з Тимошенко за годину після огляду – підвищення температури, загострення виразки… це добру жіночку у халаті (вона з’явилась у суді саме у білому халаті) не цікавить. Однак у захисті Тимошенко сидить Степан Хмара. Він ставив питання руба.

Захист: чи була Тимошенко хвора?
Лікар: на момент огляду вона нормально почувалась
Захист: ви можете прямо сказати, чи була вона здорова, чи хвора?
(Шум у залі, крики Замковенка)
Лікар: так вона була здорова!
Захист: так таки і здорова?…
Лікар: (переходить на крик) здорових зовсім людей не буває…

Я не знаю, я не юрист, але на мою думку, це повний цирк. Експерти, залучені прокуратурою для огляду Тимошенко, так банально відбиваються від прямих відповідей… Замковенко також вирішив, що це цирк, але йому не сподобалась поведінка Хмари. Він кинув папки на стіл, піднявся і пішов з зали. “Все, - каже суддя, - перерва до вівторка!” Особливо образило його питання до Ворошилова, чи був він під час огляду Тимошенко у халаті і чи вимив руки. Замковенко пішов до свого кабінету. Покликали прокурорів та захисників. Поговорили. Повернувся до зали – продовжуємо. "Ну все, - сказав чоловік, який сидів біля мене, - Замковенко сходив у туалет, можна продовжувати".

Юлія Тимошенко

Поява Юлії Тимошенко у суді стала для всіх несподіванкою. Замковенко поводився дуже таємничо – вийшов з зали засідань відповісти на “терміновий телефонний дзвінок”. Повернувся і сказав: “Зараз приїде Тимошенко”. Повисла хвилинна пауза, а потім всі присутні встали. Тимошенко все не заходила, пройшло 5, 10 хвилин – люди стоять, засідання не починається. Проходить 15 хвилин – Замковенко вимагає від присутніх сісти, вони неохоче сідають. (Коли Замковенко заходив до зали, не всі згадали, що свою повагу до суду необхідно засвідчити вставанням. Суддя навіть особисто підійшов до молодого журналіста і нагадав йому про це). Коли Тимошенко зайшла до зали суду, всі знову встали і довго аплодували.

Колишня віце-прем’єрка виглядала не так погано, як хтось очікував. Дивно мені, як деякі журналісти потім змогли повідомили, що “Тимошенко виглядала як завжди: на обличчі легкий макіяж”. Жодних слідів косметики. Як потім з’ясувалося, Тимошенко не знала куди їхала. Одягнена, як більшість жінок вдома – сіра светра, якась жахлива бавовняна спідниця.

Юлію Тимошенко супроводжували 7 охоронців у формі, які перекрили вхід на поверх, де знаходиться судова зала, і ще кілька чоловік у цивільному. Таких міцних хлопців, як ці, я бачив тільки у американських бойовиках. Є ще чоловіки в Україні!

Микола Замковенко поводився з дамою дуже чемно. Ставив коректні питання, не переривав, навіть допомагав, коли Гузирь і Брунь провокували Тимошенко “дивними” питаннями. Вперше за кілька місяців вона з’явилась перед публікою і кожне її слово ловили журналісти.

Тимошенко про умови утримання у СІЗО та їхнє харчування:

“Вже багато тижнів я хворію на загострення виразки. В цих умовах я не можу отримати медичної допомоги і нормального обстеження”.

“За клопотанням адвоката мені дозволили отримувати передачі з дієтичним харчуванням. Але після статті в “Дзеркалі тижня” заборонили”.

“Це дієтичне харчування (приготоване у СІЗО – УП) навіть свиням не можна дати”.

“Практично я навіть їжу не можу вживати”

“Я відмовляюсь від ліків, бо вони на два-три роки прострочені”

“Так, як там утримуються люди, їх практично вбивають”

Про офіційні медичні огляди щодо стану її здоров’я:

“Пишуть (лікарі – УП) те, що кажуть, а не те, що бачать”

“Ніхто мені не казав, що за освіта у цих людей (які її оглядали у день арешту – УП) і який фах”

“Що диктували, те і підписали” (про огляди у СІЗО, які засвідчують, що Тимошенко здорова)

Про прокуратуру та тиск на слідство:

“Тиск на слідство був, але не з мого боку”

“Ми бачили, як представники прокуратури спілкувались з Волковим, Медведчуком”

“У нас навіть прем’єр-міністр не впливає на силові структури”

“Підписка про невиїзд категорично не порушувалась”

“Арешт мав на меті ізолювати мене від колег по опозиції”

І цікавий діалог з Замковенком:

Замковенко: Я не фальсифікую справу
Тимошенко: У нас є кому це робити. Ви тільки споживаєте.


Рішення

Я писав цей матеріал у п’ятницю. Рішення Замковенко обіцяв оголосити в понеділок. Знаєте, мені здалося, що він готує для Тимошенко приємний сюрприз. У зв’язку з цим згадалися останні кадри рязановського фільму “Старые клячи”. Там наприкінці відбувається суд за позовом крутого бізнесмена до простих жіночок без “даху”, а суддю грає сам Рязанов. Він відновлює справедливість (звичайно ж не на користь крутого), а потім дуже символічно прощається з головними героїнями фільму. Всі плачуть.

…Тимошенко не проста “жіночка без даху”, а Замковенко не Рязанов. Однак яким би не було рішення, розгляд цієї банальної і дуже простої справи залишиться зліпком часу, в якому ми живемо. Так склалося, що саме Печерський райсуд став головним у країні. Кожне рішення Замковенка вказує на те, якою Україна є сьогодні. Він, до речі, на цьому місці 10 років…