Опозиція продовжує натиск на Кучму
П'ятниця, 30 березня 2001, 15:00
Opposition rattles Kuchma: Ukraine's president - beset by corruption and murder allegations - faces a growing protest movement, writes Charles Clover
Минуло десять років, вони трохи посивіли, наростили невелике черевце, але такі ж гучні і ідеалісти, як раніше. Це – лідери опозиційного руху за відставку українського президента Леоніда Кучми.
Це дійсно всі ті ж старі особи, ті ж старі імена, які звалили старе Радянське керівництво в 1991 році, говорить Андрій Дещиця, що був лідер антирадянської опозиції, який зараз працює в американському аналітичному центрі у Києві.
У барі, який став неофіційним центром руху, він зустрічає багатьох старих товаришів, що сидять за столом з планами про створення комітетів опору і фронтів національного порятунку, і аналізують закриті опитування громадської думка.
Одне зі старих обличь – Володимир Чемерис, організатор відомого голодування студентів у 1991, який зараз очолює рух "Україна без Кучми".
"Успішно розвиваються тільки ті посткомуністичні країни, які позбулися комуністів в керівництві країни. Ми якраз маємо намір це зробити", - говорить він.
Поки рух зміг залучити до щотижневих демонстрацій у Києві близько 5 тисяч мирних демонстрантів, хоч демонстрація 9 березня закінчилася насильством, коли УНА-УНСО, ультраправий націоналістичний рух, зіткнувся з міліцією.
Рух за відставку Кучми об'єдналося уперше за останній час після вбивства журналіста Георгія Гонгадзе. Опозиція звинувачує Кучму в організації вбивства, що він відчайдушно заперечує.
Арешт в лютому лідера опозиції, політика Юлії Тимошенко, екс-віце-прем'єра, яку у вівторок відпустили з в'язниці, додало жару кампанії опозиції.
Її звинувачують в корупції і аферах, обвинувачення, які, швидше за все, відповідає дійсність. Однак її арешт став політичним.
Опозиційні лідери кажуть, що вони протестують проти тоталітарного керівництва колишнього директора ракетного заводу, обраного в 1994 році президентом. Кучма спробував і провалився в минулому році зі спробою проштовхнути через всеукраїнський референдум з розширення своїх повноважень, і багато хто думає, що він це зробить – питання лише коли. Він також терміново зміцнив зв'язки з Росією, що непокоїть багатьох націоналістів з приводу незалежності України.
Як і в 1990-91 році, коли мирний масовий рух скинув комуністів і поклав кінець Радянському Союзу, сьогодні опозиція сконцентрована на етнічному заході України, в той час, як базу підтримки Кучми в більшій мірі складає русифікований, промисловий схід.
Тарас Чорновіл – інший опозиційний лідер, син В'ячеслава Чорновіла, який очолював націоналістичний рух за незалежність до своєї смерті в 1999. "Після незалежності колишні комуністи перехопили ініціативу", - говорить Чорновіл-молодший. "Ми повернемо все на свої місця".
Скептики звертають увагу, що нинішній націоналістичний рух в Україні тільки тінь в порівнянні з тим, що було раніше. Основна партія – Рух – розкололася на три частини, що постійно сваряться і легко маніпулюються режимом.
Але Кучма явно наляканий зростаючим числом демонстрацій проти нього, і, здається, не здатний встановити ясну стратегію контр-дій або діалог. Тим часом, західні уряди, як виявилося, з цікавістю відносяться до української опозиції. У цьому місяці США виділили 750 тисяч доларів для незалежних ЗМІ в Україні. Українська служба радіо Свобода, яка у часи холодної війни займалася антирадянською пропагандою, зараз стала головним джерелом обвинувачень проти Кучми, заснованих на записаних розмовах, ніби зроблених його колишнім охоронник.
Голова Конгресу українських націоналістів Слава Стецько зазначає, що Національний Демократичний інститут, заснований демократичною партією США, працює з коаліції з 4 партій, які складають національну опозицію. "Вони закликають нас об'єднатися і знайти лідера", - говорить вона.
Вона і багато хто інший в опозиції хотіли б бачити лідером прем'єра Віктора Ющенка, який уперто продовжує носити мантію "реформатора", не дивлячись на декілька скандалів, супроводжуючих його особу з часу його керівництва Національним банком в 1993-99. Хоч поки він не виявляє схильність очолити рух, спостерігачі кажуть, що він поклав око на президентські вибори в 2004.
Минуло десять років, вони трохи посивіли, наростили невелике черевце, але такі ж гучні і ідеалісти, як раніше. Це – лідери опозиційного руху за відставку українського президента Леоніда Кучми.
Це дійсно всі ті ж старі особи, ті ж старі імена, які звалили старе Радянське керівництво в 1991 році, говорить Андрій Дещиця, що був лідер антирадянської опозиції, який зараз працює в американському аналітичному центрі у Києві.
У барі, який став неофіційним центром руху, він зустрічає багатьох старих товаришів, що сидять за столом з планами про створення комітетів опору і фронтів національного порятунку, і аналізують закриті опитування громадської думка.
Одне зі старих обличь – Володимир Чемерис, організатор відомого голодування студентів у 1991, який зараз очолює рух "Україна без Кучми".
"Успішно розвиваються тільки ті посткомуністичні країни, які позбулися комуністів в керівництві країни. Ми якраз маємо намір це зробити", - говорить він.
Поки рух зміг залучити до щотижневих демонстрацій у Києві близько 5 тисяч мирних демонстрантів, хоч демонстрація 9 березня закінчилася насильством, коли УНА-УНСО, ультраправий націоналістичний рух, зіткнувся з міліцією.
Рух за відставку Кучми об'єдналося уперше за останній час після вбивства журналіста Георгія Гонгадзе. Опозиція звинувачує Кучму в організації вбивства, що він відчайдушно заперечує.
Арешт в лютому лідера опозиції, політика Юлії Тимошенко, екс-віце-прем'єра, яку у вівторок відпустили з в'язниці, додало жару кампанії опозиції.
Її звинувачують в корупції і аферах, обвинувачення, які, швидше за все, відповідає дійсність. Однак її арешт став політичним.
Опозиційні лідери кажуть, що вони протестують проти тоталітарного керівництва колишнього директора ракетного заводу, обраного в 1994 році президентом. Кучма спробував і провалився в минулому році зі спробою проштовхнути через всеукраїнський референдум з розширення своїх повноважень, і багато хто думає, що він це зробить – питання лише коли. Він також терміново зміцнив зв'язки з Росією, що непокоїть багатьох націоналістів з приводу незалежності України.
Як і в 1990-91 році, коли мирний масовий рух скинув комуністів і поклав кінець Радянському Союзу, сьогодні опозиція сконцентрована на етнічному заході України, в той час, як базу підтримки Кучми в більшій мірі складає русифікований, промисловий схід.
Тарас Чорновіл – інший опозиційний лідер, син В'ячеслава Чорновіла, який очолював націоналістичний рух за незалежність до своєї смерті в 1999. "Після незалежності колишні комуністи перехопили ініціативу", - говорить Чорновіл-молодший. "Ми повернемо все на свої місця".
Скептики звертають увагу, що нинішній націоналістичний рух в Україні тільки тінь в порівнянні з тим, що було раніше. Основна партія – Рух – розкололася на три частини, що постійно сваряться і легко маніпулюються режимом.
Але Кучма явно наляканий зростаючим числом демонстрацій проти нього, і, здається, не здатний встановити ясну стратегію контр-дій або діалог. Тим часом, західні уряди, як виявилося, з цікавістю відносяться до української опозиції. У цьому місяці США виділили 750 тисяч доларів для незалежних ЗМІ в Україні. Українська служба радіо Свобода, яка у часи холодної війни займалася антирадянською пропагандою, зараз стала головним джерелом обвинувачень проти Кучми, заснованих на записаних розмовах, ніби зроблених його колишнім охоронник.
Голова Конгресу українських націоналістів Слава Стецько зазначає, що Національний Демократичний інститут, заснований демократичною партією США, працює з коаліції з 4 партій, які складають національну опозицію. "Вони закликають нас об'єднатися і знайти лідера", - говорить вона.
Вона і багато хто інший в опозиції хотіли б бачити лідером прем'єра Віктора Ющенка, який уперто продовжує носити мантію "реформатора", не дивлячись на декілька скандалів, супроводжуючих його особу з часу його керівництва Національним банком в 1993-99. Хоч поки він не виявляє схильність очолити рух, спостерігачі кажуть, що він поклав око на президентські вибори в 2004.
