Кучма знову серед ворогів преси
П'ятниця, 27 квітня 2001, 16:55
Кучма потрапив у компанію головних деспотів вільного слова. Міжнародна організація "Репортери без кордонів" включила українського гаранта до щорічного списку ворогів преси.
В п'ятницю в Парижі "Репортери" розпочала заходи щодо оголошення "ворогів преси", назвавши 30 діячів і організацій, що представляють, на її думку, загрозу свободі слова, повідомляє Інтерфакс-Україна.
Президент Кучма - №29 у чорному списку "ворогів" преси. Його випереджають Олександр Лукашенко (№4) та Володимир Путін (№22).
У список "ворогів преси" за версією "Репортерів без кордонів" крім них увійшли також кубинський лідер Фідель Кастро, лідери Іраку та Північної Кореї Саддам Хусейн і Кім Чен Ір.
"Найстрашнішими в'язницями для журналістів" РБК називає Мьянму (колишня Бірма), Китай і Іран. Колективними членами "чорного списку" стали банди викрадачів людей в Чечні, баскські сепаратисти з терористичної групи ЕТА і обидві сторони в давньому конфлікті в Колумбії між революційними повстанцями і ультраправими угрупуваннями.
Портрети "ворогів преси" будуть вивішені у Франції в книгарнях провідного концерну ФНАК 3 травня, коли відзначатиметься Міжнародний день свободи друку. У цей же день свій список ворогів преси оголосить Комитет із захисту журналістів (CPJ). За підсумками 1998 року Кучма був у цьому рейтингу під номером 6.
Вступ
"Вороги" преси
У порушеннях свободи слова є винуватці та замовники.
Були б вони президентами, міністрами, генеральними прокурорами, революційними вождями або лідерами озброєних угруповань, ці вороги преси в змозі кинути за грати, викрасти, катувати, і, в найгіршому випадку, вбити журналіста. Так як "вороги преси" мають обличчя, треба їх знати, щоб засудити. Таким чином, Репортери без кордонів вирішили надати їх портрети. На сьогодні їх тридцять. Але це - не кінцевий варіант списку, бо він буде оновлюватися щоразу, коли будуть для цього підстави.
Не всі ці вороги є офіційними представниками держави. Все частіше вони належать до озброєних угруповань, що борються з режимом, або підтримують його. Слід засудити також і цю приватизацію насильства: занадто багато журналістів стають жертвами цих сепаратистських організацій, релігійних рухів, криміналізованих бандитських формувань або наркодільців.
Безкарність вбивць журналістів - саме це мають побороти міжнародні організації захисту свободи слова. Прийшов час закінчити з цією безкарністю.
Робер Менар
Генеральний секретар Репортерів без кордонів.
Леонід Кучма (Україна)
Стримана та авторитарна людина, Президент Леонід Кучма не виносить критики. Ситуація зі свободою слова деградувала з року в рік з моменту його обрання на цю посаду у 1994 році. Стан свободи слова погіршувалася в Україні, незважаючи на попередження на її адресу у 1999 році бути виключеною з Ради Європи. Кількість нападів на журналістів та залякувань працівників мас-медіа зростає.
Податкові заходи - високі податки за витрати на використання частот та непомірні відшкодування за позовами про "наклеп" та "образу честі та гідності", - і далі є засобом економічного зашморгу незалежних мас-медіа. Аудіозаписи розмов, які було зроблено у кабінеті Президента, скоріше за все говорять про його причетність до викрадення та вбивства незалежного журналіста Георгія Гонгадзе у вересні 2000 року. Цей опозиційний журналіст, шеф-редактор он-лайнового видання Українська правда (pravda.com.ua), за кілька тижнів до свого зникнення повідомив та засудив тиск на нього та погрози з боку офіційної влади. Після знайдення його тіла без голови, видається, що було зроблено все можливе, аби тільки не можна було провести ідентифікацію. Розпочате розслідування мало за мету не встановити істину, а скоріше відвести всі підозри від високопосадовців. Вбивство журналіста Гонгадзе стало державною справою, яка продовжує хитати опори кучмівської влади.
В п'ятницю в Парижі "Репортери" розпочала заходи щодо оголошення "ворогів преси", назвавши 30 діячів і організацій, що представляють, на її думку, загрозу свободі слова, повідомляє Інтерфакс-Україна.
Президент Кучма - №29 у чорному списку "ворогів" преси. Його випереджають Олександр Лукашенко (№4) та Володимир Путін (№22).
У список "ворогів преси" за версією "Репортерів без кордонів" крім них увійшли також кубинський лідер Фідель Кастро, лідери Іраку та Північної Кореї Саддам Хусейн і Кім Чен Ір.
"Найстрашнішими в'язницями для журналістів" РБК називає Мьянму (колишня Бірма), Китай і Іран. Колективними членами "чорного списку" стали банди викрадачів людей в Чечні, баскські сепаратисти з терористичної групи ЕТА і обидві сторони в давньому конфлікті в Колумбії між революційними повстанцями і ультраправими угрупуваннями.
Портрети "ворогів преси" будуть вивішені у Франції в книгарнях провідного концерну ФНАК 3 травня, коли відзначатиметься Міжнародний день свободи друку. У цей же день свій список ворогів преси оголосить Комитет із захисту журналістів (CPJ). За підсумками 1998 року Кучма був у цьому рейтингу під номером 6.
Вступ
"Вороги" преси
У порушеннях свободи слова є винуватці та замовники.
Були б вони президентами, міністрами, генеральними прокурорами, революційними вождями або лідерами озброєних угруповань, ці вороги преси в змозі кинути за грати, викрасти, катувати, і, в найгіршому випадку, вбити журналіста. Так як "вороги преси" мають обличчя, треба їх знати, щоб засудити. Таким чином, Репортери без кордонів вирішили надати їх портрети. На сьогодні їх тридцять. Але це - не кінцевий варіант списку, бо він буде оновлюватися щоразу, коли будуть для цього підстави.
Не всі ці вороги є офіційними представниками держави. Все частіше вони належать до озброєних угруповань, що борються з режимом, або підтримують його. Слід засудити також і цю приватизацію насильства: занадто багато журналістів стають жертвами цих сепаратистських організацій, релігійних рухів, криміналізованих бандитських формувань або наркодільців.
Безкарність вбивць журналістів - саме це мають побороти міжнародні організації захисту свободи слова. Прийшов час закінчити з цією безкарністю.
Робер Менар
Генеральний секретар Репортерів без кордонів.
Леонід Кучма (Україна)
Стримана та авторитарна людина, Президент Леонід Кучма не виносить критики. Ситуація зі свободою слова деградувала з року в рік з моменту його обрання на цю посаду у 1994 році. Стан свободи слова погіршувалася в Україні, незважаючи на попередження на її адресу у 1999 році бути виключеною з Ради Європи. Кількість нападів на журналістів та залякувань працівників мас-медіа зростає.
Податкові заходи - високі податки за витрати на використання частот та непомірні відшкодування за позовами про "наклеп" та "образу честі та гідності", - і далі є засобом економічного зашморгу незалежних мас-медіа. Аудіозаписи розмов, які було зроблено у кабінеті Президента, скоріше за все говорять про його причетність до викрадення та вбивства незалежного журналіста Георгія Гонгадзе у вересні 2000 року. Цей опозиційний журналіст, шеф-редактор он-лайнового видання Українська правда (pravda.com.ua), за кілька тижнів до свого зникнення повідомив та засудив тиск на нього та погрози з боку офіційної влади. Після знайдення його тіла без голови, видається, що було зроблено все можливе, аби тільки не можна було провести ідентифікацію. Розпочате розслідування мало за мету не встановити істину, а скоріше відвести всі підозри від високопосадовців. Вбивство журналіста Гонгадзе стало державною справою, яка продовжує хитати опори кучмівської влади.
