ПА-БАГАТОМУ
Прийом у Чорномирдіна очима очевидця
Середа, 13 червня 2001, 16:21
Росіяни йдуть. Вони вже прийшли. Для тих, хто все ще не відчув цього до кінця, у вівторок був даний прийом із слушної нагоди - новий посол РФ в Україні та спецпредставник президента Путіна у відносинах з Україною Віктор Чорномирдін приймав привітання з нагоди 11-ї річниці прийняття Декларації про державний суверенітет. Найпопулярнішими питаннями на прийомі були: "Суверенітету від кого?" і "Ви не бачили, де тут віскі?". І якщо на друге питання відповідало небагато опитуваних, переважно чомусь депутати, то на перший майже все і відразу: "Зрозуміло, від всіх".
Прийом був багатий і багатолюдний. Українському бомонду показали, що Росія – це розмашисто та не страшно. Показували у приміщенні філармонії на Володимирському спуску, у будівлі, де такий прийом коштує, очевидно, рублів... Було пафосно. Спочатку Віктор Степанович із дружиною доброзичливо приймали привітання. Рука посла була теплою. Всюди в холі філармонії були накриті пишні столи з ухилом до російської кухні. Згодом було помічене порося з гречкою, млинці на молоці з сумнівно дрібнозернистою ікрою, всілякі чудернацькі риби, не менше ніж волжського бекграунду. Але їли мало, більше пили і говорили – прийом, знаєте, прийом.
Після рукостискань всі відправилися до зали, де тим, хто запізнився, через нестачу місць довелося або шукати куточку на балконі, або вдаватися до сміливих дипломатичних рішень. Подейкують, що підозріло швидко не стало послів США і Грузії. Офіційну частину розпочала незрівнянна Катерина Андрєєва (популярна російська телеведуча) в довгій чорній сукні на красивих плечах. Від неї присутні дізналися остаточно, що вони - на "Дні Росії". Потім був новий старий гімн, всі 3 куплети, і хто не встиг на початок, потім жалкував – хіба ще коли почуєш, та й в такому виконанні.
Потім говорив ЧВС. Говорив недовго і до ладу - про те, що обрання Путіна стало "точкою відліку нового розвитку" держави російської, про те, що "Росія збирається активно брати участь в системі формування багатополярного світу", і навіть "готова на нове скорочення свого ядерного потенціалу". Остання заява підбадьорила дипломатичні вуха. Посол завірив, що Росія у зовнішній політиці прагне "діяти з позиції реалізму". Україні ЧВС нагадав, що "століттями наші народи жили разом". На підтвердження він продекламував цитату поета Бориса Олійника, і стало ясно, що українську мову послу потрібно вчити, починаючи з фонетики: "Коринь наш не подєлить". Свою місію в Україні ЧВС бачить у "наповненні реальним змістом принципу стратегічного партнерства" і "врахуванні інтересів один одного".
Потім був прийом. Народу було багато, здавалося, набагато більше ніж проголошених 500 чоловік. В розмовах з ЧВС були помічені спікер Іван Плющ, прем'єр Анатолій Кінах і прем'єр "маленького українця" Віктор Ющенко. Останнього всіляко ігнорували телекамери деяких відомих телеканалів. Але він був. Було багато депутатів, лідерів партій, бізнесменів, великих і не дуже. Всім бажалося засвітитися і потиснути руку ЙОМУ. Багатьом це вдалося - ЧВС був чемним ґаздою.
З "оздоблення" в очі кидалася статусна картина, написана на гіперреалістичній манер. Над присутніми височіли в рукостисканні два президента - Кучма на фоні храму Христа спасителя і Путін на фоні Володимира з хрестом. Благолепіє. З ним контрастували 11 чоловік, які підпирали парапет навпроти будівлі філармонії і тримали 9 плакатів проти приїзду в Україну Папи Римського.
А загалом …Про значення призначення ЧВС послом в Україну вже говорилося-балакалося чимало - фіксація зони особливої уваги і впливу і т.п. Президент Кучма, наприклад, схильний до того, щоб убачати позитив, мовляв, ЧВС дозволить уникнути складного ланцюжка реалізації прийнятих рішень, оскільки крізь чиновників буде домагатися втілення в життя спільних проектів. І якщо вже президент сторониться та побоюється бюрократичного апарату і впливу, то роль особистості нового посла РФ у двосторонніх відносинах приречена. Іншим державам потрібно робити висновки і відправляти сюди послами людей, які відкривають ногою двері в спочивальні своїх президентів (хоч навряд чи ЧВС з ВВП на такій короткій нозі), і підбадьорювати цю країну великодушними прийомами. І тоді ми, нарешті, зачепимо виношену в серці тему - про роль кухні у зовнішній політиці.
Прийом був багатий і багатолюдний. Українському бомонду показали, що Росія – це розмашисто та не страшно. Показували у приміщенні філармонії на Володимирському спуску, у будівлі, де такий прийом коштує, очевидно, рублів... Було пафосно. Спочатку Віктор Степанович із дружиною доброзичливо приймали привітання. Рука посла була теплою. Всюди в холі філармонії були накриті пишні столи з ухилом до російської кухні. Згодом було помічене порося з гречкою, млинці на молоці з сумнівно дрібнозернистою ікрою, всілякі чудернацькі риби, не менше ніж волжського бекграунду. Але їли мало, більше пили і говорили – прийом, знаєте, прийом.
Після рукостискань всі відправилися до зали, де тим, хто запізнився, через нестачу місць довелося або шукати куточку на балконі, або вдаватися до сміливих дипломатичних рішень. Подейкують, що підозріло швидко не стало послів США і Грузії. Офіційну частину розпочала незрівнянна Катерина Андрєєва (популярна російська телеведуча) в довгій чорній сукні на красивих плечах. Від неї присутні дізналися остаточно, що вони - на "Дні Росії". Потім був новий старий гімн, всі 3 куплети, і хто не встиг на початок, потім жалкував – хіба ще коли почуєш, та й в такому виконанні.
Потім говорив ЧВС. Говорив недовго і до ладу - про те, що обрання Путіна стало "точкою відліку нового розвитку" держави російської, про те, що "Росія збирається активно брати участь в системі формування багатополярного світу", і навіть "готова на нове скорочення свого ядерного потенціалу". Остання заява підбадьорила дипломатичні вуха. Посол завірив, що Росія у зовнішній політиці прагне "діяти з позиції реалізму". Україні ЧВС нагадав, що "століттями наші народи жили разом". На підтвердження він продекламував цитату поета Бориса Олійника, і стало ясно, що українську мову послу потрібно вчити, починаючи з фонетики: "Коринь наш не подєлить". Свою місію в Україні ЧВС бачить у "наповненні реальним змістом принципу стратегічного партнерства" і "врахуванні інтересів один одного".
Потім був прийом. Народу було багато, здавалося, набагато більше ніж проголошених 500 чоловік. В розмовах з ЧВС були помічені спікер Іван Плющ, прем'єр Анатолій Кінах і прем'єр "маленького українця" Віктор Ющенко. Останнього всіляко ігнорували телекамери деяких відомих телеканалів. Але він був. Було багато депутатів, лідерів партій, бізнесменів, великих і не дуже. Всім бажалося засвітитися і потиснути руку ЙОМУ. Багатьом це вдалося - ЧВС був чемним ґаздою.
З "оздоблення" в очі кидалася статусна картина, написана на гіперреалістичній манер. Над присутніми височіли в рукостисканні два президента - Кучма на фоні храму Христа спасителя і Путін на фоні Володимира з хрестом. Благолепіє. З ним контрастували 11 чоловік, які підпирали парапет навпроти будівлі філармонії і тримали 9 плакатів проти приїзду в Україну Папи Римського.
А загалом …Про значення призначення ЧВС послом в Україну вже говорилося-балакалося чимало - фіксація зони особливої уваги і впливу і т.п. Президент Кучма, наприклад, схильний до того, щоб убачати позитив, мовляв, ЧВС дозволить уникнути складного ланцюжка реалізації прийнятих рішень, оскільки крізь чиновників буде домагатися втілення в життя спільних проектів. І якщо вже президент сторониться та побоюється бюрократичного апарату і впливу, то роль особистості нового посла РФ у двосторонніх відносинах приречена. Іншим державам потрібно робити висновки і відправляти сюди послами людей, які відкривають ногою двері в спочивальні своїх президентів (хоч навряд чи ЧВС з ВВП на такій короткій нозі), і підбадьорювати цю країну великодушними прийомами. І тоді ми, нарешті, зачепимо виношену в серці тему - про роль кухні у зовнішній політиці.
