"Чорноморнафтогаз" - ласощі для паливних піраній
Або подарунок для онука президента
Середа, 11 липня 2001, 12:09
16 липня у Києві керівництво "НАК Нафтогаз України" планує провести збори акціонерів Державного Акціонерного Товариства, до порядку денного якого включене питання про нові вибори голови і членів правління ДАТ.
У свій торішній день народження Микола Ільницький - голова правління "ДАТ Чорноморнафтогаз" отримав дуже цінний подарунок - самурайський меч. Подарував цю екзотичну і небезпечну іграшку Анатолій Франчук - колишній сват Кучми, бувший прем'єр-міністр Криму, нинішній власник мережі фірм з бензиновим ухилом і одночасно (з 31 березня 2000 р.) голова Спостережної ради "ВАТ Кримгаз". За кілька днів до отримання царського подарунку керівнику "Чорноморнафтогазу" в черговий раз вдалося "переграти" Анатолія Романовича, який дуже хотів (але не зміг) розмістити в кріслі голови Спостережної ради "Чорноморнафтогазу" свого сина - Ігоря Франчука. Тому самурайський меч "від Франчука" для Ільницького був сприйнятий як цілком прозорий натяк на харакірі.
Взагалі, на прикладі історії "Чорноморнафтогазу" можна було б скласти підручник з виживання в умовах безмежної, скоріше безобмеженої, економіки. Перші спроби "проковтнути" його могутню технологічну базу спостерігалися в часи сумно відомого президента Криму Юрія Мешкова, коли його радники з небездоганною бізнесовою репутацією і характерними голеними потилицями неодноразово пропонували Ільницькому "товаришувати по-хорошому". Від нав'язування цієї дружби той заробив інфаркт і обзавівся особистою охороною.
Потім розпочався зоряний час Анатолія Франчука, який запам'ятався кримчанам зухвалою безкарністю під дахом найпершого київського дядьки і резонансними (і досі не розкритими) вбивствами. У числі найгучніших – вбивство гендиректора "Кримтеплокоммуненерго" Валерія Кузіна, голови Фонду майна Криму Олексія Головізіна, заст. міністра з курортів і туризму Дмитра Гольдіча, першого віце-прем'єра кримського уряду, якого пророкували на місце Франчука - Олександра Сафонцева.
Анатолій Романович, багато і із змінним успіхом інтригував під килимом проти Ільницького, під кінець свого чергового прем'єрства вирішив піти ва-банк. В уряді було підготовлено постанову про виведення з структури "Чорноморнафтогазу" і передачі іншому власнику "найласішого" його шматочка - Глебовського підземного сховища газу, обсяг повного завантаження якого дорівнює 3 млрд. м3. Якби тоді це сталося, то новий власник Глебовського зміг би диктувати свої правила гри на всьому паливно-енергетичному ринку Криму.
Станція підземного зберігання газу - стратегічна ланка технологічного ланцюжка видобутку і транспортування газу. Саме вона за рахунок спеціальних компресорів забезпечує покриття добової і сезонної нерівномірності споживання газу, його видобуток з морських родовищ за низького тиску і подачі газу, за рахунок стабілізації тиску, до магістрального газопроводу. Так що той, хто володіє Глебовським, той володіє шельфом, і врятувати себе від перспективи такого приватного власника "Чорноморнафтогазу" довелося навіть зверненням до РНБО України.
Авторство наступного замаху на цілісність підприємства належить створеній 1998 року Національній акціонерній компанії "Нафтогаз України", яка, отримавши у своє підпорядкування "Чорноморнафтогаз", вирішила розчленувати його єдиний виробничий і майновий комплекс на незалежні дочірні підприємства, які підпорядковані прямо НАКу. Розуміючи, що Крим від такого "реформування", що загрожує скороченням на 30-40% обсягів газодобичі і, як наслідок, втратами надходжень до місцевого бюджету, обов'язково програє, уряд і парламент автономії взяли підприємство під свій захист і переконали Київ у доцільності передачі його до НАК цілісним комплексом. В результаті "Чорноморнафтогаз" отримав статус Державного акціонерного товариства, всі 100% акцій якого належать державі і знаходяться в управлінні "НАК Нафтогаз України".
Але атаки на "Чорноморнафтогаз" не припинилися, тільки тепер на ігровому полі з'явилася прокуратура Криму, яку в той час очолював Володимир Шуба - головний нападник в команді кримського спікера Леоніда Грача і Анатолія Франчука, який до того часу вийшов з релаксації після сумного розлучення сина Ігоря з головною дочкою країни.
У 1999 році прокуратура направляє до Арбітражного суду Криму позов про визнання "Чорноморнафтогазу" банкрутом через його борги. Як пояснюють фахівці "Чорноморнафтогазу", це трапилося тому, що 1999 року було введено абсурдну, на їх погляд, схему розрахунків за газ. Гроші за здобуте і поставлене споживачам паливо надходили через кримську філію Торгового дому "Газ України" на консолідований рахунок в Київ, а потім повинні були повертатися на рахунок ДАТ, але це траплялося лише епізодично і далеко не у встановленому обсязі.
Зрештою ситуація виглядала таким чином: НАК не розраховується з "Чорноморнафтогазом" (а податки, як відомо, платяться за фактом відвантаження продукції: газ відпустив - плати податок на прибуток і ПДВ), сума податків зростала і незабаром склала більше ніж 100 млн. грн. плюс ще 35 млн. грн. пені за несвоєчасну оплату. У цей же час найбільший боржник підприємства - "ВАТ Кримгаз", де головою спостережної ради все той же Анатолій Франчук, не повертає "Чорноморнафтогазу" 400 млн. грн.
На недовге щастя, фокус з банкрутством "Чорноморнафтогазу" не вдався. Підприємство пригрозило зустрічним позовом до Арбітражу, тепер вже проти "Кримгазу". До того ж Торговий дім НАКа було ліквідовано, газ для населення і бюджетних організацій став постачатися або через "Кримгаз", або прямо "Чорноморнафтогазом".
І, проте, всі попередні атаки на підприємство виглядають просто нешкідливими гострими відчуттями в порівнянні з тим, що йому належить пережити найближчим часом. На початку літа керівництво ДАТ повідомило про те, що буде вимушене обмежити видобуток газу на шельфі Чорного і Азовського морів, оскільки через зменшення кількості споживачів не зможе реалізувати весь його обсяг на півострові. Зі слів заступника голови правління ДАТ Анатолія Хачіяна, в цей час з 2,3 млн. м3 газу, що добуваються на добу, "Чорноморнафтогаз" 1,5 млн. куб. м. вимушений закачати до підземного сховища, оскільки такий же щодобовий обсяг газу до Криму з материка подає "НАК Нафтогаз України". До вересня підземне сховище газу буде заповнене, і підприємству практично нікуди буде дівати паливо. У той же час НАК заборонив підприємству продавати газ промисловим споживачам за ціною нижчою, ніж 331 грн. за 1 тис. м3, хоча раніше його ціна становила 260-270 грн. На думку Хачіяна, така політика направлена на те, щоб зробити "Чорноморнафтогаз" неконкурентоздатним, а це має не тільки економічні, але і політичні наслідки.
Зупинимося на економічних. Скорочуючи об'єми реалізації газу на 60%, ДАТ на стільки ж скорочує відрахування до бюджету (його платежі до бюджетів всіх рівнів склали: в 1999 році - 76 млн. грн., в 2000 році - 186 млн. грн.). Не маючи коштів, "Чорноморнафтогаз" втрачає можливість продовжувати роботи з облаштування нещодавно відкритого Казантіпського родовища на Азовському морі (для нього на заводі "Затока" вже будується морська платформа, підводяться мережі наземного і морського газопроводу) і практично не має перспектив освоювати відкрите нещодавно (перше в Україні) нафтове родовище на площі Олімпійська поблизу острова Зміїний, прогнозовані запаси якого, на думку фахівців, становлять 100 млн. т. нафти.
Здоровий глузд підказує, що "Чорноморнафтогаз", що обіцяє навіть за сьогоднішніх темпів розвитку, використовуючи тільки свої ресурси, забезпечити паливом через кілька років не тільки Крим, але і всю материкову Україну і таким чином позбавити країну від газової залежності, треба було б оточити колючим дротом від агресивних апетитів паливних королів. Але в нашому економічному кліматі шукати логіку - справа некорисна. Підприємство знову хочуть "з'їсти".
Відкрито говорить про небезпеку ситуації навіть голова ДАТ Микола Ільницький - людина більш ніж обережна. "Боротьба йде не на життя, а на смерть, вважає він. - Ще в жовтні місяці мені натякнули, що я потрапив у дуже складну ситуацію і повинен зробити вибір. На мене був вчинений страшний тиск: приниження, образи, загрози арешту. Я писав заяви про звільнення і рвав їх після того, як мене заспокоював колектив. У квітні місяці чітко і ясно сказали, що треба поступитися місцем для Ігоря Франчука - є найбільше повеління. Про це ж мені сказали у Києві під час останньої розмови у НАК. Я збираюсь боротися, просто так не здамся. Є, зрештою, суди. Так не можна. Нас ні в чому не звинувачують, так які можуть бути аргументи, коли мені кажуть, "просто треба піти": ми зберегли прекрасні кадри, підприємство - одне з найкращих на території колишнього СРСР, "Чорноморнафтогаз" тримає сьогодні на своїх плечах всю економіку Криму, всі НАКовські комісії, які приїжджали з перевірками, виїжджали пригніченими, тому що нічого не можуть знайти. Вони просто собі не уявляють, що буде з Кримом, з Україною, якщо це станеться. Якщо б я здавав справи якомусь фахівцеві, я б розумів логіку такого вимоги. Але здавати підприємство людині, яка нічого не знає в нашій галузі, з прізвищем якого пов'язують в Криму стільки поганого - це просто злочин". На думку Ільницького, прихід в "Чорноморнафтогаз" такої людини - це не тільки розвал підприємства, але і "це загальна біда, бо це політична нестабільність, яка призведе до позбавлення влади уряду і появи на чолі Криму знову могутнього клану Франчуків".
Микола Ільницький переконаний, що сценарій зборів акціонерів в НАК 16 липня вже заздалегідь розписано – його буде зміщено з посади голови правління. "Справа зайшла дуже далеко", - вважає він, оскільки Ільницького, відомого своєю лояльністю, переконали - так хоче президент.
У це неважко повірити. Анатолій Франчук останнім часом став так по-крупному нагадувати про себе в Криму, що сумнівів у його близькості, яка поновилася, з Гарантом практично не залишилося. Чого варта одна тільки повторна відставка кримського прем'єра Сергія Куніцина, повернення крісла якого в "сім'ю" - давня мрія колишнього Свата країни. Люди, що тямлять, кажуть, що і на Ільницькому, і на всім "Чорноморнафтогазі" можна з упевненістю ставити жирний хрест.
У президента лише один внук, другий дідусь якого - Анатолій Франчук. А раптом щось трапиться з дідусем №1, має ж залишитися добра спадщина хоч би у одного з "Дітей України". А біологічне регентство Франчука, підгодоване газом і нафтою, за всіх розкладів все-таки надійніше трубних родинних зв'язків.
На "Чорноморнафтогазі" кажуть, що навколо їхнього великого корабля постійно крутяться дрібні і дурні піранії, що ламають зуби в спробах рознести його по шматочках. Але тепер, здається, піранії шляхом політичних, економічних і просто зоологічних причин перетворилися на одну величезну акулу, якій скільки не покладеш - все замало. Єдине в Україні газонафтодобувне підприємство, швидше за все, приємно різноманітить її раціон.
Для довідки: Державне промислове підприємство "Чорноморнафтогаз" було створене в 1979 році для освоєння вуглеводневих ресурсів Чорного і Азовського морів. У 1998 р. воно було перетворене на державне акціонерне товариство і увійшло до структури "НАК Нафтогаз України". На балансі "Чорноморнафтогазу":
- більше за 1200 км магістральних газопроводів (з них 282 км морські);
- 43 газорозподільні станції;
- 9 морських стаціонарних платформ;
- 2 плавучі самопідйомні бурові установки "Сиваш" і "Тавріда";
- Глебівське підземне сховище газу на 3 млрд. кубометрів повної ємкості;
- технологічний флот у складі 22 судів;
- берегова комплексна виробнича база з портом в смт. Чорноморське
- 2 автомобільні газонаповнюючі станції.
На балансі "Чорноморнафтогазу" 16 родовищ, в тому числі 7 таких, що експлуатуються: 4 на шельфі (Голіцинське, Штормове, Архангельське на Чорному морі, Стрілецьке - на Азовському), 3 - на суші (Джанкойське і Семеновське нафтові і Задорненське - газове). Добовий видобуток вуглеводнів складає до 2,5 млн. кубометрів.
У свій торішній день народження Микола Ільницький - голова правління "ДАТ Чорноморнафтогаз" отримав дуже цінний подарунок - самурайський меч. Подарував цю екзотичну і небезпечну іграшку Анатолій Франчук - колишній сват Кучми, бувший прем'єр-міністр Криму, нинішній власник мережі фірм з бензиновим ухилом і одночасно (з 31 березня 2000 р.) голова Спостережної ради "ВАТ Кримгаз". За кілька днів до отримання царського подарунку керівнику "Чорноморнафтогазу" в черговий раз вдалося "переграти" Анатолія Романовича, який дуже хотів (але не зміг) розмістити в кріслі голови Спостережної ради "Чорноморнафтогазу" свого сина - Ігоря Франчука. Тому самурайський меч "від Франчука" для Ільницького був сприйнятий як цілком прозорий натяк на харакірі.
Взагалі, на прикладі історії "Чорноморнафтогазу" можна було б скласти підручник з виживання в умовах безмежної, скоріше безобмеженої, економіки. Перші спроби "проковтнути" його могутню технологічну базу спостерігалися в часи сумно відомого президента Криму Юрія Мешкова, коли його радники з небездоганною бізнесовою репутацією і характерними голеними потилицями неодноразово пропонували Ільницькому "товаришувати по-хорошому". Від нав'язування цієї дружби той заробив інфаркт і обзавівся особистою охороною.
Потім розпочався зоряний час Анатолія Франчука, який запам'ятався кримчанам зухвалою безкарністю під дахом найпершого київського дядьки і резонансними (і досі не розкритими) вбивствами. У числі найгучніших – вбивство гендиректора "Кримтеплокоммуненерго" Валерія Кузіна, голови Фонду майна Криму Олексія Головізіна, заст. міністра з курортів і туризму Дмитра Гольдіча, першого віце-прем'єра кримського уряду, якого пророкували на місце Франчука - Олександра Сафонцева.
Анатолій Романович, багато і із змінним успіхом інтригував під килимом проти Ільницького, під кінець свого чергового прем'єрства вирішив піти ва-банк. В уряді було підготовлено постанову про виведення з структури "Чорноморнафтогазу" і передачі іншому власнику "найласішого" його шматочка - Глебовського підземного сховища газу, обсяг повного завантаження якого дорівнює 3 млрд. м3. Якби тоді це сталося, то новий власник Глебовського зміг би диктувати свої правила гри на всьому паливно-енергетичному ринку Криму.
Станція підземного зберігання газу - стратегічна ланка технологічного ланцюжка видобутку і транспортування газу. Саме вона за рахунок спеціальних компресорів забезпечує покриття добової і сезонної нерівномірності споживання газу, його видобуток з морських родовищ за низького тиску і подачі газу, за рахунок стабілізації тиску, до магістрального газопроводу. Так що той, хто володіє Глебовським, той володіє шельфом, і врятувати себе від перспективи такого приватного власника "Чорноморнафтогазу" довелося навіть зверненням до РНБО України.
Авторство наступного замаху на цілісність підприємства належить створеній 1998 року Національній акціонерній компанії "Нафтогаз України", яка, отримавши у своє підпорядкування "Чорноморнафтогаз", вирішила розчленувати його єдиний виробничий і майновий комплекс на незалежні дочірні підприємства, які підпорядковані прямо НАКу. Розуміючи, що Крим від такого "реформування", що загрожує скороченням на 30-40% обсягів газодобичі і, як наслідок, втратами надходжень до місцевого бюджету, обов'язково програє, уряд і парламент автономії взяли підприємство під свій захист і переконали Київ у доцільності передачі його до НАК цілісним комплексом. В результаті "Чорноморнафтогаз" отримав статус Державного акціонерного товариства, всі 100% акцій якого належать державі і знаходяться в управлінні "НАК Нафтогаз України".
Але атаки на "Чорноморнафтогаз" не припинилися, тільки тепер на ігровому полі з'явилася прокуратура Криму, яку в той час очолював Володимир Шуба - головний нападник в команді кримського спікера Леоніда Грача і Анатолія Франчука, який до того часу вийшов з релаксації після сумного розлучення сина Ігоря з головною дочкою країни.
У 1999 році прокуратура направляє до Арбітражного суду Криму позов про визнання "Чорноморнафтогазу" банкрутом через його борги. Як пояснюють фахівці "Чорноморнафтогазу", це трапилося тому, що 1999 року було введено абсурдну, на їх погляд, схему розрахунків за газ. Гроші за здобуте і поставлене споживачам паливо надходили через кримську філію Торгового дому "Газ України" на консолідований рахунок в Київ, а потім повинні були повертатися на рахунок ДАТ, але це траплялося лише епізодично і далеко не у встановленому обсязі.
Зрештою ситуація виглядала таким чином: НАК не розраховується з "Чорноморнафтогазом" (а податки, як відомо, платяться за фактом відвантаження продукції: газ відпустив - плати податок на прибуток і ПДВ), сума податків зростала і незабаром склала більше ніж 100 млн. грн. плюс ще 35 млн. грн. пені за несвоєчасну оплату. У цей же час найбільший боржник підприємства - "ВАТ Кримгаз", де головою спостережної ради все той же Анатолій Франчук, не повертає "Чорноморнафтогазу" 400 млн. грн.
На недовге щастя, фокус з банкрутством "Чорноморнафтогазу" не вдався. Підприємство пригрозило зустрічним позовом до Арбітражу, тепер вже проти "Кримгазу". До того ж Торговий дім НАКа було ліквідовано, газ для населення і бюджетних організацій став постачатися або через "Кримгаз", або прямо "Чорноморнафтогазом".
І, проте, всі попередні атаки на підприємство виглядають просто нешкідливими гострими відчуттями в порівнянні з тим, що йому належить пережити найближчим часом. На початку літа керівництво ДАТ повідомило про те, що буде вимушене обмежити видобуток газу на шельфі Чорного і Азовського морів, оскільки через зменшення кількості споживачів не зможе реалізувати весь його обсяг на півострові. Зі слів заступника голови правління ДАТ Анатолія Хачіяна, в цей час з 2,3 млн. м3 газу, що добуваються на добу, "Чорноморнафтогаз" 1,5 млн. куб. м. вимушений закачати до підземного сховища, оскільки такий же щодобовий обсяг газу до Криму з материка подає "НАК Нафтогаз України". До вересня підземне сховище газу буде заповнене, і підприємству практично нікуди буде дівати паливо. У той же час НАК заборонив підприємству продавати газ промисловим споживачам за ціною нижчою, ніж 331 грн. за 1 тис. м3, хоча раніше його ціна становила 260-270 грн. На думку Хачіяна, така політика направлена на те, щоб зробити "Чорноморнафтогаз" неконкурентоздатним, а це має не тільки економічні, але і політичні наслідки.
Зупинимося на економічних. Скорочуючи об'єми реалізації газу на 60%, ДАТ на стільки ж скорочує відрахування до бюджету (його платежі до бюджетів всіх рівнів склали: в 1999 році - 76 млн. грн., в 2000 році - 186 млн. грн.). Не маючи коштів, "Чорноморнафтогаз" втрачає можливість продовжувати роботи з облаштування нещодавно відкритого Казантіпського родовища на Азовському морі (для нього на заводі "Затока" вже будується морська платформа, підводяться мережі наземного і морського газопроводу) і практично не має перспектив освоювати відкрите нещодавно (перше в Україні) нафтове родовище на площі Олімпійська поблизу острова Зміїний, прогнозовані запаси якого, на думку фахівців, становлять 100 млн. т. нафти.
Здоровий глузд підказує, що "Чорноморнафтогаз", що обіцяє навіть за сьогоднішніх темпів розвитку, використовуючи тільки свої ресурси, забезпечити паливом через кілька років не тільки Крим, але і всю материкову Україну і таким чином позбавити країну від газової залежності, треба було б оточити колючим дротом від агресивних апетитів паливних королів. Але в нашому економічному кліматі шукати логіку - справа некорисна. Підприємство знову хочуть "з'їсти".
Відкрито говорить про небезпеку ситуації навіть голова ДАТ Микола Ільницький - людина більш ніж обережна. "Боротьба йде не на життя, а на смерть, вважає він. - Ще в жовтні місяці мені натякнули, що я потрапив у дуже складну ситуацію і повинен зробити вибір. На мене був вчинений страшний тиск: приниження, образи, загрози арешту. Я писав заяви про звільнення і рвав їх після того, як мене заспокоював колектив. У квітні місяці чітко і ясно сказали, що треба поступитися місцем для Ігоря Франчука - є найбільше повеління. Про це ж мені сказали у Києві під час останньої розмови у НАК. Я збираюсь боротися, просто так не здамся. Є, зрештою, суди. Так не можна. Нас ні в чому не звинувачують, так які можуть бути аргументи, коли мені кажуть, "просто треба піти": ми зберегли прекрасні кадри, підприємство - одне з найкращих на території колишнього СРСР, "Чорноморнафтогаз" тримає сьогодні на своїх плечах всю економіку Криму, всі НАКовські комісії, які приїжджали з перевірками, виїжджали пригніченими, тому що нічого не можуть знайти. Вони просто собі не уявляють, що буде з Кримом, з Україною, якщо це станеться. Якщо б я здавав справи якомусь фахівцеві, я б розумів логіку такого вимоги. Але здавати підприємство людині, яка нічого не знає в нашій галузі, з прізвищем якого пов'язують в Криму стільки поганого - це просто злочин". На думку Ільницького, прихід в "Чорноморнафтогаз" такої людини - це не тільки розвал підприємства, але і "це загальна біда, бо це політична нестабільність, яка призведе до позбавлення влади уряду і появи на чолі Криму знову могутнього клану Франчуків".
Микола Ільницький переконаний, що сценарій зборів акціонерів в НАК 16 липня вже заздалегідь розписано – його буде зміщено з посади голови правління. "Справа зайшла дуже далеко", - вважає він, оскільки Ільницького, відомого своєю лояльністю, переконали - так хоче президент.
У це неважко повірити. Анатолій Франчук останнім часом став так по-крупному нагадувати про себе в Криму, що сумнівів у його близькості, яка поновилася, з Гарантом практично не залишилося. Чого варта одна тільки повторна відставка кримського прем'єра Сергія Куніцина, повернення крісла якого в "сім'ю" - давня мрія колишнього Свата країни. Люди, що тямлять, кажуть, що і на Ільницькому, і на всім "Чорноморнафтогазі" можна з упевненістю ставити жирний хрест.
У президента лише один внук, другий дідусь якого - Анатолій Франчук. А раптом щось трапиться з дідусем №1, має ж залишитися добра спадщина хоч би у одного з "Дітей України". А біологічне регентство Франчука, підгодоване газом і нафтою, за всіх розкладів все-таки надійніше трубних родинних зв'язків.
На "Чорноморнафтогазі" кажуть, що навколо їхнього великого корабля постійно крутяться дрібні і дурні піранії, що ламають зуби в спробах рознести його по шматочках. Але тепер, здається, піранії шляхом політичних, економічних і просто зоологічних причин перетворилися на одну величезну акулу, якій скільки не покладеш - все замало. Єдине в Україні газонафтодобувне підприємство, швидше за все, приємно різноманітить її раціон.
Для довідки: Державне промислове підприємство "Чорноморнафтогаз" було створене в 1979 році для освоєння вуглеводневих ресурсів Чорного і Азовського морів. У 1998 р. воно було перетворене на державне акціонерне товариство і увійшло до структури "НАК Нафтогаз України". На балансі "Чорноморнафтогазу":
- більше за 1200 км магістральних газопроводів (з них 282 км морські);
- 43 газорозподільні станції;
- 9 морських стаціонарних платформ;
- 2 плавучі самопідйомні бурові установки "Сиваш" і "Тавріда";
- Глебівське підземне сховище газу на 3 млрд. кубометрів повної ємкості;
- технологічний флот у складі 22 судів;
- берегова комплексна виробнича база з портом в смт. Чорноморське
- 2 автомобільні газонаповнюючі станції.
На балансі "Чорноморнафтогазу" 16 родовищ, в тому числі 7 таких, що експлуатуються: 4 на шельфі (Голіцинське, Штормове, Архангельське на Чорному морі, Стрілецьке - на Азовському), 3 - на суші (Джанкойське і Семеновське нафтові і Задорненське - газове). Добовий видобуток вуглеводнів складає до 2,5 млн. кубометрів.
