Україну, схоже, знову "розвели" обіцянками
Вівторок, 31 липня 2001, 11:51
Третій за цей рік візит до Києва верховного представника Європейського союзу з питань зовнішньої політики і безпеки Хав'єра Солани справив, як мінімум, неоднозначне враження. Важко було звільнитися від думки, що Україну знову "поматросили" обіцянками, щоб, як завжди, "кинути", пославшись на інші важливі справи і завантаженість світовими проблемами. Після виконання Києвом того, що від нього зажадали у ввічливій формі прохань, схожих на "пропозиції, від яких неможливо відмовитися".
Головним підсумком цього візиту, безперечно, стало рішення України про припинення постачання важкого озброєння до Македонії. Про те, що сторони обговорили таку можливість і прийшли до позитивного рішення, 30 липня після переговорів у Києві заявили по черзі Солана і прем'єр-міністр України Анатолій Кінах.
Зі слів останнього, з урахуванням складних переговорів з мирного урегулювання конфлікту в Македонії "Україна зараз розглядає питання тимчасового припинення постачання важкого озброєння на весь час переговорів з тим, щоб не дати можливості для загострення ескалації військового конфлікту". При цьому Кінах висловив упевненість, що приклад України, яка у відносинах з Македонією вийде з принципу недоторканості кордонів і неподільності цієї країни, наслідуватимуть США і країни ЄС.
Солана негайно з цим погодився і заявив, що ЄС підписав з Скоп'є угоду про асоціацію і стабілізацію, а тому виступає за мирні переговори з албанськими лідерами, оскільки тільки успіх на мирних переговорах з ними - це "найкращий шлях до стабілізації і процвітання цієї країни".
У результаті, Україна знову опинилася в непростій дипломатичній ситуації. Вона знову балансує між вірністю стратегічним партнерам і ризиком стати необов'язковим партнером, що не виконує свої зобов'язання, в очах світової спільноти.
Адже ось що трапилося. З одного боку, прем'єр Кінах визнав, що угода про військово-технічну співпрацю з Македонією від 1999 року "має довгостроковий характер" і передбачає не тільки постачання зброї, але і підвищення кваліфікації македонських військових, модернізацію озброєння і деякі конверсійні програми. За період з березня по липень цього року Київ поставив Скоп'є вісім вертольотів Мі-18 і Мі-24, чотири літаки Су-24, а до цього активно модернізував танки Т-55А радянського виробництва, які попали до Македонії, швидше за все, з Болгарії. Постачання зброї не тільки підняло престиж України в Македонії, але і допомогло владі в Скоп'є успішно протистояти сепаратистам. Крім того, проти Македонії не було ніяких міжнародних санкцій, заборони торгівлі зброєю, і тому Україна торгувала з нею цілком легально і законно, отримуючи чималий прибуток.
З іншого боку, Україна поступилася проханням припинити постачання зброї від США і ЄС, які проголошені в Києві "стратегічними партнерами". Вперше про відмову продавати Скоп'є українську зброю минулого тижня у Києві заявила помічниця американського президента з питань нацбезпеки Кондолізза Райс. Київ вустами міністра закордонних справ України Анатолія Зленка негайно уточнив, що мова йде "про паузу в постачанні, а не про припинення співпраці", але суті справи це не змінило. Київ знову ризикує понести збитки. Так з Україною вже було, коли вона кілька років тому відмовилася виконувати контракт на постачання обладнання на іранську атомну станцію в Бушері в обмін на американські обіцянки допомогти українським виробникам (харківському "Хартрону") компенсуючими замовленнями. Київ від бушерського контракту відмовився, але замовлень з США так і не дочекався.
Однак Солана, схоже, знайшов золотий ключик, що допомагає відкривати розм'якшені серця українських керівників. Він у черговий раз заявив, що ЄС "задоволений ходом економічних реформ і загальною економічною ситуацією в Україні". А це ті слова, які, на загальну думку, після всіх гучних політичних скандалів і обвинувачень в авторитаризмі, затиску демократії і порушенні прав людини у Києві сприймаються, як бальзам на рани. Кінах після переговорів з Соланою сказав, що сприймає їх як "підтвердження безповоротності напрямку на інтеграцію України до європейських структур". А сама співпраця з ЄС, на думку Кінаха, "носить довгостроковий, а не ситуативний характер".
І Солана "стратегічного партнера" не підвів - заливався солов'єм. З його слів, підтвердженням того, що реформи в Україні рухаються семимильними кроками, є успіхи на переговорах з Паризьким клубом кредиторів (про реструктуризацію на 12 років 580 млн. дол. українського боргу перед цією організацією), а також з МВФ і Світовим банком (мабуть, про поновлення кредитування). "Не було б прогресу, - не було б і успіхів", - патетично запевнив всіх Солана.
Однак, як українській владі пояснити, що нічого конкретного, крім слів ввічливості і запевнень у підтримці, з вуст Солани не прозвучало? Швидше навпаки - обіцянки не приховали те, що Україна для Європи все ще залишається бастардом. По-перше, незважаючи на помічені "успіхи" в українській економіці, Солана знову відверто заявив, що ЄС збирається "зацікавити", а потім і "надихати" український уряд і особисто Кінаха на продовження не тільки економічних реформ, але і демократичних перетворень.
"Ось будуть вибори. У вересні-жовтні почнеться передвиборча кампанія, і дуже важливо, щоб вона проходила за європейськими стандартами: прозорість, відвертість, незалежність ЗМІ, свобода слова", - відверто сказав Солана. А це, слава Богу, означає, що хоч "політичного прогресу і демократизації" європейці в Україні не побачили. І не закрили ока на те, що саме зазначені європейські стандарти якраз і не підходять Кучмі і його компанії - вони можуть пролетіти за такого підходу.
По-друге, коли в Солани спитали, чи залучить ЄС Україну до створення європейських сил швидкого реагування, про що гучно оголосили міністри закордонних справ і оборони України, то цей європейський "головний з безпеки" навіть не знайшовся, що відповісти. Він заявив, що це питання, можливо, буде обговорюватися на самміті "Україна - ЄС" 11-12 вересня цього року в Ялті. А сьогодні, за словами Солани, ЄС сам ще "повністю не уявляє", що це будуть за сили швидкого реагування.
"Ми прокручуємо в голові різні варіанти участі України. Можливо, це буде використання її стратегічної авіації", - прорік Солана. І тільки послужлива свідомість з подачі спеців, яким не хотілося визнавати, що їх "кинули", переклала ці слова, як можливість використання української військово-транспортної авіації для перекидання вантажів, миротворчих або військових контингентів. Адже стратегічну авіацію ми давно вже передали Росії або порізали на лом. Не без мовчазної згоди тієї ж Європи…
І таких неспівпадінь у словах і діях можна знайти силу-силенну. Але українську владу на даному етапі задовольняють і слова. Після Києва Солана поїхав до Криму для зустрічі з президентом Леонідом Кучмою. Крім того, за його словами, він хоче відпочити на півострові, і українська влада вже вигадала йому культурну програму - від відвідування ханського палацу в Бахчисараї до дегустації вин у підвалах Массандри.
Головним підсумком цього візиту, безперечно, стало рішення України про припинення постачання важкого озброєння до Македонії. Про те, що сторони обговорили таку можливість і прийшли до позитивного рішення, 30 липня після переговорів у Києві заявили по черзі Солана і прем'єр-міністр України Анатолій Кінах.
Зі слів останнього, з урахуванням складних переговорів з мирного урегулювання конфлікту в Македонії "Україна зараз розглядає питання тимчасового припинення постачання важкого озброєння на весь час переговорів з тим, щоб не дати можливості для загострення ескалації військового конфлікту". При цьому Кінах висловив упевненість, що приклад України, яка у відносинах з Македонією вийде з принципу недоторканості кордонів і неподільності цієї країни, наслідуватимуть США і країни ЄС.
Солана негайно з цим погодився і заявив, що ЄС підписав з Скоп'є угоду про асоціацію і стабілізацію, а тому виступає за мирні переговори з албанськими лідерами, оскільки тільки успіх на мирних переговорах з ними - це "найкращий шлях до стабілізації і процвітання цієї країни".
У результаті, Україна знову опинилася в непростій дипломатичній ситуації. Вона знову балансує між вірністю стратегічним партнерам і ризиком стати необов'язковим партнером, що не виконує свої зобов'язання, в очах світової спільноти.
Адже ось що трапилося. З одного боку, прем'єр Кінах визнав, що угода про військово-технічну співпрацю з Македонією від 1999 року "має довгостроковий характер" і передбачає не тільки постачання зброї, але і підвищення кваліфікації македонських військових, модернізацію озброєння і деякі конверсійні програми. За період з березня по липень цього року Київ поставив Скоп'є вісім вертольотів Мі-18 і Мі-24, чотири літаки Су-24, а до цього активно модернізував танки Т-55А радянського виробництва, які попали до Македонії, швидше за все, з Болгарії. Постачання зброї не тільки підняло престиж України в Македонії, але і допомогло владі в Скоп'є успішно протистояти сепаратистам. Крім того, проти Македонії не було ніяких міжнародних санкцій, заборони торгівлі зброєю, і тому Україна торгувала з нею цілком легально і законно, отримуючи чималий прибуток.
З іншого боку, Україна поступилася проханням припинити постачання зброї від США і ЄС, які проголошені в Києві "стратегічними партнерами". Вперше про відмову продавати Скоп'є українську зброю минулого тижня у Києві заявила помічниця американського президента з питань нацбезпеки Кондолізза Райс. Київ вустами міністра закордонних справ України Анатолія Зленка негайно уточнив, що мова йде "про паузу в постачанні, а не про припинення співпраці", але суті справи це не змінило. Київ знову ризикує понести збитки. Так з Україною вже було, коли вона кілька років тому відмовилася виконувати контракт на постачання обладнання на іранську атомну станцію в Бушері в обмін на американські обіцянки допомогти українським виробникам (харківському "Хартрону") компенсуючими замовленнями. Київ від бушерського контракту відмовився, але замовлень з США так і не дочекався.
Однак Солана, схоже, знайшов золотий ключик, що допомагає відкривати розм'якшені серця українських керівників. Він у черговий раз заявив, що ЄС "задоволений ходом економічних реформ і загальною економічною ситуацією в Україні". А це ті слова, які, на загальну думку, після всіх гучних політичних скандалів і обвинувачень в авторитаризмі, затиску демократії і порушенні прав людини у Києві сприймаються, як бальзам на рани. Кінах після переговорів з Соланою сказав, що сприймає їх як "підтвердження безповоротності напрямку на інтеграцію України до європейських структур". А сама співпраця з ЄС, на думку Кінаха, "носить довгостроковий, а не ситуативний характер".
І Солана "стратегічного партнера" не підвів - заливався солов'єм. З його слів, підтвердженням того, що реформи в Україні рухаються семимильними кроками, є успіхи на переговорах з Паризьким клубом кредиторів (про реструктуризацію на 12 років 580 млн. дол. українського боргу перед цією організацією), а також з МВФ і Світовим банком (мабуть, про поновлення кредитування). "Не було б прогресу, - не було б і успіхів", - патетично запевнив всіх Солана.
Однак, як українській владі пояснити, що нічого конкретного, крім слів ввічливості і запевнень у підтримці, з вуст Солани не прозвучало? Швидше навпаки - обіцянки не приховали те, що Україна для Європи все ще залишається бастардом. По-перше, незважаючи на помічені "успіхи" в українській економіці, Солана знову відверто заявив, що ЄС збирається "зацікавити", а потім і "надихати" український уряд і особисто Кінаха на продовження не тільки економічних реформ, але і демократичних перетворень.
"Ось будуть вибори. У вересні-жовтні почнеться передвиборча кампанія, і дуже важливо, щоб вона проходила за європейськими стандартами: прозорість, відвертість, незалежність ЗМІ, свобода слова", - відверто сказав Солана. А це, слава Богу, означає, що хоч "політичного прогресу і демократизації" європейці в Україні не побачили. І не закрили ока на те, що саме зазначені європейські стандарти якраз і не підходять Кучмі і його компанії - вони можуть пролетіти за такого підходу.
По-друге, коли в Солани спитали, чи залучить ЄС Україну до створення європейських сил швидкого реагування, про що гучно оголосили міністри закордонних справ і оборони України, то цей європейський "головний з безпеки" навіть не знайшовся, що відповісти. Він заявив, що це питання, можливо, буде обговорюватися на самміті "Україна - ЄС" 11-12 вересня цього року в Ялті. А сьогодні, за словами Солани, ЄС сам ще "повністю не уявляє", що це будуть за сили швидкого реагування.
"Ми прокручуємо в голові різні варіанти участі України. Можливо, це буде використання її стратегічної авіації", - прорік Солана. І тільки послужлива свідомість з подачі спеців, яким не хотілося визнавати, що їх "кинули", переклала ці слова, як можливість використання української військово-транспортної авіації для перекидання вантажів, миротворчих або військових контингентів. Адже стратегічну авіацію ми давно вже передали Росії або порізали на лом. Не без мовчазної згоди тієї ж Європи…
І таких неспівпадінь у словах і діях можна знайти силу-силенну. Але українську владу на даному етапі задовольняють і слова. Після Києва Солана поїхав до Криму для зустрічі з президентом Леонідом Кучмою. Крім того, за його словами, він хоче відпочити на півострові, і українська влада вже вигадала йому культурну програму - від відвідування ханського палацу в Бахчисараї до дегустації вин у підвалах Массандри.
