Григорій Суркіс: київський олігарх-футболіст

Вівторок, 28 серпня 2001, 21:23
Grigori Surkis. Kiews Kicker-Oligarch

Чи розповідаєте ви про те, як колишній мийник посуду стає мільйонером, або про горлохватський капіталізм, що народився на руїнах комунізму в Україні, головним, зрештою, виявляється питання інтерпретації. Принаймні, в історії Григорія Суркіса вистачає романтичного серпанку та інтриг, зірок, політиків, напівсвітла та великих грошей. І не треба забувати ще одне: у нього міцний союз з футбольною командою "Динамо" Київ, гордістю всієї нації. Це виділяє українського магната серед представників нового класу надбагатих людей. Коли команда грає в матчах суперліги, екрани телевізорів сяють по всій Україні. Футбол в країні – найулюбленіший вид спорту, а київський клуб, 13-кратний чемпіон Радянського Союзу і 9-кратний – України, дає зубожілому народу таємну надію на успіх і за межами спортивних арен.

Відтоді, як вісім років тому Суркіс та його партнери очолили клуб, вони вклали в нього, за власним твердженням, сотні мільйонів доларів США. У Київ повернувся авторитетний тренер Лобановський, команда знов почала вигравати. Тим часом Суркіс, якому виповнилося 50 років, робив все це, аж ніяк не через доброту душевну. Звичайно, був час, коли в молоді роки він забивав голи за популярний тоді клуб в своєму рідному місті Одеса на Чорному морі. Однак придбання "Динамо" було ретельно прораховане. Суркіс, якому дістає сміливості торговця з Уолл-стріту, робить ставку на клуб в боротьбі за владу і вплив. Край футбольного поля, де збираються найвищі державні чиновники і авторитети кримінального світу Суркіс, до 1998 року - президент, а тепер - почесний президент клубу, а також глава українського футбольного союзу, провернув чимало вигідних операцій. Він отримував митні пільги на імпорт тютюнових виробів і алкогольних напоїв. Як стверджують, у 1998 році тодішній прем'єр-міністр і болільник "Динамо" Пустовойтенко відписав Українському кредитному банку (банку Суркіса) державні пакети акцій багатьох енергетичних компаній.

Суркіс аж ніяк не боєць-одинак. Він є обличчям київського клану, так званої великої сімки. До неї входить заступник голови парламенту Медведчук. У руках цієї "G-7" - концерн "Славутич", який працює в різних галузях економіки: торгує нафтою і зерном, виробляє сталь і продукти харчування, володіє підприємствами лісової промисловості. Представники "сімки" впливають і на політику. Як інструмент для цього Суркісу, до речі, з 1998 року - депутату Верховної Ради, і його партнерам слугує Об'єднана соціал-демократична партія, яка має до соціал-демократії таке ж відношення, як "Мерседес SL" до трактора. Соціал-демократами є також гравці "Динамо", які повинні допомагати створювати партії пристойний образ.

Продувною бестією Суркіс, батько якого був військовим медиком, а мати викладала російську літературу, виявив себе ще в період зльоту до рангу олігарха. Після закінчення у 1972 році київського Інституту харчової промисловості свою кар'єру він вважав за краще робити в органах, що відають будівництвом у Києві. Як керівник відомства він, зрештою, виявився відповідальним за закупівлю і розподіл будівельних матеріалів. У радянські часи це була вигідна посада. У 1991 році за допомогою свого заступника, тогочасного керівника міського управління, Суркіс приватизував довірене йому будівельне відомство.

Після того, як Суркіс і його київський клан, до всього іншого, взяли участь у фінансуванні кампанії з переобрання президента Кучми, їх становище як королів-виробників стало взагалі блискучим. Не в останню чергу під їх режисурою був змушений залишити в квітні свою посаду серйозний глава уряду Ющенко. Політик Медведчук має за бажанням "G-7" успадкувати президентське крісло. Засоби масової інформації, що контролюються ними, цілеспрямовано розповсюджують чутки про те, що Кучма внаслідок хвороби піде у відставку достроково. Однак те, що чорний піар не дає гарантії успіху, в цьому пересвідчився сам Суркіс. На виборах мера Києва в 1999 році він зазнав нищівної поразки.

Переклад InoSMI.ru



powered by lun.ua