Тимошенко вбила міф про Ющенка
Четвер, 27 вересня 2001, 12:29
Читайте також текст листа Тимошенко до Ющенка
Те, що Тимошенко і сама розумна жіночка, і консультанти у неї з PR-у непогані, відомо давно. В четвер Юлія Володимирівна репутацію підтвердила. Красивим жестом написала листа своєму колишньому шефу Віктору Ющенку: не волання відчаю, а добрий пропагандистський крок, засіб остаточно поставити крапки над "і" та привселюдно нарешті поховати ілюзії. Які були у кого завгодно, але точно не у Тимошенко. Бо людина вона, як стверджувалося вище, розумна і слідкує не тільки за модою, але і за пресою.
Екс-віце-прем'єр говорить, що спілкувалася останній раз з екс-прем'єром "декілька тижнів тому", і після цієї бесіди у неї не було враження, що шансів піти разом з Ющенком єдиним блоком вже немає. "Надія є", - сказала Тимошенко і усміхнулася.
Гарний настрій, це, звичайно, добре. Бо інакше, як жарт, тепер ідею Тимошенко сприймати складно. "Сьогодні ми пропонуємо об'єднати у єдиний виборчий демократичний блок з єдиним виборчим списком "Нашу Україну", Форум національного порятунку та блок, очолюваний Олександром Морозом", - ідеться у відкритому листі екс-віце-прем'єра. Проблема в тому, що ноти, якими написана симфонія Тимошенко, не читаються Ющенком.
По-перше, завдяки останнім виходам Ющенка до преси стали зрозуміло, що він стрімко губить кучері політичного романтика і дорослішає просто на очах. Екс-віце-прем'єр пропонує екс-прем'єру 30%, які вже готові віддати свої голоси за союз Ющенка, Тимошенка та Мороза, та натякає на додаткові 40%, які подумають над тим, щоб також проголосувати за цей сплав.
Але у Ющенка є й інші радники, які налаштовують його на зовсім не схожу хвилю: Вікторе Андрійовичу, не можна, помноживши два на два, отримати мільйон. І принцип, за яким Ющенко зараз підбирає партнерів – їх можливість надати "Нашій Україні" всеукраїнської аури.
Нині екс-прем'єру треба не Тимошенко з націонал-патріотами, яких у нього самого вистачає, а партії, які б мали підтримку в окремих регіонах. "Солідарність" – це Вінничина, Ліберальна партія – це Сумщина, Меджліс – це Крим, Аграрна партія – це Волинь, "Регіони України" – це Донбас.
І треба бути або моральним терористом, або клієнтом дурдому, щоб представити Юлію Володимирівну поряд з Миколою Яновичем на одному передвиборчому плакаті з гаслом: "Це – наша Україна". До такого знущання Тимошенко не доходить і ставить Ющенку альтернативу – або ми, або вони (її не задовольняє навіть "Солідарність").
По-друге, Ющенко жодного разу після проголошення на Говерлі про створення "Нашої України" не казав про можливість формування єдиного блоку з "ФНП" та Морозом, а обмежувався виключно заявами щодо підписання декларацій про ненапад, чесні вибори тощо.
У четвер Тимошенко наполегливо підкреслювала, що не висуває ультиматуму екс-прем'єру і дає йому тайм-аут, хоч в її листі написано чітко: "Часу на роздуми не залишилося. Настав час дії і рішучих кроків". "Віктор Андрійович не визначився публічно. Хотіла б почути конкретну і чітку відповідь", - заявила екс-віце-прем'єр на прес-конференції.
"Я не лідер опозиції!", - насправді, саме так дуже прямо сказав Ющенко ще місяць тому. "Треба об'єднуватися не "проти", а "за", - говорив ще весною. Ще тоді він давав зрозуміти, що нічого в них не вийде – але проблема Віктора Андрійовича в тому, що він замість "ні" говорить "яка гарна погода".
Це і породило міф, який уміло вбила Тимошенко. А некролог вона використала як добрий інформаційний привід та отримала виправдання перед виборцями: "Ми йому пропонували, але він не захотів". На підтримку цього – і слова самої Тимошенко, яка заявила УП, що якщо створити таку коаліцію трьох їм не вдасться, то "ФНП" і блок Мороза об'єднуватися у союз двох не планують.
Головне ж надбання Тимошенко - титул одноосібного лідера нелівої опозиції в Україні. З чим її можна і поздоровити. Або поспівчувати - бо своє слово ще не сказала Генпрокуратура.
Те, що Тимошенко і сама розумна жіночка, і консультанти у неї з PR-у непогані, відомо давно. В четвер Юлія Володимирівна репутацію підтвердила. Красивим жестом написала листа своєму колишньому шефу Віктору Ющенку: не волання відчаю, а добрий пропагандистський крок, засіб остаточно поставити крапки над "і" та привселюдно нарешті поховати ілюзії. Які були у кого завгодно, але точно не у Тимошенко. Бо людина вона, як стверджувалося вище, розумна і слідкує не тільки за модою, але і за пресою.
Екс-віце-прем'єр говорить, що спілкувалася останній раз з екс-прем'єром "декілька тижнів тому", і після цієї бесіди у неї не було враження, що шансів піти разом з Ющенком єдиним блоком вже немає. "Надія є", - сказала Тимошенко і усміхнулася.
Гарний настрій, це, звичайно, добре. Бо інакше, як жарт, тепер ідею Тимошенко сприймати складно. "Сьогодні ми пропонуємо об'єднати у єдиний виборчий демократичний блок з єдиним виборчим списком "Нашу Україну", Форум національного порятунку та блок, очолюваний Олександром Морозом", - ідеться у відкритому листі екс-віце-прем'єра. Проблема в тому, що ноти, якими написана симфонія Тимошенко, не читаються Ющенком.
По-перше, завдяки останнім виходам Ющенка до преси стали зрозуміло, що він стрімко губить кучері політичного романтика і дорослішає просто на очах. Екс-віце-прем'єр пропонує екс-прем'єру 30%, які вже готові віддати свої голоси за союз Ющенка, Тимошенка та Мороза, та натякає на додаткові 40%, які подумають над тим, щоб також проголосувати за цей сплав.
Але у Ющенка є й інші радники, які налаштовують його на зовсім не схожу хвилю: Вікторе Андрійовичу, не можна, помноживши два на два, отримати мільйон. І принцип, за яким Ющенко зараз підбирає партнерів – їх можливість надати "Нашій Україні" всеукраїнської аури.
Нині екс-прем'єру треба не Тимошенко з націонал-патріотами, яких у нього самого вистачає, а партії, які б мали підтримку в окремих регіонах. "Солідарність" – це Вінничина, Ліберальна партія – це Сумщина, Меджліс – це Крим, Аграрна партія – це Волинь, "Регіони України" – це Донбас.
І треба бути або моральним терористом, або клієнтом дурдому, щоб представити Юлію Володимирівну поряд з Миколою Яновичем на одному передвиборчому плакаті з гаслом: "Це – наша Україна". До такого знущання Тимошенко не доходить і ставить Ющенку альтернативу – або ми, або вони (її не задовольняє навіть "Солідарність").
По-друге, Ющенко жодного разу після проголошення на Говерлі про створення "Нашої України" не казав про можливість формування єдиного блоку з "ФНП" та Морозом, а обмежувався виключно заявами щодо підписання декларацій про ненапад, чесні вибори тощо.
У четвер Тимошенко наполегливо підкреслювала, що не висуває ультиматуму екс-прем'єру і дає йому тайм-аут, хоч в її листі написано чітко: "Часу на роздуми не залишилося. Настав час дії і рішучих кроків". "Віктор Андрійович не визначився публічно. Хотіла б почути конкретну і чітку відповідь", - заявила екс-віце-прем'єр на прес-конференції.
"Я не лідер опозиції!", - насправді, саме так дуже прямо сказав Ющенко ще місяць тому. "Треба об'єднуватися не "проти", а "за", - говорив ще весною. Ще тоді він давав зрозуміти, що нічого в них не вийде – але проблема Віктора Андрійовича в тому, що він замість "ні" говорить "яка гарна погода".
Це і породило міф, який уміло вбила Тимошенко. А некролог вона використала як добрий інформаційний привід та отримала виправдання перед виборцями: "Ми йому пропонували, але він не захотів". На підтримку цього – і слова самої Тимошенко, яка заявила УП, що якщо створити таку коаліцію трьох їм не вдасться, то "ФНП" і блок Мороза об'єднуватися у союз двох не планують.
Головне ж надбання Тимошенко - титул одноосібного лідера нелівої опозиції в Україні. З чим її можна і поздоровити. Або поспівчувати - бо своє слово ще не сказала Генпрокуратура.
