"Куди попало?"
Екіпаж Ту-154 знав, що їх збили ракетою
Четвер, 11 жовтня 2001, 12:54
Фахівці, які розслідують катастрофу російського Ту-154 над Чорним морем, дійшли висновку про те, що після вибуху деякі пасажири і члени екіпажу були живі. Протягом як мінімум 40 секунд пілоти намагалися вийти на зв'язок із землею, щоб повідомити про те, що сталося. "Куди попало?" - це були останні слова командира повітряного судна, які підтверджують основну версію причини трагедії.
Розслідування причин катастрофи не закінчене, тому припущення про те, що російський пасажирський літак був підбитий українською ракетою С-200, не більш ніж домінуюча версія. Проте, для самих учасників розслідування все вже зрозуміло. А роботи, як кажуть вони, продовжуються лише для того, щоб надати українській стороні офіційних доказів її вини у трагедії.
Ракета С-200 з 250 кілограмами тротилу, на думку експертів, спрацювала не поряд, а на відстані у декількох десятках метрів від літака. Основний удар вибухової хвилі прийшовся на центральну частину лайнера: крила, паливні баки і відсік, в якому зазвичай знаходяться стюардеси. Літак витримав удар, не розвалився на шматки. Але при цьому пошкодження лайнера, як кажуть медики, були "несумісними з життям". Вибух зруйнував і розгерметизував його фюзеляж, відірвав двигуни, переламав крила. П'ять тисяч металевих картечин, які складають бойову начинку С-200, зрешетили літак, спричинивши миттєве запалення десятків тонн гасу, що знаходився у баках.
А проте частина пасажирів і членів екіпажу після ракетного обстрілу залишилися живими.
"О 13 годині 39 хвилин 20 секунд борт з радіопозивними 1812 увійшов у нашу зону, - повідомляє заступник генерального директора Північно-Кавказького центру автоматизованого управління повітряним рухом "Стріла" Володимир Жуков. - На зв'язок з нашим диспетчером Володимиром Поліцмако вийшов командир повітряного судна Євген Гаров. Абсолютно спокійним, рівним голосом він доповів, що пройшов "Одіру" і слідує на "Мобіт" (умовні точки вздовж повітряного коридора, у якому летить літак). Через шість хвилин, о 13.45.00, в ефірі почулося клацання".
Приблизно у цей же час Ту-154 зник з екранів індикатора колового огляду, перед яким сидів Володимир Поліцмако, але, як говорить диспетчер, зв'язок з бортом залишався: радіостанція і автоматичний бортовий відповідач Ту-154 ще деякий час працювали.
"Клацання в ефірі було спробою пілотів викинути свій пеленг радіопеленгатору на землі, - продовжує Жуков. - Намагалися вони і вийти на радіозв'язок з диспетчером, але радіостанцію пошкодило вибухом, тому в ефірі лунали лише хрипи і якісь незрозумілі вигуки. О 13.45.10 зв'язок на мить відновився, і ми почули усього два слова. Командир питав когось з екіпажу: "Куди попало?!" Очевидно, він хотів отримати від колег точну інформацію про пошкодження, спричинене ракетним обстрілом, і доповісти про це на землю, але це йому вже не вдалося".
За 30 секунд почулося ще одне клацання - зрозумівши, що їх все одно не чутно, льотчики вирішили попрощатися із землею і повторно викинули свій пеленг. Радіопеленгатор його зареєстрував, і в ефірі запанувала тиша. Ще через декілька хвилин до центру "Стріла" подзвонили диспетчери з Вірменії і повідомили про те, що пілот "Вірменських авіаліній" бачив вибух і падіння пасажирського літака у Чорне море.
Теоретично лайнер міг падати до п'яти хвилин, але більш точний час фахівці встановлять, лише коли отримають дані параметричного самописця Ту-154, який лежить на дні Чорного моря під двокілометровою товщею води.
Про те, що відбувалося у салоні під час падіння літака, можна тільки здогадуватися. Принаймні, на думку Ігоря Шипанова, старшого експерта судово-медичного моргу Сочі, до самого удару лайнера об воду більшість його пасажирів були живі.
"Причиною смерті людей, трупи яких були надані нам для обстеження, ми назвали "множинні комбіновані травми, отримані в авіакатастрофі", сказав Шипанов. - Згоден, це неконкретне формулювання, але точніше визначити поки неможливо. Справа в тому, що у цьому випадку на кожну людину впливав не один, а декілька чинників. Люди отримали і контузії від вибуху, і баротравми при розгерметизації салону (від різкої зміни навколишнього тиску у людини, як кажуть підводники, "закипає кров").
Тіла були посічені осколками - ми знаходимо в тілах заклепки від обшивки, скручені шматки дюралю, оплавлені уламки алюмінієвих конструкцій. Але жодної кульки-картечини, як писали деякі ЗМІ, витягнуто з трупів не було. Плюс до цього - опіки, найважчі перевантаження при падінні. Теоретично будь-який з перерахованих чинників може викликати смерть людини. Але, на нашу думку, люди все-таки загинули не у повітрі, а від удару об воду, який з такої висоти падіння рівносильний удару об асфальт. Про це свідчать переломи і розриви внутрішніх органів".
Заступник секретаря Ради безпеки Росії Володимир Потапов сказав, що "для того, щоб підняти останки літака і, можливо, знайти фрагменти ракети, потрібно не менше місяця. При цьому причини катастрофи вже відомі: "Вплив зовнішнього вибухового пристрою".
Розслідування причин катастрофи не закінчене, тому припущення про те, що російський пасажирський літак був підбитий українською ракетою С-200, не більш ніж домінуюча версія. Проте, для самих учасників розслідування все вже зрозуміло. А роботи, як кажуть вони, продовжуються лише для того, щоб надати українській стороні офіційних доказів її вини у трагедії.
Ракета С-200 з 250 кілограмами тротилу, на думку експертів, спрацювала не поряд, а на відстані у декількох десятках метрів від літака. Основний удар вибухової хвилі прийшовся на центральну частину лайнера: крила, паливні баки і відсік, в якому зазвичай знаходяться стюардеси. Літак витримав удар, не розвалився на шматки. Але при цьому пошкодження лайнера, як кажуть медики, були "несумісними з життям". Вибух зруйнував і розгерметизував його фюзеляж, відірвав двигуни, переламав крила. П'ять тисяч металевих картечин, які складають бойову начинку С-200, зрешетили літак, спричинивши миттєве запалення десятків тонн гасу, що знаходився у баках.
А проте частина пасажирів і членів екіпажу після ракетного обстрілу залишилися живими.
"О 13 годині 39 хвилин 20 секунд борт з радіопозивними 1812 увійшов у нашу зону, - повідомляє заступник генерального директора Північно-Кавказького центру автоматизованого управління повітряним рухом "Стріла" Володимир Жуков. - На зв'язок з нашим диспетчером Володимиром Поліцмако вийшов командир повітряного судна Євген Гаров. Абсолютно спокійним, рівним голосом він доповів, що пройшов "Одіру" і слідує на "Мобіт" (умовні точки вздовж повітряного коридора, у якому летить літак). Через шість хвилин, о 13.45.00, в ефірі почулося клацання".
Приблизно у цей же час Ту-154 зник з екранів індикатора колового огляду, перед яким сидів Володимир Поліцмако, але, як говорить диспетчер, зв'язок з бортом залишався: радіостанція і автоматичний бортовий відповідач Ту-154 ще деякий час працювали.
"Клацання в ефірі було спробою пілотів викинути свій пеленг радіопеленгатору на землі, - продовжує Жуков. - Намагалися вони і вийти на радіозв'язок з диспетчером, але радіостанцію пошкодило вибухом, тому в ефірі лунали лише хрипи і якісь незрозумілі вигуки. О 13.45.10 зв'язок на мить відновився, і ми почули усього два слова. Командир питав когось з екіпажу: "Куди попало?!" Очевидно, він хотів отримати від колег точну інформацію про пошкодження, спричинене ракетним обстрілом, і доповісти про це на землю, але це йому вже не вдалося".
За 30 секунд почулося ще одне клацання - зрозумівши, що їх все одно не чутно, льотчики вирішили попрощатися із землею і повторно викинули свій пеленг. Радіопеленгатор його зареєстрував, і в ефірі запанувала тиша. Ще через декілька хвилин до центру "Стріла" подзвонили диспетчери з Вірменії і повідомили про те, що пілот "Вірменських авіаліній" бачив вибух і падіння пасажирського літака у Чорне море.
Теоретично лайнер міг падати до п'яти хвилин, але більш точний час фахівці встановлять, лише коли отримають дані параметричного самописця Ту-154, який лежить на дні Чорного моря під двокілометровою товщею води.
Про те, що відбувалося у салоні під час падіння літака, можна тільки здогадуватися. Принаймні, на думку Ігоря Шипанова, старшого експерта судово-медичного моргу Сочі, до самого удару лайнера об воду більшість його пасажирів були живі.
"Причиною смерті людей, трупи яких були надані нам для обстеження, ми назвали "множинні комбіновані травми, отримані в авіакатастрофі", сказав Шипанов. - Згоден, це неконкретне формулювання, але точніше визначити поки неможливо. Справа в тому, що у цьому випадку на кожну людину впливав не один, а декілька чинників. Люди отримали і контузії від вибуху, і баротравми при розгерметизації салону (від різкої зміни навколишнього тиску у людини, як кажуть підводники, "закипає кров").
Тіла були посічені осколками - ми знаходимо в тілах заклепки від обшивки, скручені шматки дюралю, оплавлені уламки алюмінієвих конструкцій. Але жодної кульки-картечини, як писали деякі ЗМІ, витягнуто з трупів не було. Плюс до цього - опіки, найважчі перевантаження при падінні. Теоретично будь-який з перерахованих чинників може викликати смерть людини. Але, на нашу думку, люди все-таки загинули не у повітрі, а від удару об воду, який з такої висоти падіння рівносильний удару об асфальт. Про це свідчать переломи і розриви внутрішніх органів".
Заступник секретаря Ради безпеки Росії Володимир Потапов сказав, що "для того, щоб підняти останки літака і, можливо, знайти фрагменти ракети, потрібно не менше місяця. При цьому причини катастрофи вже відомі: "Вплив зовнішнього вибухового пристрою".
