Кучма в кутку
П'ятниця, 12 жовтня 2001, 10:54
Теоретично ми повинні б найближчим часом дізнатися про причини двох трагедій – з "Курськом", що затонув в Баренцевому морі, і з Ту-154, який звалився у Чорне море. І там, і там є версія, що "збили ракетою". З приводу "Курська" російський президент свого часу, невчасно посміхнувшись, пояснив американському журналісту: "Ну, що з човном? Потонув". Учора український президент без ознак співчуття на обличчі пояснив журналістам, що "помилки зустрічаються скрізь".
"Подивіться навколо - в світі, в Європі, - наполягав Кучма, - помилки зустрічаються скрізь". Мовляв, не треба ні фіга роздувати, хлопці, ну, буває. Я не повірила своїм вухам. Маю зізнатися, що навіть якщо буде доведено, що літак впав не з вини українських військових, що проводили вчення, Кучма за ось цей коментар мав би заплатити власною політичною кар'єрою. Тому що в світі і Європі, на які він посилається, плата за помилку була б саме такою. І якщо помилку військових треба ще доводити, то помилка президента України очевидна.
Що взагалі відбувається з обличчями і мовою наших лідерів, коли їх заганяють у куток трагічні обставини? Я, чесно, не розумію, чому саме в цих обставинах їм відмовляють природні людські емоції. Чому Буш не соромився своїх сліз, стоячи на руїні в Нью-Йорку? Припускаю, що його реакція в той момент була просто щирою.
А реакція Кучми, припускаю, була нещирою. Щиро йому зараз хочеться тільки одного – щоб про трагедію з російським літаком якнайшвидше забули, а про причини дізналися якмога пізніше, а ще краще - ніколи. Але він-бо сам вже знає відповідь на питання, чи збили літак з ізраїльтянами українською ракетою, чи ні. І непрямо його нетактовна відповідь звучить як підтвердження цієї версії. Форма ж, в яку він одягнув своє знання про причини загибелі літака, звучить як виклик (а зовсім не як розкаяння і співчуття) ледь не всьому світу. У мене навіть на побутовому рівні розмова в стилі "сам дурень" спричиняє огиду, а уже на міжнародному це виглядає зовсім жалюгідно.
Сьогодні в Ізраїлі день трауру по загиблих в авіакатастрофі над Чорним морем. Маю зізнатися, що я особисто з деякою нервовістю чекаю "вироку" експертів про причини трагедії. Якось внутрішньо примирилася, що в літаках відмовляють двигуни, що вони падають через помилки екіпажу. Але від однієї думки, що в Чорному морі, над яким літає чимала кількість пасажирських літаків, проводяться військові навчання із запуском ракет, які легко можуть самонавестися на мирний лайнер, стає просто погано. Я точно знаю, що треба зробити з військовими, які ухвалюють рішення про проведення навчань в подібному місці. Мій колега Валера Панюшкін запропонував негайно роззброїти українську армію, залишивши в її розпорядженні єдину зброю – рогатку. Він - людина добра.
Так, бувають помилки. І з "Курськом", упевнена, була допущена якась помилка. І літак ніхто не хотів спеціально збивати. Але коли хтось помиляється, зазвичай просять вибачення. Не огризатися, не намагатися сховати кінці у воду (вибачте за пряму аналогію), не ухилятися від відповіді, скинути шапку і похилити голову. Разом з тими, хто тепер через цю помилку ховає близьких. І єдине, що може не полегшити, але допомогти пояснити людське горе, - це правда про те, що відбулося. А це - саме те, з чим пострадянькі лідери за традицією, вочевидь, тягнуть до останнього. Тому вони і виглядають в трагічних ситуаціях так непристойно – їх слова брехливі і нещирі, їх очі сухі і порожні. Їм спочатку не боляче. А потім не соромно.
Я вам скажу, чому Буш не соромився своїх сліз. Він відчував те ж, що і його народ. І іншого йому американці не пробачили б.
Читайте також
Росіяни сумніваються в психічному здоров'ї українського президента
Марчук бліднув і мовчав. Йому демонстрували уламки Ту-154
На Заході шоковані реакцією Кучми
Кучма не прийняв відставки Кузьмука
"Куди попало?" Екіпаж Ту-154 знав, що їх збили ракетою
Україна готова визнати провину за Ту-154
"Подивіться навколо - в світі, в Європі, - наполягав Кучма, - помилки зустрічаються скрізь". Мовляв, не треба ні фіга роздувати, хлопці, ну, буває. Я не повірила своїм вухам. Маю зізнатися, що навіть якщо буде доведено, що літак впав не з вини українських військових, що проводили вчення, Кучма за ось цей коментар мав би заплатити власною політичною кар'єрою. Тому що в світі і Європі, на які він посилається, плата за помилку була б саме такою. І якщо помилку військових треба ще доводити, то помилка президента України очевидна.
Що взагалі відбувається з обличчями і мовою наших лідерів, коли їх заганяють у куток трагічні обставини? Я, чесно, не розумію, чому саме в цих обставинах їм відмовляють природні людські емоції. Чому Буш не соромився своїх сліз, стоячи на руїні в Нью-Йорку? Припускаю, що його реакція в той момент була просто щирою.
А реакція Кучми, припускаю, була нещирою. Щиро йому зараз хочеться тільки одного – щоб про трагедію з російським літаком якнайшвидше забули, а про причини дізналися якмога пізніше, а ще краще - ніколи. Але він-бо сам вже знає відповідь на питання, чи збили літак з ізраїльтянами українською ракетою, чи ні. І непрямо його нетактовна відповідь звучить як підтвердження цієї версії. Форма ж, в яку він одягнув своє знання про причини загибелі літака, звучить як виклик (а зовсім не як розкаяння і співчуття) ледь не всьому світу. У мене навіть на побутовому рівні розмова в стилі "сам дурень" спричиняє огиду, а уже на міжнародному це виглядає зовсім жалюгідно.
Сьогодні в Ізраїлі день трауру по загиблих в авіакатастрофі над Чорним морем. Маю зізнатися, що я особисто з деякою нервовістю чекаю "вироку" експертів про причини трагедії. Якось внутрішньо примирилася, що в літаках відмовляють двигуни, що вони падають через помилки екіпажу. Але від однієї думки, що в Чорному морі, над яким літає чимала кількість пасажирських літаків, проводяться військові навчання із запуском ракет, які легко можуть самонавестися на мирний лайнер, стає просто погано. Я точно знаю, що треба зробити з військовими, які ухвалюють рішення про проведення навчань в подібному місці. Мій колега Валера Панюшкін запропонував негайно роззброїти українську армію, залишивши в її розпорядженні єдину зброю – рогатку. Він - людина добра.
Так, бувають помилки. І з "Курськом", упевнена, була допущена якась помилка. І літак ніхто не хотів спеціально збивати. Але коли хтось помиляється, зазвичай просять вибачення. Не огризатися, не намагатися сховати кінці у воду (вибачте за пряму аналогію), не ухилятися від відповіді, скинути шапку і похилити голову. Разом з тими, хто тепер через цю помилку ховає близьких. І єдине, що може не полегшити, але допомогти пояснити людське горе, - це правда про те, що відбулося. А це - саме те, з чим пострадянькі лідери за традицією, вочевидь, тягнуть до останнього. Тому вони і виглядають в трагічних ситуаціях так непристойно – їх слова брехливі і нещирі, їх очі сухі і порожні. Їм спочатку не боляче. А потім не соромно.
Я вам скажу, чому Буш не соромився своїх сліз. Він відчував те ж, що і його народ. І іншого йому американці не пробачили б.
Читайте також
Росіяни сумніваються в психічному здоров'ї українського президента
Марчук бліднув і мовчав. Йому демонстрували уламки Ту-154
На Заході шоковані реакцією Кучми
Кучма не прийняв відставки Кузьмука
"Куди попало?" Екіпаж Ту-154 знав, що їх збили ракетою
Україна готова визнати провину за Ту-154
