Рай безкоштовної медицини

9 переглядів
Четвер, 18 жовтня 2001, 18:26
Держава створює умови для ефективного і доступного для всіх громадян медичного обслуговування. У державних і комунальних закладах охорони здоров'я медична допомога надається безкоштовно... (Ст. 49 Конституції)

Справді медицина в нашій державі цілком безкоштовна для населення. Так записано в Конституції, так є і законах, освячених авторитетом найвищої влади. Однак ми часто зустрічаємося із медичним обслуговуванням безпосередньо. Побувавши в ролі пацієнта конкретного закладу охорони здоров'я, помічаєш певну, м'яко кажучи, невідповідність між деклараціями і дійсністю.

Безкоштовна медицина передбачає повне державне фінансування. Але у 200 році охорона здоров'я фінансувала 3% від ВНП, тоді як, згідно "Закону про медицину", мало б бути 10%. На практиці це стало тим, що, скажімо, в одесі, з 15 тисяч працівників 3 тисячі постійно перебувають у тривалих безоплатних відпусках, а у 1,5 тисяч встановлений скорочений робочий день. Виявляється, виділених коштів ледве вистачає на зарплатню,немає й мови про ремонт приміщень, медикаменти, профілактичні заходи, відсутні гроші навіть на бензин для швидкої допомоги. Вам ще не доводилося бачити, як водії служби 03 випрошують на бензозаправках хоч декілька літрів пального?

Катастрофічними темпами знижується тривалість життя як чоловіків, так і жінок, в середньому на п'ять років, висока смертність від нещасних випадків та суїцидів. Захворювання на туберкульоз, СНІД, сифіліс набули масштабів епідемії. Вже нікого не дивують щорічні повідомлення про холерний ембріон, непридатність питної води у великих промислових містах і т.д.

Не дай Боже тепер опинитися в лікарні. Будь-який аналіз робиться тільки при квитанції про "добровільні" внески. Ясна річ, постіль слід брати свою, усі медикаменти, включаючи вату, шприці, системи. Абсолютно все. У лікарні немає нічого, крім самого персоналу. Тепер навіть здогадалися не годувати хворих. Уявляєте, яка економія в масштабах країни? На сніданок і обід супчик, а вечері вже немає. Просто благодать для пацієнтів із захворюваннями органів травлення: Їм родичі з села привозять торбу на тиждень – розкошуйте. Рай та й годі.

Операції у нас, зрозуміло, цілком безплатні. Вам тільки скажуть, скільки треба занести у конверті. Зазирне й анастезіолог повідомити вартість своїх послуг. Ви будете оточені турботою і увагою. Якщо заплатите.

Довелося бачити людей, які не мали чим заплатити за операцію. Їхніх сліз не чути у міністерстві охорони здоров'я і Кабінеті Міністрів. У держави вистачає своїх проблем, глобальних, макроекономічних. Хіба тут до якихось жебраків?

Думаю, ніхто і не кине камінь і в лікарів. Що залишається робити із зарплатою у 130 гривень тому ж анастезіологу? Хто їх засудить? Із охорони здоров'я йдуть висококваліфіковані спеціалісти, шукаючи заробітків у Росії чи десь-інде за кордоном, або забезпечити родину. Ми всі стали заручниками найкращої у світі системи охорони здоров'я. І з неї немає виходу.

Набуває поширення практика створення лікарняних кас. За письмовою заявою із зарплатні вираховують від 3 до 10 грн. (залежно від класової приналежності – ось коли настав капіталізм), а через три місці ви повноправний член каси. У разі хвороби всі ліки куплять. Але не більше ніж на 200 грн. На рік. Хронічні хвороби, ОРЗ, дорогі операції – це вже ваші проблеми. Якщо вам пощастило бути працівником бюджетної сфери, то доведеться добровільно-примусово вступати в омріяну касу, інакше самі знаєте, що буває. І от учителі, лікарі, бібліотекарі, службовці держпідприємств в єдиному пориві рятують своїм гаманцем вітчизняну медицину. Втім, цьому є назва. Поки діти у школі вивчають Конституцію, а батьки читають рапорти "Урядового кур'єру", рідна держава почистила наші кишені, простіше – вкотре безсоромно обікрала. Шкода тільки, що її (державу) не спіймаєш за руку і не відведеш у суд.

Хоча ні. Адже ми живемо у правовій державі і щороку в нас кращі закони. Ось прийняли Кримінальний кодекс, де є стаття про покарання за порушення права на безкоштовну медичну допомогу. Отже, можемо захистити свої права! Охолоньте. Прочитайте ще раз речення про державу, в якій ми живемо.

Певна партія у своїй газеті мала нахабство хвалитися, що вона зробила десять добрих справ до дня незалежності. Одна з них – виділення 600 грн. На операцію хворій. Для них це блюзнірство. Таке становище декого цілком влаштовує. Слід чекати милості посталих господарів "нового порядку". Звикайте, панове.

Допоки держава знущатиметься над нами? Може, врешті, слід визнати, що бідність сягнула катастрофічних меж? Панове ще якась совдепівська звичка будувати потьомкінські села і фарбувати фасади. Дехто просто органічно не хоче визнавати, що медицина на межі виживання, здоров'я нації в небезпеці. Простежується цілеспрямована політики знищення людності, обмеження до мінімуму доступ до медичного обслуговування. Чи це недалекоглядність? Інакше кажучи, розумова неспроможність чиновників розв'язати посталий вузол проблем? Заміть вжити рішучих заходів, визначитися якою бути медицині: страховою, платною чи якоюсь іще – уряд вдає, що ніби в нас "тимчасові негаразди". Просто комунізм у галузі охорони здоров'я. Але хто ж, зрештою, платитиме, якщо держава нездатна?

Доведені до відчаю люди готові офіційно сплачувати декілька гривень за візит до лікаря, ніж волокти із села десяток яєць чи нести коробку цукерок, побоюючись, що справжній лікар вже давно на будівництві, а в поліклініці сидить колишній студент медінституту, відрахований з третього курсу.

Подекуди маємо поруч кабінети загальнодоступного лікаря і лікаря платного, який орендує приміщення у державної поліклініки. Треба ще уточнити, що кваліфікація у них істотно різниться, зрозуміло на чию користь. Чи це не межа ницості? А на кожному кроці галасувати про безкоштовну медицину, заплющуючи очі на страждання сотень тисяч людей.

Отже, висновок нескладний. Крім обов'язкових податків ми всі ще платимо за медичне обслуговування безпосередньо: хто більше, хто менше. Ті, хто не мають змоги заплатити, позбавлені кваліфікованої допомоги і належного забезпечення медикаментами (адже встановлені пільги не фінансуються), і тому приречені на повільне вмирання. Натомість забезпечені люди (особливо депутати) користають із послуг елітної медицини.

Проголошені владою принципи рівності і загальнодоступності медичного обслуговування – фікція, брехня, як ще багато чого у нашій державі.

Читайте нас також у Telegram. Підписуйтесь на наші канали "УП. Кляті питання" та "УП. Off the record"



powered by lun.ua