Кримські татари не хочуть залишитися осторонь виборів

П'ятниця, 19 жовтня 2001, 16:40
Кримські татари вкотре вимагають від держави затвердити на законодавчому рівні правові механізми їх гарантованого представництва в кримському парламенті і органах виконавчої влади.

17 жовтня в Сімферополі, в день чергового засідання сесії ВР Криму близько тисячі кримських татар по заклику Меджлісу провели пікетування будинку парламенту. Деякі учасники акції, нарікаючи на її відносну нечисленність, закликали своїх співвітчизників виявити традиційну для свого народу політичну активність, щоб примусити Київ і Сімферополь звернути увагу на найгострішу, на їх погляд, сьогоднішню проблему півострова - відсутність реальних механізмів для обрання кримськими татарами своїх представників до органів влади в автономії.

Хід прийняття Закону про вибори в Верховну Раду Криму, що пройшов в українському парламенті поки що перше читання, не дає їм надії, що такі механізми з'являться.

Як відомо, на створенні національних округів для кримських татар і представників інших депортованих народів наполягав Рух Удовенка, пропонуючи гарантувати 7 депутатських місць кримським татарам, 1 - іншим депортованим (німцям, грекам, вірменам, болгарам) і ще 1 караїмам і кримчакам (корінним народам півострова, що зникають). Але ця пропозиція не була схвалена депутатським корпусом. Відомо також, що Кучма, незважаючи на більш ніж лояльне до нього відношення Меджлісу (його гарант легалізував, створивши з членів Меджлісу Раду представників кримських татар при президентові), наполягає на 100%-ній мажоритарності виборів до місцевих Рад і не збирається, боячись прецеденту, надавати Криму право обирати якусь частину депутатів за "пропорціоналкою".

Проте, учасники сьогоднішнього пікету не стали псувати стосунків з Києвом. У своїй Резолюції вони вибрали м'яку форму прохання до президента і Верховної Ради України "при розгляді і затвердженні відповідних законопроектів врахувати існування цієї гострої для всіх нас (кримських татар - УП) проблеми".

Аргументуючи це прохання, Меджліс нагадав: "У представництві кримськотатарського народу в органах влади і місцевого самоврядування зацікавлені всі демократичні, національні і патріотичні сили України, українська держава загалом, тому що в Криму кримськотатарський народ був і залишається основним чинником, стримуючим як імперські спрямування північного сусіда, так і спроби реанімувати режим, від якого стільки натерпілася не тільки Україна, але і всі народи колишніх республік Радянського Союзу".

Природно, мова йде про комуністичний режим, головними "реаніматорами" якого є прокомуністичний парламент і його спікер Леонід Грач. Їм від пікетуючих дісталося по повній програмі. Комуністичне керівництво Криму було звинувачене в "знавіснілій шовіністичній політиці відносно корінного народу Криму", в "політичній безпринципності і лицемірстві", в "нацьковуванні людей одного віросповідання проти іншого".

Леонід же Грач був названий головною перешкодою "на шляху відновлення справедливості і можливості кримським татарам обирати своїх представників в ВР АРК". На думку авторів документа, "істинними мотивами такої поведінки Грача є його невгамовна і жадібна тяга до одноосібної влади… Це він, ради збереження власної влади, не хоче спільної плідної роботи кримських татар, російських, українців, людей інших національностей на благо Криму". Справедливості ради слід зазначити, що кримський спікер немало попрацював, щоб заслужити таку про себе думку серед кримських татар. Саме він запустив в політичний оборот стереотип про так званих кримськотатарських "націонал-радикалів", саме він із задоволенням останнім часом використовує термін про загрозу ісламського екстремізму в Криму.

І проте, не поменшуючи "заслуг" головного кримського комуніста у встановленні "міжнаціонального миру" на півострові, важко не помітити, що "виборче" обурення Меджлісу все-таки направлено не на того адресата. Кримський парламент і його голова, швидше усього, якби від них це залежало, дійсно не дали б можливості кримським татарам мати своїх представників в депутатському корпусі. Але цю роботу за них сьогодні все-таки робить парламент український не без допомоги любимого Меджлісом президента. Саме від них залежить прийняття виборного законодавства, яке могло б забезпечити гарантоване представництво репатріантів у владі.

І саме вони не мають наміру цього робити.

Проте, Меджліс в своєму зверненні до жителів Криму заявляє: "Склалася парадоксальна ситуація в той час, коли вище керівництво країни, а також визнані міжнародні інститути докладають всіх зусиль для створення правових механізмів всебічної інтеграції кримськотатарського народу в українське суспільство, в тому числі і забезпеченні представництва кримських татар в органах влади автономії, голова і частина депутатів Верховної Ради АРК, відкрито протидіють процесу відновлення прав кримськотатарського народу".

Ось таким нехитрим способом представницький орган кримських татар, сподіваючись, можливо, на непроникливість своїх співвітчизників, посилає поцілунки рукою у бік Києва, одночасно допомагаючи Грачу активно використати кримськотатарську карту в його передвиборних спекуляціях на предмет того, що він, мовляв, не допустить, щоб одному народу давалися права за рахунок кримчан іншої національності.

У цій грі всі сторони задоволені: Меджліс бореться за депутатські місця для репатріантів, Грач із задоволенням бореться з Меджлісом, президент товаришує з Мустафою Джемільовим, а український парламент взагалі ні за що не відповідає, тому що з нього ні за що не питають. У програші лише кримські татари. Така своєрідна політична боротьба, швидше усього, знову залишить їх без своїх представників в парламенті, а значить вирішувати свої економічні і соціальні проблеми вони знову будуть на площах, тобто без надії на успіх.

Тим часом, прецедент представництва депортованих вже був в українській історії. Восени 1993 року кримський парламент, очолюваний тоді Миколою Пурпурним, розуміючи, до чого може привести півострів загострення ситуації, ухвалив місцевий закон про вибори, по якому кримські татари обрали в спеціально створеному національному округу 14 своїх представників, що склали потім фракцію Курултаю. По одному своєму депутату мали тоді і греки, німці, вірмени і болгари - представники народів, депортованих з Криму сталінським режимом.

Сміливість цього політичного кроку була невдовзі виправдана. Фракція Курултаю, єдина, крім ще 2-х депутатів-комуністів, хто голосував тоді проти сепаратистських рішень кримського парламенту, в якому більшість складав блок "Росія". У Криму, незважаючи на найгострішу, завдяки діяльності Юрія Мешкова і його московського уряду, внутрішньополітичну ситуацію вдалося уникнути міжнаціонального протистояння. З Курултаєм, національним з'їздом кримських татар і його органом Меджлісом стали рахуватися у Києві і в самому Сімферополі, як з серйозним політичним партнером.

Біда в тому, що ця "татарська квота" була встановлена лише на один парламентський термін. Вважалося, що за 4 роки кримське суспільство дозріє морально і політично, викоренить в собі антитатарські, виховані Радянським Союзом, настрої і почне відноситися до кандидатів з числа депортованих, як до всіх інших. Досвід останніх виборів показав, що цього не трапилося. До нинішнього складу ВР Криму, що складається з 100 депутатів, було обранио лише 1 кримського татарина - Лентуна Безазієва.

Тільки заради нього - комуніста і особистого друга Грача кримчани змогли поступитися своїми національними принципами. Пояснення цього "феномена" лежить на поверхні. Кримські татари становлять сьогодні всього 14% від всього населення півострова і, природно, залишаються в меншині. Правда, в таких регіонах, як Білогорський і Бахчисарайський, де їх більше за 20%, кримськотатарські кандидати могли розраховувати на перемогу в першому турові. Але це в тому випадку, якби всі вони голосували тільки за єдиного свого кандидата.

Розшарування колись єдиної общини, після відомої кризи в Меджлісі, з якого вилучили опозицію, цього не дозволило. У інших регіонах ситуація практично нерозв'язна: будь кримський татарин хоч найпремудрішим мудрагелем, місцевий електорат (не без допомоги адміністративних зусиль) уміє мобілізуватися, щоб не пропустити до влади нехай хорошого, але чужака.

У подібній ситуації законодавче, хоч би тимчасове - до цивілізації електорату - закріплення гарантованого представництва заздалегідь обумовленого числа кримськотатарських депутатів в місцевому парламенті для багатьох спостерігачів здається єдиним виходом.

Їх думки, правда, розділяються за формою такого представництва. Деякі вважають найбільш ефективним введення пропорційної системи виборів в ВР Криму. Інші схиляються до вже перевіреного механізму виборів по національних округах. Треті - найбільш радикальні - вважають правильним встановлення кримськотатарської квоти.

Швидше усього, жоден з варіантів не буде не тільки підтриманий, але і розглянутий українським парламентом. А значить, вибори в Криму знову будуть проходити в умовах політичної нестабільності, тому що кримські татари не стануть добросердо спостерігати, як нова влада буде формуватися без їх участі.

Реклама:
Шановні читачі, просимо дотримуватись Правил коментування

Читайте УП В Google News