Королівські жарти
Субота, 20 жовтня 2001, 18:27
Британська газета Mail on Sunday опублікувала свою оцінку особистого майна королеви Єлизавети II (Elisabeth II), до якого входять нерухомість, коштовності, предмети мистецтва, акції і т. п. на загальну суму 1,15 млрд фунтів стерлінгів. Це вдвічі, навіть більше, перевищує недавні попередні оцінки і щонайменше в шість раз більше тієї цифри, яку називають офіційні представники Букінгемського палацу.
Вартість королівської колекції творів мистецтва, зібрань королівських коштовностей, що зберігаються у Тауері, і палаців з підрахунків була виключена, оскільки все це особисто королеві не належить, а є національним надбанням і віддане їй немов на зберігання.
Одним з головних джерел різкого збільшення королівського багатства була секретна угода між Єлизаветою II (Elisabeth II), яка тоді щойно зійшла на престол, і урядом Уїнстона Черчіля (Winston Churchill), згідно з яким у вигляді особливого випадку її величність звільнили від сплати податків на дивіденди і проценти на внески у британські компанії. За підрахунками фахівців, таке послаблення принесло їй з часу вступу на престол у 1952 році більше ніж 1 млрд фунтів прибутку.
Тим часом і її батько, король Георг VI (George VI), і всі британські монархи, починаючи з вікторіанських часів, платили податки, як і всі інші громадяни Сполученого Королівства. Нинішня ж королева стала відраховувати гроші у скарбницю лише з 1993 року, і то тільки після голосної газетної кампанії.
Серед основних складових особистого багатства Єлизавети II - палац Балморал у Шотландії вартістю 14 млн фунтів, скакові коні на 3,6 млн, коштовності на 72 млн, включаючи найдорожчу у світі діамантову брошку вартістю 25 млн фунтів, машини на 7 млн, колекція вин, що оцінюється в 2 млн, шуби у кількості 30 штук на суму 1 млн фунтів, які зберігаються в спеціальному холодильнику в Букінгемському палаці, і які сама королева ніколи, до речі, не носить. Особливе місце в цьому реєстрі займає королівська колекція марок, що оцінюється у 100 млн фунтів, в тому числі і унікальний Маврикій, придбаний дідом Єлизавети в 1904 році, і що тепер оцінюється в 2 млн фунтів.
Друге місце у списку багатіїв королівської сім'ї займає принц Чарльз (Prince Charles) зі скромним майном на 346 млн, за ним іде лорд Хейрвуд (Lord Harewood), нинішній президент клубу Leeds United і 37-й за рахунком претендент на право успадкування престолу, який має у своєму розпоряджені 133 млн. У п'ятірку найбагатших у сім'ї Віндзорів (Windsor) входять королева-мати з 53,5 млн і герцог Едінбургський з 28 млн. Майбутній спадкоємець престолу, принц Уїльям (Prince William), займає в списку сьому сходинку услід за своїм молодшим братом принцем Гаррі (Prince Harry) з 22 млн фунтів.
А загалом стан всього сімейства оцінюється в 2 млрд фунтів стерлінгів і не йде ні в яке порівняння з нечуваним багатством представників деяких інших монархічних домів, таких як король Саудівської Аравії Фахд (King Fahd) з його 32 млрд, султан Брунея з 17 млрд і емір Кувейту Джабер Аль-Сабах (Jaber Al-Sabah) з 15 млрд фунтів стерлінгів.
Навіть деякі власні піддані королеви багатіші за неї: наприклад, король паперових пакетів Ханс Раузінг (Hans Rausing), майно якого оцінюється в 5,9 млрд, герцог Вестмінстерський (Duke of Westminster) з майном в 3,9 млрд, підприємець Річард Бренсон (Richard Branson) з 2,3 млрд.
Публікація матеріалів про добробут королеви Єлизавети і її родичів пішла услід за черговим скандалом, в якому виявилися замішані її син, онук і чоловік. Все почалося з того, що знімальна група компанії Ardent, власником якої є син королеви принц Едвард (Prince Edward), злісно порушила джентльменську угоду між будинком Віндзорів і пресою про те, що юному спадкоємцю престолу принцу Уїльяму на час його навчання в університеті Saint Andrews не будуть докучати репортери.
Але, як виявилося, угода не розповсюджується на дядька молодого принца: працівники його телекомпанії були піймані на місці злочину при зйомці Уїльяма, про що той повідомив керівництво університету та ще й поскаржився діду, герцогу Едінбурзькому. Той, недовго думаючи, порадив внуку не бути слиньком і не звертати уваги на такі речі, про що, як водиться, дізналися газети, які тут же пригадали герцогу інші його обмовки і невдалі жарти.
Так, на зустрічі з дітьми, які повністю втратили слух, він сказав, що цим вони зобов'язані музиці якоїсь особливо не любимої ним ямайської групи. А коли був у Глазго, він поспівчував студентам, яким крупно не пощастило - адже їм доводиться вчитися у цьому місті. П'ять років тому у тій же Шотландії він запитав у інструктора з водіння: "Як це вам вдається стільки часу втримувати цих тубільців від випивки, щоб вони зуміли здати на права?", а під час візиту у Німеччину назвав канцлера Гельмута Коля "рейхсканцлером", як в минулі часи називали Гітлера. Він же порекомендував своїй дружині відректися від престолу до того, як вона впаде у старечий маразм, а про пристрасть принцеси Анни до коней висловився так: "Все те, що не пускає вітри і не їсть сіно, її не цікавить".
Не можна сказати, щоб подібне висловлювання додавало політичної ваги сім'ї Віндзорів, але зате і вони, і чутки про незчисленні багатства королівського дому дають постійну їжу для розмов і не дають британцям забути про те, що у них, що не кажи, все-таки монархія.
Вартість королівської колекції творів мистецтва, зібрань королівських коштовностей, що зберігаються у Тауері, і палаців з підрахунків була виключена, оскільки все це особисто королеві не належить, а є національним надбанням і віддане їй немов на зберігання.
Одним з головних джерел різкого збільшення королівського багатства була секретна угода між Єлизаветою II (Elisabeth II), яка тоді щойно зійшла на престол, і урядом Уїнстона Черчіля (Winston Churchill), згідно з яким у вигляді особливого випадку її величність звільнили від сплати податків на дивіденди і проценти на внески у британські компанії. За підрахунками фахівців, таке послаблення принесло їй з часу вступу на престол у 1952 році більше ніж 1 млрд фунтів прибутку.
Тим часом і її батько, король Георг VI (George VI), і всі британські монархи, починаючи з вікторіанських часів, платили податки, як і всі інші громадяни Сполученого Королівства. Нинішня ж королева стала відраховувати гроші у скарбницю лише з 1993 року, і то тільки після голосної газетної кампанії.
Серед основних складових особистого багатства Єлизавети II - палац Балморал у Шотландії вартістю 14 млн фунтів, скакові коні на 3,6 млн, коштовності на 72 млн, включаючи найдорожчу у світі діамантову брошку вартістю 25 млн фунтів, машини на 7 млн, колекція вин, що оцінюється в 2 млн, шуби у кількості 30 штук на суму 1 млн фунтів, які зберігаються в спеціальному холодильнику в Букінгемському палаці, і які сама королева ніколи, до речі, не носить. Особливе місце в цьому реєстрі займає королівська колекція марок, що оцінюється у 100 млн фунтів, в тому числі і унікальний Маврикій, придбаний дідом Єлизавети в 1904 році, і що тепер оцінюється в 2 млн фунтів.
Друге місце у списку багатіїв королівської сім'ї займає принц Чарльз (Prince Charles) зі скромним майном на 346 млн, за ним іде лорд Хейрвуд (Lord Harewood), нинішній президент клубу Leeds United і 37-й за рахунком претендент на право успадкування престолу, який має у своєму розпоряджені 133 млн. У п'ятірку найбагатших у сім'ї Віндзорів (Windsor) входять королева-мати з 53,5 млн і герцог Едінбургський з 28 млн. Майбутній спадкоємець престолу, принц Уїльям (Prince William), займає в списку сьому сходинку услід за своїм молодшим братом принцем Гаррі (Prince Harry) з 22 млн фунтів.
А загалом стан всього сімейства оцінюється в 2 млрд фунтів стерлінгів і не йде ні в яке порівняння з нечуваним багатством представників деяких інших монархічних домів, таких як король Саудівської Аравії Фахд (King Fahd) з його 32 млрд, султан Брунея з 17 млрд і емір Кувейту Джабер Аль-Сабах (Jaber Al-Sabah) з 15 млрд фунтів стерлінгів.
Навіть деякі власні піддані королеви багатіші за неї: наприклад, король паперових пакетів Ханс Раузінг (Hans Rausing), майно якого оцінюється в 5,9 млрд, герцог Вестмінстерський (Duke of Westminster) з майном в 3,9 млрд, підприємець Річард Бренсон (Richard Branson) з 2,3 млрд.
Публікація матеріалів про добробут королеви Єлизавети і її родичів пішла услід за черговим скандалом, в якому виявилися замішані її син, онук і чоловік. Все почалося з того, що знімальна група компанії Ardent, власником якої є син королеви принц Едвард (Prince Edward), злісно порушила джентльменську угоду між будинком Віндзорів і пресою про те, що юному спадкоємцю престолу принцу Уїльяму на час його навчання в університеті Saint Andrews не будуть докучати репортери.
Але, як виявилося, угода не розповсюджується на дядька молодого принца: працівники його телекомпанії були піймані на місці злочину при зйомці Уїльяма, про що той повідомив керівництво університету та ще й поскаржився діду, герцогу Едінбурзькому. Той, недовго думаючи, порадив внуку не бути слиньком і не звертати уваги на такі речі, про що, як водиться, дізналися газети, які тут же пригадали герцогу інші його обмовки і невдалі жарти.
Так, на зустрічі з дітьми, які повністю втратили слух, він сказав, що цим вони зобов'язані музиці якоїсь особливо не любимої ним ямайської групи. А коли був у Глазго, він поспівчував студентам, яким крупно не пощастило - адже їм доводиться вчитися у цьому місті. П'ять років тому у тій же Шотландії він запитав у інструктора з водіння: "Як це вам вдається стільки часу втримувати цих тубільців від випивки, щоб вони зуміли здати на права?", а під час візиту у Німеччину назвав канцлера Гельмута Коля "рейхсканцлером", як в минулі часи називали Гітлера. Він же порекомендував своїй дружині відректися від престолу до того, як вона впаде у старечий маразм, а про пристрасть принцеси Анни до коней висловився так: "Все те, що не пускає вітри і не їсть сіно, її не цікавить".
Не можна сказати, щоб подібне висловлювання додавало політичної ваги сім'ї Віндзорів, але зате і вони, і чутки про незчисленні багатства королівського дому дають постійну їжу для розмов і не дають британцям забути про те, що у них, що не кажи, все-таки монархія.
