"Хотілося б, щоб матеріал прочитав президент". Про роль Людмили Кучми в заміні ендопротезів

Середа, 24 жовтня 2001, 14:53
Якщо журналіст газети накладом усього у 4000 в кінці статті припише: "Хотілося б, щоб цей матеріал прочитав Президент України", що станеться? Логічно відповісти: "Хотіти не шкідливо". Але, виявилося, іноді такі побажання збуваються, ну просто "по щучому велінню, по моєму хотінню".

Президент не просто прочитав опубліковані в газеті "Народна справедливість" статті Василя Арестова "Правовий беспрєдєл по-харківськи" і "Генеральсько-прокурорський рекет", а створив по прочитанні цілу комісію, яка перевіряє вказані в них факти.

Коли ця звістка з'явилася в "Інтерфаксі", а потім передрукувалася в інтернеті, деякі мої колеги в таке розпорядження гаранта не повірили, і мені особисто довелося показати їм відповідне повідомлення президентської прес-служби на персональному кучмівському сайті.

Дивуватися було з чого - фігуранти статей - люди, відомі в Харкові - прокурор області Кривобокий, колишній начальник обласного УБОЗ, а нині співробітник апарату МВС Денисюк, нинішній глава обласного УБОЗ Халін і працівники правоохоронних органів рангом нижче. Автор звинувачує їх як в заступництві щодо ряду злочинів, так і в фактичній в них співучасті, рясно підкріплюючи обвинувачення цитатами з карних справ (номери справ скрізь вказані).

А газета "Народна справедливість", на відміну від згаданих людей, в Харкові не відома. І в столиці, видимо, також: в Інтернеті її назвали "харківською газетою", хоч видається вона у Києві. Невідомі також, (принаймні ніхто мені не зміг назвати аналогій), випадки, щоб президент ПУБЛІЧНО розпоряджався перевірити вірогідність тієї чи іншої викривальної публікації.

Але все-таки "Народна справедливість" - це не просто газета тиражем в 4 тисячі примірників. Це ще і орган партії ВОЛ "Справедливість", очолюваної Іваном Чижем. І автор Василь Арестов відомий не стільки як фахівець з журналістських розслідувань, скільки як виконавчий секретар цієї партії, а раніше - лідер київських соціалістів, що декілька раз судився з мером столиці Олександром Омельченком.

Коментарів по суті викриттів Арестова мені отримати не вдалося. Консультант комітету Верховної Ради з боротьби з корупцією Павло Бернацький, перебуваючи в Харкові, сказав, що йому про статті Арестова нічого невідомо. Що вельми дивно - адже ще в №37 газети "Народна справедливість" опубліковано лист Івана Чижа своєму колезі-депутату, Юрієві Кармазіну, де він просить його комітет "вжити необхідних заходів для припинення зловживань, або вимагати від згаданих органів спростування вказаних в публікаціях фактів".

А деякі інші люди, які могли пролити додаткове світло на цю історію, категорично відмовлялися від роз'яснень, обмежуючись лише словами про те, що мова йде про боротьбу угрупувань, і справа ця дуже брудна.

Значить треба чекати висновків? Проте, візит головного викривача в Харків, що відбувся невдовзі після президентського розпорядження, заслуговує на те, щоб про нього розповіли. Бо додає історії особливого колориту.

Арестов побував у місті незабаром після президентського розпорядження. Піарівське забезпечення заходу явно накульгувало: форум харківських справедливців відвідало лише п'ятеро журналістів. Обстановка була досить традиційною для лівої тусовки - дуже скромний зал одного з НДІ. Правда, публіка - брали участь в конференції менше півсотні делегатів - була зовсім не звичайною для таких заходів і вражала своєю строкатістю. Почнемо з лідера - харківську "Справедливість" очолює - зав.кафедрою карного права Юридичної академії Віктор Устименко. Адже цитадель українського правознавства аж ніяк не має репутації кузні лівих кадрів.

У рядах делегатів - троє козаків на чолі з отаманом Слобідського полку Юрієм Катричем. Їх червоні мандати добре гармоніюють з чорними сорочками - прямо ОУНівський прапор. Зазвичай ці люди з'являлися на заходах місцевих УНР і "Руху за єдність". Що спільного у них з партією, де два з трьох депутатів Верховної Ради - Сергій Кияшко і Микола Лавриненко - входять в "ЗУБР"? Адже сам Катрич в травні заявляв, що в противагу ЗУБРу збирається створити об'єднання ЗАЛУП (За Литву, Україну і Польщу). Але досі про активність ЗАЛУПу чутно не було. Може, його фундатор подався шукати кадри серед лівих?

А ось присутність в президії конференції лідера циганської організації "Фонд Ловарі" Юрія Берлинера-Череповського більш зрозуміла, хоч досі циганів я на подібних заходах в Харкові не зустрічав. Він організував в цьому році вже 2 пікети проти харківської міліції, звинувачуючи її в упередженому ставленні до циганів. Міліція ж вважає його самого наркоділком і проти нього порушено кримінальну справу.

Ну а в центрі президії в комісарській шкірянці урочисто сидів Василь Арестов. Самі харківські "справедливці", схоже, розуміли, що журналістів цікавлять не їх збори, а його викриття, тому в прес-конференції не брали участі, давши можливість київському гостеві говорити за всіх.

Проте, чому гостеві? Арестов добродушно докоряв журналістам, що не знають свого земляка, який пропрацював в Харкові значну частину життя. Остання посада - заст. уповноваженого у справах релігій. Про те, як його таврував у
1989-му "Голос Америки", він згадував з видимою ностальгією. Але, незважаючи на харківське минуле, з фігурантами статей, Арестов, за власними словами, абсолютно незнайомий. Матеріали ж отримує від довіреного джерела в місті, але це джерело - не товариш Устименко.

Ні з президентом, ні з будь-ким з його адміністрації він у зв'язку зі статтями не контактував, але не виключає, що на цю тему з Кучмою говорив Іван Чиж. Взагалі ж, в тому, як зреагував гарант, Арестов "впізнає почерк" Володимира Литвина. Звинувачень в наклепі не боїться. Сказавши, що генпрокуратура вже порушила за фактами, вказаними в статтях, карну справу, Арестов заявив, що ще в кінці 1999-го торкався тієї ж теми в газеті "Товариш". Тоді йому загрожували таким же судом, але нічого не пішло. І тут він нагадав, що його "кращий друг" Олександр Омельченко судився з ним, але безрезультатно.

Природно, напрошувалися питання, а чому президент відреагував на статтю в органі "Справедливості", але не помітив статей в органі СПУ? І з яких це часів Омельченко став "кращим другом" Арестова? Відповідь прозвучала з належною для людини в шкірянці прямотою: "Публікації в "Товариші" були в розпал
президентської кампанії, і Кучма не міг звертати уваги на такі статті в газеті свого опонента". А Омельченко якраз напередодні того моменту, як його, Арестова, зняв Мороз з поста керівника київської організації СПУ, запросив впалого в немилість соціаліста до себе в кабінет, пригостив коньяком і
подружився.

Гострі питання тільки підняли настрій Арестова. На питання про фінанси партії, справедливець повідомив, що сьогодні його потягло на поезію і склав він наступне.

"Ліва партія Чижа
Для народу не чужа.
Як і вся Вкраїна - бідна,
Але людям праці рідна.
Виявляй, народ, сміливість,
Голосуй за "Справедливість".


Все чітко. Закону жанру агітки дотримано. А як будуть дотримуватися закони жанру під назвою "Гарант доручив розібратися"? Чи не зумовлює безпрецедентна реакція президента однозначних висновків міжвідомчої комісії?

У Харкові в таке приречення, схоже, не вірять. Медіа-ефект від візиту Арестова був майже нульовий. Про його прес-конференцію повідомив тільки тижневик "Подія". Імена зачеплених ним правоохоронників там не згадувалися. І взагалі автор дивувався, чому така кара небесна - тобто міжвідомча комісія - впала на такий тихий Харків, і чому глава держави відреагував на публікацію в газеті невеликої партії.

Незрозуміло, видимо, в Харкові, що ВІЛ "Справедливість", може і невелика, але дуже корисна ліва партія. Вона співпрацює з гарантом Конституції, чим і пишається. У доповіді її лідера Івана Чижа на 6-му засіданні Ради партії 7 липня чітко сказано: "Що, наприклад, мають доброго від повсякденних образ президента з боку ФНП, СПУ і т.п.? Вирішили б вони долю того ж Петра Івановича Когаєвського з Вінничини, якому треба було терміново замінити ендопротези? А ми це зробили саме при сприянні дружини президента". ("Народна справедливість", 2001, №27)

Не партія, а паличка-виручалочка: треба інваліду поміняти протези - попросили Людмилу Миколаївну Кучму, треба зняти прокурора області і міліцейських начальників - попросили Леоніда Даниловича. Міняти таких людей, звичайно, складніше, ніж ендопротези. Хіба не потрібна президенту така надійна ліва партія, де один з лідерів і автор викривальної публікації вихваляє Долганова? Хіба не потрібен президенту факт успішного викриття корупції? А тут можна відразу убити двох зайців.

Будуть вони убиті чи ні, стане ясно в кінці місяця. Раптом президент вирішить, що погарячкував. Адже на тому тижні, коли комісія створювалася, він, бувало, зовсім невпопад чинив.

Наприклад, оголосив регіональним журналістам, що ніколи таких хороших запасів вугілля в країні не було. Але багато хто з цих регіональних видань "Інтерфакс" передплачують, і їм зовсім нескладно вияснити, скільки було палива на ТЕС раніше. А, отже, дізнатися, що, навпаки, ніколи так мало вугілля не було накопичено, як зараз.

Але поки що комісія з працівників Генпрокуратури, МВС і СБУ продовжує працювати. До речі, Арестов не прийняв пропозиції відвідати її засідання в Харкові, але сказав, що обов'язково подзвонить її голові В’ячеславу Берчу. Начальник обласної міліції Сергій Гусаров повідомив, що висновки будуть оголошені 26 жовтня.

А поки можна лише гадати, який заголовок краще підійде для епілогу (або чергового розділу цієї історії). "Торжество справедливості"?
"Торжество "Справедливості"? Або - "Казка про Чижа, який брехав, і Дятла - любителя істини". Була така у молодого Горького.

До речі, вірші горьківського Чижа на одному рівні з віршами, які прочитав Василь Арестов. Хотів було сказати - з віршами самого Арестова, але, виявилося, що на четвертій сторінці №28 газети "Народна справедливість" (її роздавали на конференції в Харкові) є вірші її читача Анатолія Логвиненка і
починаються вони:

"Ліва партія Чижа
Для народу не чужа!"


Далі, правда, текст відрізняється. Може, вдасться дізнатися і про співавтора викривальних статей Арестова? Тільки не схоже, щоб це був рядовий читач партійної газети.


Читайте, на що ж саме так відреагував гарант (мовою оригіналу)

"Правовой" беспредел по-харьковски

Генеральско-прокурорский рэкет




powered by lun.ua