Горбулін буде "трошки опозиціонером"

Вівторок, 30 жовтня 2001, 13:35
Солодка перспектива виборів-2002 продовжує ламати аполітичність впливових в Україні постатей. Услід за мером Києва Омельченком партійним вождем став Володимир Горбулін. На третій день перебування в ранзі політичного діяча він пообіцяв залишитися у політиці, навіть не зважаючи на результати виборів-2002. Горбулін вважає, що займатиметься новою для себе справою: "Я у політиці не був. Я був у владі. Це - різні речі".

- Володимире Павловичу, як президент поставився до вашого рішення очолити партію?
- А я у нього не питав.

"Останній раз президент благословив мене на одруження у 1974 році". Екс-секретар Ради нацбезпеки з п'ятирічним досвідом, а з суботи – новий лідер партії "Демократичний союз" - Володимир Горбулін демонстративно відмежовується від участі Банкової у його політичному проекті. Горбулін, ровесник Кучми, за власним зізнанням, має стаж у "38 років стосунків" з "гарантом". Однак він стверджує, що не ходив до нього за отриманням "добра" на головування у партії. "Я давно не спілкувався з президентом", - підкреслював свою незалежність лідер "Демсоюзу" на першій прес-конференції у новому амплуа. І взагалі, перед виборами можна критикувати владу: "Що за питання – іти на вибори і не бути трошки опозиційним".

Першу негативну оцінку з вуст лідера "Демсоюзу" отримала позиція України після катастрофи Ту-154. "З першої хвилини повели себе неправильно. Ми обрали хронологію, яка не дозволяє дивитися в очі і ізраїльським громадянам, і росіянам. Ми повинні були відразу дати чисто людську оцінку", - м'яко покритикував Горбулін відомого автора безсмертної репліки про те, що "бувають катастрофи й більшого масштабу".

Це – не єдина негативна характеристика сучасної батьківщини. Згадав Горбулін і про те, що "Україна притихла в питаннях світової безпеки", і про необхідність у цивільному міністрі оборони, і про незрозумілу позицію спецслужб в розпал касетного скандалу, коли екс-секретарю РНБО довелося самому займатися питанням непоширення державних таємниць. "Я мав контакти зі службами західних держав. Мені було сказано прямо: незважаючи, що ми вас уже поважаємо, але є відповідні органи у вашій державі, ми повинні з ними працювати".

На саме ж 31 березня 2002 Горбулін дивиться оптимістично – він вважає, що партія здатна без блокування і навіть залучення іноземних PR-консультантів подолати 4% бар'єр. Зростанню поки мініатюрного рейтингу, за словами лідера партії, сприятиме його ж "скромна фігура". Крім того, є у Горбуліна корисні зв'язки – він сам зізнався, що може привести до партії хоч Жванецького, хоч Шендеровича. Але головне має бути у "якості ідей", вважає Горбулін.

Екс-секретар Ради нацбезпеки знає собі ціну і вестиме передвиборчі переговори на своїх умовах, що породжує численні "але". Горбулін готовий був би увійти до блоку Ющенка – але не погоджується на друге місце в списку. Взагалі ж він міг би створити з кимось коаліцію – але якщо це буде "блок особистостей". І перше місце для нього не буде ідеєю фікс – але "якщо знайдеться людина цікавіша". Хоча в принципі питання блокування для Горбуліна не закрите.

За роки перебування "у владі" переконали Горбуліна в необхідності боротися з "сірою масою, яка заповнила поле політики і несе загрозу Україні як державі". "Відбулася повна девальвація у політиці такого визначення, як чесність". Кого він мав на увазі, уточнення не було. Але, наприклад, ТУНДРу Горбулін вважає "блоком бюрократичних партій", які, "за досвідом", не знаходили шляхів виходу з кризи. "Я не пророк, і не хочу говорити, що цей блок довго не протримається, але я висловлюю свою думку".

З "Нашою Україною" Горбулін не блокуватиметься через його несприйняття крайнощів: "Мене не сильно влаштовує, коли є щось сильно проукраїнське або сильно антиукраїнське". До СДПУ(О) Горбулін ставиться як до "реальної сили, яка може самостійно іти на вибори". І не приховує, що був засновником соціал-демократичної партії разом з Онопенком, Плужніковим, Кременем. Конкурентами ж, як випливає зі слів Горбуліна, у "Демсоюзу" будуть всі партії, крім комуністів – оскільки тільки КПУ "має сталу аудиторію".

До "Демсоюзу" Горбулін прийшов після того, як до нього звернулися чотири члени ради партії у серпні 2001. Заявлений на прес-конференцію Волков не прийшов: "Він хворіє". За словами нового лідера, його не було і на засіданні ради партії, яка обрала нового голову – але, за словами Горбуліна, це питання було з ним погоджено.

Найцинічнішою ж на прес-конференції виявилася публічна версія відставки Волкова – бажання балотуватися за своїм мажоритарним округом. Про свій відхід він повідомив журналістам прес-релізом, де наведено уривок його заяви: "Я розумію, що альтернативою мені буде представник лівих сил, перемоги якого допустити не можна. Тому я вирішив іти на вибори в Козелецькому окрузі. Це моє рішення підтримане радою партії. Водночас логіка передвиборчої боротьби вимагає концентрації зусиль усієї партії на забезпечення успіху партійного списку. Для досягнення необхідного результату список партії або блоку має очолити особисто голова ради партії. Виходячи з цих міркувань, я складаю з себе повноваження голови ради партії "Демократичний союз", залишаючись членом ради партії", - виклав письмово свою позицію кандидат політичних наук Волков.

За більш життєздатною версією, відставку Волкова можна пояснити тим, що у нього дійсно є проблеми зі здоров'ям. Інші причини – це рейтинг партії, який зав'язаний на іміджі керівника, у випадку з Волковим – дуже неоднозначному. Крапку ж поставив сам Горбулін: "Олександр Михайлович - прагматик і все оцінює тверезо".


Читайте також:

Володимир Горбулін повертається до активної політики. На місце Волкова

Біографія нового лідера партії "Демократичний союз":

Горбулін Володимир Павлович, доктор технічних наук, професор, академік НАНУ (Відділ інформатики, 12.1997); Голова Державної комісії з питань оборонно-промислового комплексу України.

Був членом Президії Ради національної безпеки при Президентові України, головою Наглядової ради Фонду ділового співробітництва "Україна" (з 11.1994); до 11.99 очолював Державну міжвідомчу комісію з питань співробітництва з НАТО, був співголовою Консультаційного комітету при Президентах України та Польщі, співголовою секретаріату Комісії Кучма-Гор; засновник та перший Головний редактор науково-практичного журналу "Стратегічна панорама". Голова Експертної ради Фонду підтримки досліджень у сфері національної безпеки (з 10.1994); член Державної комісії з питань реорганізації в галузі науки (з 08.1995); заступник голови Ради з питань науки та науково-технічної політики при Президентові України (з 03.1996); член Комісії з державних нагород України при Президентові України (з 02.1997); член Комітету з Державних премій України в галузі науки і техніки (з 03.1997); член Вищої економічної ради Президента України (з 07.1997); почесний президент Федерації баскетболу України; член Координаційної ради з питань судово-правової реформи при Президентові України (з 10.1997).

Народився 17.01.1939 (м.Запоріжжя); українець. Освіта: Дніпропетровський державний університет, фізико-технічний факультет (1962), інженер-механік. 1962-76 - в КБ "Південне": учасник створення космічних апаратів серії "Космос", розробки стратегічних ракетних систем. 1977-88 - в апараті ЦК КПУ, з 1980 - зав. сектору ракетно-космічної та авіац. техніки. З 12.1990 - зав. підвідділу оборонного комплексу, зв'язку і машинобудування КМ України. Брав участь в організації і координації робіт з усіх програм створення ракетно-космічної техніки в Україні. З 03.1992 - ґенеральний директор Національного космічного аґентства України, керівник розробки і безпосередній учасник створення та втілення першої Національної космічної програми України (1992-1994). З 08.1994 - секретар Ради національної безпеки при Президентові України. 10.1994-08.96 - секретар Ради національної безпеки України при Президентові України - Радник Президента України з питань національної безпеки. 30.08.1996-10.11.99 - Секретар Ради національної безпеки і оборони України. З 11.99 - Радник Президента України. З 07.2000 - Голова Державної комісії з питань оборонно-промислового комплексу України.

Лауреат Державної премії СРСР (1990); премії НАНУ (1988). Член Спілки Журналістів України. З 1993 - член Міжнародної академії астронавтики. Нагороджений орденами Трудового Червоного Прапора (1976, 1982), "Орденом князя Ярослава Мудрого" V ст. (04.1997), медалями, а також відзнаками іноземних держав. Заслужений машинобудівник України (1994).


Реклама:
Шановні читачі, просимо дотримуватись Правил коментування

Читайте УП В Google News

10:58
У Києві чоловік заради помсти колишній вбив її цуценя: поліція оголосила про підозру
10:56
Сирський: Якщо росіяни знову рушать на Харків, він стане для них фатальним містом
10:56
Футзальний клуб знявся з чемпіонату України через перехід гравців у стан повної бойової готовності
10:35
Франківщина, Черкащина, Київщина й Вінниччина: в ОВА розповіли про наслідки атаки
10:32
Молдова не підтверджує дані про проліт ракет своєю територією під час удару РФ по Україні
10:32
Сирський про "мобілізацію 500 тисяч": Після аудиту ця цифра суттєво зменшена
10:31
Каллас у двадцяту річницю вступу країни у НАТО закликала підтримати членство України
10:22
"Шоколадна" криза набирає оберти: як дефіцит какао у світі впливає на ціни
10:13
У шести областях пошкоджено енергетичну інфраструктуру – Шмигаль
10:09
Укрупнення університетів: міністр Лісовий назвав принципи, якими керується МОН
Усі новини...