Канал 1+1 шукає форму "акуратних" політичних дебатів

Понеділок, 19 листопада 2001, 18:09
Канал "1+1" збирається до виборів провести політичні дебати. Основна проблема при цьому - "необхідність для комерційного каналу і не перетворити дебати в гру, в телешоу, і одночасно утримати інтерес глядачів конфліктною розмовою".

Про все це генеральний продюсер "1+1" Олександр Роднянський повідомив в інтерв'ю "Телекритике".

Роднянський скаржиться на невдоволення всіма політичними сторонами дебатами від "1+1" під час президентських виборів. І заявляє, що вони зараз шукають форму дуже "акуратних" дебатів.

При цьому генеральний продюсер заперечує наявність яких-небудь складнощів із запрошенням до ефіру телеканалу представників "просуненої" опозиції, обмовившись, що всі вони присутні у них в новинах.

Одночасно Олександр Роднянський вважає, що для претензії на загальнонаціональний ефір опозиційним силам треба представляти реальну, а не віртуальну політику.

А ось як відповів Роднянський на запитання про те, чи був в опозиції шанс більш повно бути представленою в телевізійному ефірі?

"Повніше, ніж вона була представлена, скажемо, в ефірі "1+1" під час "касетного" скандалу - вона не могла бути представлена ніде і ніколи, - повідомив Олександр Роднянський. - Ця не тільки моя думка - а думка, боюся, і багатьох членів опозиції. Я навіть не переконаний, якщо чесно, що все те, що ми висвітлювали, варто того, щоб це освітлювати...

"Але оскільки ми завжди намагалися виглядати збалансовано і бути налаштованими на виразне відображення істотних процесів - а тоді ці процеси здавалися істотними - то ми їх і відображали. А відносно того, чи могла б вона бути представлена повніше… Напевно, вона хотіла бути представленою більш повно. Але чи представляє вона сьогодні громадські інтереси в такій мірі, щоб бути представленою так повно, як вона б хотіла? Це вже питання.

"Чи є лідери сьогоднішньої опозиції представниками скільки-небудь істотних верств населення? Ось Ле Пен - чи повноцінно він представлений на французькому ТБ? Не думаю. А він представляє інтереси 15% французьких виборців. Повірте, що він набагато менш активно висвітлюється, ніж багато інших лідерів нашої опозиції, що представляють, скажемо, щонайбільше, 1% українських виборців.

"Ми намагаємося жити за такою моделлю, коли заздалегідь відомі всі учасники казкової гри: є добрий Іван-дурень, жахливий злий вовк, дроворуб і т.д. Так ось, сам факт, що ти себе оголошуєш Іваном-дурнем, ще не означає, що ти ним став, по-перше. А по-друге, не означає, що ми маємо складати казки про тебе.

"Тобто, коли ситуація реальна, коли політик і його вплив реальні - ми просто не можемо уникнути висвітлення, ми не маємо права не висвітлювати. Мені не подобається, коли спалюють опудало президента чи будь-якого іншого політика. Мені це нагадує 33-й рік. Але ми вимушені були це показувати, незважаючи на те, що це не подобається переважній більшості інтелігентних людей. Але тут був інформаційний привід, це показували всі західні телеканали.

"Але у нас часто буває так: PR-хід - хтось виступив з жорсткою критикою влади і вирішив після цього, що життя здасться медом... Адже в нас, якщо політик йде до опозиції, на нього чекає не в'язниця і жорсткі тортури, як у Латинській Америці (я не говорю про олігархічні війни - я про реальну політику), а подарунки і гранти, запрошення на прийоми від безлічі посольств. Статті і інтерв'ю в "Файненшнл Таймс", "Уоллстріт джорнел", "Нью-Йорк Таймс", і черга в кабінет Президента зі спробою підняти собі ціну. До речі, це стосується і пафосних українських журналістів - продатися подорожче під декларацією об'єктивності і неупередженості висвітлення.

"А якщо ж ти виступив, і всього цього не трапилося, - чорт забирай, як жити далі! Значить, треба сказати ще жорсткіше. А жорсткіше - не виходить... Жорсткіше - це треба перейти вже на повне хамство, яке взагалі-то підсудне... Є ті, хто переходять - але це вже не телевізійний процес.

"Насправді треба починати будувати партійну роботу, їздити по регіонах, створювати осередки, виступати, шукати спонсорів, і бажано в країні, а не за її межами.

"Я так про це говорю, тому що телеканали намагаються використати піарівські служби різноманітних політичних сил. Ми взагалі часто стаємо заложниками піарівських відділів, вся діяльність яких зводиться до того, щоб повісити в одному з інформаційних агентств своє повідомлення, що рідко має відношення до дійсності. А враховуючи рівень української журналістики, яка надто часто зводиться до екранізації ІНТЕРФАКСу і УНІАНу - ось і виходять в нас політичні партії, які існують віртуально.

"Хочеться освітлювати реальні процеси, і наша діяльність дуже часто зводиться до того, щоб відрізняти реальну політику від віртуальної. На жаль.

Повний текст інтерв'ю читайте на сайті "Телекритика".



powered by lun.ua
Підпишіться на наші повідомлення!