Привіт Євгену Кириловичу Марчуку
Понеділок, 19 листопада 2001, 19:16
Засідання Ради національної безпеки і оборони (РНБОУ), що відбулося 31 жовтня, можна сміливо називати історичним. І не тільки тому, що воно вже увійшло в історію як найяскравіший приклад некомпетентності державних мужів і бажання української влади керувати всім, і природними явищами включно.
Такими, як схід і захід сонця, спів солов'я на світанку, грибний дощ і семицвітною веселкою (сайт РНБОУ так і називається - райдуга української держави - www.rainbow.gov.ua). Як виявилося, керівництво РНБОУ зробило і прикладні висновки з вивчення українського інтернет-простору.
Ксанфе, випий море! Євгене Кириловичу , підпорядкуйте Інтернет!
Українська рада національної безпеки, що грішила на анонімність і повну непідсудність інформації, що з'являється у всесвітній павутині, вирішила сама діяти аналогічними методами. Ні, щоб, як водиться у Києві, поцікавитися походженням прибутків журналістів, що шкодять міжнародному іміджу і інформаційній безпеці України, їх сімейним станом, родичами і службовою кар'єрою.
Або, у крайньому випадку, почекати де-небудь в темному під'їзді. Тобто, підійти до справи "чисто конкретно", а вірніше - фахово, Як і зобов'язані діяти структури, які, зрозуміло, з чисто патріотичних спонук, ведуть боротьбу за чистоту державної влади взагалі, і конкретного мундира, конкретного чиновника, зокрема. Так ні. Вирішили піти по шляху "анонімності і непідсудності". Офіційний сайт РНБОУ сам явив приклад того, з чим боровся, і на що "напоровся".
Абсолютно анонімний "експерт в галузі "паблік рілейшнз" і політичних технологій РНБОУ" вирішив розмазати по склу брудних "чорних PR-щиків, яких недаремно звуть кіллерами". На думку чомусь анонімного експерта аж ніяк не анонімної, а шановної державної структури, Рада національної безпеки і оборони України, виявилася беззахисним об'єктом інформаційної атаки.
"Він не може звернутися до суду з судовим позовом про захист своєї честі і гідності, вимагати спростування, відшкодування моральних і майнових збитків, захисту своїх конституційних прав". Звичайно, виникає питання, що це за орган в Україні такий зранений і беззахисний? Чи не той, діяльність якого лежить в основі державної безпеки країни?
Звичайно, аргументація анонімного автора приголомшує - він показує головне: таємний алгоритм змови проти РНБОУ. Навмисне спотворення інформації бридкими Інтернет-сайтами. Зазделегідь продуманим "зіпсованим телефоном".
Спочатку подається нейтральна інформація. Мовляв, пройшло засідання Радбезу, на якому були порушені питання інформаційної безпеки України. Потім один бридкий сайт вичленяє з цієї інформації "паркетну" інформацію, і приводить цитату, яка потім перекручується серією інформаційних "посередників", при цьому автори матеріалів позначені товаришем Анонімом з РНБОУ, як "яийсь Імярек". Услід за цим російське видання посилається на даних посередників. Потім вже цю статтю цитують мережеві видання в Україні, і все починається наново: "Наша пісня дуже гарна. Починай спочатку!".
Однак в цей момент логіка "експерта" РНБОУ дає збій. Якщо ви не можете подати в суд на мережеве видання, яке, на думку пана Марчука "знаходиться поза правовим полем" - подавайте в суд на "нормальне", нехай і російське, але видання. Прецеденти-ж бо в Україні були. Наприклад, судові процеси про уявний гомосексуалізм одного з лідерів однієї з лівих партій. Крім того. Якщо в Інтернеті дійсно процвітає практика анонімності публікацій, то це абсолютно не означає, що подібне широко практикують відомі видання. Такі, як видавничий дім "Коммерсант'", на який товариш анонім вважає за потрібне в цьому випадку послатися.
Я, дорога Маско, не "якийсь Григорій Руденко", як ви мене іменуєте, а цілком відчутний (останнє для вас повинне бути особливо приємним) резидент України, що працює в цій країні на російське видання, і одержує за цю роботу відповідну зарплату. І, на відміну від Вас, я завжди підписую свої публікації. Я не йду в партійному списку. Мені не потрібна реклама і розкрутка мого бренда.
Так. Я "добре влаштувався". Але я просто виконую свої професійні обов'язки. І коли бачу, напередодні парламентських виборів, дурненькі потуги української виконавчої влади підпорядкувати своїй волі останній видих "Пе Же" - вмираючої вітчизняної демократії, мені стає смішно і сумно одночасно. "Випийте, хлоп’ята, море!" - "Підпорядкуйте собі Інтернет!".
Так ось тільки один з учасників "історичного" засідання РНБОУ обмовився про існування деякої папки, яку роздавали учасникам високошанованих зборів і була вилучена у всіх відразу ж після закінчення оних. Зрозуміло, що там містилася інформація загальнодержавної важливості, а значить - секретність. Однак, говорять також і про те, що серед тих матеріалів знаходилися аналітичні викладки-приклади абсолютно аналогічного змісту і структурування анонімної публікації, що розглядається на сайті РНБОУ, але на інші теми.
Наприклад, про те, як висвітлювалися події навколо збитого над Чорним морем літака авіакомпанії "Сибір". З переліком шкідників. Тих самих "якихось". І якщо це правда, то на питання треба вже дивитися "ширше". Якщо так піде і далі, то у Києві із зарубіжних власкорів залишаться журналісти типу Джона Ріда, що написав "10 днів, які приголомшили світ", а інвестори - типу Арманда Хаммера, що пережив разом з своїм бізнесом і першого Ілліча і другого.
А Україна захиститься від всієї цієї "брехні" у вигляді, ніби то "чорного PR", новою, але вже електронною залізною завісою. І дійсно, буде, як в Китаї. Захотів користуватися Інтернетом - здай документи в РВВС, пройди перевірку в СБУ, отримай рекомендації двірника і сусідів і гарантії провайдера - і користуйся. Поки за тобою не прийдуть.
А Євгену Кириловичу, разом з його анонімним експертом, хочеться порадити (якщо я маю право, зрозуміло), щоб Київ пістолетами (ракетами) де попало не розкидався, і зі своїми… цензорами розібрався. А найголовніше - звернув увагу не на написи на огорожах в Інтернеті. А зайнявся ділом. Наприклад, відмиттям України від міжнародних збройових скандалів.
Про автора
Григорій Руденко, 1965 року народження,
1991-94 - керівник відділу інформації Дніпропетровської міської студії новин. 1995-96 - керівник Служби новин "Приват-ТВ-Дніпро", 1996-97 - керівник прес-служби "ДЗАК Укрзолото".
1997-99 - консультант-референт народного депутата України.
2000 - керівник служби новин ICTV.
З квітня 1999 (з перервою на ICTV) по теперішній час, - кореспондент "ІД КоммерсантЪ" в Україні.
Читайте, як все починалось
Про зустріч представників українських інтернет-ЗМІ з Секретарем Ради національної безпеки і оборони України Євгеном Марчуком 12 листопада 2001 року
У интернет-СМИ нет "системного понимания"…
Интернет-СМИ идут на диалог
Кучма зап(і)аріл інтернет?
Такими, як схід і захід сонця, спів солов'я на світанку, грибний дощ і семицвітною веселкою (сайт РНБОУ так і називається - райдуга української держави - www.rainbow.gov.ua). Як виявилося, керівництво РНБОУ зробило і прикладні висновки з вивчення українського інтернет-простору.
Ксанфе, випий море! Євгене Кириловичу , підпорядкуйте Інтернет!
 Це вам не здається, це дійсно сайт РНБО, яка має займатися нашою в вами безпекою |
Або, у крайньому випадку, почекати де-небудь в темному під'їзді. Тобто, підійти до справи "чисто конкретно", а вірніше - фахово, Як і зобов'язані діяти структури, які, зрозуміло, з чисто патріотичних спонук, ведуть боротьбу за чистоту державної влади взагалі, і конкретного мундира, конкретного чиновника, зокрема. Так ні. Вирішили піти по шляху "анонімності і непідсудності". Офіційний сайт РНБОУ сам явив приклад того, з чим боровся, і на що "напоровся".
Абсолютно анонімний "експерт в галузі "паблік рілейшнз" і політичних технологій РНБОУ" вирішив розмазати по склу брудних "чорних PR-щиків, яких недаремно звуть кіллерами". На думку чомусь анонімного експерта аж ніяк не анонімної, а шановної державної структури, Рада національної безпеки і оборони України, виявилася беззахисним об'єктом інформаційної атаки.
"Він не може звернутися до суду з судовим позовом про захист своєї честі і гідності, вимагати спростування, відшкодування моральних і майнових збитків, захисту своїх конституційних прав". Звичайно, виникає питання, що це за орган в Україні такий зранений і беззахисний? Чи не той, діяльність якого лежить в основі державної безпеки країни?
Звичайно, аргументація анонімного автора приголомшує - він показує головне: таємний алгоритм змови проти РНБОУ. Навмисне спотворення інформації бридкими Інтернет-сайтами. Зазделегідь продуманим "зіпсованим телефоном".
Спочатку подається нейтральна інформація. Мовляв, пройшло засідання Радбезу, на якому були порушені питання інформаційної безпеки України. Потім один бридкий сайт вичленяє з цієї інформації "паркетну" інформацію, і приводить цитату, яка потім перекручується серією інформаційних "посередників", при цьому автори матеріалів позначені товаришем Анонімом з РНБОУ, як "яийсь Імярек". Услід за цим російське видання посилається на даних посередників. Потім вже цю статтю цитують мережеві видання в Україні, і все починається наново: "Наша пісня дуже гарна. Починай спочатку!".
Однак в цей момент логіка "експерта" РНБОУ дає збій. Якщо ви не можете подати в суд на мережеве видання, яке, на думку пана Марчука "знаходиться поза правовим полем" - подавайте в суд на "нормальне", нехай і російське, але видання. Прецеденти-ж бо в Україні були. Наприклад, судові процеси про уявний гомосексуалізм одного з лідерів однієї з лівих партій. Крім того. Якщо в Інтернеті дійсно процвітає практика анонімності публікацій, то це абсолютно не означає, що подібне широко практикують відомі видання. Такі, як видавничий дім "Коммерсант'", на який товариш анонім вважає за потрібне в цьому випадку послатися.
Я, дорога Маско, не "якийсь Григорій Руденко", як ви мене іменуєте, а цілком відчутний (останнє для вас повинне бути особливо приємним) резидент України, що працює в цій країні на російське видання, і одержує за цю роботу відповідну зарплату. І, на відміну від Вас, я завжди підписую свої публікації. Я не йду в партійному списку. Мені не потрібна реклама і розкрутка мого бренда.
Так. Я "добре влаштувався". Але я просто виконую свої професійні обов'язки. І коли бачу, напередодні парламентських виборів, дурненькі потуги української виконавчої влади підпорядкувати своїй волі останній видих "Пе Же" - вмираючої вітчизняної демократії, мені стає смішно і сумно одночасно. "Випийте, хлоп’ята, море!" - "Підпорядкуйте собі Інтернет!".
Так ось тільки один з учасників "історичного" засідання РНБОУ обмовився про існування деякої папки, яку роздавали учасникам високошанованих зборів і була вилучена у всіх відразу ж після закінчення оних. Зрозуміло, що там містилася інформація загальнодержавної важливості, а значить - секретність. Однак, говорять також і про те, що серед тих матеріалів знаходилися аналітичні викладки-приклади абсолютно аналогічного змісту і структурування анонімної публікації, що розглядається на сайті РНБОУ, але на інші теми.
Наприклад, про те, як висвітлювалися події навколо збитого над Чорним морем літака авіакомпанії "Сибір". З переліком шкідників. Тих самих "якихось". І якщо це правда, то на питання треба вже дивитися "ширше". Якщо так піде і далі, то у Києві із зарубіжних власкорів залишаться журналісти типу Джона Ріда, що написав "10 днів, які приголомшили світ", а інвестори - типу Арманда Хаммера, що пережив разом з своїм бізнесом і першого Ілліча і другого.
А Україна захиститься від всієї цієї "брехні" у вигляді, ніби то "чорного PR", новою, але вже електронною залізною завісою. І дійсно, буде, як в Китаї. Захотів користуватися Інтернетом - здай документи в РВВС, пройди перевірку в СБУ, отримай рекомендації двірника і сусідів і гарантії провайдера - і користуйся. Поки за тобою не прийдуть.
А Євгену Кириловичу, разом з його анонімним експертом, хочеться порадити (якщо я маю право, зрозуміло), щоб Київ пістолетами (ракетами) де попало не розкидався, і зі своїми… цензорами розібрався. А найголовніше - звернув увагу не на написи на огорожах в Інтернеті. А зайнявся ділом. Наприклад, відмиттям України від міжнародних збройових скандалів.
Про автора
Григорій Руденко, 1965 року народження,
1991-94 - керівник відділу інформації Дніпропетровської міської студії новин. 1995-96 - керівник Служби новин "Приват-ТВ-Дніпро", 1996-97 - керівник прес-служби "ДЗАК Укрзолото".
1997-99 - консультант-референт народного депутата України.
2000 - керівник служби новин ICTV.
З квітня 1999 (з перервою на ICTV) по теперішній час, - кореспондент "ІД КоммерсантЪ" в Україні.
Читайте, як все починалось
Про зустріч представників українських інтернет-ЗМІ з Секретарем Ради національної безпеки і оборони України Євгеном Марчуком 12 листопада 2001 року
У интернет-СМИ нет "системного понимания"…
Интернет-СМИ идут на диалог
Кучма зап(і)аріл інтернет?
